29.12.2025
Справа № 522/17559/25
Провадження по справі № 1-кс/522/7133/25
(повний текст)
29 грудня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , про продовження строку тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вулька, Дрогочинський район, Брестська область, Біларусь, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 без визначеного місця проживання, військовослужбовця військової служби призваного за призовом під час мобілізації, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу на посаді стрільця 1 спеціалізованого 3 штурмового спеціалізованого взводу штурмової спеціалізованої роти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», раніше судимий:
- 09.02.2017 вироком Центрального суду рф до 10 років та 6 місяців позбавлення волі, 04.05.2018 Херсонським районним судом Херсонської області вирок переведений згідно з законодавством України за ч. 3 ст. 307 КК України, зміна вироку 23.09.2019 Вознесенським районним судом Миколаївської області.
підозрюваного в рамках кримінального провадження № 12025162510001052 від 02.08.2025, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 153 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
Слідчим відділом СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025162510001052 від 02.08.2025 за підозрою громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 153 КК України. Нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у вигляді процесуального керівництва досудовим розслідуванням здійснюється Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , достовірно знаючи про те, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IХ введено воєнний стан на всій території України, дію якого, згідно із Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 23.07.2024 № 3891-IX, продовжено з 12.08.2024 строком на 90 діб, а також достовірно знаючи про те, що до КК України внесені зміни згідно із Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» № 2117-ІХ від 03.03.2022 року, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
З грудня 2024 року громадянина ОСОБА_4 призваного за мобілізацією зараховано до списків військової частини НОМЕР_1 , поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду стрільця 1 спеціалізованого 3 штурмового спеціалізованого взводу штурмової спеціалізованої роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат».
Відтак, з моменту зарахування ОСОБА_4 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , останній набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Батьківщини, незалежності і територіальної цілісності України є обов'язком громадян України та ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці зобов'язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати і утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.
Будучи військовослужбовцем солдат ОСОБА_4 , у відповідності до вимог ст. ст. 9, 11, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Проте, ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем призваним під час мобілізації та проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , на посаді кулеметника стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 37, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, 02 серпня 2025 року, близько 00 години 40 хвилини, в умовах воєнного стану, керуючись протиправним, раптово виниклим прямим умислом та корисливим мотивом, з метою відкритого викрадення чужого майна, знаходячись на тротуарі вулиці біля будівлі № 64 по вул. Базарній в місті Одесі, підійшов ззаду до ОСОБА_8 , та застосував до неї насильство, яке не було небезпечним для її життя та здоров'я та виразилося у тому, що він ( ОСОБА_4 ) обхватив ОСОБА_8 обома руками за шию та повалив її на землю, після чого наніс легкі тілесні ушкодження у вигляді садна на верхній губі, справа садна в проекції правого та лівого ліктьових суглобів, в проекції правого та лівого колінних суглобів, синці на лівому плечі, після чого застосовуючи фізичну силу у момент коли потерпіла звільнилась шляхом ривка зірвав із плеча потерпілої ОСОБА_8 ланцюг який був прикріплений до чохла у якому знаходився належній її мобільний телефон марки «Iphone», моделі «16 Pro Max», IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 який був, у корпусі чорного кольору, та діючи умисно з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, відкрито заволодів мобільним телефоном марки «Iphone», моделі «16 Pro Max», IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 , у корпусі чорного кольору вартістю 60872 гривни 73 копійки, після чого почав переслідувати потерпілу ОСОБА_8 , яка змогла втекти, після чого ОСОБА_4 припинив свої протиправні дії та залишив місце вчинення злочину.
Під час здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, слідчим суддею Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (справа №522/17559/25 від 04.08.2025) відносно підозрюваного ОСОБА_4 по 30.09.2025 року включно, з утриманням останнього в Державній установі «Одеській слідчий ізолятор», що розташований за адресою вул. Люстдорфська дорога,11, м. Одеса.
