Справа № 580/12865/24 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ
30 грудня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, в якому просила суд:
- визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 29.11.2024 щодо відмови у затвердженні технічної документації з землеустрою;
- зобов'язати відповідача затвердити їй технічну документацію з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1170 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , - кадастровий номер 7124986000:04:001:0950, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на її користь витрат на правову допомогу в сумі 15000,00грн.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано рішення Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області (19620, Черкаська обл., Черкаський р-н., с.Будище, вул.30-річчя Перемоги, будинок 42; код ЄДРПОУ 26323723) від 29.11.2024 щодо відмови ОСОБА_1 у затвердженні технічної документації з землеустрою.
Зобов'язано Будищенську сільську раду Черкаського району Черкаської області (19620, Черкаська обл., Черкаський р-н., с.Будище, вул.30-річчя Перемоги, будинок 42; код ЄДРПОУ 26323723) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 11.09.2024 та прийняти рішення про затвердження технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1170 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , - кадастровий номер 7124986000:04:001:0950.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи встановлено, що згідно з пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 позивачці призначена пенсія з інвалідності 2 групи.
Відповідно до рішення Виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради від 29.10.1996 №66 громадянам передано у приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд/присадибна ділянка/особистого підсобного господарства згідно з додатком №1 та надано в постійне користування земельні ділянки згідно з додатком №2. Згідно з архівним витягом Виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Додатку №1 до вказаного вище рішення до списку громадян, яким надано земельні ділянки для обслуговування житлового будинку, № 82 внесено ОСОБА_2 - 0,09 га, АДРЕСА_3 .
Договором купівлі-продажу житлового будинку від 05.09.2023 підтверджується, що позивачка придбала у ОСОБА_3 1/ 6 та у ОСОБА_2 5/6 часток у праві власності - житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Вказано, що житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,1170га, кадастровий номер 7124986000:04:001:0950, яка перебуває у користуванні продавців. Договір посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук С.О.
24.01.2024 позивачка звернулася заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , в якій просила виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1170га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначила, що загальна площа земельної ділянки становить 0,1170га.
Відповідно до замовлення позивачки Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , який має кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника від 04.09.2020 серії АА №1159, розробив Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) позивачці, площею 0,1170 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Технічна документація). Зазначена Технічна документація містить пояснювальну записку, заяву позивачки, копії паспорта та ідентифікаційного коду, технічне завдання на виконання робіт, копії правовстановлюючих документів на майно, схеми розміщення земельної ділянки, кадастрового плану земельної ділянки з експлікацією угідь, акт визначення та погодження меж земельної ділянки, відомості про встановлені межові знаки, перелік обмежень у використанні земельної ділянки, виписки координат та висот пунктів ДГМ із Банку геодезичних даних, свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки, копії кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника, копії свідоцтва про підвищення кваліфікації інженера-землевпорядника.
29.11.2024 відповідач прийняв спірне рішення №85-13/VIII «Про відмову гр. ОСОБА_1 у затвердженні технічної документації із землеустрою», яким відмовив позивачці в затверджені технічної документації із землеустрою щодо вказаної вище земельної ділянки у зв'язку з невідповідністю площі земельної ділянки земельно-обліковим документам сільської ради площі, вказаній у технічній документації, яка подана на затвердження до сесії сільської ради.
Позивач не погодився із вказаною відмовою, а тому звернувся до суду.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Статтею 14 Конституції України закріплено гарантію права власності на землю. Реалізація та набуття цього права громадянами, юридичними особами й державою здійснюється виключно на підставі та в порядку, визначеному законом.
Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (далі - ЗК України), а також інші нормативно-правові акти, прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 81 ЗК України громадяни України можуть набути право власності на земельні ділянки на таких підставах:
а) шляхом придбання за договорами купівлі-продажу, ренти, дарування, міни або іншими цивільно-правовими угодами;
б) у результаті безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності;
в) шляхом приватизації земельних ділянок, які раніше були надані їм у користування;
г) у порядку прийняття спадщини;
ґ) шляхом виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Частинами першою - третьою статті 116 ЗК України передбачено, що набуття громадянами права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в межах наданих їм повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами земельних аукціонів.
