іменем України
29 грудня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 736/918/24
Головуючий у першій інстанції - Чигвінцев М. С.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1814/25
Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді: Скрипки А.А.
суддів: Онищенко О.І., Шарапової О.Л.
секретар: Мальцева І.В.
сторони:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ''Фінансова
компанія ''Артеміда - Ф''
відповідач: ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''Артеміда - Ф'' на рішення Щорського районного суду Чернігівської області у складі судді Чигвінцева М.С. від 21 жовтня 2024 року, місце ухвалення рішення - м. Сновськ, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''Артеміда - Ф'' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''Артеміда - Ф'' звернулось з даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''Артеміда - Ф'' заборгованість за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000201218982 від 19.12.2020 року у розмірі 30 209 грн. 82 коп. Також позивач ставив питання про стягнення з відповідача на свою користь судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, а саме, судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн. В обґрунтування вимог заявленого позову Товариство з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''Артеміда - Ф'' вказувало, що ТОВ ''Фінансова компанія ''Форза'' (далі за текстом - ТОВ ''ФК ''Форза'') 19.12.2020 року направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти вищезазначений договір, а відповідач прийняв пропозицію (оферту), яка опублікована на веб-сайті www.forzacredit.com.ua, підписана електронним цифровим підписом ТОВ ''ФК ''Форза'' та акцептована ОСОБА_1 шляхом підписання електронним підписом відповідача. Позивач зазначав, що Товариством на вказаний рахунок відповідача НОМЕР_1 було перераховано грошові кошти в сумі 7 575 грн. 30.06.2021 року ТОВ ''ФК ''Форза'' і ТОВ ''ФК ''Артеміда-Ф'' було укладено договір факторингу № 20210630-Ф/2, відповідно до якого, ТОВ ''ФК ''Форза'' передало ТОВ ''ФК ''Артеміда-Ф'' право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі, і до ОСОБА_1 . У зв'язку із невиконанням відповідачем умов укладеного договору, станом на 08.05.2024 року виникла заборгованість у розмірі 30 209 грн. 82 коп., яка складається із: 7 575 грн. 00 коп. - основний борг; 4 204 грн. 20 коп. - відсотки; 17 043 грн. 75 коп. - залишок заборгованості по простроченим процентам за користування поза межами строку дії договору (нараховано новим кредитором за період 01.07.2021 року по 28.10.2021 року); 1 387 грн. 07 коп. - інфляційне збільшення (нараховано новим кредитором за період з 18.01.2021 року по 23.02.2022 року).
Рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 21.10.2024 року відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''Артеміда-Ф'' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''Артеміда-Ф'' просить скасувати рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 21.10.2024 року та ухвалити нове рішення про часткове задоволення вимог заявленого позову. Товариство з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''Артеміда-Ф'' просить стягнути на свою користь із відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 28 714 грн. 39 коп., та відповідно, провести розподіл судових витрат між сторонами. Апелянт також просить стягнути на свою користь із відповідача 3 633 грн. 60 коп., в рахунок відшкодування сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, 6 000 грн., в рахунок відшкодування судових витрат щодо надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції. Доводи апеляційної скарги ТОВ ''ФК ''Артеміда - Ф'' вказують, що суд першої інстанції, всупереч позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №373/1102/23), яка чітко закріплює презумпцію правомірності правочину, і відповідно до якої, вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, дійшов безпідставного висновку відносно того, що ''судом не встановлено, що кредитодавець виконав свої зобов'язання за Договором про надання позики.'' Доводи апеляційної скарги зазначають, що банком надано інформацію по картці НОМЕР_1 відповідача ОСОБА_1 , станом на 19.12.2020 року, і відповідно до руху коштів, ОСОБА_1 була зарахована сума 7 200 грн. Із врахуванням специфіки цієї картки, платіжна система якої є Visa GOLD, а тип - дебетова, відповідно при надходженні коштів, із них стягується комісія АТ КБ ''ПриватБанк'' при зарахуванні, а також комісія за переказ коштів. За доводами апелянта, суд першої інстанції, всупереч належному і допустимому доказу перерахування коштів відповідачу - виписці АТ КБ ''ПриватБанк'' про рух коштів по картці відповідача, та зарахування суми - 7 200 грн., залишив цей доказ поза увагою та зазначив у оскаржуваному рішенні від 21.10.2024 року, що із виписки по рахунку ОСОБА_1 не підтверджується факт перерахування