30 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/1227/25 пров. № А/857/19786/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кузьмича С. М., Мікули О. І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року в справі № 460/1227/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,-
суддя в 1-й інстанції - Комшелюк Т.О.,
час ухвалення рішення - 14 квітня 2025 року,
місце ухвалення рішення - м.Рівне,
дата складання повного тексту рішення - 14 квітня 2025 року,
У січні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив:
1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 01 липня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44; 2) зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 01 липня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44; 3) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо відмови у видачі оновленої довідки щодо ОСОБА_1 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року №704; 4) зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 видати на ім'я ОСОБА_1 оновлену довідку про розмір грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, що враховується для перерахунку пенсії заявника, з урахуванням перерахунку грошового забезпечення, відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, ст. 9 Закону України від 20.12.1991 р. №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, в тому числі процентної надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, доплати, підвищення) та премії у відсотках, встановлених станом на день звільнення за відповідною або аналогічною посадою, з якої його було звільнено з військової служби із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом за 1 січня відповідного календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 01 січня відповідного календарного року) на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум за відповідною або аналогічною посадою, з якої позивача було звільнено з військової служби, для здійснення обчислення та перерахунку з дня звільнення пенсії та подати до відповідного Головного управління Пенсійного фонду України вказану довідку.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 01 липня 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 , здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 липня 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо відмови у видачі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , із зазначенням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року № 704.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 виготовити та подати до відповідного Головного управління Пенсійного фонду України оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, в тому числі процентної надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, доплати, підвищення) та премії у відсотках, встановлених станом на день звільнення за відповідною або аналогічною посадою, з якої його було звільнено з військової служби із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач в подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом. Вказує, що позивач починаючи з дня виключення його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 з 03.05.2024 по 15.01.2025 (дата подачі першого адміністративного позову) не вживав жодних заходів, для отримання інформації про розмір виплаченого йому грошового забезпечення та його оспорювання. Стверджуємо, що виплата позивачу грошового забезпечення завжди відбувалася належним чином та у строки, визначені законодавством, Позивач був повідомлений про суми і розміри свого грошового забезпечення завжди вчасно. Військовою частиною НОМЕР_1 при виключенні його зі списків особового складу Позивачу було виплачено на його банківський рахунок суму його основного, додаткових видів грошового забезпечення та інших належних йому виплат.
Зазначає те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 розмір посадового окладу, окладу за військовим званням військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 , що нараховувався та виплачувався військовою частиною НОМЕР_1 з 01.08.2022 по 03.05.2024 визначався шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 Постанови.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Копія апеляційної скарги наслана скаржником на виконання ухвали апеляційного суду.
Матеріали апеляційного провадження також надіслані представнику позивача в електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» ЄСІКС.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач проходив військову у військовій частині НОМЕР_2 , яка знаходиться на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 03.05.2024 № 125, позивача звільнено з військової служби та виключено із списків особового складу та з усіх видів забезпечення.
03.09.2024 представник позивача звернувся із заявами до відповідача з приводу здійснення перерахунку грошового забезпечення за період служби з врахуванням нових розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 в редакції від 30.08.2017, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14, урахуванням раніше виплачених сум та видати оновлену довідку про розмір грошового забезпечення.
Відповідач листами від 08.11.2024 року за № 1488/5/5653, № 1488/5/5654, зазначив, що проводити перерахунок грошового забезпечення за період з 2022 по 2023 роки немає правових підстав.
Не погодившись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами першою-третьою статті 9 Закону N 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову N 704, якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову N 103, якою внесено зміни до Постанови N 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (пункт 6 Постанови N 103).
Постанова N 103 набула чинності 24 лютого 2018 року.
На момент набрання чинності Постановою N 704 (01 березня 2018 року) пункт 4 вже був викладений в редакції змін, викладених згідно з пунктом 6 Постанови N 103, відповідно передбачав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Водночас текст примітки, зокрема, додатків 1, 14 до Постанови N 704 у зв'язку з прийняттям Постанови N 103 не змінився, відповідно виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями пункту 4 Постанови N 704 в редакції, викладеній згідно з пунктом 6 Постанови N 103.
Кабінет Міністрів України постановою від 28 жовтня 2020 року N 1038 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 року N 1644 і від 30 серпня 2017 року N 704" виправив цю неузгодженість, виклавши, зокрема, примітку до додатку 1 до Постанови N 704 в новій редакції: " 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року N 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.". В аналогічній редакції викладена також і примітка додатку 14 до Постанови N 704.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі N 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови N 103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України N 704.
Наведене свідчить, що з дати прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі N 826/6453/18 відновилася первинна редакція пункту 4 Постанови N 704, тобто та, яка була до внесення змін згідно з пунктом 6 Постанови N 103. Текст примітки до додатку 1 до Постанови N 704 в цьому контексті суттєвого значення вже немає, адже акцентується головним чином на тексті пункту 4 Постанови N 704, а надто на розмірі розрахункової величини прожитковому мінімумі для працездатних осіб.
За обставинами цієї справи, підстави для перерахунку грошового забезпечення позивача виникли у зв'язку із набранням чинності судовим рішенням у справі N 826/6453/18 та зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року.
