Справа № 522/3206/23
Провадження по справі № 1-кп/522/3458/25
(повний текст)
29 грудня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання сторони захисту про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого у кримінальному провадженні за №42022163030000071 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, одруженого, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за участі сторін кримінального провадження :
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України,
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси на стадії судового розгляду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 197-1 КК України.
Захисник ОСОБА_5 подав до суду клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України, у зв'язку зі зміною обстановки та закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 197-1 КК України. Мотивуючи подане клопотання, адвокат зазначив наступне.
Земельна ділянка була забетонована та оздоблена тротуарною плиткою з облаштуванням навісу та огородження на момент придбання кафе-бару «Магелан», обвинуваченим ОСОБА_3 у 2006 році. У свою чергу, в подальшому, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, користування земельною ділянкою оформлювалось паспортом прив'язки, виданого Управлінням торгівлі Одеської міської ради. При цьому, у зв'язку з необхідністю захисту вже існуючої літньої тераси з навісом та огорожею від потрапляння сміття, від протиправного проникнення сторонніх осіб, у 2014 році було вирішено встановити по відкритому периметру літньої тераси систему металопластикових вікон. З метою виконання необхідного обсягу робіт обвинуваченим ОСОБА_3 було залучено ОСОБА_6 .
Також, на підтвердження обставин давності проведення будівельних робіт, а отже, вчинення дій, направлених на заняття земельної ділянки ще до набуття права власності на неї ОСОБА_3 , стороною захисту було надано відповідь архітектора ОСОБА_7 .
Відповідно до вказаної відповіді літній майданчик кафе «Магелан» по існуючій плямі забудови за адресою: вул. Канатна, 96 м. Одеса, був наявний, розпочинаючи, орієнтовно, з 2006 року.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в подальшому, дозволи на розміщення літнього майданчику видавались на різних суб'єктів господарської діяльності, які орендували належні ОСОБА_3 на праві приватної власності приміщення.
ОСОБА_3 було добровільно знесено прибудову на земельній ділянці, про що державним виконавцем складено акт про добровільне виконання.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання захисника, надав згоду на закриття кримінального провадження, водночас, зазначив, що вину у вчиненні правопорушень він не визнає.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання сторони захисту, пояснивши що ОСОБА_3 рішення суду виконав не в повному обсязі, так як залишив на місці залишки фундаменту, тобто повністю не виконав рішення суду. Сторона захисту зловживає своїми правами для затягування процесу з метою затягування судового розгляду.
Суд заслухавши думку учасників провадження, дослідивши клопотання сторони захисту та матеріали кримінального провадження, доходить наступних висновків.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Положеннями ч. 1 ст. 285 КПК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Частина 3 ст. 288 КПК України встановлює, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з положеннями ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Статтею 48 КК України передбачено, що особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Суд бере до уваги роз'яснення, які містяться в п. 7 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23.12.2005 року № 12, згідно яких в зазначеній статті передбачено дві самостійні підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності втрата суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки на час розслідування чи розгляду справи в суді або діянням, або особою, яка його вчинила.
При цьому слід розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, тобто об'єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності.
Для застосування ст. 48 КК України необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним. Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові ККС ВС від 13.04.2023 у справі №157/1091/22, відповідно до якого особу може бути визнано такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнали таких змін, що унеможливлюють вчинення цією особою нового злочину. Такі зміни умов життєдіяльності повинні носити позитивний характер, дієво впливати на її поведінку і з великою долею ймовірності свідчити про те, що ця особа не вчинятиме у майбутньому кримінально караних діянь. У результаті таких змін у житті істотно змінюється морально-юридична оцінка особи, у зв'язку з чим втрачається доцільність застосування до неї заходів кримінально-правового впливу.
Збереження суспільної небезпечності вчиненого злочину на момент розгляду справи в суді не перешкоджає застосуванню ст. 48 КК України у разі, коли у зв'язку зі зміною обстановки особа, яка вчинила злочин, перестала бути суспільно небезпечною.
В постанові ККС ВС від 15.04.2021 у справі № 161/1390/19 зазначив, що такі зміни умов життєдіяльності особи повинні носити позитивний характер, дієво впливати на її поведінку і з великою долею ймовірності свідчити про те, що ця особа не вчинятиме у майбутньому кримінально караних діянь. Такими змінами можуть визнаватись, наприклад: призов особи на військову службу, зміна постійного місця проживання і розірвання зв'язків із кримінальним оточенням, тяжка хвороба або нещасний випадок, унаслідок якого особа стала інвалідом тощо.
Основним безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, є встановлений законодавством порядок будівництва на земельних ділянках відповідних об'єктів (будівель та споруд), а додатковим об'єктом - правовідносини, що регулюють порядок будівництва будівель та споруд.
Родовим об'єктом злочинів проти власності, до яких віднесено і самовільне будівництво, є правовідносини власності, які виражені у правомочностях володіння, користування та розпорядження майном, а також інші речові правовідносини, які виражені у правомочностях володіння та користування майном.
Предметом складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України є будівлі та споруди, що самовільно будуються або збудовані на самовільно зайнятій земельній ділянці в охоронній зоні.
Під будівлею як предметом злочину, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, слід розуміти об'єкт будівництва, призначений для постійного або тимчасового перебування людей із захистом їх від впливу несприятливих атмосферних умов (житловий будинок, літня кухня, школа, вокзал тощо). Споруда - це об'ємна, площинна або лінійна наземна, надземна чи підземна будівельна система (інженерно-будівельний об'єкт), що не належить до будівель і яка складається з несучих та в окремих випадках з огороджувальних конструкцій і призначена до виконання виробничих процесів різних видів, зберігання матеріалів, виробів, устаткування, для тимчасового перебування людей, пересування людей та вантажів тощо (наприклад, цех, склад, сарай, гараж, погріб, вежа, міст, тунель). Для кваліфікації за ч. 4 ст. 197-1 КК України не має значення те, яке призначення має самовільно збудована будівля або споруда - житлово-цивільне, комунальне, промислове або інше.
Об'єктивною стороною складу злочину, що передбачений ч. 4 ст. 197-1 КК України, є будь-які дії, які свідчать про будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці на землях в охоронній зоні.
Самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці полягає у веденні на такій ділянці без належного дозволу будівельних робіт, виконанні монтажних робіт по спорудженню певних будівель, споруд тощо.
Самовільне зайняття земельної ділянки - це фактичне заволодіння (чи заволодіння і користування) земельною ділянкою або її частиною, вчинене в особистих інтересах або інтересах інших осіб тим, кому ця ділянка у встановленому порядку не надавалась у володіння і користування або не передавалась у власність, або за відсутності вчинення правочину щодо такої земельної ділянки (чи щодо об'єкта, розташованого на земельній ділянці). Самовільне зайняття земельної ділянки також має місце і у випадку, коли власник або законний володілець земельної ділянки самовільно змінює її межі, приєднуючи частину суміжних земель до своєї ділянки, у незаконному огороджуванні ділянки, знищенні і встановленні «своїх» межових знаків та в інших випадках.
Такі злочини є ускладненими одиничними злочинами, суспільно небезпечне діяння яких полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки, здійсненні підготовчих робіт і подальшому виконанні будівельних робіт. Такі дії визнаються злочинними з моменту початку будівництва будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці на землях в охоронній зоні, незалежно від розміру шкоди, що завдана зайняттям земельної ділянки чи самовільним будівництвом та стадії, на якій перебуває будівництво. При цьому будівництво на таких земельних ділянках здійснюється без дозволів і погоджень.
Суб'єкт самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва є загальним. Такий суб'єкт не наділений правомочностями щодо земельної ділянки, яку він самовільно займає.
Суб'єктивна сторона складу злочину, що передбачений ч. 4 ст. 197-1 КК України, характеризується лише прямим умислом. Відкритість та добросовісність володіння та користування чужою земельною ділянкою не можуть бути ознаками, які виключають умисел на самовільне зайняття земельної ділянки, адже в такому разі особа також усвідомлює, що використання земельної ділянки не ґрунтується на будь-яких правових підставах і здійснюється, як правило, без відома власника земельної ділянки.
Кваліфікуючою ознакою складу цього злочину є правовий режим самовільно зайнятих земель, на яких здійснено самовільне будівництво будівель або споруд.
Відтак, з дослідженого клопотання сторони захисту та наданих в судовому засіданні заперечень прокурора, судом встановлено, що земельна ділянка на якій було розміщено прибудову жодним чином не використовувалась, в оренду не здавалась, будь-якої комерційної (господарської) діяльності на ній, ОСОБА_3 - не провадилось. Крім того, встановлено та ніким не оспорюється, що ОСОБА_3 було знесено прибудову на земельній ділянці, про що державним виконавцем складено акт про добровільне виконання.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у справі № 522/4463/23 за позовом заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самовільного будівництва рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 16.10.2024 задоволено, ОСОБА_3 зобов'язано звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, шляхом знесення за власний рахунок об'єкта самочинного будівництва та приведення його у відповідність до технічного паспорту від 29.10.2004.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.04.2025 справа № 522/4463/23 апеляційну скаргу ОСОБА_3 , від імені якого діє представник ОСОБА_5 , залишено без задоволення. Після чого, ухвалою Верховного Суду від 26.05.2025 касаційну скаргу ОСОБА_3 , від імені якого діє представник ОСОБА_5 , повернено.
За певних обставин зазначене вказує на наявність додаткових фактів недотримання діючих норм містобудівного законодавства з боку обвинуваченого та у своїй сукупності додатково підтверджує наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.197-1 КК України, оскільки правопорушення має формальний склад, і в даному випадку встановлено, що ОСОБА_3 , без отримання дозволів та правовстановлюючих документів, здійснив самочинне будівництво на самовільно зайнятій земельній ділянці в охоронній зоні.
Всупереч наведеного, з наданих в судовому засіданні контраргументів прокурора в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 на зазначеній земельній ділянці не усунув залишки фундаменту, тобто повністю не виконав рішення суду.
Наведені в судовому засіданні доводи про усунення ОСОБА_3 заподіяної шкоди в частині знесення прибудови на земельній ділянці, можуть свідчити про наявність у його діях обставин, що пом'якшують покарання або можуть вказувати на дійове каяття обвинуваченого, проте не є обставиною, яка свідчить про зміну обстановки в розумінні статті 48 КК України, а відтак і не може бути підставою для звільнення його від кримінальної відповідальності.
Судовим розглядом клопотання захисника судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , перестали бути суспільно небезпечними. Також, судом не встановлено та стороною захисту не надано переконливих підстав, які б вказували на те, що сам обвинувачений та обстановка навколо нього зазнали таких змін, що робить маловірогідним вчинення ним нових тотожних або однорідних злочинів.
З урахуванням наведеного суд не вбачає підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст.48 КК України та для закриття кримінального провадження відносно нього.
Керуючись ст.ст. 284, 369-372, 376 КПК України, ст. 48 КК України, суд,
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 про звільнення від кримінальної відповідальності, на підставі ст. 48 КК України, - відмовити з підстав, зазначених в мотивувальній частині ухвали суду.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Повний текст ухвали суду складено та проголошено 29.12.2025 о 16:00 годині в залі суду №131.
Головуючий суддя ОСОБА_8