29 грудня 2025 р. Справа № 440/3147/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 (суддя: В.І. Бевза, м. Полтава) по справі № 440/3147/25
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 (далі - ВЧ НОМЕР_2 , перший відповідач), Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , другий відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати з 08.04.2022 по 28.12.2022 грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років), щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років), щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", за період з 08.04.2022 по 28.12.2022;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати з 28.12.2022 по 20.05.2023 грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років), щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років), щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення)), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", за період з 28.12.2022 по 20.05.2023.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в період перебування ОСОБА_1 на військовій службі у ВЧ НОМЕР_2 з 08.04.2022 по 28.12.2022, та у ВЧ НОМЕР_1 з 28.12.2022 по 20.05.2023 відповідачами протиправно не у повному обсязі було нараховано позивачу грошове забезпечення, а саме без урахування збільшення посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, як передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 у справі № 440/3147/25 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , щодо нарахування та виплати з 08.04.2022 по 28.12.2022 грошового забезпечення ОСОБА_1 (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років), щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років), щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", за період з 08.04.2022 по 28.12.2022.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , щодо нарахування та виплати з 28.12.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення ОСОБА_1 (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років), щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років), щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення)), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", за період з 28.12.2022 по 19.05.2023.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Військова частина НОМЕР_2 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 у справі № 440/3147/25 і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про незгоду з доводами позивача про те, що скасування судом п. 6 Постанови № 103 відновлюють раніше діючий порядок, оскільки чинне законодавство України не передбачає жодних випадків поняття "відновлення" в силу законів чи окремих їх норм, які у встановленому порядку втратили чинність. Відтак, з огляду на редакцію пункту 4 постанови № 704, яка не змінена на момент виникнення спірних правовідносин, та передбачає використання для обчислення грошового забезпеченян військовослужбовців прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року вважає, що військова частина діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами.
Військова частина НОМЕР_1 також, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 у справі № 440/3147/25 в частині задоволення позовних вимог до ВЧ НОМЕР_1 і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування власної позиції зазначено, що у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 в справі № 826/6543/18, на яку позивач посилається в позові, зазначено що скасовано пункт 6 Постанови КМУ № 103 від 21.02.2018, однак будь-яких змін у текст пункту 4 Постанови КМУ N? 704 від 30.08.2017 не внесено та чинною є редакція цього пункту про те, що, починаючи з 01 березня 2018 року, встановлення розміру посадового окладу та окладу за військове звання проводиться шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками.
Тому при розрахунку грошового забезпечення враховується тільки прожитковий мінімум для працездатних осіб, який був встановлений станом на 01 січня 2018 року, в розмірі 1762,00 гривні та ніяким чином розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 та на 01.01.2023 відповідно не впливає на розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Крім того, виплата військовослужбовцям грошового забезпечення за 2022 рік здійснювалась Військовою частиною НОМЕР_2 відповідно до доручень Міністра оборони України, якими не було передбачено можливості використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 для обчислення позивачу грошового забезпечення та інших виплат.
За таких обставин, стверджує, що протиправних дій при обчисленні грошового забезпечення позивачу за 2022 рік Військова частина НОМЕР_2 не здійснювала.
Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги належить залишити без задоволення, з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у зв'язку з початком повномасштабного вторгнення російської федерації, відповідно до Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022, був призваний на військову службу по мобілізації та, відповідно до наказу командира Військової НОМЕР_2 (по стройовій частині) №12 від 08.04.2022, зарахований до списків Військової частини НОМЕР_2 та взятий на всі види забезпечення.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №339 від 28.12.2022, зарахований до списків Військової частини НОМЕР_1 та взятий на всі види забезпечення.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №142 від 30.06.2023 був виключений зі списків Військової частини НОМЕР_1 , знятий з усіх видів забезпечення та переведений до іншої військової частини та станом на дату подачі позовної заяви продовжував проходити військову службу в іншій військовій частині Збройних Силах України.
25.02.2025 позивачем через гарячу лінію Міністерства оборони України був поданий запит до вищевказаних військових частин з метою з'ясування розрахункової величини, яка використовувалась при розрахунку грошового забезпечення за час проходження служби у Військових частинах НОМЕР_2 та НОМЕР_1 з 08.04.2022 по 30.06.2023.
Командуванням Військової частини НОМЕР_1 листом №630/845 від 05.03.2025 позивачу було повідомлено, що посадовий оклад визначався, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, згідно з редакцією п. 4 Постанови №704 від 24.02.2018 та згідно з постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21.08.2018.
Позивач, не погоджуючись із діями Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати з 08.04.2022 по 28.12.2022 грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років), щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, та діями Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати з 28.12.2022 по 20.05.2023 грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років), щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням позивача з 08.04.2022 по 28.12.2022 належало використовувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2022 року, з 28.12.2022 по 19.05.2023 - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2022 року та розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2023 року. Натомість, відповідачами розмір грошового забезпечення позивача було розраховано з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, що є протиправним.
Позовні вимоги в частині виплати грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років), щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення) з 20.05.2023 суд вважав такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на набрання чинності з 20.05.2023 змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 до пункту 4 постанови №704.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення суду підлягає перегляду в частині задоволення позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 5 ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).
Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 за №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (статті 2 Закону №2011-ХІІ).
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами 2, 3 ст. 9 Закону 2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Тобто грошове забезпечення включає в себе усі, встановлені законом, надбавки, доплати та винагороди, передбачені під час проходження служби.
Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 9 Закону 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також, додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14..
Тобто, на момент набрання чинності постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно з пунктом 6 постанови № 103, а саме: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Водночас, колегія суддів зазначає, що Закон України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
У свою чергу, базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, згідно з частиною другою статті 92 Конституції України, виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Разом з цим, колегія суддів наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
У зв'язку з цим, колегія суддів зазначає, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019» рік було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі Закон № 294-IX), Закон України від 15.12.2020 №1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (далі Закон №1082-ІХ), Закон України від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (далі Закон №1928-ІХ), Закон України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" №2710-IX (далі Закон №2710-ІХ), таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020-2023 роки, відповідно, не містять.
Тобто, положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX, не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Проте, з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно з якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 294-ІХ, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Зазначена правова позиція також узгоджується із постановою Верховного Суду від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21.
Таким чином, колегія суддів наголошує на тому, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для перерахунку грошового забезпечення військовослужбовців з 29.01.2020.
Так, положеннями ст. 7 Закону України від 07.12.2017 №2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" визначено, що станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 1762,00 грн..
Статтею 7 Закону України від 14.11.2019 №294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" передбачено, що станом на 01.01.2020 прожитковий мінімум на одну працездатну особу дорівнює - 2102,00 грн..
Приписами ст. 7 Закону України від 15.12.2020 №1082-IX "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено, що станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум на одну працездатну особу - 2270,00 грн..
Статтею 7 Закону України від 02.12.2021 № 1928-IX"Про Державний бюджет України на 2022 рік" передбачено, що станом на 01.01.2022 прожитковий мінімум на одну працездатну особу дорівнює - 2481,00 грн..
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" №2710-IX встановлено, що станом на 01.01.2023р. прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає 2684,00 гривні..
Оскільки з 01 січня 2020-2023 років, збільшувались розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то в розумінні чинного п. 4 постанови № 704 це призводить до збільшення з 01.01.2020 розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, як наслідок, інших складових грошового забезпечення, що вираховуються від розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням.
Отже, у період з 08.04.2022 по 31.12.2022 грошове забезпечення позивача має обчислюватися з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", у період з 01.01.2023 по 19.05.2023 грошове забезпечення позивача має обчислюватися з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік".
Разом з цим, відповідачами не заперечується, що грошове забезпечення позивача у спірниі періоди визначалось із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, тобто всупереч вищенаведеним нормам права та висновкам суду, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в цій частині.
Щодо перерахування грошової допомоги на оздоровлення, судова колегія зазначає, що, згідно з Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (п. 6 розділу ХХІІІ).
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (п. 7 розділу XXIV).
Отже, розрахунок допомоги на оздоровлення при виключені зі списків особового складу здійснюється, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, які військовослужбовець отримував за останньою займаною посадою.
Як встановлено судовим розглядом та підтверджено матеріалами справи, грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік Військовою частиною НОМЕР_2 виплачена шляхом обчислення грошового забезпечення з застосуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, який є нижчим від прожиткового мінімуму 2022 року. Тобто, відповідачем не було застосовано пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, яка діяла з 29.01.2020 (замість цього помилково застосовано цей пункт в редакції зі змінами, які визнані протиправними та скасовані), що не відповідало вимогам законодавства та призвело до її виплати позивачу в меншому розмірі, ніж встановлений законодавством, чим порушені права позивача на належне грошове забезпечення.
За вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними дій ВЧ НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати з 08.04.2022 по 28.12.2022 грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років), щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, та зобов'язання ВЧ НОМЕР_2 здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років), щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", за період з 08.04.2022 по 28.12.2022.
Крім того, колегією суддів також встановлено наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати з 28.12.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років), щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, та зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років), щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", за період з 28.12.2022 по 19.05.2023.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційних скарг встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 по справі № 440/3147/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко