Справа № 521/20319/25
Номер провадження № 2/521/8985/25
30 грудня 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді Поліщук І.О.,
за участю секретаря судового засідання Коржеван В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до Хаджибейського районного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 4275711 від 06.06.2021 року у розмірі 48145,59 грн., витрат по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 16 000 гривень. Обґрунтовано позов тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 (далі - позичальник та/або відповідач) укладено Договір №4275711. На умовах, встановлених Договором, Кредитодавець надає Споживачу кредит, а Позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Кредитним договором, встановлена сума кредиту (загальний розмір) : 14600 гривень.
Тип кредиту - кредит.
Строк кредиту 30 днів.
За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до кредитного договору у вигляді стандартної процентної ставки, яка становить 1.90 % в та застосовується у межах строку кредиту. 04.02.2022 року було укладено договір № 04-02-01/2022 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі договором № 4275711.
10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ' ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4275711.
Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 4275711. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та процентів за користування кредитом за Договором №4275711 від 06.06.2021 р., що підлягають стягненню з позичальника. Станом на день формування позовної заяви відповідно розрахунку заборгованості, борг становить 48145.59 грн, з яких:
- Заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 14600.00 грн.
- Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 33288.00 грн.
- Заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн.
- Заборгованість за комісіями - 0.00 грн.
- Інфляційні збитки - 233.60 грн.
- Нараховані 3% річних -23.99 грн.
Враховуючи те, що відповідачка умови кредитного договору не виконує, позивач вимушений звернутися з вказаним позовом до суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями, визначено головуючим суддею у справі Поліщук І.О..
Ухвалою суду від 25.11.2025 року було відкрито спрощене провадження по справі з викликом сторін по справі в спрощеному позовному провадженні.
У судові засідання 24.12.2025,30.12.2025 року сторони не з'явились.
В позовній заяві представник ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» просив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи провести за його відсутності, проти ухвалення заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судові засідання не з'являлася, належним чином повідомлена про час та місце слухання справи, шляхом відправлення документів на адресу реєстрації відповідача.
Відповідач ОСОБА_1 30 грудня 2025 року подала до канцелярії суду заяву про розгляд справи в її відсутності, в якій не заперечувала проти укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів. Разом з тим, просила суд зменшити розмір відсотків нарахованих ТОВ «Коллект Центр» та витрат пов'язаних з наданням правової допомоги.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 06.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 (далі - позичальник та/або відповідач) укладено Договір №4275711 (далі - Договір).
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
На умовах, встановлених Договором, Кредитодавець надає Споживачу кредит у гривні, а Позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Кредитним договором, встановлена сума кредиту (загальний розмір) : 1460 гривень.
Тип кредиту - кредит.
Строк кредиту 30 днів.
За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до кредитного договору у вигляді стандартної процентної ставки, яка становить 1.90 % в та застосовується у межах строку кредиту.
Сторони цього договору, також узгодили, що грошові кошти кредиту надав Кредитодавцем у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника.
Також, сторони домовились, що несуть відповідальність за порушення умов Договору згідно чинного законодавства України, цього Договору, а також, що порушенням умов цього Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.
Кредитним договором передбачено, що внесення змін та доповнень до Договору оформлюється шляхом підписання Сторонами додаткових договорів/угод.
Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного дог та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок як подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором.
Зазначені умови є публічною пропозицією розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі, відповідно статті 1055 Цивільного кодексу України.
Заповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством, й документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений ми засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у придатній для приймання його змісту.
Згідно ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно те. що він має електронну форму.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною, ний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка під електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбач використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповіде Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного пі одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис, як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій и кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідач укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов'язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому ум договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви.
Станом на сьогоднішній день строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.
Щодо права вимоги заборгованості за договором ТОВАРИСТВА ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі -ТОВ «КО ЦЕНТР») та/або позивач) до відповідача, судом встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути за іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відс права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права пе кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу ц якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійсню згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржни письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор не настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржник» обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
04.02.2022 було укладено договір № 04-02-01/2022 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕ[ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі договором № 4275711.
10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги ^ кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4275711.
Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 4275711.
Станом на сьогоднішній день заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв'язку з чим за відповідачем обліковується прострочена заборгованість.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 ЦК України).
Згідно ст, 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової «сіпни позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були пере йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконав грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму бор- урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проце річних від простроченої суми, розмір яких встановлено договором.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та суми процентів за користування кредитом за Договором №4275711 від 06.06.2021 р., станом на день формування позовної заяви відповідно розрахунку заборгованості, становить 48145.59 грн, з яких:
- Заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 14600.00 грн.
- Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 33288.00 грн.
- Заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - грн.
- Заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн.
- Заборгованість за комісіями - 0.00 грн.
- Інфляційні збитки - 233.60 грн.
- Нараховані 3% річних -23.99 грн.
Доказів погашення заборгованості перед Банком з боку відповідача матеріали справи не містять.
Також, інших письмових доказів стосовно спірних правовідносин, які виникли між сторонами, матеріали справи не містять.
Натомість суд вважає, що вимоги щодо нарахування відсотків є несправедливими і значно перевищують розмір заборгованості стягнутий за тілом кредиту, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23.
Суд прийшов до висновку, що дійсно розмір відсотків є завищеним відносно тіла кредиту, непропорційними і нерозумними, що є за своєю суттю несправедливим, оскільки порушують права споживачів кредитних послуг.
Так, відповідно до умов договору № 4275711 про надання споживчого кредиту від 06.06.2021 року ( п.1.3) вбачається, що сума кредиту становить 14600,00 гривень, кредит надається строком на 30 днів. Пролонгація договору передбачена п.4.3.1 Договору, але не може перевищувати 90 днів. Стандартна процентна ставка застосовується в межах строку встановленого п.1.4. та становить 1,90 % в день.
Вимога про нарахування та сплату вищезазначених відсотків у розмірі - 33288,00 грн. з огляду на розмір тіла кредиту (14600,00 грн), є явно завищеною та не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
За таких обставин, з огляду на суттєву неспівмірність заявленого позивачем розміру заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом та тілом кредиту, що не є справедливим та, з урахуванням положень п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 5000 грн, що дорівнює тілу кредита та відповідатиме балансу інтересів кредитора та боржника.
Отже, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню із відповідача на користь позивача становить 29457,59 грн (14600,00 грн (тіло кредиту) + 14600,00 грн (відсотки за користування) та 233,60 грн. - інфляційні збитки та 23,99 грн. нараховані 3% річних.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За ч.ч. 1,3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Щодо стягнення судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Окрім наведеного, у матеріалах справи наявні письмові матеріали на підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката, а саме: договір про надання правничої допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 року укладений між позивачем та адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС», заявка на надання юридичної допомоги № 610 від 01.10.2025,витяг з Акту № 15 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025 року про надання правничої допомоги на суму 16 000 грн...
Згідно ч.1,ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, оскільки позовні вимоги позивача задоволено частково на 61% ( 29457,59х100:48145,59), судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на відповідача.
З відповідача Толстої ( Глізнуца) підлягають стягненню на користь позивача сплачений позивачем судовий збір у сумі 3028, 00 грн. та витрати пов'язані з наданням правничої допомоги у розмірі 9760,00 грн. ( 16000,00х61:100).
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.525, 526, 530, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст.4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстрація місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) заборгованість за Договором № 427571 06.06.2021 у розмірі 29457 ( двадцять дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят сім) грн. 59 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстрація місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306 ) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 3028.00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстрація місця проживання: АДРЕСА_1 ) понесені витрати на правову допомогу у розмірі 9760,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів.
Повний текст рішення складено 30.12. 2025 року.
Суддя Ірина Поліщук