Отже, на переконання колегії судді, посадовий оклад позивача за період з 01 липня 2022 року по 19 травня 2023 року, його оклад за військовим (спеціальним) званням як військовослужбовця, мав би визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не "на 1 січня 2018 року").
Відповідача визнає та матеріалами справи стверджується, що посадовий оклад, оклад за військовим званням позивача нараховувався військовою частиною НОМЕР_1 в спірний період, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 Постанови КМУ №704
Відтак позовні вимоги в цій частині є підставними та підлягають задоволенню.
Щодо строку звернення до суду з цим позовом.
Верховним Судом сформовано усталену та послідовну практику про те, що положення статті 233 КЗпП у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України (висновки у справах N 380/15245/22, N 380/653/23, N 260/3564/22, N 460/17052/21, N 380/17776/22, N 280/6779/22, N 380/14039/22, N 280/1340/23, N 620/1201/23, N 380/653/23.
Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України у Рішенні від 07 травня 2002 року N 8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми КЗпП, у якому визначені основні трудові права працівника.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі N 990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Відповідно до приписів частини першої та другої статті 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Таким чином, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі з вимогами щодо виплати грошового забезпечення, з урахуванням частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, слід пов'язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, тобто одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.
Відтак колегія суддів відхиляє доводи відповідача про початок відліку строку з моменту звільнення позивача зі служби.
Суд уважає за необхідне зазначити про те, що грошовий атестат, що видається військовослужбовцю, який вибуває до нового місця служби, або який звільняється з військової служби, можна віднести до повідомлення про нараховані суми лише за останній місяць служби. Проте спірні правовідносини стосуються щомісячних виплат, а отже відомості про нараховані суми необхідно встановлювати щодо кожного спірного місяця.
Більше того, підтвердження обставини отримання такого атестата позивачем в матеріалах справи відсутні.
Матеріали справи не містять, а скаржник не зазначає інших відомостей про дату коли позивач набув достовірної інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, окрім як листів військової частини НОМЕР_1 від 08 листопада 2024 року. Відтак звернувшись до суду 28 січня 2025 року, позивач не пропустив строк звернення до суду цим позовом.
Водночас в частині зобов'язання військову частину НОМЕР_1 виготовити та подати до відповідного Головного управління Пенсійного фонду України оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, в тому числі процентної надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, доплати, підвищення) та премії у відсотках, встановлених станом на день звільнення за відповідною або аналогічною посадою, з якої його було звільнено з військової служби із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії, колегія суддів вважає вимоги адміністративного позову необґрунтованими.
Як на підставу такий позовних вимог позивач вказував, що відповідно до п.1 Порядку проведення перерахунку пенсії, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», затверджений постановою КМУ №45 від 13.02.2008 (далі Постанова №45), пенсії призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, державний орган, з якого особа була звільнена із служби, видає довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій.
Порядок надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (Порядок №3-1) в п.7 визначає, що для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності подаються серед інших грошовий атестат або довідка про розмір грошового забезпечення і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед звільненням з військової служби.
З урахуванням наведених висновків вище про невірне нарахування та виплату грошового забезпечення, вважаю необхідним також задовольнити позовні вимоги щодо протиправної бездіяльності відповідача при складанні довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії та зобов'язання виготовити та направити до відповідного органу ГУ ПФУ оновлені довідку.
Колегія суддів вказує, що позивач не зазначає коли йому призначено пенсію згідно із Законом №2262-ХІІ, та які складові враховані при її призначені. Так, матеріали справи містять пенсійне посвідчення серії НОМЕР_3 видане 26.01.2022 року.
Тобто пенсія позивачу призначена не пізніше 26.01.2022 року, водночас цим судовим розглядом встановлено протиправність нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01 липня 2022 року по 19 травня 2023 року, вже після призначення пенсійної виплати. Відтак рішення в цій справі не може мати вплив на числові значення при обрахунку призначення пенсії позивача.
Водночас перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, здійснюється у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення, з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини такого підвищення.
Більше того, забезпечують оформлення та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій особам, звільненим з військової служби, та пенсій в разі втрати годувальника членам сімей померлих військовослужбовців (крім військовослужбовців базової військової служби) відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та визначення розміру грошового забезпечення, що враховується під час обчислення та перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби (крім військовослужбовців базової військової служби) саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, а не військові частини у яких проходили службу військовослужбовці.
Не заперечуючи у осіб з числа військовослужбовців, права на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії, з урахуванням даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови N 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), колегія апеляційного суду дійшла висновку про передчасність заявленого позову, його необґрунтованість та неналежність відповідача за таким.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права підлягає скасуванню в частині позовних вимог про зобов'язання військову частину НОМЕР_1 виготовити та подати до відповідного Головного управління Пенсійного фонду України оновлену довідку про розмір грошового забезпечення.
В решті, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст.308,315,316,317,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року в справі № 460/1227/25 в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання військову частину НОМЕР_1 виготовити та подати до відповідного Головного управління Пенсійного фонду України оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, в тому числі процентної надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, доплати, підвищення) та премії у відсотках, встановлених станом на день звільнення за відповідною або аналогічною посадою, з якої його було звільнено з військової служби із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії, - скасувати та в цій частині ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
У решті рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року в справі № 460/1227/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді С. М. Кузьмич
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 30 грудня 2025 року.