Окрім того, 21.08.2025 року від потерпілої ОСОБА_8 надійшла заява про те, що 02 серпня 2025 року, близько 00 години 40 хвилини під час відкритого викрадення її майна особа вчинила відносно неї дії сексуального характеру. Про що, було внесено відомості до ЄРДР за ч. 1 ст. 153 КК України за №12025162510001127 від 22.08.2025 року. Проведено додатковий допит потерпілої, з метою з'ясування всіх обставин злочину та потерпілою ОСОБА_8 добровільно видано речі, в яких вона перебувала на момент вчинення злочину для подальшого проведення експертизи.
02.09.2025 слідчим винесено постанову про призначення судово-медичної цитологічної експертизи, однак на теперішній час висновок відсутній.
В подальшому прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону винесено постанову про об'єднання матеріалів досудового розслідування №12025162510001052 та №12025162510001127.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 31.10.2025 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до п'яти місяців, тобто до 03.01.2026.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 31.10.2025 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 продовжено до 03.01.2026.
У межах кримінального провадження проведено значний обсяг слідчих та процесуальних дій, спрямованих на отримання та перевірку здобутих доказів, водночас закінчити досудове розслідування у 2-х місячний строк не надається можливим, оскільки для прийняття законного та обґрунтованого рішення за вказаними матеріалами досудового розслідування необхідно здійснити ряд слідчих дій (перелік відповідно до клопотання слідчого).
У зв'язку з чим, слідчий звернувся до суду із клопотанням про продовження відносно підозрюваного ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Позиція учасників судового розгляду.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого в повному обсязі та просив його задовольнити, посилаючись на те, що ризики, передбачені п.п.1,2,3 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були враховані при застосуванні запобіжного заходу, ще мають місце, а саме підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення незаконно впливати на свідків цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання слідчого щодо продовження строку дії запобіжного заходу, просили суд відмовити в задоволенні клопотання слідчого та застосувати більш м'яку міру запобіжного заходу, не пов'язану з триманням під вартою.
Дослідивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання слідчого, допитавши підозрюваного, заслухавши учасників судового розгляду, приходжу до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду.
Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно із ч.2 ст.8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини
Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Погоджуючись з прокурором, слідчий суддя виходить з того, що діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (Нечипорук і Йонкало проти України, no. 42310/04, § 219, 21 квітня 2011 року).
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.-F. проти Німеччини, 27 листопада 1997, § 57).
Висновки органу досудового розслідування щодо причетності підозрюваного до вчинення кримінальних правопорушень, які йому інкримінуються, не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими, тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Юридична оцінка діяння у межах висунутого обвинувачення (підозри) належить до кола питань, що вирішуються судом під час ухвалення вироку (пункт другий частини першої статті 368 КПК). Відповідне судове рішення, як передбачено частиною другою статті 371 зазначеного Кодексу, ухвалюється в нарадчій кімнаті. До цього часу висловлювати власну позицію по суті справи, а також вчиняти будь-які дії, що є прямим або опосередкованим проявом такої позиції, суд не вправі, оскільки це може викликати обґрунтований сумнів у його неупередженості.
Пред'явлена підозрюваному ОСОБА_4 підозра обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- повідомленням - Протоколами допиту потерпілої ОСОБА_8 про обставини події;
- протоколами допиту свідка ОСОБА_10 про відомі йому оставини кримінального правопорушення;
- протоколом впізнання за фотознімками із потерпілою ОСОБА_8 , яка впізнала ОСОБА_4 як особу, яка відкрито викрала її майно;
- протоколом огляду речей та документів (оптичний диск із записом камер відеоспостереження) на якому відображено, що підозрюваний ОСОБА_11 йде за потерпілою ОСОБА_8 ;
- протоколом огляду речей та документів (мобільний телефон), який вилучений в ході огляду місяця події.
- протоколом слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_4 , в ході якого він продемонстрував механізм вчинення ним кримінального правопорушення.
Щодо існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Суд вважає, що наразі продовжують існувати ризики, визначені ст. 177 КПК, і що необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного.
Запобіжні заходи застосовуються з метою досягнення дієвості кримінального провадження. Їх дія носить превентивний (попереджувальний) характер реалізації особами дій, направлених на перешкоджання здійсненню правосуддя у справі.
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченими зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Крім того, суд враховує, що вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення як обставина, яка впливає на вибір судом виду запобіжного заходу (пункт 1 частини 1 статті 178 КПК), має опосередкований вплив й на оцінку рівня ймовірності вчинення підозрюваним тих чи інших дій, які кваліфікуються як ризики за статтею 177 КПК. Чим меншою є вагомість зібраних доказів на підтвердження підозри та чим нижчим є рівень її обґрунтованості, тим меншою є вірогідність незаконного втручання особи підозрюваного у хід досудового розслідування чи переховування від правосуддя, і навпаки.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, у цьому кримінальному провадженні.
При цьому, слідчий суддя зауважує на тому, що ризик по своїй правовій природі це, зокрема, невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій та запобіжний захід застосовується саме для запобігання ризиків, тобто до моменту їх настання.
Метою продовження строку дії запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Щодо ризику переховування від суду.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України. Санкція вказаної статті передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при констатації наявності вказаного ризику. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58). Тому слідчий суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному у сукупності з іншими обставинами, якими в цьому випадку є законодавчі приписи щодо неможливості застосування «пільгових» інститутів кримінального права у відповідній категорії справ, та наявність документів для виїзду закордон.
Отже, оцінюючи можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування чи суду, слідчий суддя вважає такі дії вірогідними в будь-який момент кримінального провадження. Співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим. Тому з метою нівелювання такого ризику переховування, застосування до підозрюваного запобіжного заходу в уигляді тримання під вартою, вбачається обґрунтованим.
Тому, слідчий суддя погоджується з прокурором, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування обвинуваченого від суду.
Наведені обставини в сукупності дають підстави дійти висновку про наявність ризику ймовірного переховування від органу досудового розслідування чи суду.
Щодо ризику знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Ризик вчинення підозрюваним ОСОБА_4 дій, направлених на знищення, спотворення та приховання речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 12025162510001052 від 02.08.2025 існує та обумовлений тим, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі та усвідомлюючи тяжкість інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбачених ч. 4 ст. 186 КК України, може вжити заходів, спрямованих на знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення.
Беручи до уваги характер і спосіб вчинення кримінального правопорушення, зацікавленість підозрюваного в уникненні кримінальної відповідальності, вказаний ризик є обґрунтованим та таким, що не може бути усунутий без застосування відповідного запобіжного заходу.
На переконання слідчого судді, враховуючи, що досудове розслідування перебуває на початковому етапі, це свідчать про можливість вчинення підозрюваним дій, спрямованих на зміну, спотворення чи знищення документів з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
При цьому, слідчий суддя бере до уваги, що на цій стадії досудового розслідування не допитані всі особи, яким можуть бути відомі обставини розслідуваного злочину;
Вказані обставини формують у слідчого судді переконання щодо наявності ризику впливу підозрюваним на учасників цього кримінального провадження.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, слідчий суддя також критично ставиться до вказаного ризику, оскільки слідством не надано будь-яких документів, які б свідчили про притягнення підозрюваного раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності.
Слідчий суддя, не погоджуючись із твердженнями сторони захисту, зауважує на тому, що в даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування було доведено існування перелічених вище ризиків.
Щодо застосування менш суворого запобіжного заходу.
Встановлені під час судового засідання обставини у свої сукупності та взаємозв'язку формують у суду переконання, що запобігти доведеним під час розгляду клопотання слідчого ризикам неможливо без застосування запобіжного заходу. Однак, суд в цьому випадку не може погодитися з прокурором, що наявність цих ризиків є безумовною підставою для ізоляції підозрюваного і взяття його під варту.
Частиною 1 ст. 176 КПК України встановлена відповідна ієрархія запобіжних заходів від найбільш м?якого (особисте зобов?язання) до найбільш суворого (тримання під вартою). Суд відмовляє у застосуванні чи продовженні строку дії запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам (ч. 3 ст. 176 КПК України).
Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов'язання пов'язана з тим, що цей запобіжний захід не забезпечить належної поведінки підозрюваного, враховуючи тяжкість інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному за інкримінований злочин.
Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що до органу досудового розслідування не було звернення із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов'язується за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту пов'язана з тим, що фактично останній не має визначеного місця мешкання в м. Одесі.
Згідно з п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно практики Суду, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зав'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх судових засідань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Проте, в цьому кримінальному провадженні на даному етапі досудового розслідування, слідчий суддя не вбачає за можливе запобігти ризикам кримінального провадження із застосуванням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, в тому числі цілодобового, який хоча і пов'язаний з ізоляцією підозрюваного від суспільства, однак зважаючи на встановлені на цьому етапі досудового розслідування ризики, може виявитися неефективним з таких же підстав.
При цьому, слідчий суддя враховує та наголошує, що злочин, в якому підозрюється ОСОБА_4 є тяжким злочином, вчинений в умовах воєнного стану, в рамках вказанного кримінального провадження ще мають бути призначені експертизи, встановлені та допитані усі свідки, а тому вірогідність наявності зазначених ризиків дуже висока.
З огляду на вищевказане, слідчий суддя вважає необхідним продовження на даній стадії досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_4 строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ.
Тож, наведені вище обставини виключають об'єктивну можливість щодо застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Підставою продовження строку дії запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою тяжкого кримінального правопорушення, а також наявність вищезазначених ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Під час досудового слідства встановлено обставини, які слід врахувати при обранні запобіжного заходу, передбачені ст. 178 КПК України, а саме:
-вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 тяжкого злочину;
-тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у вчиненні вказаного злочину;
- вік та стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_4 ;
- міцність соціальних зв'язків підозрюваного ОСОБА_4 .
За таких обставин, наявні достатні підстави вважати, що обрання менш суворого запобіжного заходу до ОСОБА_4 не запобігатиме наведеним ризикам.
Враховуючи наведені міркування, на думку слідчого судді, обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.
Інші, менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам, передбаченимст.177 КПК України.
Відповідно до приписів ч.1 ст.219 КПК України, досудове розслідування має бути завершене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
За результатом розгляду клопотання слідчого чи прокурора про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя застосовує запобіжний захід в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України.
Відповідно до приписів ч.1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шестидесяти днів.
Увхалою слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 29.12.2025 року строк досудового розслідування кримінального провадження № 12025162510001052 від 02.08.2025, за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, було продовжено до 6(шести) місяців, тобто до 02.02.2026 включно.
Щодо визначення розміру застави:
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, належить до категорії тяжких злочинів, вчинених із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого, а також в умовах воєнного стану, що свідчить про підвищений ступінь суспільної небезпеки як самого діяння, так і особи підозрюваного.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя має право не визначати розмір застави, якщо особа підозрюється у вчиненні злочину із застосуванням насильства або погрозою його застосування. Інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 186 КК України за своїм характером та способом вчинення повністю підпадає під вказані критерії.
Крім того, наявні обґрунтовані ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема:
?ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду з огляду на тяжкість покарання, яке йому загрожує;
?ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків з метою зміни або відмови від показань;
?ризик знищення, приховування або спотворення речей і документів, які мають істотне значення для кримінального провадження;
?ризик вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження злочинної діяльності.
Застосування застави як альтернативного запобіжного заходу не здатне нейтралізувати зазначені ризики, оскільки внесення грошових коштів саме по собі не обмежує можливість підозрюваного контактувати з потерпілими, впливати на свідків, знищувати докази або ухилятися від кримінальної відповідальності, зокрема з урахуванням умов воєнного стану.
З урахуванням викладеного, а також беручи до уваги тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння, застосування застави є недоцільним, а тому визначення її розміру не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу, передбаченої ст. 177 КПК України.
Враховуючи положення ст. 183 ч.1 п.1 КПК, слідчий суддя не визначає розмір застави як альтернативний запобіжний захід, так як інкримінований підозрюваному злочин вчинений із застосуванням насильства.
Таким чином, на підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, приходжу до висновку, що строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 необхідно продовжити на строк до 60 днів в межах строку проведення досудового розслідування, без визначення розміру застави.
Керуючись ст.ст. 132, 176- 178, 183, 186, 193-199, 205, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 60 днів в межах строку проведення досудового розслідування, тобто до 02.02.2026 року включно.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обчислюється з моменту винесення ухвали слідчого судді, тобто з 29.12.2025 року.
Ухвала слідчого судді щодо продовження строку дії запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: ОСОБА_12