Справа № 522/19261/25-Е
Провадження № 2/522/8473/25
18 грудня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Домусчі Л.В.,
за участі секретаря судового засідання - Навроцької Є.І.,
розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості,
До Приморського районного суду м. Одеси 26.08.2025 року через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за кредитним договором № 22036000071334 від 07.08.2018року урозмірі 35 778,87 грн., 3% річних у розмірі 159,24 грн, інфляційних витрат у розмірі 965,49 грн., судового збору та витрат на правничу допомогу у розмір 3 000 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 07.08.2018 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 22036000071334.
15.12.2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено Договір факторингу № 15/12/21, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло прав Нового кредитора до ОСОБА_1 за кредитним договором № 22036000071334від 07.08.2018року.
ТОВ «Цикл Фінанс» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 22036000071334 від 07.08.2018 року у розмірі 36 903,60 грн., з яких: заборгованості по тілу кредиту - 27 286,97 грн., заборгованість по відсотках - 808,94 грн. та заборгованості по сплаті комісії - 7 682,96 грн. Також просить стягнути інфляційні витрати у розмірі 965,49 грн., 3% річних у розмірі 159,24 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
Матеріали позову суддя отримала 27.08.2025 року.
Відповідно до Єдиного державного демографічного реєстру, відповідь № 1713761 від 28.08.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований з 27.03.1996 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 01.09.2025 року у справі відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без виклику та призначено судове засідання на 15.10.2025 року.
У зв'язку з відсутність відзиву судове засідання відкладено на 26.11.2025 року.
У зв'язку з відсутність відзиву судове засідання відкладено на 18.12.2025 року.
До суду 18.12.2025 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Оксюти М.О. надійшов відзив на позов, згідно якого просила відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтування відзиву зазначено, що відповідач заявляє про сплив строку позовної давності щодо всіх заявлених позовних вимог. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності становить три роки. Кредитний договір № 22036000071334 укладено 07.08.2018 року. Позовну заяву подано до суду 23.08.2025 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності. Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів переривання або зупинення перебігу строку позовної давності, зокрема: доказів визнання боргу відповідачем;доказів здійснення платежів у межах трирічного строку до моменту звернення до суду. Заміна кредитора внаслідок укладення договорів факторингу не впливає на перебіг позовної давності та не є підставою для її поновлення, що відповідає положенням ст.ст. 512, 516, 264 ЦК України та усталеній практиці Верховного Суду.Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив строку позовної давності є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Позивач не довів належними та допустимими доказами:наявність у нього права вимоги саме до відповідача; обґрунтованість та правильність розрахунку заборгованості. Наданий розрахунок заборгованості є одностороннім, не підтверджений первинними бухгалтерськими документами та не містить належної деталізації. Нарахування інфляційних втрат та 3% річних є необґрунтованим, а витрати на професійну правничу допомогу - неспівмірними та такими, що не підлягають стягненню.
Про розгляд справи 18.12.2025 року сторони були повідомлені.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ст. 268 ЦПК України та у зв'язку з постійними, триваючими екстреними відключеннями електропостачання в Приморському районному суді м. Одеси, періодичним включенням світла, тривогами, надмірним навантаженням, датою складення цього судового рішення є 30.12.2025 року.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, врегульовані нормами ЦК України про зобов'язання з повернення кредиту.
Вирішуючи спір суд виходить із наступного.
Як передбачено ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У відповідності ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Обставиною, що підлягає доказуванню під час вирішення даного спору є факт отримання кредитних коштів, факт користування кредитними коштами та факт належного виконання позичальником зобов'язань із своєчасного виконання зобов'язань в частині повернення кредитних коштів, а також факт укладення договору на умовах зазначених позивачем.
Спір стосується кредитних правовідносин та стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання, а в ч.1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинам (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.