йому кредиту у сумі 7 575 грн. Доводи апеляційної скарги стверджують, що сума в розмірі 7 200 грн., не є суперечливою, а навпаки, повністю підтверджується випискою, наданою АТ КБ ''ПриватБанк'', а суперечливою, а точніше, не підтвердженою, залишається сума в розмірі 375 грн., відповідно, яка, як зазначав позивач, імовірно є сумою комісії, яка судом не досліджена. За доводами апелянта, суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою основний письмовий доказ - оригінал виписки АТ КБ ''ПриватБанк'' від 03.08.2024 року про рух коштів по картці НОМЕР_1 відповідача та наведену графу - Зарахування переказу на картку - 7 200 грн. 00 коп. (19.12.2020). Доводи апеляційної скарги вказують, що відповідач в ході розгляду даної справи не спростував розрахунку заборгованості, відповідних квитанцій про погашення кредиту не надав. В доводах апеляційної скарги ТОВ ''ФК ''Артеміда - Ф'' вказує, що саме відповідач, якщо б йому взагалі не були перераховані кредитні кошти, міг би надати виписку із його карткового рахунку № НОМЕР_1 , який обслуговується у АТ КБ ''ПриватБанк'', на дату видачі кредиту, яка підтверджувала би неперерахування йому коштів, але відповідач взагалі не заперечує отримання ним коштів. У апеляційній скарзі апелянт наводить перерахунок позовних вимог, станом на 08.05.2024 року, і вказує, що заборгованість відповідача становить 28 714 грн. 39 коп., яка складається із наступного: заборгованість за тілом кредиту - 7 200 грн., заборгованість по відсотках - 3 996 грн., заборгованість по прострочених відсотках за користування - 16 200 грн., інфляційне збільшення - 1 318 грн. 39 коп.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Чернігівського апеляційного суду від 21.11.2024 року (а.с.161), дану справу №736/918/24, апеляційне провадження №22-ц/4823/1738/24, було розподілено складу колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач): О.К. Євстафіїв, судді: А.А. Скрипка, О.Л. Шарапова.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 09.01.2025 року (а.с.170) було відкрито апеляційне провадження у даній цивільній справі. Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 27.01.2025 року (а.с.174), справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
У зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 судді Євстафіїва О.К., на підставі Протоколу зборів суддів Чернігівського апеляційного суду від 06.10.2025 року, справу №736/918/24 було зареєстровано в автоматизованій системі документообігу Чернігівського апеляційного суду, як нову, апеляційне провадження №22-ц/4823/1814/25, та здійснено її автоматизований розподіл.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2025 року визначено склад колегії суддів для розгляду справи №736/918/24, апеляційне провадження №22-ц/4823/1814/25: головуючий суддя (суддя-доповідач) - А.А.Скрипка, судді: О.І.Онищенко, О.Л.Шарапова.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 31.10.2025 року (а.с.186) вказаним вище складом суду було прийнято до свого провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''Артеміда-Ф'' на рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 21.10.2024 року у даній справі.
Згідно приписів ч.1 статті 369 ЦПК України, апеляційний суд розглядає справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''Артеміда-Ф'' на рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 21.10.2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''Артеміда-Ф'' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 19.12.2020 року між ТОВ ''ФК ''Форза'' та ОСОБА_1 було укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000201218982, про надання кредиту, за яким:
- товариство надає клієнту кредит в розмірі 7 575 грн. 00 коп. (п. 5);
- кредит надається строком на 30 днів, термін дії договору до 17.01.2021;
- базова процентна ставка становить 1,85% в день;
-процентна ставка 2,5% за кожен день, яка застосовується у разі прострочення користування коштами поза межами строку дії договору позики (п.5);
- договір та зміни до нього укладаються в письмовій формі. У випадку оформлення договору чи здійснення інших дій, пов'язаних із його виконанням в онлайн-режимі на Офіційному сайті Товариства, за допомогою засобів електронного зв'язку, електронні документи, оформлені і підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до ст.12 Закону України ''Про електронну комерцію'' вважаються такими, що мають рівну юридичну силу з документами, складеними на паперовому носієві і підписаними власноручним підписом (п.4.1)
- у розділі договору ''Реквізити та підписи сторін'' вказано:
1) ідентифікуючі відомості ТОВ ''ФК ''Форза'' (місцезнаходження, телефон, код, IBAN, МФО) та ОСОБА_1 (РНОКПП, серія та номер паспорта, фактичне місце його проживання);
2) договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом - одноразовим ідентифікатором q90512z і Товариством (копія договору на а.с.19).
