30 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/15830/24 пров. № А/857/22232/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року в справі № 460/15830/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,-
суддя в 1-й інстанції - Гресько О.Р.,
час ухвалення рішення - 02 травня 2025 року,
місце ухвалення рішення - м.Рівне,
дата складання повного тексту рішення - 02.05.2025 року,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач), в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 05.11.2024 №133950015628, яким позивачу відмовлено у призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи із 29.10.2024;
зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи із 29.10.2024, зарахувавши до його загального страхового стажу період роботи з 01.04.1995 по 01.02.1999, з 17.03.1999 по 26.12.2011, з 11.01.2012 по 09.01.2013, з 01.06.2014 по 29.01.2021;
визнати протиправною відмову відповідача у зарахуванні заробітної плати позивачу при обчисленні розміру його пенсії на підставі довідок: від 26.12.2011 №348, виданої ЗАО «Актифф» (за період з березня 1999 року по грудень 2011 року); від 29.01.2021 №б/н (за період з червня 2014 року по січень 2021 року), виданих ООО «Оптима Классик»;
зобов'язати відповідача обчислювати починаючи з 29.10.2024 пенсію за віком позивачу з урахуванням заробітної плати, відображеної у довідках: від 26.12.2011 №348, виданої ЗАО «Актифф» (за період з березня 1999 року по грудень 2011 року); від 29.01.2021 №б/н, виданих ООО «Оптима Классик» (за період з червня 2014 року по січень 2021 року).
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 05.11.2024 №133950015628, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи із 29.10.2024.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи із 29.10.2024, зарахувавши до його загального страхового стажу період роботи з 01.04.1995 по 01.02.1999, з 17.03.1999 по 26.12.2011, з 11.01.2012 по 09.01.2013, з 01.06.2014 по 29.01.2021.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у зарахуванні заробітної плати ОСОБА_1 при обчисленні розміру його пенсії на підставі довідок: від 26.12.2011 №348, виданої ЗАО «Актифф» (за період з березня 1999 року по грудень 2011 року); від 29.01.2021 №б/н (за період з червня 2014 року по січень 2021 року), виданих ООО «Оптима Классик».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області обчислювати починаючи з 29.10.2024 пенсію за віком ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати, відображеної у довідках: від 26.12.2011 №348, виданої ЗАО «Актифф» (за період з березня 1999 року по грудень 2011 року); від 29.01.2021 №б/н, виданих ООО «Оптима Классик» (за період з червня 2014 року по січень 2021 року).
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що за даними реєстру застрахованих осіб зараховано всі періоди трудової діяльності. Страховий стаж особи становить 13 років 02 місяці 26 днів, що недостатньо для призначення пенсії. Позивач матиме право на пенсійну виплату при набутті необхідного страхового стажу. За результатами розгляду документів до страхового стажу позивача не зараховано: - період роботи з 01.04.1995 по 01.02.1999, з 11.01.2012 по 09.01.2013, з 01.06.2014 по 29.01.2021 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.09.1986 та з 17.03.1999 26.12.2011 згідно довідки №348 від 26.12.2011, оскільки це робота в російській федерації.
02 грудня 2022 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення». 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 01 грудня 2022 року №2783-ІХ. Згідно положень статті 13 названої Конвенції документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого небудь спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.
Так, з 23 грудня 2022 року дія Конвенції про правову допомогу у правовідносинах з російською федерацією не застосовується. Пенсії громадянам, які проживали / працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Строки призначення пенсії визначаються відповідно до статті 45 Закону. При цьому: до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР до 31 грудня 1991 року.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Примірник апеляційної скарги та копії ухвали про відкриття апеляційного провадження вручено 15.10.2025 року, засобами поштової кореспонденції трек № R067012662472. Також копія апеляційної скарги надсилалася безпосередньо скаржником трек № 1000300158491.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення 60 річного віку 29.10.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою встановленого зразка про призначення йому пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності (випадковості) структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Рішенням від 05.11.2024 № 133950015628 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зі змісту вказаного рішення вбачається, що страховий стаж позивача становить 13 років 2 місяці 26 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи в російській федерації з 01.04.1995 по 01.02.1999, з 17.03.1999 по 26.12.2011, з 11.01.2012 по 09.01.2013, з 01.06.2014 по 29.01.2021. Відтак, за наданими документами право на призначення пенсії за віком ОСОБА_1 не має, оскільки відсутній страховий стаж 31 рік.
Окрім цього, листом відповідача від 11.12.2024 №0600-0305-8/153799 на адвокатський запит представника позивача вказав на неможливість врахування при обчисленні розміру пенсії позивача заробітної плати, отриманої ним впродовж періоду роботи за межами України в російській федерації з березня 1999 року по грудень 2011 року та з червня 2014 року по січень 2021 року, у зв'язку з тим, що З 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі-Угода), а 19.06.2023 Угода припинила свою дію для України.
Вважаючи протиправним рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Згідно з частинами першою, другою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року
Спірним рішенням пенсійного органу від 05.11.2024 №133950015628, яким відмовлено у призначенні позивачу пенсії, стверджено про наявність страхового стажу - 13 років 2 місяці 26 днів, водночас відповідач не враховував період роботи позивача за межами України в російській федерації з 01.04.1995 по 01.02.1999, з 17.03.1999 по 26.12.2011, з 11.01.2012 по 09.01.2013, з 01.06.2014 по 29.01.2021, що складає 24 роки 9 місяців 29 днів, у зв'язку з відсутністю доказів про сплату внесків до пенсійного фонду російської федерації та виходу держави-агресора із Угоди про пенсійне забезпечення.
Стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень статті 62 Закону № 1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За приписами пунктів 3, 20 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутня інформація, що визначає право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
Отже, зміст наведених норм права свідчить, що основним документом на підтвердження пільгового стажу роботи є трудова книжка, та за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. Уточнюючі довідки мають подаватися у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Суд зауважує про те, що записами трудової книжки позивача Серія НОМЕР_2 , дата заповнення 01.09.1986, стверджується, наступний період трудової участі позивача:
запис №12 від 01.04.1995 - прийнятий виконробом в «Артель Старателей Восход» (наказ від 01.04.1995 №16);
запис №13 від 01.02.1999 - звільнений по ст. 31 КЗпП рф (наказ від 01.02.1999 №10);
запис №14 від 11.01.2012 - прийнятий на посаду виробника робіт в ООО «Стиль-1» (наказ від 11.01.2012 №1);
запис №15 від 09.01.2013 - звільнений за власним бажанням п.3 ч.1 ст.77 Трудового кодексу рф (наказ від 09.01.2013 №3-у2);
запис №16 від 01.06.2014 - прийнятий на посаду виконуючого директора в ООО «Оптима Классик» (наказ від 01.06.2014 №10);
запис №17 від 29.01.2021 - звільнений за ініціативою працівника п.3 ч.1 ст.77 Трудового кодексу рф (наказ від 29.01.2021 №2).
Суд попередньої інстанції зауважив, що автентичність записів у трудовій книжці позивача у спірні періоди відповідачем не оспорюється. Трудова книжка позивача містить усі належним чином внесені записи про роботу позивача у спірні періоди, такі записи засвідчені чітким відтиском печатки підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших неточностей, які б давали підстави сумніватись у їх достовірності.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшли правильного висновку про відсутність достатніх підстав для відмови у зарахуванні спірних періодів роботи позивача, записи про які містяться у трудовій книжці позивача, до його страхового стажу, а відтак визнали дії відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача спірних періодів протиправними.
Водночас відповідач, відмовляючи позивачу у зарахуванні до загального трудового стажу, послався на припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
Частиною 1, 2 статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Отже, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин; далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Приписами статті 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Положеннями статті 3 Угоди також визначено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Частиною 2 статті 4 Угоди Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчислення. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Відповідно до статті 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Постановою від 29 листопада 2022 року № 1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.
При цьому, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року припинила свою дію для України 19 червня 2023 року.
У Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, не зважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (стаття 13 Угоди).
Так само не є підставою для відмови у зарахуванні спірного стажу роботи позивача до стажу, який враховується для призначення пенсії і припинення участі рф в Угоді, адже такий стаж ним набутий до прийняття відповідних нормативних актів.
Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 28 січня 2025 року у справі № 620/3530/22.
Верховним Судом у справі № 620/3530/22 було сформовано правовий висновок про те, що відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації та неможливість їх підтвердження, що має місце в справі, яка розглядається, не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком стажу роботи, набутого на підприємствах російської федерації, який підтверджений належними доказами, зокрема записами трудової книжки.
Зазначена позиція підтримана Верховним Судом в постанові від 30.10.2025 року в справі № 300/6020/23.
