Номер провадження: 11-кп/813/1387/25
Справа № 522/12172/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
02.12.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 та прокурора Приморської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 31.01.2025 року, відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шостки Сумської області, громадянина України, з початковою середньою освітою, офіційно непрацевлаштованого, тимчасово мешкав за адресою: АДРЕСА_1 (підвальне приміщення), раніше не судимого,
обвинуваченого у кримінальному провадженні №12024162510000379 від 21.03.2024 року за ч.4 ст.185 КК України та у кримінальному провадженні № 12024163520000379 від 22.07.2024 року за ч.4 ст.187 КК України,-
установив
Зміст оскарженого судового рішення
Оскаржуваним вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнано винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.4 ст.187 КК України та йому призначено покарання:
- за ч.4 ст.185 КК України - із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- за ч.4 ст.187 КК України - із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки, без конфіскації майна.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_8 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, без конфіскації майна.
Також даним вироком вирішено питання речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до вироку суду першої інстанції, 18.03.2024 приблизно о 22:30 годин ОСОБА_8 прогулювався по вул. Успенській в м. Одеса, де на першому поверсі будинку № 103 на вказаній вулиці помітив кафе «MARSHAL» всередині якого поряд з входом було розташоване працююче обладнання для створення візуальних ефектів марки «Head Light» моделі AILISI-300 (обертова голова) в чорному корпусі, належне ОСОБА_10 , яка у зазначеному закладі здійснювала свою підприємницьку діяльність, яким він вирішив таємно заволодіти.
При цьому ОСОБА_8 було достовірно відомо про те, що Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IХ введено воєнний стан на всій території України, дію якого, згідно із Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.02.2024 № 3564-IX, продовжено з 14.02.2024 строком на 90 діб, а також що було посилено кримінальну відповідальність за вчинення корисливих злочинів проти власності відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» № 2117-ІХ від 03.03.2022 року.
Діючи з вказаною метою з корисливих мотивів та переслідуючи ціль особистого збагачення, ОСОБА_8 почав очікувати на зручний момент, коли співробітники закладу увійдуть до середини закладу декілька разів підходячи і відходячи від закладу. Помітивши о 22:47 годині, що співробітники закладу не перебувають поряд з входом до закладу, ОСОБА_8 користуючись вільним доступом до закладу, який ще працював, увійшов до приміщення закладу та діючи таємно, відключив зазначений прилад від електромережі та взявши його обома руками, виніс з закладу та направився до місця де він планував зберігати зазначене чуже майно.
Зазначеними навмисними діями ОСОБА_8 завдав матеріальну шкоду ОСОБА_10 у розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок, маючи намір розпорядившись вказаним обладнанням на власний розсуд, а саме продати його для отримання коштів з метою задоволення власних потреб.
Окрім того, ОСОБА_8 в ніч з 23 на 24 березня 2024 року перебував в квартирі АДРЕСА_2 з дозволу проживаючої у вказаній квартирі ОСОБА_11 .
При цьому ОСОБА_8 було достовірно відомо про те, що Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IХ введено воєнний стан на всій території України, дію якого, згідно із Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.02.2024 № 3564-IX, продовжено з 14.02.2024 строком на 90 діб, а також що було посилено кримінальну відповідальність за вчинення корисливих злочинів проти власності відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» № 2117-ІХ від 03.03.2022 року.
Перебуваючи у вищевказаній квартирі, ОСОБА_8 помітив у кімнаті на кріслі ноутбук марки «HP Laptop» моделі «14-bs09/nia», серійний номер «#5CD7335SI4», в корпусі сірого кольору належний ОСОБА_11 яким він вирішив таємно заволодіти.
Діючи з вказаною метою з корисливих мотивів, переслідуючи ціль особистого збагачення, повторно, приблизно о 05:00 год 24.03.2024 року ОСОБА_8 скориставшись тим що перебуваючі в квартирі особи спали, діючи таємно, взяв вищевказаний ноутбук та сховавши під одежу, вийшов з зазначеної квартири.
Зазначеними навмисними діями ОСОБА_8 завдав матеріальну шкоду ОСОБА_11 у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень 00 копійок, маючи намір розпорядившись вказаним чужим майном на власний розсуд, а саме продати його для отримання коштів з метою задоволення власних потреб.
Окрім того, 22.07.2024 року приблизно о 00 годині 50 хвилин ОСОБА_8 перебував на вул. Великій Арнаутській в місті Одесі, підшукуючи особу майном якої можна заволодіти. При цьому ОСОБА_8 заздалегідь вдягнув однострій військовослужбовців ЗСУ та взяв з собою заздалегідь підготовлений іграшковий пістолет з чорного пластика, щоб у нічний час потерпілий не міг його відрізнити від справжньої зброї і таким чином вдавати себе як озброєного вогнепальною зброєю військовослужбовця.
При цьому, ОСОБА_8 було достовірно відомо, що на території України впроваджено воєнний стан, відповідно до Указу Президента України та Верховного головнокомандувача ОСОБА_12 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, на території України, починаючи з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан строком на 30 діб, дію якого неодноразово продовжено, останній раз відповідно до указу Указу Президента України від за №271/2024 від 06.05.2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 08.05.2024 № 3685-ІХ, продовжено з 14.05.2024 строком на 90 діб, а також достовірно знаючи про те, що посилена кримінальна відповідальність за вчинення корисливих злочинів проти власності згідно із Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» № 2117-ІХ від 03.03.2022 року
Помітивши в зазначений час біля будинку № 96 по вул. Великій Арнаутській в м. Одесі раніше не знайомого ОСОБА_13 який йшов по вулиці, ОСОБА_8 вирішив заволодіти належним йому майном вдаючи з себе озброєного військово службовця та використовуючи погрозу застосування начебто наявної у нього вогнепальної зброї (пістолету) шляхом її наведення на потерпілого з метою подолання опору його та отримання доступу до майна.
Діючи з вказаною метою з корисливих мотивів та переслідуючи ціль особистого збагачення, ОСОБА_8 підійшов до потерпілого ОСОБА_13 та використовуючи темний час доби та відсутність вуличного освітлення, раптово дістав зазначений предмет зовні схожий на пістолет та демонструючи його в своїй руці, направивши на потерпілого, виказав погрозу застосуванням вогнепальної зброї та вимогу передати йому мобільний телефон.
Раптовість дій ОСОБА_8 , нічний час, наявність військової форми та погрози предметом зовні схожим на пістолет, який був дулом направлений на потерпілого, дозволили йому подолати опір ОСОБА_13 , внаслідок чого він був вимушений виконати вимоги нападника та передати йому наявний у потерпілого мобільний телефон який був у нього в руках, а саме телефон «Ксіомі редмі 9» в корпусі синього кольору вартістю 6000 грн., з сім картками мобільних операторів «Водафон» - НОМЕР_1 та «Київстар» - НОМЕР_2 , які не мають грошової вартості для потерпілого.
Заволодівши зазначеним мобільним телефоном в результаті погрози застосування вогнепальної зброї, тобто погрози застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, ОСОБА_8 продовжуючи утримувати в руках зазначений предмет зовні схожий на пістолет, та продовжуючи погрожуючи застосуванням начебто наявної у нього вогнепальної зброї, яка була направлена на потерпілого, заставив ОСОБА_13 покинути місце вчинення розбійного нападу та відмовитись від спроб повернути належне йому майно.
Заволодівши внаслідок вчинення розбійного нападу зазначеним чужим майном, ОСОБА_8 завдав потерпілому ОСОБА_13 матеріальної шкоди на суму 6 тисяч гривен та покинув місце нападу, розпорядитись вказаним мобільним телефоном на власний розсуд, продавши його за 300 грн. своєму знайомому ОСОБА_14 .
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вказаний вирок суду, захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, не оспорюючи фактичних обставин справи зазначає, що вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_8 підлягає зміні.
Так, в обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом не було закрито кримінальне провадження за епізодом крадіжки від 24.03.2024 року у (спричинена шкода на суму 1500 гривень).
Також захисник зазначає, що судом під час призначення покарання фактично обґрунтована можливість застосування до обвинуваченого положень ст.75 КК України, та, зазначаючи про те, що обвинувачений є неповнолітнім, до кримінальної відповідальності притягується вперше, призначив покарання у виді реального позбавлення волі.
За таких обставин, захисник просить вирок відносно ОСОБА_8 змінити в частині призначеного покарання та застосувати положення ст 75 КК України та призначити обвинуваченому покарання з іспитовим строком на 2 роки, в також закрити кримінальне провадження за епізодом крадіжки від 24.03.2024 року на підставі п.4 ч.1 ст.284 КПК України
Прокурор Приморської окружної прокуратури ОСОБА_9 також подав апеляційну скаргу, в якій, не оскаржуючи фактичних обстави справи та розміру призначеного ОСОБА_8 покарання, вважає вирок місцевого суду відносно останнього таким, що підлягає зміні з підстав незаконності та порушенням вимог закону України про кримінальну відповідальність та вимог кримінального процесуального Закону.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції під час призначення остаточного покарання, не закрив кримінальне провадження за епізодом крадіжки від 24.03.2024 року у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
На підставі викладеного, прокурор просить вирок Приморського районного суду м. Одеси відносно ОСОБА_8 змінити в частині призначеного покарання.
Кримінальне провадження № 12024162510000379 від 21.03.2024 стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України за фактом таємного викрадення в ніч з 23 на 24 березня 2024 року ноутбука марки «НР Laptop» моделі «14-bs09/nia», серійний номер «#5CD7335SI4», вартістю 1500 гривень, належного потерпілій ОСОБА_11 , закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Позиції учасників судового розгляду стосовно поданої апеляційної скарги.
В судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_7 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та апеляційної скарги прокурора.
Прокурор ОСОБА_6 підтримала апеляційну скаргу прокурора та частково підтримала апеляційну скаргу сторони захисту.
Потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_13 надіслали на адресу апеляційного суду заяви про розгляд справи без їх участі.
Обвинувачений ОСОБА_8 утримується в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» та з клопотаннями про участь в апеляційному розгляді не звертався.
Відповідно до ч.4 ст.401 КК України, обвинувачений підлягає обов'язковому виклику в судове засідання для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища або якщо суд визнає обов'язковою його участь, а обвинувачений, який утримується під вартою, - також у разі, якщо про це надійшло його клопотання.
Приймаючи до уваги той факт, що в даному випадку участь сторін кримінального провадження є необов'язковою, а обвинувачений ОСОБА_8 не звертався до апеляційного суду з клопотаннями про участь в апеляційному розгляді в режимі відеоконференції, апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності обвинуваченого.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження та, перевіривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Мотиви апеляційного суду
Відповідно до положень статей 7, 9 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
В ході судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 повністю визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, у зв'язку з чим, суд обґрунтовано, в порядку ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Порушень під час судового розгляду кримінального провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України, судом апеляційної інстанції не встановлено.
У своїй апеляційній скарзі захисник просив апеляційний суд призначити овинуваченому ОСОБА_8 покарання із застосуванням положень ст.75 КК України.
Апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги про те, що вирок суду є надмірно суворим і наявні підстави для застосування положень ст. 75 КК України при призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 покарання.
Конституційний Суд України у Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».
Статтею 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст.65 КК України - особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.
Відповідно до положень ч. 6 ст.368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з положеннями ч. 5, 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються судами при застосуванні таких норм права.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09 жовтня 2018 року у справі № 756/4830/17-к вказала про те, що визначені у ст.65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Відповідно до ч.1 ст.75 КК України якщо суд, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
З оскарженого вироку вбачається, що суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, які, відповідно до положень ст.12 КК України, відносяться до тяжкого та особливо тяжкого злочину.
Суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_8 , відповідно до вимог ст.65 КК України, врахував в якості обставин, що пом'якшують покарання його щире каяття та вчинення кримінального правопорушення у неповнолітньому віці.
Обставини, які відповідно до ст.67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 судом першої інстанції встановлені не були.
Крім того, судом першої інстанції було враховано, що злочини ОСОБА_8 було вчинено з прямим умислом та з корисливих мотивів.
Між тим, як зазначено вище, з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого, обставин вчинених ним кримінальних правопорушень та думку потерпілих, суд першої інстанції призначив йому покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст. 69 КК України, посилаючись на те, що саме цей вид покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
На думку апеляційного суду, посилання захисника на висновки досудової доповіді, як на підставу застосування положень ст.75 КК України при призначенні ОСОБА_8 покарання, не може бути самостійною обставиною для застосування ст.75 КК України.
Ті ж самі обставини, які були враховані судом при визначені виду та міри покарання, не можуть одночасно слугувати підставою для висновку про можливість звільнення обвинуваченого від реального відбування призначеного покарання.
Рішення про звільнення особи від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням суд може прийняти лише за умови, що таким чином буде досягнута мета покарання, встановлена у ч. 2 ст. 50 КК України, а саме виправлення обвинуваченого без застосування реального покарання та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим так і іншими особами.
Законодавець надав дискреційні повноваження судам у призначенні покарання, а також при визначенні можливості звільнення від покарання з випробуванням.
Суд в межах своїх дискреційних повноважень при призначенні покарання, як видно, фактично прийняв до уваги всі дані, що характеризують особу обвинуваченого та врахував обставини кримінального провадження в їх сукупності.
Обставини, на які посилається захисник в тому числі - щире каяття, повне визнання вини та активне сприяння розкриттю злочинів, вчинення злочинів у неповнолітньому віці, як видно, було враховано судом при призначенні покарання, що дало йому підстави для призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Визначаючи остаточне покарання за сукупністю злочинів суд застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що призначене судом покарання із застосуванням ст. 69 КК України з реальним його відбуванням та без застосування положень ст. 75 КК України відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, є справедливим і сприятиме перевихованню ОСОБА_8 та попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Що стосується тверджень апеляційних скарг сторони захисту та прокурора про те, що суд першої інстанції не закрив кримінальне провадження за епізодом крадіжки від 24.03.2024 року у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Частина 1 статті 5 Кримінального Кодексу України регламентує, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Такий же принцип гарантований ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Цей принцип втілюється в правилі про те, що, якщо існують відмінності між кримінальним законодавством, чинним на момент вчинення злочину, та наступними кримінальними законами, прийнятими до винесення остаточного рішення, суди повинні застосовувати закон, положення якого є найбільш сприятливими для обвинуваченого.
За приписами ч.6 ст.3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
09.08.2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-IX (далі - Закон №3886-IX).
Законом №3886-IX внесені зміни у ст.51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якими підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином статті 185, 190, 191 КК України фактично містять відсилку до ст.51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна.
Отже, з часу набуття 09.08.2024 року чинності Законом № 3886-IX кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191 КК України може настати, лише якщо розмір викраденого майна перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Унаслідок цієї зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюється диспозицією ст. 51 КУпАП.
В постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року (справа №278/1566/21, провадження №51-2555кмо24), зроблено правовий висновок, відповідно до якого Закон №3886-IX, яким внесені зміни до ст.51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст.5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.51 КУпАП. Зміни, внесені Законом №3886-IX, мають зворотну дію в часі.
У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого майна розмір, визначений ст.51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.
Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом №3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнаний винним зокрема у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України, за епізодом від 24.03.2024 року.
Станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 3028 грн., 50 відсотків від його розміру становили 1514 грн.
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону N 3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за епізодом від 24.03.2024 року, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становив 3028 грн.
За таких обставин у даному кримінальному провадженні за вказаним епізодом вартість викраденого обвинуваченим майна на час вчинення діяння не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 3028 грн - станом на 2024 рік, отже до цього діяння мають застосуватись положення ст.5 КК і на теперішній час інкриміновані обвинуваченому дії не підпадають під ознаки злочину, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України.
В зв'язку з наведеним колегія суддів вважає що провадження за цим епізодом злочинного діяння ОСОБА_8 підлягає закриттю підставі п.4-2 ч.1 ст.284 КПК України в зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_9 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 - частковому задоволенню, вирок суду першої інстанції -зміні, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за епізодом від 24.03.2024 року закриттю на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Керуючись 284, 376, 404, 405, 407, 409, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,-
ухвалив
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу прокурора Приморської окружної прокуратури ОСОБА_9 - задовольнити.
Вирок Приморського районного суду м. Одеси від 31.01.2025 року відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у кримінальному провадженні №12024162510000379 від 21.03.2024 року за ч.4 ст.185 КК України та у кримінальному провадженні № 12024163520000379 від 22.07.2024 року за ч.4 ст.187 КК України - змінити в частині призначеного покарання.
Кримінальне провадження № 12024162510000379 від 21.03.2024 стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України за фактом таємного викрадення в ніч з 23 на 24 березня 2024 року ноутбука марки «НР Laptop» моделі «14-bs09/nia», серійний номер «#5CD7335SI4», вартістю 1500 гривень, належного потерпілій ОСОБА_11 , закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той же строк з дня отримання копії ухвали.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4