Як додаток до вищевказаного договору, сторони погодили графік платежів, згідно із яким дата погашення кредиту - 17.01.2021 року, сума процентів 2113 грн. 50 коп., сума основного боргу 7 575 грн. 00 коп. (а.с.20).
30.06.2021 року між ТОВ ''ФК ''Форза'' і ТОВ ''ФК ''Артеміда-Ф'' було укладено договір факторингу № 20210630-Ф/2, за яким позивачу було відступлено права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі, і за договором № 000201218982 від 19.12.2020 року, укладеному із ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості 11 779 грн. 20 коп., із яких: заборгованість за основним боргом - 7 575 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками - 4 204 грн. 20 коп.(а.с. 23,33-35).
Згідно копії розрахунку заборгованості від 08.05.2024 року, підписаного директором ТОВ ''ФК ''Артеміда-Ф'', станом на 08.05.2024 року, за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000201218982 від 19.12.2020 року, за ОСОБА_1 рахується заборгованість у сумі 30 209 грн. 82 коп., з яких: 7 575 грн. 00 коп. - залишок заборгованості за тілом; 4 204 грн. 20 коп. - проценти за користування кредитом; 17 043 грн. 75 коп. - залишок заборгованості по простроченим процентам за користування поза межами строку дії договору (нараховано новим кредитором за період 01.07.2021 року по 28.10.2021); 1 387 грн. 07 коп. - інфляційне збільшення (а.с.22).
АТ ''Сенс Банк'' на виконання ухвали суду першої інстанції від 03.09.2024 року, листом №10709-32.2/2024 від 26.09.2024 року повідомило, що перерахування коштів з рахунку НОМЕР_2 ТОВ ''Фінансова компаня ''Форза'' на рахунок № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 по договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000201218982 від 19.12.2020 року в АТ ''Сенс Банк'', не відбувалось (а.с. 121).
Згідно довідки АТ КБ ''ПриватБанк'' №20.1.0.0/7-240927/52373 від 03.10.2024 року, АТ КБ ''ПриватБанк'' повідомляє, що відсутня інформація про перерахування коштів з рахунку ТОВ ''Фінансова компанія ''Форза'' на поточний/картковий рахунок № НОМЕР_1 на ім'я позичальника ОСОБА_1 по договору про надання позики, в тому числі, на умовах фінансового кредиту №000201218982 від 19.12.2020 року на день/після його оформлення (а.с.129).
Згідно наданої АТ КБ ''ПриватБанк'' виписки за 19.12.2020 року по особовому рахунку ОСОБА_1 , картка № НОМЕР_3 , за вказаний хронологічний період надійшло - 43 427 грн. 50 коп., списано 43 251 грн. 89 коп.(а.с.77, зворот).
Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 21.10.2024 року, відмовляючи у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''Артеміда-Ф'' до ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що із витребуваної судом інформації із АТ ''Сенс Банк'' та із АТ КБ ''ПриватБанк'' щодо перерахування коштів з рахунку ТОВ ''ФК ''Форза'' на вказаний відповідачем у кредитному договорі його рахунок, вказані Товариства повідомили що інформація про перерахування коштів, відсутня. Крім того, із наданої АТ КБ ''ПриватБанк'' виписки по рахунку відповідача, не підтверджується факт перерахування кредиту у сумі 7 575 грн., згідно укладеного 19.12.2020 року між ТОВ ''ФК ''Форза'' та ОСОБА_1 договору про надання позики на умовах фінансового кредиту №000201218982. Судом першої інстанції констатував, що в ході судового розгляду даної справи судом не встановлено, що кредитодавець виконав свої зобов'язання за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №000201218982 від 19.12.2020 року та відповідно, надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами договору. За даних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог заявленого позову.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''Артеміда-Ф'' відносно того, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 21.10.2024 року є незаконним з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невірного застосування норм права, які регулюють спірні правовідносини, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції від 21.10.2024 року, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.
