Справа № 522/27825/25
Провадження № 2-з/522/680/25
30 грудня 2025 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Домусчі Л.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Кім Марії Миколаївни про забезпечення позову за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , про витребування майна,
До Приморського районного суду м. Одеси 26.12.2025 року надійшла позовна заяви ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Кім Марією Миколаївною, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , про витребування майна.
Разом з позовом представником ОСОБА_1 - адвокатом Кім Марією Миколаївною було подано клопотання про забезпечення позову, в якій просила в забезпечення вищевказаного позову:
- накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 5110137500:53:003:0061 розташовану за адресою АДРЕСА_1 Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2499718451100;
- встановити заборону будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Департаменту нотаріату та державної реєстрації Міністерства юстиції України, державним реєстраторам, нотаріусам, вчиняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-які реєстраційні дії відносно земельної ділянки кадастровий номер 5110137500:53:003:0061 розташованої за адресою АДРЕСА_1 Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2499718451100;
- заборонити ОСОБА_3 ?єль (РНОКПП НОМЕР_1 ) чи будь-яким іншим особам здійснювати будь-які дії пов'язані із будівництвом (будівельні роботи) за адресою земельної ділянки кадастровий номер 5110137500:53:003:0061, розташованої за адресою АДРЕСА_1 - до розгляду справи по суті.
Матеріали заяви суддя отримала 29.12.2025 року.
У відповідності до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Частиною 3 ст. 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Частиною 1 ст. 151 ЦПК України визначено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Відповідно до абз. 1 ч. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Із матеріалів справи вбачається, що предметом спору є витребування від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер 5110137500:53:003:0061, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Підставою позову є незаконне вибуття майна з володіння на підставі підробленого паспорту.
За результатами сукупного правового аналізу вбачається, що, забезпечення позову має за мету до вирішення справи по суті усунути саму можливість відчужити предмет спору і тим самим утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
При зверненні до суду із позовом, позивачем було зазначено, що відповідачами було видозмінено предмет іпотеки шляхом його поділу на дві частини. Вказане надало можливість зареєструвати окремі реєстрові номери в Державному реєстрі речових прав та в подальшому надає можливість відчуження цього майна без згоди іпотекодержателя. Вказані дії відповідачів унеможливлять ефективне відновлення прав позивача, а також у разі задоволення позову можуть унеможливити його реалізацію, що призведе до необхідності подальшого звернення до суду задля оспорювання дій відповідача.
Відомості про вказані дії підтверджуються доданою до позову інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав та копією технічної документації про реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва.
При забезпеченні позову суддя бере до уваги те, що не вжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту може призвести до утруднення виконання майбутнього рішення суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. […] Цей спір стосується, зокрема, майнових прав на ј частину будинку. Апеляційний суд встановив, що відповідачка під час розгляду справи зареєструвала право власності на будинок. Тому через ризик його відчуження на користь третіх осіб невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту ј частини будинку може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача у випадку задоволення його позову.
Суд звертає увагу, що забезпечення позову шляхом арешту майна, не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, не порушує речове право володіння особи спірним майном, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачу.
При цьому суд звертає увагу, що забезпечення позову направлений на охорону матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, і не є обмеженням права власності особи в повній мірі та носить тимчасовий характер.
Суд вважає достатнім способом вжиття заходу забезпечення у вигляді накладання арешту на майно задля уникнення можливих подальших змін власника.
Арешт майна, як спосіб забезпечення позову, передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 червня 2022 року у cправі № 908/2382/21, Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року у справі № 504/3408/22 (провадження № 61-18041св23)).
Арешт віднесений до видів обтяжень речових прав на нерухоме майно, об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості (пункт 4 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Отже, арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на розпорядження таким майном. Тому при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним.
За таких обставин, враховуючи предмет спору у цій справі, не є необхідним і співмірним додатково забороняти будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Департаменту нотаріату та державної реєстрації Міністерства юстиції України, державним реєстраторам, нотаріусам, вчиняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-які реєстраційні дії відносно земельної ділянки кадастровий номер 5110137500:53:003:0061 розташованої за адресою АДРЕСА_1 Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2499718451100; забороняти ОСОБА_3 ?єль (РНОКПП НОМЕР_1 ) чи будь-яким іншим особам здійснювати будь-які дії пов'язані із будівництвом (будівельні роботи) за адресою земельної ділянки кадастровий номер 5110137500:53:003:0061, розташованої за адресою АДРЕСА_1 .
Таким чином, беручи до уваги предмет спору та підстави, з яких він заявлений, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви представника позивачки, оскільки саме ця земельна ділянка є предметом спору.
В іншій частині заяви суд відмовляє, виходячи із того, що суд вважає достатнім накладання арешту на майно, яке унеможливить подальшу реєстрацію прав власності.
Також суд вважає за можливе, керуючись положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 154 ЦПК України, не вирішувати на даному етапі питання про визначення зустрічного забезпечення.
Керуючись ст.ст. 76-81, 149-153, 157, 258-260, 353, 354 ЦПК України, суд,
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Кім Марії Миколаївни про забезпечення позову - задовольнити частково.
Забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 5110137500:53:003:0061 розташовану за адресою АДРЕСА_1 Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2499718451100 - до розгляду справи по суті.
В іншій частині заяви - відмовити.
Ухвала про забезпечення позову набуває законної сили з дня її проголошення (підписання) суддею та підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали. Учасники справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя Домусчі Л.В.