У ст. 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що 07.08.2018 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 22036000071334, за умовами якого банк надає клієнту грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на споживчі потреби, а клієнт зобов'язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені цим договором, а також здійснити інші платежі за кредитом у встановлених цим договором розмірах і строках та виконати свої зобов'язання за даним договором у повному обсязі у наступних умовах: сума кредиту - 48 260 грн.; строк кредитування - 36 місяців; кінцева дата повернення кредиту - 07.08.2021 року; цільове призначення - на споживчі потреби; щомісячна комісія за обслуговування кредиту 1,99 % від суми кредиту;процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом 0,001% річних, на прострочену заборгованість за кредитом 56,00 % річних. Банк формує Графік платежів, який викладено у розділі 4 цього Договору, із зазначенням сум погашення основного боргу за Кредитом, сплати процентів за користування Кредитом. Щомісячної комісії, вартості усіх супутніх послуг, реальної процентної ставки та ін.Кредит надається шляхом зарахування суми Кредиту на поточний рахунок Клієнта: НОМЕР_1 , відкритий у АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО»; датою видачі Кредиту вважається день зарахування суми Кредиту на Рахунок Клієнта. Якщо Банк не надав Кредит протягом 7 Операційних днів, цей Договір вважається не укладеним; Клієнт, в порядку договірного списання, на підставі ст. 1071 Цивільного кодексу України та ст. 26 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», доручає Банку в дату видачі Кредиту, здійснити перерахування з Рахунку Клієнта на користь страховика ПРАТ «СК «УНІКА ЖИТТЯ» суму страхового платежу у розмірі 10260 гривень, за весь період страхування, згідно Договору страхування ВР-22036000071334 від 07.08.2018 року.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 22036000071334від 07.08.2018 року, станом на 14.12.2021 року загальна заборгованість ОСОБА_1 становить35 778,87 грн, з яких: залишок простроченого кредиту - 27 286,97 грн, залишок прострочених відсотків - 808,98 грн, заборгованість по комісії - 7 682,96 грн. (а.с. 19-20).
З виписки по особовому рахунку за період з 07.08.2018 року по 13.05.2025року вбачається, що ОСОБА_1 здійснив часткову оплату з метою виконання умов договору, тобто відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту,останній платіж був 20.05.2020 року. (а.с. 21-84).
Долучений банком до позову розрахунок заборгованості підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний опис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), а також включає суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків по кожному платіжному періоду.
Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженогоПостановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 - виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта.
При цьому, згідно з пунктом 3 вказаного Положення, клієнтські рахунки, за якими обліковуються кошти, розпорядником яких є клієнти банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу), розрахункові рахунки.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18, від 25.05.2021 року у справі № 554/4300/16-ц.
Таким чином, надана ТОВ «Цикл Фінанс» виписка (розрахунок заборгованості) по особовому рахунку узгоджується із розрахунком заборгованості і в сукупності з іншими доказами дають підстави для висновку, що позивачем надані суду належні та допустимі докази, а саме первинні бухгалтерські документи щодо надання кредитних коштів, отримання таких коштів відповідачем та підтверджує заборгованість останньої за кредитним договором № 22036000071334 від 07.08.2018 року.
Жодних доказів щодо сплати грошових коштів (ПОГАШЕННЯ) за кредитним договором, та які б спростовували зазначений розрахунок заборгованості, відповідач до суду не надав.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
15.12.2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено договір факторингу № 15/12/21, відповідно до умов якого АТ «Банк Кредит Дніпро», відступило на користь ТОВ «Цикл Фінанс» право грошової вимоги до боржників за договорами, а ТОВ «Цикл Фінанс» одержало право вимагати від боржників виконання усіх грошових зобов'язань за договорами, право вимоги за якими передано. (а.с. 85-91)
На умовах, встановлених цим Договором факторингу та у відповідності до гл. 73 ЦК України, Фактор передає грошові кошти у розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами (Портфель Заборгованості) відповідно до реєстру боржників згідно додатку 1. Внаслідок передачі (відступлення) Права Вимоги за цим Договором, Фактор заміняє Клієнта у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості, та набуває прав грошових вимог Клієнта за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань Боржників за Кредитними договорами.
Відповідно до п. 6.2.2 договору факторингу Права Вимоги переходять до Фактора з моменту набрання чинності даним Договором та підписання Акту приймання-пере дачі прав вимоги (Додаток 3), після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованості.
Перехід права вимоги відбувається шляхом підписання Сторонами та скріплення печатками (за певності) Сторін акту приймання-передачі права вимоги у відповідності до Додатку № З до даного договору в день підписання Договору та набрання ним чинності.
Пунктом 6.2.3. встановлено, що відступлення Права Вимоги за цим Договором здійснюється без згоди Боржників.
