29 грудня 2025 р. Справа № 520/6191/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 (суддя: Біленський О.О., м. Харків) по справі № 520/6191/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - відповідач, ГУ НП в Харківській області), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні основних відпусток та надбавки за службу в умовах режимних обмежень;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити Мірошнику грошову компенсацію за невикористані календарні дні основної відпустки за 2015 рік у кількості 03 доби та надбавки за службу в умовах режимних обмежень з 06.01.2016 по дату звільнення у відсотковості від посадового окладу, передбаченій п. 7 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ від 06.04.2016 №260.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 13, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за 2015 рік у кількості 3 доби.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки за 2015 рік у кількості 3 доби.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень з 06.01.2016 по 06.09.2016 у відсотковості від посадового окладу, передбаченій п. 7 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ від 06.04.2016 №260.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень з 06.01.2016 по 06.09.2016 у відсотковості від посадового окладу, передбаченій п. 7 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ від 06.04.2016 №260.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 № 520/6191/25 в частині визнання протиправною бездіяльності ГУНП в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень з 06.01.2016 по 06.09.2016 y відсотковості від посадового окладу, передбаченій п. 7 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ від 06.04.2016 №260, та зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень з 06.01.2016 по 06.09.2016 у відсотковості від посадового окладу, передбаченій п. 7 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ від 06.04.2016 №260, та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилався на помилкове застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору судом першої інстанції, зокрема апелянт вказав, що відсутні правові підстави для нарахування відповідної надбавки за роботу в умовах режимних об'єктів. Позивач не виконував службові обов'язки, пов'язані з постійною роботою з інформацією, що має гриф «цілком таємно», у період з 06.01.2016 по 06.09.2016. Це підтверджується: відсутністю мотивованих рапортів щодо встановлення надбавки, які мали бути подані до Управління режиму та технічного захисту інформації ГУНП в Харківській області; відсутністю наказу керівника органу поліції про встановлення надбавки, що прямо передбачено вимогами Порядку № 260; листом УФЗБО ГУНП в Харківській області від 28.03.2025 № 1101/119 29/02-2025, у якому чітко вказано, що надбавка ОСОБА_1 на встановлювалася.
Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку письмового (спрощеного позивного) провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з таких підстав.
Судом встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив службу в ГУНП в Харківській області на посаді начальника сектору у складі відділу Московського відділу поліції ГУНП в Харківській області.
Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 06.09.2016 №317о/с начальник сектору у складі відділу Московського відділу поліції ГУНП в Харківській області підполковник поліції ОСОБА_1 звільнений з 06.09.2016 згідно з п. 2 ч. 1 ст. 77 законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII, через хворобу.
Позивач вважає, що ГУНП в Харківській області не виплатило всі належні йому види грошового забезпечення, а саме грошову компенсацію за невикористані календарні дні основних відпусток та надбавку за службу в умовах режимних обмежень, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації за невикористані дні відпусток, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення зі служби. Зазначив, що доводи про те, що у спірні періоди не видавалися накази про встановлення і виплату позивачу по справі надбавки за роботу в умовах режимних обмежень не може бути свідченням невиконання позивачем роботи, пов'язаної з доступом до державної таємниці і як наслідок невиплати цієї надбавки.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволених позовних вимог, а саме в частині визнання протиправною бездіяльності ГУНП в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень з 06.01.2016 по 06.09.2016 y відсотковості від посадового окладу, передбаченій п. 7 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ від 06.04.2016 №260, та зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень з 06.01.2016 по 06.09.2016 у відсотковості від посадового окладу, передбаченій п. 7 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ від 06.04.2016 №260, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Суспільні відносини, пов'язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України регулює Закон України «Про державну таємницю» від 21.01.1994 № 3855-XII (далі - Закон № 3855-ХІІ).
Умови, за яких державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації можуть отримати дозвіл на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, установлено статтею 20 Закону № 3855-XII.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону № 3855-XII, залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці:
форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно»;
форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «цілком таємно» та «таємно»;
форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності «таємно», а також такі терміни дії допусків: для форми 1 - 5 років; для форми 2 - 7 років; для форми 3 - 10 років.
Згідно з частиною 2 статті 22 Закону № 3855-XII, допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 7 статті 22 Закону № 3855-XII, надання допуску передбачає: визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією; перевірку громадянина у зв'язку з допуском до державної таємниці; взяття громадянином на себе письмового зобов'язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена; одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв'язку з його допуском до державної таємниці; ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.
Частиною 1 статті 26 Закону № 3855-XII передбачено, що переоформлення громадянам допуску до державної таємниці здійснюється: у разі закінчення терміну дії допуску до державної таємниці за необхідності подальшої роботи з секретною інформацією; у разі необхідності підвищення чи зниження громадянину форми допуску для роботи із секретною інформацією вищого чи нижчого ступеня секретності; у разі необхідності проведення додаткової перевірки, пов'язаної з можливим виникненням обставин, передбачених пунктами 2 і 4 частини 1 та частини 2 статті 23 цього Закону.
Згідно з частиною 2 статті 26 Закону № 3855-XII, скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених ст. 23 цього Закону, або після припинення громадянином діяльності, у зв'язку з якою йому було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби безпеки України або отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.
Відповідно до частини 5 статті 26 Закону № 3855-XII, громадянина, якому скасовано допуск до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов'язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов'язану з державною таємницею, чи звільнено.
Статтею 30 Закону № 3855-XII визначено, що у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог закону Кабінет Міністрів України постановою від 15.06.1994 № 414 затвердив Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці (далі - Положення № 414).
У пункті 1 Положення № 414 зазначено, що це Положення визначає види, розміри і порядок надання компенсації працівникам органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів прокуратури, інших державних органів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (далі - особи, які працюють в умовах режимних обмежень).
Згідно з пунктом 2 Положення № 414, особам, які працюють в умовах режимних обмежень, крім працівників режимно-секретних органів, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), заробітної плати (у разі визначення законом її розміру) залежно від ступеня секретності інформації:
відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «особливої важливості», - 20 відсотків;
відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «цілком таємно», - 15 відсотків;
відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «таємно», - 10 відсотків.
Відповідно до пункту 5 Положення № 414, такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов'язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.
Згідно з пунктом 6 Положення № 414, персональний склад осіб, які працюють в умовах режимних обмежень, та розмір надбавки визначаються керівником відповідного органу законодавчої, виконавчої та судової влади, органу прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, де працюють ці особи. Надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), заробітної плати (у разі визначення законом її розміру) виплачується лише за наявності дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, наданого відповідно до законодавства про державну таємницю.
Верховним Судом було сформовано правовий висновок щодо застосування приписів статті 30 Закону № 3855-XII та пунктів 2, 5 Положення № 414, який викладений, зокрема, у постановах від 25.04.2018 у справі № 802/74/15-а, від 25.07.2019 у справі № 296/6615/17, від 27.05.2020 у справі № 806/2056/18, від 28.01.2021 у справі № 240/229/20.
У вказаних справах Верховний Суд підкреслив, що надання допуску до державної таємниці, передбачає визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією. Зокрема така необхідність виникає, якщо виконання службових/посадових обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.
Тобто, якщо обсяг функціональних обов'язків за певною посадою, зокрема в державному органі, передбачає, що під час їх виконання ву особи виникне чи може виникнути необхідність доступу до державної таємниці (як-от ознайомлення з документами та/чи іншими матеріальними носіями інформації, засекреченими у встановленому законодавством порядку), така особа з огляду на таку службову необхідність повинна отримати у встановленому порядку допуск до державної таємниці відповідної форми, яка відповідно до статті 22 Закону № 3855-XII залежить від ступеня секретності.
Відсутність у посадової особи допуску до державної таємниці (встановленої форми) унеможливлює виконання нею посадових обов'язків, відтак і саме перебування на посаді, яка за обсягом покладених на неї завдань вимагає доступу до державної таємниці і умовою призначення на яку (перебування на якій) є наявність/необхідність оформлення допуску до державної таємниці.
Робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку надано допуск до державної таємниці встановленої форми, певні зобов'язання та обмеження. Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов'язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв'язку з чим у неї відповідно до статті 30 Закону № 3855-XII виникає право на отримання компенсації.
Отже, положення статті 30 Закону України "Про державну таємницю", пунктів 2, 5 Положення №414 слід розуміти так, що необхідною умовою отримання компенсації у зв'язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є наявність в особи допуску до державної таємниці (на підставі якого надається доступ до державної таємниці), а також виконання робіт/завдань та/або посадових обов'язків, які вимагають доступу до державної таємниці чи з огляду на поставлені завдання передбачають виникнення необхідності у такому доступі.
Вказаний вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 25.04.2018 по справі №802/74/15-а.
Для вирішення питання про те, чи умови праці особи передбачають роботу з відомостями та їх носіями, які становлять державну таємницю, необхідно насамперед з'ясувати обсяг функціональних обов'язків цієї особи за посадою та умови (вимоги, критерії), яким повинна відповідати особа для того, щоб бути призначеною на цю посаду та/або виконувати роботу/завдання, пов'язані з доступом до документів, інших матеріальних носіїв інформації, що становить державну таємницю.
Вказаний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 25.07.2019 по справі №296/6615/17.
Тобто, якщо особа отримала у встановленому порядку допуск до державної таємниці, працює, зокрема, в державному органі, і характер і умови її праці, з огляду на займану посаду, передбачає режимні обмеження, пов'язані з допуском до державної таємниці, керівник відповідного органу зобов'язаний призначити їй надбавку у розмірі, визначеному Положенням, про що видати відповідний розпорядчий документ.
Вказаний вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 27.05.2020 по справі №806/2056/18.
При цьому, факт невиплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень не є і не може бути свідченням невиконання роботи, пов'язаної з доступом до державної таємниці (постанова Верховного Суду 28.01.2021 по справі №240/229/20).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до архівних документів, що зберігаються в номенклатурних справах №3 ДСК та №5 ДСК Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області, наявні відомості про надання доступу до державної таємниці громадянину ОСОБА_1 , а саме:
- наказом ГУНП в Харківській області від 06.01.2016 №2 о/с ДСК надано доступ до державної таємниці ОСОБА_1 ;
- дорученням начальника Московського ВП ГУНП в Харківській області від 27.01.2016 №6 надано доступ до державної таємниці ОСОБА_1 ;
- наказом ГУНП в Харківській області від 08.04.2016 №31 о/с ДСК надано доступ до державної таємниці ОСОБА_1 ;
- дорученням начальника Московського ВП ГУНП в Харківській області від 19.04.2016 №22 нт надано доступ до державної таємниці ОСОБА_1 ;
- наказом ГУНП в Харківській області від 16.09.2016 №66 ос ДСК припинено доступ до державної таємниці ОСОБА_1 ;
- дорученням начальника Московського ВП ГУНП в Харківській області від 23.09.2016 №37 нт припинено доступ до державної таємниці ОСОБА_1 .
Відповідно до наказу начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області від 06.09.2016 №317 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби з 06.09.2016.
Сукупність вищевказаних фактичних обставин вказує на те, що позивач мав допуск до державної таємниці, що свідчить про те, що характер його роботи (служби) на відповідній посаді передбачав роботу по забезпеченню режиму таємності, а також роботу з документами, справами, матеріальними носіями інформації, які вимагають наявність доступу до державної таємниці, а, отже, є підставою для отримання позивачем надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період проходження служби.
Так, листом Харківського районного управління поліції №2 ГУНП в Харківській області від 01.04.2025 №67/2332нт підтверджено, що позивачу у 2016 році надано допуск до державної таємниці.
Відповідач свою позицію обґрунтовує тим, що для призначення відповідачем позивачеві спірної надбавки були відсутні мотивовані рапорти керівника структурного підрозділу.
Проте такі доводи відповідача колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджується той факт, що позивач мав допуск до державної таємниці, а характер його роботи (служби) передбачав роботу по забезпеченню режиму таємності, а також роботу з документами, справами, матеріальними носіями інформації, які вимагають наявність доступу до державної таємниці, а отже є підставою для отримання позивачем надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період проходження служби на вказаних посадах.
Водночас, той факт, що відповідачем по справі не видавався наказ (накази) про встановлення і виплату позивачу по справі надбавки за роботу в умовах режимних обмежень не може бути свідченням невиконання позивачем роботи, пов'язаної з доступом до державної таємниці і як наслідок підставою невиплати цієї надбавки.
Колегія суддів зазначає, що у даному випадку поняття «постійно» не залежить від кількості виготовлених такою особою документів або часу витраченого на роботу з такими документами, інформацією, а головним критерієм в даному випадку є наявність відповідного допуску до державної таємниці та практична реалізація права на такий допуск відповідно до функціональних обов'язків посадовою особою. При цьому обсяг функціональних обов'язків позивача, пов'язаних з доступом до державної таємниці не може виконуватися періодично та в незначній кількості.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду викладена в постанові від 28.01.2021 по справі №8240/229/20.
Матеріалами справи підтверджується факт, що позивач мав допуск до державної таємниці та відповідно до функціональних обов'язків виконував службові обов'язки (роботу), які передбачали наявність такого допуску, та відповідно до нього застосовувалися обмеження, які передбачені для осіб, які мають право на доступ до державної таємниці.
При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що під час перебування позивача на вищевказаній посаді в органах Національної поліції позивачу було скасовано доступ до державної таємниці.
Отже, той факт, що у спірні періоди не видавалися накази про встановлення і виплату позивачу по справі надбавки за роботу в умовах режимних обмежень не може бути свідченням невиконання позивачем роботи, пов'язаної з доступом до державної таємниці і як наслідок невиплати цієї надбавки.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ГУНП в Харківській області належить зобов'язати нарахувати та виплатити позивачу надбавки за роботу в умовах режимних обмежень з 06.01.2016 по 06.09.2016 у відсотковості від посадового окладу, передбаченій п. 7 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ від 06.04.2016 №260, оскільки відповідач належними та допустимими доказами не спростував право позивача на отримання означеної надбавки.
Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в оскаржуваній відповідачем частині.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 по справі № 520/6191/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко