Номер провадження: 11-сс/813/2217/25
Справа № 947/37505/25 1-кс/947/15910/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
02.12.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 20.10.2025 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12025163480000602 від 19.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 20.10.2025 задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на майно вилучене 01.10.2025 в ході обшуку транспортного засобу «Toyota Avensis», д.н.з. НОМЕР_1 , за адресою: м. Одеса, вул. Георгія Липського, буд. 135, а саме:
-мобільний телефон марки «IPhone 11 PRO MAX», imei1: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 ;
-15 банкнот номіналом 100 доларів США з ідентичними серійними номерами LK 94841656C K 11;
-посвідчення № НОМЕР_4 на ОСОБА_8 ;
-тимчасову перепустку на ім'я ОСОБА_9 ;
-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 та ключі до автомобіля «Toyota Avensis»;
-транспортний засіб «Toyota Avensis», н.з. НОМЕР_1
шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження і користування вказаним майном власником та іншими особами.
Рішення слідчого судді обґрунтоване тим, що вилучене в ході обшуку, майно відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки вилучене майно могло зберегти на собі сліди вчинення зазначеного у клопотанні кримінального правопорушення, є підстави вважати, що воно було знаряддям вчинення злочину, що в свою чергу свідчить про наявність необхідності в забезпеченні збереження вилученого майна.
Так, на думку слідчого судді, є достатні підстави вважати, що вилучений автомобіль марки «Toyota Avensis», д.н.з. НОМЕР_1 від 01.10.2025, що перебував під керуванням підозрюваного ОСОБА_6 в якому вилучені грошові кошти, що були заздалегідь ідентифікованими в рамках даного кримінального провадження, міг використовуватися підозрюваним ОСОБА_6 в якості засобу вчинення кримінального правопорушення.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись з рішенням слідчого судді представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що оскаржувана ухвала є незаконною у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального правопорушення.
Доводи обґрунтовує тим, що не було зазначено також підставу та мету застосування арешту майна щодо транспортного засобу «Toyota Avensis», д.н.з. НОМЕР_6 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 та ключів до автомобілю «Toyota Avensis».
Слідчий в клопотанні не зазначив і не довів, а слідчий суддя в ухвалі не обґрунтував, яким чином автомобіль, що не належить підозрюваному, ключі та свідоцтво про реєстрацію можуть використовуватися як доказ.
Таким чином правових підстав для арешту майна немає, арешт потрібен для тиску на власника майна щоб отримати необхідні слідству відомості.
Просить ухвалу слідчого судді скасувати в частині накладення арешту шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження і користування власником та іншими особами щодо свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_8 , ключів до автомобіля «Toyota Avensis», транспортного засобу «Toyota Avensis», н.3. НОМЕР_9 В задоволені клопотання старшого слідчого СВ ВП N?4 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 , погодженого з прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_11 про арешт свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_8 , ключів до автомобіля «Toyota Avensis», транспортного засобу «Toyota Avensis», н.з. НОМЕР_1 - відмовити.
До початку розгляду апеляційної скарги прокурор ОСОБА_12 та представник власник майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подали заяви, в яких просили апеляційний розгляд проводити без їх участі.
Згідно положень ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження у судове засідання не перешкоджає проведенню розгляду клопотання про арешт майна, а тому участь прокурора та представника власника майна не є обов'язковою при розгляді даної категорії справ, вони були належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду та повідомили про причини свого неприбуття, в зв'язку з чим апеляційний суд вважає за можливим та необхідним апеляційний розгляд провести за їх відсутності в та у відповідності до вимог ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснював.
Позиції учасників судового розгляду.
Заслухавши: суддю-доповідача, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить висновку про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Положеннями статей 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Частиною другою статті 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст., для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Як вбачається з матеріалів провадження СВ ВП №4 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудового розслідування за №12025163480000602 від 19.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 19.09.2025 до ЧЧ відділу поліції №4 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області, надійшли матеріали 3 відділу ГВ ЗНД УСБУ в Одеській області разом з повідомленням про виявлення ознак кримінального правопорушення з НОМЕР_10 прикордонного загону ДПСУ, про те, що в ході проведення оперативних заходів було встановлено громадянина України на ім'я ОСОБА_13 , який діючи за попередньою змовою з невстановленою особою, на території м. Одеса, зокрема в Київському районі, підшукує осіб чоловічої статі призивного віку з метою незаконного переправлення останніх через державний кордон України за грошову винагороду до країн Європейського Союзу.
Проведеними оперативно-розшуковими заходами за вказаним фактом встановлено, що причетними до вказаного кримінального правопорушення може бути ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що діє за попередньою змовою з невстановленими в ході досудового розслідування особами, з корисливих мотивів.
Подальшим досудовим розслідуванням було встановлено, що відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, термін дії воєнного стану продовжувався.
Указом Президента України від 14.07.2025 №478/2025, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.07.2025 №4524-IX, строк дії воєнного стану в Україні в черговий раз продовжено з 05 годин 30 хвилин 07.08.2025 строком на 90 діб.
Відповідно до п. 2 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Крім того, п. 3 вказаного Указу зазначено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені зокрема ст. 33 Конституції України, згідно з якою кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до ст. 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ від 27.01.1995 №57 (далі - Правила), перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за документом, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Проте, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , всупереч обов'язку неухильного дотримання вказаних актів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді порушення встановленого порядку перетину державного кордону України і бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, за попередньою змовою з невстановленими в ході досудового розслідування особами, розробили для себе детальний план по організації незаконного переправлення чоловіків призовного віку через державний кордон України.
Так, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, у невстановленому місці, у невстановлений час, однак не пізніше 19.09.2025, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з невстановленими в ході досудового розслідування особами, з метою реалізації спільного злочинного умислу, направленого на організацію незаконного переправлення чоловіків призовного віку через державний кордон України, з метою особистої конспірації, запропонував ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за участі їх спільного знайомого ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , організувати ОСОБА_14 незаконний перетин державного кордону України поза межами пунктів пропуску та пунктів контролю, шляхом надання порад та необхідних засобів, що допоможуть в усуненні перешкод під час незаконного перетину державного кордону України, за грошову винагороду.
Далі, в невстановлений в ході досудового розслідування час, однак не пізніше 27.09.2025 ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою із невстановленими в ході досудового розслідування особами, з метою реалізації спільного злочинного умислу, направленого на організацію незаконного переправлення чоловіків призовного віку через державний кордон України, з метою незаконного збагачення, оцінили свої послуги з незаконного переправлення ОСОБА_14 через державний кордон України у сумі 10000 доларів США, діючи заздалегідь розробленому спільному плану дій, який полягав у тому, що частину від визначеної ними суми у розмірі 500 доларів США, ОСОБА_14 , через ОСОБА_15 , має передати ОСОБА_6 для підтвердження дійсності своїх намірів в якості завдатку за незаконний перетин державного кордону України. Після отримання першої частини грошових коштів в якості завдатку за незаконний перетин державного кордону України, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з невстановленими у ході досудового розслідування особами, надасть ОСОБА_14 подальші вказівки з приводу часу, місця та способу виїзду до державного кордону України з метою його подальшого незаконного перетину.
В подальшому, 27 вересня 2025 року, близько 13:05 год., ОСОБА_15 , попередньо отримавши від ОСОБА_6 , який діяв за попередньою змовою з невстановленими у ході досудового розслідування особами, інформацію про необхідність зустрітися із ним, для передачі раніше обумовлених грошових коштів у сумі 500 доларів США у якості завдатку за незаконний перетин державного кордону України ОСОБА_14 , прослідував за адресою: м. Одеса, вул. Георгія Липського, 135, поблизу торгівельного центру «Мегадом», де зустрівся із ОСОБА_6 , якому передав грошові кошти у сумі 500 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 27.09.2025 еквівалентно 20604 гривням (500 х 41,2085).
Надалі, 30 вересня 2025 року, в обідню пору доби, ОСОБА_14 , було отримано інформацію від ОСОБА_15 , яку йому в свою чергу надав ОСОБА_6 , про необхідність зустрітися 01.10.2025 за адресою: м. Одеса, вул. Георгія Липського, 135, поблизу торгівельного центру «Мегадом», щоб передати другу частину з обумовлених грошових коштів у сумі 1500 доларів США за організацію ОСОБА_14 незаконного переправлення через державний кордон України.