Враховуючи висновки Верховного Суд, сформовані у справі № 620/3530/22, а також встановлені обставини обґрунтованою є вимога про зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.04.1995 по 01.02.1999, з 17.03.1999 по 26.12.2011, з 11.01.2012 по 09.01.2013, з 01.06.2014 по 29.01.2021.
Надана позивачем трудова книжка не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу лише з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією рф припинено співробітництво з країною-агресором.
Відтак колегія суддів підтримує правильний висновок суду першої інстанції про те, що загальний страховий стаж позивача станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії складав понад 38 років (добровільно зарахованих відповідачем 13 років 2 місяці 26 днів та протиправно не зарахованих 24 років 9 місяців 29 днів), що достатньо позивачу для прийняття відповідачем відповідного рішення про призначення пенсії, позаяк єдиною підставою для відмови була відсутність мінімального страхового стажу.
Водночас щодо врахування довідок про заробітну плату для обчислення пенсії, колегія суддів зазначає про наступне.
Згідно з абзацом 5 частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
З огляду на вказану норму та враховуючи те, що персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування запроваджений в Україні з 01.07.2000, але такий облік не охоплює осіб, які працювали поза межами України, то підтвердження нарахованої заробітної плати для осіб, які працювали поза межами України та мають право на призначення пенсії в Україні, має відбуватися на підставі первинних документів.
Як вже зазначалось вище, відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Приписами статті 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Положеннями статті 3 Угоди також визначено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчислення. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якого вони проживають.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно зі статтею 22 федерального закону № 167-ФЗ від 15.12.20001 «Про обов'язкове пенсійне страхування в Російській Федерації» страхувальники по відношенню до застрахованих осіб з числа іноземних громадян або осіб без громадянства, які тимчасово проживають на території Російській Федерації, сплачують страхові внески по тарифу, встановленому діючим Федеральним законом для громадян Російської Федерації на фінансування страхової частини трудових (страхових) пенсій, незалежно від року народження вказаних застрахованих осіб.
Відповідно до статті 2 Федерального Закону Російської Федерації № 173-ФЗ від 17.12.2001 "Про трудові пенсії в Російській Федерації", який застосовувався до 01.01.2015, страховий стаж - та, що враховується при визначенні права на трудову пенсію, сумарна тривалість періодів роботи та (або) іншої діяльності, протягом якої сплачувались страхові внески до Пенсійного Фонду Російської Федерації, а також інші періоди, що зараховуються до страхового стажу.
Згідно з частиною першою статті 10 наведеного вище Федерального Закону №173-ФЗ до страхового стажу включаються періоди роботи та (або) іншої діяльності, які виконувались на території Російської Федерації особами, вказаними в частині першій статті 3 даного Федерального закону, за умови, що за ці періоди сплачувались страхові внески до Пенсійного Фонду Російської Федерації.
При підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного Федерального закону, до реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до Федерального закону від 01.04.1996 № 27-ФЗ "Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов'язкового пенсійного страхування" підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством Російської Федерації (частина перша статті 14 Федерального Закону № 173-ФЗ).
Відповідно до частини другої статті 14 Федерального Закону № 173-ФЗ при підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного Федерального закону, після реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до Федерального Закону від 01.04.1996 № 27-ФЗ "Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов'язкового пенсійного страхування" підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку.
Аналогічні за змістом положення щодо визначення страхового стажу, періодів роботи та (або) іншої діяльності, що включаються до страхового стажу, та правил обчислення та порядку підтвердження страхового стажу містяться і у Федеральному Законі Російської Федерації від 28.12.2013 № 400-ФЗ "Про страхові пенсії" (статті 3, 11, 14).
Отже, як за законодавством України, так і за законодавством російської федерації обов'язковою умовою для врахування відомостей про заробітну плату при обчисленні пенсії є сплата страхових внесків за цей період до Пенсійного фонду Російської Федерації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06 листопада 2023 року в справі № 560/764/21.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 також дійшов висновку про врахування відомостей зазначених в довідках про заробітну плату, отриману в Російській Федерації, лише за умови підтвердження належними доказами відрахувань із заробітної плати позивача в Пенсійний фонд Російської Федерації, а також утримання відповідних податків із його заробітної плати.
На переконання колегії суддів, саме по собі зарахування до страхового стажу періодів роботи на території Російській Федерації не може бути підставою для врахування заробітку, отриманого за вказаний період, без підтвердження належними доказами відрахувань із заробітної плати позивача в Пенсійний фонд Російської Федерації, а також утримання відповідних податків із його заробітної плати.
Така позиція підтримана Верховним Судом в постанові від 14 серпня 2025 року в справі № 300/2075/23.
Як встановлено апеляційним судом, для обчислення розміру пенсії позивач із заявою про призначення пенсії відповідачу надав довідки про заробітну плату:
від 26.12.2011 №348, видану ЗАО «Актифф» (за період роботи з березня 1999 року по грудень 2011 року);
від 29.01.2021 №б/н, видану ООО «Оптима Классик» (за період роботи з червня 2014 року по грудень 2014 року);
від 29.01.2021 №б/н, видану ООО «Оптима Классик» (за період роботи з січня 2015 року по грудень 2015 року);
від 29.01.2021 №б/н, видану ООО «Оптима Классик» (за період роботи з січня 2016 року по грудень 2016 року);
від 29.01.2021 №б/н, видану ООО «Оптима Классик» (за період роботи з січня 2017 року по грудень 2017 року);
від 29.01.2021 №б/н, видану ООО «Оптима Классик» (за період роботи з січня 2018 року по грудень 2018 року);
від 29.01.2021 №б/н, видану ООО «Оптима Классик» (за період роботи з січня 2019 року по грудень 2019 року);
від 29.01.2021 №б/н, видану ООО «Оптима Классик» (за період роботи з січня 2020 року по грудень 2020 року);
від 29.01.2021 №б/н, видану ООО «Оптима Классик» (за період роботи з січня 2021 року по грудень 2021 року),
про фактичну суму заробітної плати, виплаченої позивачу за роботу у спірний період на території російської федерації.
Так, зі змісту довідки від 26.12.2011 №348, яка видана ЗАО «Актифф» за період роботи з березня 1999 року по грудень 2011 року, вбачається, що страхові внески в Пенсійний фонд перераховані.
Водночас у довідках від 29.01.2021 №б/н, від 29.01.2021 №б/н, від 29.01.2021 №б/н, від 29.01.2021 №б/н, від 29.01.2021 №б/н, від 29.01.2021 №б/н, від 29.01.2021 №б/н, від 29.01.2021 №б/н, відсутні відомості про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації.
Колегія суддів зазначає, що саме по собі зарахування до страхового стажу періодів роботи на території Російській Федерації не може бути підставою для врахування заробітку, отриманого за вказаний період, без підтвердження належними доказами відрахувань із заробітної плати позивача в Пенсійний фонд російської федерації, а також утримання відповідних податків із його заробітної плати.
Оскільки наявними в матеріалах справи доказами не підтверджено відрахування із заробітної плати позивача в Пенсійний фонд російської федерації, та утримання відповідних податків із його заробітної плати, відтак відсутні підстави для врахування відомостей про заробітну плату зазначених в довідках від 29.01.2021 №б/н, від 29.01.2021 №б/н, від 29.01.2021 №б/н, від 29.01.2021 №б/н, від 29.01.2021 №б/н, від 29.01.2021 №б/н, від 29.01.2021 №б/н, від 29.01.2021 №б/н.
Суд не бере до уваги посилання на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.02.2018 у справі №527/1655/17, від 23.04.2019 у справі №376/149/18, від 24.10.2019 у справі №376/1020/16, від 05.03.2020 у справі №539/3234/16, оскільки у зазначених справах вирішувалось питання про врахування при обчисленні пенсії заробітку отриманого на території України, а не поза її межами.
Оскільки матеріали справи не містять доказів сплати страхових внесків за спірні періоди до Пенсійного Фонду російської федерації, що позивачем не заперечується, відтак відсутні підстави для врахування відомостей про заробітну плату за у вказаних довідках при обчисленні пенсії ОСОБА_1 .
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині врахування відомостей про заробітну плату зазначених у довідках від 29.01.2021 №б/н, виданих ООО «Оптима Классик» за період з червня 2014 року по січень 2021 року, для обчислення пенсії позивача.
В решті, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст.308,315,316,317,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити частково.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року в справі № 460/15830/24 в частині врахуванням заробітної плати ОСОБА_1 , відображеної у довідках від 29.01.2021 №б/н, виданих ООО «Оптима Классик» за період з червня 2014 року по січень 2021 року скасувати та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні цих позовних вимог.
Урешті рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року в справі № 460/15830/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді С. М. Кузьмич
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 30 грудня 2025 року.