Справа № 495/7821/25
Номер провадження 3/495/2529/2025
29 грудня 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Гелла С.В.,
розглянувши матеріали, які надійшли від Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 ,зач.1ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
10.10.2025 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ВАД №461786 від 08.10.2025 року ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 173-2Кодексу України про адміністративні правопорушення із таким формулюванням: він 08.10.2025 о 18:00 год. за місцем мешкання: АДРЕСА_1 , знаходячись в нетверезому стані вчинив насилля в сім'ї, ображав нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, погрожував побиттям дочки, чим спричинив їй психологічну травму.
04.12.2025 адвокат Абросімов А.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав до суду клопотання про закриття провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Клопотання обґрунтоване, тим, що матеріали справи не містять достатню кількість доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема у своїх поясненнях потерпіла ОСОБА_2 стверджує, що ОСОБА_1 у вечері 08.10.2025 вчинив відносно неї наступні протиправні дії: бігав з ножем за нею, її матір'ю та їх сусідами, погрожував їм фізичною розправою та вбивством, наносив удари їй, її матері та сусідці, облив керосином хату, намагався задавити їх автомобілем, вказані діяння тягнуть кримінальну відповідальність, оскільки містять ознаки кримінального правопорушення та не відносяться до складу правопорушення передбаченого КУпАП.
Також, фабула протоколу не відповідає точним ознакам складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки терміни «вчиненні насиллі в сім'ї» не є тотожним терміну «вчинення домашнього насилля». Крім того, СК України визначено осіб які становлять сім'ю, зокрема осіб які спільно проживають, між тим потерпіла ОСОБА_2 є повнолітньою (43 роки), проживає окремо, не веде спільного господарства з ОСОБА_1 , а тому не складає його сім'ю в розумінні СК України.
У фабулі протоколу місце мешкання ОСОБА_1 зазначено як АДРЕСА_1 в той час як відповідно до інформації виконавчого органу місцевого самоврядування вказану вулиця станом на 08.10.2025 була перейменованою на вулицю «Кривдянська», що свідчить про відсутність перевірки працівником поліції фактичних даних для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Окрім того, у протоколі вказано, що ОСОБА_1 своїми діями начебто спричинив ОСОБА_2 психологічні травми, однак працівниками поліції жодних об'єктивних доказів на підтвердження вказаного до матеріалів справи не долучено.
ОСОБА_1 протокол не підписував, а підпис наявний у протоколі йому не належить, тобто підроблений.
У судовому засідання ОСОБА_1 та його адвокат Абросімов А.П. просили закрити провадження у справі з підстав, які зазначені у раніше поданому клопотання про закриття кримінального провадження.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 заперечила провину свого чоловіка ОСОБА_1 , щодо обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, пояснила, що її чоловік з ножем не бігав, а тільки нецензурно лаявся через ревнощі;алкоголь не вживав, так як є водієм зі стажем і немає на це морального права. Дійсно, коли чоловік її ображав подзвонила своїй доньці, яка приїхала до місця події та викликала поліцейський патруль. Тілесних ушкоджень донці ОСОБА_2 не завдав, а кров на обличчі у неї з'явилася через те, що тікала від батька та зачепилася за паркан. Заяву, яку написала її донька була написана під тиском та диктовкою працівника поліції. Після події разом з донькою поїхала до неї в м.Білгород-Дністровський Одеської області.
Заслухавши осіб, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, приходжу до таких висновків.
Дослідивши матеріали справи у відповідності до положень ст.252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у тому числі з урахуванням наявних у справі письмових пояснень потерпілої, керуючись законом, суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На підтвердження провини ОСОБА_1 працівниками поліції надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №461786 від 08.10.2025; електронний рапорт; заяву ОСОБА_2 ; пояснення ОСОБА_2 ; форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства; терміновий заборонний припис стосовно кривдника.
Відповідно диспозиції ст.173-2 КУпАП, відповідальність за вказаною нормою настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Отже, адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства настає лише у тому разі, якщо визначеними у вказаній нормі закону діями була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» 07 грудня 2017 року № 2229-VIII.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характер) (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Так, відповідно до п. 3 ч.1 Закону № 2229-VIII, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Пунктами 4 та 7 частини 2 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); батьки (мати, батько) і дитина (діти).
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було упереджене ставлення.
Чинне законодавство при вирішенні справ подібної категорії вказує на важливість розрізняти такі поняття як «сварка», «конфлікт», «насильство», оскільки не кожний конфлікт може перейти в домашнє насильство.
Таким чином, зібраними по справі доказами в їх сукупності доводиться вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства по відношенню до своєї доньки ОСОБА_2 .
Що стосується тверджень адвоката про підстави виникнення сварок, то суд наголошує, що у цьому випадку не має значення сама причина конфлікту, яка призвела до вчинення домашнього насильства, адже жодних підстав немає для виправдання домашнього насильства відносно будь-якого потерпілого.
З показів свідка ОСОБА_4 - дружини ОСОБА_1 вбачається, що остання була зацікавлена у тому, щоб її чоловіка не притягували до адміністративної відповідальності, оскільки її покази надані в судовому засіданні протирічили фактичним обставинам справи, а інколи відверто суперечили здоровому глузду, зокрема: «…кров з носа потекла у доньки-таке трапляється», «…поранила обличчя через паркан, коли тікала від батька», «…керосином будинок не обливав, бо де б він його взяв».
Слід зазначити і те, що будь-яких зауважень чи заперечень щодо оформлення протоколів щодо ОСОБА_1 , як останній так і його захисник не зазначали, із заявами про неправильність дій чи порушення процесуальних прав під час складання протоколів до компетентних органів не звертались і матеріали справи таких не містять.
Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість особи, яка склала протоколи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у результатах розгляду справи або притягненні останнього до адміністративної відповідальності.
Відповідно до санкції ч.1 ст.173-2 КУпАП за зазначене правопорушення на особу накладається стягнення у виді штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
При накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність та те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами, суд вважає за необхідне накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Крім того, відповідно до ст.40-1 КУпАП, ч.5 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 605 грн 60 коп.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 27, 33-35, 173-2, 221, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя -
постановив:
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн (триста сорок грн) на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь державного бюджету України судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп. (шістсот п'ять грн 60 коп.).
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення їй постанови про накладення штрафу (частина перша статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення)
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу (стаття 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання становить три місяці.
Суддя С.В. Гелла