В подальшому, 01 жовтня 2025 року, близько 15:40 год., ОСОБА_14 прибувши за адресою: м. Одеса, вул. Георгія Липського, 135, поблизу торгівельного центру «Мегадом», зустрівся з ОСОБА_15 , якому передав раніше обумовлені грошові кошти у сумі 1500 доларів США, за метою їх подальшої передачі ОСОБА_6 , за організацію незаконного переправлення через державний кордон України, після чого отримав інформацію від ОСОБА_15 , який отримав її в свою чергу від ОСОБА_6 , про необхідність сісти до автомобіля «Ravon R4», сірого кольору, який буде здійснювати перевезення ОСОБА_14 в невстановленому напрямку, з метою подальшого незаконного перетину державного кордону України.
Після цього, близько 15:50 год., ОСОБА_6 , з метою отримання від ОСОБА_15 грошових коштів, які в нього були залишені ОСОБА_14 за організацію незаконного перетину державного кордону України, прибув за адресою м. Одеса, вул. Георгія Липського, 135, поблизу торгівельного центру «Мегадом», де надав вказівку ОСОБА_15 передати другу частину обумовлених грошових коштів у сумі 1500 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 01.10.2025 еквівалентно 61830 гривням (1500 х 41,2199), за організацію ОСОБА_14 незаконного переправлення через державний кордон України, після чого, ОСОБА_6 було затримано співробітниками правоохоронних органів.
Так, з метою документування злочинної діяльності ОСОБА_6 , 01.10.2025 в період часу з 16 годин 27 хвилини по 16 годин 49 хвилин, в ході проведення обшуку транспортного засобу «Toyota Avensis», д.н.з. НОМЕР_1 , що був під керуванням ОСОБА_6 , за адресою: м. Одеса, вул. Георгія Липського, буд. 135, було виявлено та вилучено:
-Мобільний телефон марки «IPhone 11 PRO MAX», imei1: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 (упаковано до сейф-пакету №PSP2188261);
-15 банкнот номіналом 100 доларів США з ідентичними серійними номерами LK 94841656C K 11 (упаковано до сейф-пакету №NPU 5502697);
-посвідчення № НОМЕР_4 на ОСОБА_8 (упаковано до сейф-пакету №WAR 1552095);
-тимчасова перепустка на ім'я ОСОБА_9 (упаковано до сейф-пакету №PSP 2188257);
-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 та ключі до автомобіля «Toyota Avensis», (упаковано до сейф-пакету № PSP 2188256);
-Транспортний засіб «Toyota Avensis», н.з. НОМЕР_1 .
Крім того, в подальшому 01.10.2025 в період часу з 17 годин 27 хвилин по 17 годин 58 хвилин, в ході проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено наступні речі:
-4 банкнот номіналом 100 доларів США з серійними номерами QD55175042A D4, PH 26294486B H8, QD55175043A D4, QE 56438764A E5 (упаковано до сейф-пакету №PSP2188260);
-посвідчення № НОМЕР_4 на ОСОБА_8 , диплом № 348723 на ОСОБА_8 , копія паспорта ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , копія картки платника податків ОСОБА_16 , копія посвідчення на приписку до призовної дільниці ОСОБА_16 на 2 аркушах., 4 фотокартки, 4 стартові пакети оператора зв'язку «Vodafone», 1 стартовий пакет оператору зв'язку «Lifecell» (упаковано до сейф-пакету №PSP 2188258);
-д.н.з. для ТЗ НОМЕР_11 у кількості 2 шт., д.н.з. НОМЕР_12 у кількості 2 шт., (упаковано до сейф-пакету №RAWO 148808);
За результатами проведеного обшуку транспортного засобу «Toyota Avensis», д.н.з. НОМЕР_1 та квартири за адресою: АДРЕСА_1 , 01.10.2025 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було затримано в порядку ст. 208 КПК України, як особу, підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення, та 02.10.2025, за результатами проведених слідчих дій та здобутих речових доказів, останньому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Попередньою перевіркою здобутих речових доказів в ході проведення обшуку транспортного засобу «Toyota Avensis», д.н.з. НОМЕР_1 від 01.10.2025, що перебував під керуванням підозрюваного ОСОБА_6 було встановлено, що вилучені грошові кошти є заздалегідь ідентифікованими грошовими коштами в рамках даного кримінального провадження, та використовувались для документування дій підозрюваного. Натомість, вилучений транспортний засіб, на момент проведення його обшуку мав не належні йому номерні знаки, що в сукупності з іншими номерними знаками, які зберігались за місцем проживання підозрюваного, та також були в нього вилучені, може свідчити про використання їх останнім для конспірації та переміщення в межах міста та області, залишаючись непоміченим правоохоронними органами, як під час вчинення кримінального правопорушення, так і в момент підшукування осіб, яким в подальшому підозрюваний міг організовувати незаконний перетин державного кордону України. Крім того, вилучені в ході проведеного обшуку посвідчення, в сукупності з посвідченнями, вилученими за місцем проживання підозрюваного, можуть свідчити про причетність підозрюваного ОСОБА_6 до інших кримінальних правопорушення, що потребує додаткової перевірки під час досудового розслідування. Сам же транспортний засіб марки «Toyota Avensis», вилучений в ході зазначеного обшуку, міг використовуватися підозрюваним ОСОБА_6 для організації зустрічей, направлених на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, що підтверджується зібраними матеріалами кримінального провадження.
