ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
25 грудня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025162510001068 від 09.08.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
встановив:
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Під час підготовчого судового засідання сторони кримінального провадження вважали за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду.
Потерпілий ОСОБА_6 будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причини не явки до суду не повідомив, водночас до матеріалів справи долучено заяву про здійснення судового провадження у цій справі за його відсутності. У зв'язку із цим суд заслухавши думку учасників провадження, які не наполягали на обов'язковій участі потерпілої, вважає за можливе судовий розгляду провести без участі потерпілого ОСОБА_6 .
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, із визначенням застави, в якості альтернативного запобіжного заходу. В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 під час досудового розслідування не зникли та існувати не перестали.
В судовому засіданні сторона захисту заперечувала проти задоволення клопотання прокурора та вважала за можливе застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступних висновків.
Розглядаючи питання про призначення обвинувального акту у даному кримінальному провадженні до судового розгляду, суд виходить з наступного.
Під час проведення підготовчого судового засідання судом не встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України.
Згідно з наданим до суду обвинувальним актом, складеним слідчим відповідно до вимог КПК України, прокурором дотримані вимоги територіальної підсудності та підстав для закриття провадження або повернення обвинувального акту прокурору не встановлено.
Зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України відсутні.
Заслухавши думку учасників судового провадження щодо можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду та якими не було заявлено клопотань про витребування певних речей чи документів, виклику свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає за можливе закінчити підготовче судове провадження та призначити судовий розгляд.
Розглядаючи клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Питання, які суд повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, визначені змістом ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини. При цьому зазначено, що встановлення небезпеки перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя, слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, вимірюватись суворістю можливого покарання, рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
При цьому слід звернути увагу на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд, відповідно до вимог ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу суд враховує засаду верховенства права, закріплену у ст.8 КПК України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд, ЄСПЛ), яка у відповідності до вимог ч.2 зазначеної статті підлягає обов'язковому застосуванню під час кримінального провадження.
Так, у п. 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX).
Суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років; вік та стан здоров'я обвинуваченого, щодо якого відсутні відомості, які б перешкоджали триманню його під вартою; те, що він не одружений, офіційно не працевлаштований.
Вищезазначені обставини свідчать про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливого переховування обвинуваченого від суду.
Крім того, суд вважає, що в даному кримінальному проваджені існує доведений стороною обвинувачення ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий, в тому числі за злочини корисливої направленості, офіційно не працевлаштований, тобто джерела його існування невідомі, що свідчить про його схильність до вчинення умисних злочинів корисливої направленості.
Таким чином, вказані обставини свідчать, що достатні підстави вважати, що ризики, які були підставою для застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на даний час не зникли, оскільки є обґрунтовані підстави вважати, що на даний час обвинувачений ОСОБА_5 перебуваючи на волі може переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, що було доведено прокурором в судовому засіданні.
Отже, з урахуванням викладених обставин та особи обвинуваченого ОСОБА_5 , того, що розгляд в зазначеному кримінальному провадженні ще не розпочатий та існування доведених стороною обвинувачення ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів на даний час не може забезпечити належну поведінку ОСОБА_5 та запобігти вищевикладеним ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому суд вважає за необхідне застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів.
Разом із тим, суд враховує, що доцільність подальшого тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 буде перевірена судом через нетривалий час, у тому числі вона може бути перевірена за клопотанням сторони захисту.
Вирішуючи у відповідності до положень ч.4 ст.183 КПК України питання про можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, суд враховує наступне.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Пунктом 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, суд вважає, що розмір застави повинен відповідати тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , та тим ступенем довіри щодо належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
З урахуванням наведеного, враховуючи майновий стан обвинуваченого, який офіційно не працює, не одружений, а також існування доведених стороною обвинувачення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне визначити розмір застави, у розмірі, визначеному п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України, який буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Керуючись ст. ст. 369-372, 376 КПК України, суд, -
постановив:
Призначити судовий розгляд обвинувального акту кримінальному провадженні №12025162510001068 від 09.08.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань №108 Приморського районного суду м. Одеси за адресою : м. Одеса, вул. Балківська, 33 на 12:00 год. 02 січня 2026 року.
Судовий розгляд здійснювати одноособово.
В судове засідання викликати сторони кримінального провадження.
Забезпечення явки свідків кримінального провадження покласти на прокурора.
Клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 - задовольнити.
Застосований до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, продовжити строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 22 лютого 2026 року.
Раніше визначений альтернативний запобіжний захід у виді застави, в розмірі 20 (двадцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень обвинуваченому ОСОБА_5 - залишити без змін.
Строк дії ухвали про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою та покладених на обвинуваченого обов'язків, в разі внесення ним застави, становить до 22 лютого 2026 року.
Ухвала в частині застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, яка тримається під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1
Єдиний унікальний номер справи: №522/20972/25
Номер провадження № 1-кп/ 522/3244/25
Головуючий суддя - ОСОБА_1