Набуття громадянами прав на землю відбувається шляхом передачі земельних ділянок у власність або шляхом надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян здійснюється, зокрема, у випадках отримання земельних ділянок із земель державної та комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, установлених цим Кодексом (пункт «в» частини третьої статті 116 ЗК України).
Стаття 121 ЗК України визначає норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Так, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) максимальний розмір земельної ділянки становить: у селах - не більше 0,25 гектара, у селищах - не більше 0,15 гектара, у містах - не більше 0,10 гектара.
Відповідно до частини першої статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймаються на підставі:
проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі формування нової земельної ділянки (за винятком поділу чи об'єднання) та/або у випадку надання земельної ділянки зі зміною її цільового призначення;
технічної документації із землеустрою щодо поділу або об'єднання земельних ділянок у разі здійснення такого поділу та/або об'єднання.
Надання у користування земельної ділянки, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», та право власності на яку зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж і цільового призначення здійснюється без розроблення документації із землеустрою.
В інших випадках надання земельної ділянки у користування здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому випадку розроблення зазначеної документації проводиться на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, за винятком випадків, коли заінтересована особа має право замовити таку документацію без отримання дозволу.
Згідно з частиною шостою статті 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування зобов'язаний у двотижневий строк з дня надходження документації із землеустрою прийняти рішення про надання земельної ділянки у користування.
Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 123 ЗК України єдиною підставою для відмови у затвердженні документації із землеустрою може бути її невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або його перетворення в інше господарське товариство не може бути підставою для відмови у затвердженні проєкту землеустрою чи технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Згідно з частиною першою статті 118 ЗК України громадянин, який має намір приватизувати земельну ділянку в межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельну ділянку, на якій розміщені житловий будинок, господарські будівлі та споруди, які належать йому на праві власності, подає відповідну заяву до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, уповноваженого передавати земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність згідно зі статтею 122 цього Кодексу.
До такої заяви додається технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розроблена відповідно до Закону України «Про землеустрій» та замовлена громадянином без необхідності отримання дозволу на її розроблення.
Таким чином, особа, яка заінтересована у приватизації земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у її користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані житловий будинок, господарські будівлі та споруди, що є її власністю, повинна звернутися до зазначених вище органів із відповідним клопотанням та додати до нього належним чином розроблену технічну документацію.
Судом було враховано, що позивачці на праві приватної власності відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 05 вересня 2023 року належить житловий будинок з надвірними спорудами, розташований у АДРЕСА_1 , який знаходиться на земельній ділянці площею 0,1170 га, кадастровий номер 7124986000:04:001:0950, а також те, що нею було дотримано вимоги земельного законодавства. Позивачка звернулася до відповідача із заявою від 11 вересня 2024 року, додавши до неї зазначену вище технічну документацію.
Відповідно до частини другої статті 118 Земельного кодексу України, у випадку, передбаченому частиною першою цієї статті, уповноважений орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування зобов'язаний у місячний строк з дня надходження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ухвалити рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або прийняти вмотивоване рішення про відмову в такій передачі.
Статтею 55 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій» визначено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей, які містяться в Державному земельному кадастрі, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, а також на підставі матеріалів топографо-геодезичних робіт.
Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється на підставі рішення власника або розпорядника земельної ділянки, а також землекористувача.
У разі передачі земельної ділянки у власність чи користування на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування така технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним уповноваженим органом.
Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) складається з таких елементів: а) завдання на розроблення технічної документації із землеустрою; б) пояснювальної записки; в) матеріалів топографо-геодезичних робіт; г) кадастрового плану земельної ділянки; ґ) переліку обмежень у використанні земельної ділянки;
д) відомостей про встановлені межові знаки.
Складові частини технічної документації позивачки за своїми найменуваннями відповідають вимогам, визначеним наведеною вище нормою закону.
Оцінюючи підстави, викладені у спірному рішенні, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі статтею 34 Закону України від 7 липня 2011 року № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр» на кадастровому плані земельної ділянки підлягають відображенню: площа земельної ділянки; зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням суміжних земельних ділянок, а також власників і користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності; координати поворотних точок меж земельної ділянки; лінійні виміри між поворотними точками меж земельної ділянки; кадастровий номер земельної ділянки; кадастрові номери суміжних земельних ділянок (у разі їх наявності); межі земельних угідь; межі частин земельної ділянки, на які поширюється дія обмежень у використанні земельних ділянок, права суборенди чи сервітуту; контури об'єктів нерухомого майна, що розміщені в межах земельної ділянки.
Таблиці, які містять координати всіх поворотних точок меж земельної ділянки, перелік земельних угідь та їх площі, а також відомості щодо цільового призначення земельної ділянки і розробника документації із землеустрою, є невід'ємною складовою кадастрового плану земельної ділянки.
Кадастровий план земельної ділянки формується під час створення земельної ділянки як у паперовій, так і в електронній (цифровій) формі.
Порядок складання кадастрових планів земельних ділянок та вимоги до їх оформлення і затвердження визначаються Кабінетом Міністрів України.
У разі внесення змін до відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, власнику або користувачу земельної ділянки за його заявою Державний кадастровий реєстратор видає витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, складовою частиною якого є кадастровий план із відповідними оновленими відомостями.
Кадастровий план земельної ділянки, що міститься у проєкті, включає всі відомості, передбачені зазначеною нормою закону.
Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 186 ЗК України технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) підлягає затвердженню власником або розпорядником земельної ділянки.
Згідно з частиною восьмою статті 186 ЗК України єдиною підставою для відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою може бути невідповідність її положень вимогам законів України та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Отже, відмова у погодженні чи затвердженні документації із землеустрою допускається виключно у разі невідповідності її положень вимогам законодавства, нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Відповідно до частини дев'ятої статті 186 ЗК України Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та іншим суб'єктам, визначеним цією статтею, під час погодження і затвердження документації із землеустрою забороняється вимагати:
- подання додаткових матеріалів чи документів, які не входять до складу документації із землеустрою, визначеного Законом України «Про землеустрій»;
- отримання погоджень документації із землеустрою від будь-яких інших органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ або організацій, якщо таке погодження не передбачене цією статтею;
- проведення будь-яких додаткових обстежень, експертиз або робіт.
Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим чи інший суб'єкт, визначений цією статтею, здійснює розгляд, погодження та затвердження документації із землеустрою самостійно та незалежно від рішень інших органів.
Згідно з частиною десятою статті 186 ЗК України висновок або рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим чи іншого суб'єкта, визначеного цією статтею, про відмову в погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків такої документації із детальним описом кожного недоліку та обов'язковим посиланням на відповідні норми законів і прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації допускається виключно у разі, якщо розробником не усунуто недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), або якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Така повторна відмова не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути виявлені недоліки та повторно подати документацію на погодження або затвердження.
Оскільки оскаржуване рішення відповідача не містить вичерпного переліку недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Натомість відповідач в рішенні зазначив про невідповідність площі земельної ділянки згідно із земельно-обліковими документами сільської ради площі, вказаній у технічній документації, яка подана на затвердження до сесії сільської ради.
Зазначена підстава відмови спростовується ч.3 ст.121 ЗК України, відповідно до якої розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину у власність у зв'язку з набуттям ним права власності на жилий будинок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення, встановлений частиною першою цієї статті (крім випадків, якщо розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок, є меншим). Для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах передбачено - не більше 0,25 гектара.
Отже, не підтверджена невідповідність положень технічної документації, яку подала позивачка, вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Повноваження щодо обов'язку затвердити протягом місячного строку технічну документацію та передати земельну ділянку у відповідача виникає у разі дотримання всіх вказаних вище вимог ЗК України та воно не є дискреційним, оскільки не допускає можливості обрання одного з кількох правильних (законних) способів поведінки відповідача.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач прийняв спірне рішення з порушенням правових підстав, визначених законом.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень є визнання її протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
На підставі абз.2 ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки технічна документація із землеустрою має всі складові щодо змісту, передбаченого законом, а викладена відповідачем підстава спірного рішення не підтверджена, відповідач мав обов'язок прийняти рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність позивачки.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15.
Оскільки оскаржувана відмова не містить посилань на інші недоліки у технічній документації, суд дійшов висновку з метою ефективного судового захисту прав позивачки про наявність підстав для його зобов'язання повторно розглянути заяву позивачки від 11.09.2024 та прийняти рішення про затвердження технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1170 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , - кадастровий номер 7124986000:04:001:0950.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Л.В. Бєлова
А.Ю. Кучма