Вилучені речі та грошові кошти в своїй сукупності містять ознаки речових доказів, що підтверджують причетність ОСОБА_6 до організації незаконного переправленню осіб через державний кордон України, вчиненого з корисливих мотивів. Крім того, вилучені в ході обшуку транспортного засобу грошові кошти були набуті кримінально протиправним шляхом, що підтверджується матеріалами кримінального провадження в сукупності.
01.10.2025, відповідно до ст.ст. 98, 100 КПК України вилучені в ході проведення обшуку речі визнано речовими доказами.
Виходячи із зазначених у клопотанні фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, наданих матеріалів, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя обґрунтовано прийшов до висновку, що арешт майна необхідний з метою збереження речових доказів, які мають значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному проваджені, а також швидкого, повного та неупередженого розслідування.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність накладення арешту на майно для забезпечення збереження речових доказів.
Отже вжиття заходу забезпечення кримінального провадження, шляхом накладання арешту на майно, є необхідним запобіжним заходом, передбаченим зазначеними нормами закону, оскільки у випадку приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна можуть настати негативні наслідки для здійснення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КК України.
На думку апеляційного суду, з урахуванням конкретних обставин справи, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про те, що для розслідування цього кримінального провадження на даній стадії досудового слідства, вжиття заходів забезпечення кримінального провадження саме в такому виді відповідатиме положенням кримінального процесуального закону.
Апеляційний суд вважає, що на даному етапі існують реальні підстави, для накладення арешту на зазначене майно, які виправдовують таке втручання у право власності та є співрозмірним із завданнями кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що на підставі долучених до клопотання матеріалів, прийшов до висновку, що вилучене під час обшуку майно, може відповідати критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки є сукупність підстав та розумних підозр вважати, що тимчасово вилучене майно може містити сліди злочину, а також інші відомості, які в подальшому можуть мати доказове значення для досудового розслідування.
Майно зазначене в ухвалі вилучене під час обшуку може зберігати на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що свідчить про те, що воно є речовим доказом по справі та у подальшому може бути призначено проведення ряду експертиз.
Крім того, існує велика імовірність приховування, пошкодження, псування вказаного речового доказу з боку підозрюваного у розпорядженні якого воно буде перебувати у разі відмови у задоволенні клопотання.
Так, вилучений автомобіль марки «Toyota Avensis», д.н.з. НОМЕР_1 від 01.10.2025, що перебував під керуванням підозрюваного ОСОБА_6 в якому вилучені грошові кошти, що були заздалегідь ідентифікованими в рамках даного кримінального провадження, міг використовуватися підозрюваним ОСОБА_6 в якості засобу вчинення кримінального правопорушення.
Необхідність накладення арешту на вилучений транспортний засіб в частині заборони користування обумовлена певним ризиком його сховання або розукомплектування, що може призвести до його втрати в якості речового доказу.
Отже слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку, що арешт наразі є виправданим, тому що при можливому призначенні покарання у разі винесення обвинувального вироку транспортний засіб може бути конфіскований. Будь яких даних, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегія суддів суд не вбачає та стороною захисту надано не було.
Крім того під час судового розгляду справи у суді апеляційної інстанції прокурором ОСОБА_17 у своїй заяві зазначено, що у кримінальному провадженні №12025163480000602 від 19.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України у порядку ст.ст. 283, 615 КПК України, скеровано прокурором до суду першої інстанції обвинувальний акт для розгляду справи по суті.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення слідчого судді постановлене у відповідності до положень кримінального процесуального закону, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала - без змін.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ст. 174 КПК України).
Керуючись статтями 170-173, 309, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 20.10.2025 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12025163480000602 від 19.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4