З моменту переходу до Фактора Прав Вимоги, відповідно до умов п. 6.2.2 цього Договору, Фактор заміняє Клієнта у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості, та набуває всіх прав (в тому числі прав грошових вимог) Клієнта за цими Кредитними договорами. Разом з Правами Вимоги до Фактора переходять всі інші пов'язані з ними права, в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема, пред'явлення претензій Боржникам щодо заборгованості, право на звернення до суду за місцем, визначеним чинним законодавством, право на всі суми, які Фактор одержить від Боржників на виконання його вимог, та інші, включаючи права, які забезпечують зобов'язання Боржника.
Відповідно до Реєстру боржників за договором факторингу № 15/12/21 від 15.12.2021 року до ТОВ «Цикл Фінанс» перейшло право вимоги за кредитним договором № 22036000071334 від 07.08.2018 року до ОСОБА_1 на загальну суму 35 778,87 грн., з яких: 27 286,97грн. - заборгованість по тілу кредиту; 808,94 грн. - заборгованість по відсотках; 7 682,96 грн. - заборгованість по комісії (а.с. 94).
Тобто, з моменту отримання прав вимог від первісного кредитора АТ «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 , ТОВ «Цикл Фінанс» не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників, що є додатком №1 до договору факторингу № 15/12/21 від 15.12.2021 року до ТОВ «Цикл Фінанс» підтверджується Актом прийому-передачі прав вимоги, що є додатком №3 до договору факторингу№ 15/12/21 від 15.12.2021 року (а.с. 93) та Актом приймання передачі Реєстру Боржників, що додатком № 2 за цим Договором факторингу (а.с. 90), що затверджені належним чином обома сторонами договору.
Згідно платіжної інструкцій № 3251 від 15.12.2021 року ТОВ «Цикл Фінанс» перерахувало на рахунок АТ «Банк Кредит Дніпро» грошові кошти у розмірі 9 500 001 грн., як оплату згідно договору факторингу № 15/12/21 від 15.12.2021 року (а.с. 95).
Отже, ТОВ «Цикл Фінанс» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.
Таким чином суд не бере до уваги довід сторони відповідача щодо відсутності у позивача права вимоги до відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою унаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
У разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не надав своєчасно позикодавцям, а потім ТОВ «Цикл Фінанс» грошові кошти для погашення заборгованості за кредитами, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договорів, що має відображення у Розрахунках заборгованості за договорами. Таким чином, в порушення умов кредитного договору, а також вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов'язання за вказаним вище договором не виконав.
На даний час відповідач заборгованість за договорами не погашає.
Суд зауважує, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ані АТ «Банк Кредит Дніпро», ані ТОВ «Цикл Фінанс» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому ТОВ «Цикл Фінанс» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), а також від 19.06.2019 у справі №643/17966/14-ц, згідно якої стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Щодо стягнення інфляційні витрати у розмірі 965,49 грн., 3% річних у розмірі 159,24 грн.
ТОВ «Цикл Фінанс» також просить суд стягнути з ОСОБА_1 нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних, що входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Інфляційні втрати у розмірі 965,49 грн. та 3% річних у розмірі 159,24 грн. нараховані позивачем за період часу з 15.12.2021 року - 23.02.2022 року.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Оскільки ст. 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
3% річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).
У постанові № 127/15672/16-ц від 08.11.2019 року Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16.11.2018 року у справі № 918/117/18, від 30.01.2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування трьох процентів річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року №6-49цс12.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (статті 549, 551, 611 ЦК України).
З 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан. Законодавець запровадив захист для позичальників у кредитних і позикових відносинах через встановлення спеціального мораторію.
У п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором кредиту або позики позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати неустойки, штрафу чи пені за такий період прострочення.
Темпоральні межі мораторію: дія мораторію розпочинається з 24 лютого 2022 року (дата введення воєнного стану) та триває протягом періоду дії воєнного стану плюс 30 днів після його припинення або скасування.
Судом враховано, що позивач просить стягнути суму збитків з урахуванням 3% річних, як відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів наслідок інфляційних процесів у зв'язку з неналежним виконанням умов договору, за період часу з 15.12.2021 року - 23.02.2022 року, тобто до 24.02.2022 року, коли на території України з 24.02.2022 року строком на 90 днів було введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час та внесення змін до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного стану.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення 3% річних за період прострочення грошового зобов'язання у розмірі 159,24 грн. та інфляційних втрат у розмірі 965,49 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частиною 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.ст. 76-83, 174,191 ЦПК України, та не подав суду заперечень щодо вимог позивача та доказів на їх спростування.
Отже, позивачем надані належні та допустимі докази, які приймаються судом і є підставою для задоволення позову.
У свою чергу відповідачем не надано доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов'язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.Відповідність розрахунку та розмір заборгованості не були спростовані відповідачем ані змістовними запереченнями, ані окремим контр розрахунком, а тому при ухваленні рішення суд керується розрахунком позивача.Факт користування кредитними коштами відповідачем також не спростовано, доказів наявності боргу у іншому розмірі не надано.
Щодо клопотання сторони відповідача про застосування стоків позовної давності.
Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Аналіз змісту ст.ст. 256, 257 та 261 ЦК України в їх сукупності і взаємозв'язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.
За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.
Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.
Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 року Законом № 540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 року до 30.06.2023 року.
Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15.03.2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08.11.2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХнабрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.
Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.
За висновками ВП ВС Постанова від 02.07.2025 року (справа № 903/602/24) стягнення інфляційних витрат без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим, якщо позовна давність не сплила станом на 02.04.2020 року.
Якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020 року (дата набрання чинності Законом про продовження строків під час карантину), то строк звернення до суду було:
- спочатку продовжено на період дії карантину до 30 червня 2023 року;
- надалі продовжено на період дії воєнного стану до 29 січня 2024 року;
- з 30 січня 2024 року перебіг строку зупинено на період дії воєнного стану.
- з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан. Законодавець запровадив захист для позичальників у кредитних і позикових відносинах через встановлення спеціального мораторію.
Отже позивачем не пропущено строк позовної давності, а тому відсутні підстави для застосування строків позовної давності.
Отже, враховуючи, що ОСОБА_2 узятих на себе кредитних зобов'язань належним чином не виконав, доказів, які б спростовували правильність складеного позивачем розрахунку заборгованості або його часткового погашення не надав, підстав для звільнення відповідача від обов'язку з повернення використаних ним кредитних коштів у вказаному розмірі, або для зменшення вказаної суми боргу матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у загальному розмірі 35 778,87 грн., а також за прострочення інфляційних втрат у розмірі 965,49 грн. та 3% річних у розмірі 159,24 грн. які нараховані позивачем за період часу з 15.12.2021 року - 23.02.2022 року.
Щодо вирішення питання про судові витрати та витрати пов'язані із правничою допомогою, суд виходить з наступного.
Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн..
Позивач ТОВ «Цикл Фінанс» у позовній заяві просив стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу в розмірі 3 000 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження здійснених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу суду надано:посвідчення адвоката та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю виданого на ім'я Кеню Д.В.; Ордер про надання правничої допомоги серії АІ № 1975645 від 15.08.2025 року; копію договору про надання правової допомоги № 43453613 від 02.01.2025 року, укладеного між ТОВ «Цикл Фінанс» та адвокатом Кеню Д.В.; Додаткову угоду № 22036000071334від 15.08.2025 року до Договору № 43453613;Акт № 22036000071334 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги від 15.08.2025 року та детальний опис робіт (наданих послуг) від 15.08.2025 року, відповідно до який загальна вартість робіт становить - 3000 грн.
Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14.11.2018 року у справі № 753/15687/15.
Враховуючи задоволення позову, а також беручи до уваги, що відповідачем не обґрунтовано заяву про зменшення судових витрат суд приходить до висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача судових витрат у розмірі 3 000 грн. на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 203, 207, 509, 524-526, 530, 536, 549-551, 610-612, 629, 638-640, 1048, 1050, 1052, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 43, 64, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості-задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (код ЄДРПОУ 43453613, 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8) заборгованість за кредитним договором № 22036000071334 від 07.08.2018року станом на 14.12.2021 року у розмірі 35 778 (тридцять п'ять тисяч сімсот сімдесят вісім) гривень 87 копійок, з яких:
- заборгованість по тілу кредиту - 27 286,98 грн.;
- заборгованість по відсотках - 808,94 грн.;
- заборгованість по комісії - 7 682,96 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (код ЄДРПОУ 43453613, 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8)інфляційні витрати у розмірі 965 (дев'ятсот шістдесят п'ять) гривень 49 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (код ЄДРПОУ 43453613, 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8) 3% річних у розмірі 159 (сто п'ятдесят дев'ять) гривень 24 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (код ЄДРПОУ 43453613, 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8) судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (код ЄДРПОУ 43453613, 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8) витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч. 1 ст. 354 ЦПК України.
Повний текст рішення суду складено 30.12.2025 року.
Суддя Л.В. Домусчі