Доводи апеляційної скарги зазначають, що банком надано інформацію по картці НОМЕР_1 відповідача ОСОБА_1 , станом на 19.12.2020 року, і відповідно до руху коштів, ОСОБА_1 була зарахована сума 7 200 грн. Із врахуванням специфіки цієї картки, платіжна система якої є Visa GOLD, а тип - дебетова, відповідно при надходженні коштів, із них стягується комісія АТ КБ ''ПриватБанк'' при зарахуванні, а також комісія за переказ коштів. За доводами апелянта, суд першої інстанції, всупереч належному і допустимому доказу перерахування коштів відповідачу - виписці АТ КБ ''ПриватБанк'' про рух коштів по картці відповідача, та зарахування суми - 7 200 грн., залишив цей доказ поза увагою та зазначив у оскаржуваному рішенні від 21.10.2024 року, що із виписки по рахунку ОСОБА_1 не підтверджується факт перерахування йому кредиту у сумі 7 575 грн. Доводи апеляційної скарги стверджують, що сума в розмірі 7 200 грн., не є суперечливою, а навпаки, повністю підтверджується випискою, наданою АТ КБ ''ПриватБанк'', а суперечливою, а точніше, не підтвердженою, залишається сума в розмірі 375 грн., відповідно, яка, як зазначав позивач, імовірно є сумою комісії, яка судом не досліджена.
З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У викладеному в мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013 висновку зазначається, що з огляду на приписи ч.4 статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору; особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності й розумності.
Згідно ч.1, ч.2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За правилами статей: 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно приписів статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно із ч.1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із прийняттям Закону України »Про електронну комерцію» №675-VIII, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Положеннями статті 3 Закону України »Про електронну комерцію» №675-VIII передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Виходячи із положень статей: 11, 12 Закону України »Про електронну комерцію» №675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 статті 11 Закону України »Про електронну комерцію» №675-VIII).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статті 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч.6 статті 11 Закону України »Про електронну комерцію» №675-VIII).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 статті 11 Закону № 675-VIII).
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін, електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України »Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Приписами статті 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема, пунктом 1 ч.1 цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За положеннями ч.1 статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч.1 статті 519 ЦК України).
Відповідно до статті 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнту послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Як вбачається із матеріалів справи (а.с.174), ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 27.01.2025 року було запропоновано ТОВ ''Фінінсова клмпаня ''Артеміда-Ф'' документально підтвердити перерахування ТОВ ''Фінансова компанія ''Форза'' коштів ОСОБА_1 за укладеним ними договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000201218982 від 19.12.2020 року, а саме, надати довідку ТОВ ''Фінансова компанія ''Форза'', через які платіжні сервіси на вказаний рахунок ОСОБА_1 зараховувалися кошти за вказаним договором, в якій сумі їх перераховано, із відображенням часу перерахування/зарахування коштів. У разі перерахування коштів через платіжний сервіс, позивачу було запропоновано надати копію договору, укладеного ТОВ ''Фінансова компанія ''Форза'' із надавачем платіжних послуг. Копія ухвали апеляційного суду від 27.01.2025 року була направлена ТОВ ''ФК «Артеміда-Ф'' та його представнику, до їх електронних кабінетів через ЄСІТС "Електронний суд", і відповідно до довідок про доставку електронного документа, копія ухвали апеляційного суду від 27.01.2025 року була отримана стороною позивача 29.01.2025 року (а.с.176,177).
23.10.2025 року на виконання вказаної вище ухвали апеляційного суду від 27.01.2025 року ТОВ ''Фінансова компанія ''Артеміда - Ф'' наддало заяву, у якій повідомило, що в матеріалах справи наявні клопотання від 08.05.2024 року, 23.08.2024 року, у яких ТОВ ''ФК ''Артеміда-Ф'' зазначало про ненадання ТОВ ''Фінансова компанія ''Форза'' новому кредитору - ТОВ ''ФК ''Артеміда - Ф'' доказів видачі кредиту, в силу чого новий кредитор реалізував право, надане ЦПК України, на витребування виписки по картці із банку, де обслуговувалася картка відповідача і дана виписка, відповідно до позицій Верховного Суду, є обгрунтуванням апеляційної скарги позивачем (а.с.183).
Відповідно до приписів ч.1, ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов'язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч.2 статті 78 ЦПК України, яка регламентує допустимість доказів, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладено обов'язок доведення факту передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених укладеним між сторонами договором, оскільки у іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку/фінансової установи на пред'явлення відповідної вимоги до позивальника.
За доводами апелянта, суд першої інстанції, всупереч належному і допустимому доказу перерахування коштів відповідачу - виписці АТ КБ ''ПриватБанк'' про рух коштів по картці відповідача, та зарахування суми - 7 200 грн., залишив цей доказ поза увагою та зазначив у оскаржуваному рішенні від 21.10.2024 року, що із виписки по рахунку ОСОБА_1 не підтверджується факт перерахування йому кредиту у сумі 7 575 грн. Доводи апеляційної скарги стверджують, що сума в розмірі 7 200 грн., не є суперечливою, а навпаки, повністю підтверджується випискою, наданою АТ КБ ''ПриватБанк'', а суперечливою, а точніше, не підтвердженою, залишається сума в розмірі 375 грн., відповідно, яка, як зазначав позивач, імовірно є сумою комісії, яка судом не досліджена. За доводами апелянта, суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою основний письмовий доказ - оригінал виписки АТ КБ ''ПриватБанк'' від 03.08.2024 року про рух коштів по картці НОМЕР_1 відповідача та наведену графу - Зарахування переказу на картку - 7 200 грн. 00 коп.(19.12.2020).
Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 21.10.2024 року, виходячи із наступного.
Виписка АТ КБ ''ПриватБанк'' від 03.08.2024 року про рух коштів по картці НОМЕР_1 , на яку посилається апелянт, не доводить факту передачі коштів відповідачу Товариством з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''Форза'' в сумі 7 575 грн., тобто, саме у розмірі та на умовах, встановлених укладеним 19.12.2020 року між ТОВ ''ФК ''Форза'' та ОСОБА_1 договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000201218982.
Як вбачається із матеріалів справи, АТ ''Сенс Банк'' на виконання ухвали суду першої інстанції від 03.09.2024 року, листом №10709-32.2/2024 від 26.09.2024 року повідомило, що перерахування коштів з рахунку НОМЕР_2 ТОВ ''Фінансова компаня ''Форза'' на рахунок № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 по договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000201218982 від 19.12.2020 року в АТ ''Сенс Банк'', не відбувалось (а.с.121). Згідно довідки АТ КБ ''ПриватБанк'' №20.1.0.0/7-240927/52373 від 03.10.2024 року, АТ КБ ''ПриватБанк'' повідомляє, що відсутня інформація про перерахування коштів з рахунку ТОВ ''Фінансова компанія ''Форза'' на поточний/картковий рахунок № НОМЕР_1 на ім'я позичальника ОСОБА_1 по договору про надання позики, в тому числі, на умовах фінансового кредиту №000201218982 від 19.12.2020 року на день/після його оформлення (а.с.129).
Доводи апеляційної скарги вказують, що відповідач в ході розгляду даної справи не спростував розрахунку заборгованості, відповідних квитанцій про погашення кредиту не надав. В доводах апеляційної скарги ТОВ ''ФК ''Артеміда - Ф'' вказує, що саме відповідач, якщо б йому взагалі не були перераховані кредитні кошти, міг би надати виписку із його карткового рахунку № НОМЕР_1 , який обслуговується у АТ КБ ''ПриватБанк'', на дату видачі кредиту, яка підтверджувала би неперерахування йому коштів, але відповідач взагалі не заперечує отримання ним коштів.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 21.10.2024 року, оскільки у контексті даної справи, обов'язок доведення факту видачі кредитних коштів лежить на позивачеві. Крім того, у матеріалах справи міститься адвокатський запит представника позивача - адвоката Дзундзи О.В., датований 15.04.2024 року (а.с.91-93), адресований ТОВ ''Фінансова компанія ''Форза'', в якому, адвокат просить надати первинні бухгалтерські документи, які підтверджують надання (переказ на рахунки) ОСОБА_1 кредитних коштів за договором позики №000201218982 від 19.12.2020 року на картку № НОМЕР_1 . Проте, вказана витребувана інформація відсутня у матеріалах даної цивільної справи.
В силу наведеного вище, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції відносно того, що у даній справі позивачем не доведено належними та достатніми доказами, у контексті приписів статей: 77, 80 ЦПК України, факт перерахування відповідачу Товариством з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''Форза'' в сумі 7 575 грн., тобто, саме у розмірі та на умовах, встановлених укладеним 19.12.2020 року між ТОВ ''ФК ''Форза'' та ОСОБА_1 договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000201218982.
Приймаючи до уваги зазначене вище, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 21.10.2024 року про відсутність правових підстав для задоволення вимог заявленого позову. Оскільки даний висновок суду першої інстанції узгоджується із нормами права, які регламентують спірні правовідносини та із фактичними, документально підтвердженими обставинами справи, які були досліджені судом в ході розгляду даної справи.
За даних обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''Артеміда-Ф'' - підлягає залишенню без задоволення, а рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 21.10.2024 року, підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями: 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''Артеміда-Ф'' - залишити без задоволення.
Рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 21 жовтня 2024 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п.2 ч.3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Дата складення повної постанови - 29.12.2025 року.
Головуючий: Судді: