Справа № 139/589/25
Провадження № 22-ц/801/2510/2025
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ліщина Т. П.
Доповідач:Войтко Ю. Б.
30 грудня 2025 рокуСправа № 139/589/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б.,
суддів Матківської М. В., Стадника І. М.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Солоненко Богдан Миколайович, на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 23 вересня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Ліщини Т. П. в залі суду в селищі Муровані Курилівці, дата складення повного тексту рішення невідома,
у цивільній справі № 139/589/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
встановив:
Короткий зміст вимог
У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Коллект центр» звернулося до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що 03.04.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг № 2109341127375 «Стандартний». Договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом - одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до умов договору, ТОВ «Служба миттєвого кредитування» зобов'язалося надати відповідачеві кредит у сумі 3 000,00 грн, граничний строк кредитування - 1 рік, зі сплатою процентів у розмірі 2 % за кожен день користування кредитом, з умовою сплати нарахованих процентів не пізніше орієнтовного строку повернення кредиту.
03.04.2021 ТОВ «Служба миттєвого кредитування» на підставі договору надало відповідачеві грошові кошти у сумі 3 000,00 грн, перерахунок яких здійснило ТОВ ФК «Вей Фор Пей» за договором про організацію переказів грошових коштів.
01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт капітал» укладено договір факторингу № 1-12, за яким ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до боржників, зокрема за договором від 03.04.2021 № 2109341127375.
10.03.2023 укладено договір № 10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило права вимоги за зазначеним договором на користь ТОВ «Коллект центр».
Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти, однак умови договору не виконував. У нього виникла прострочена заборгованість у сумі 37 846,20 грн, що складається з тіла кредиту - 3 000,00 грн та нарахованих відсотків - 34 846,20 грн на дату відступлення права вимоги.
У добровільному порядку відповідач заборгованість не сплачує. Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Коллект центр» заборгованість у сумі 37 846,20 грн та судові витрати у справі.
Вказані обставини стали підставою для звернення з позовом до суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 23 вересня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 2109341127375 від 03 квітня 2021 року в розмірі 23 580,00 гривень.
Вирішено питання про судові витрати.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, дійшов висновку, що договором про надання фінансових послуг № 2109341127375 від 03.04.2021 укладений між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 не передбачено відсоткової ставки 7,67 % за кожен день користування кредитом, у зв'язку з чим нарахування ТОВ «Вердикт капітал» процентів у сумі 28 302,30 грн є неправомірним.
Водночас суд встановив наявність заборгованості за договором про надання фінансових послуг № 2109341127375 від 03.04.2021 у сумі 23 580,00 грн, з яких 3 000,00 грн - тіло кредиту та 20 580,00 грн - нараховані проценти, та визнав право позивача на її стягнення. В свою чергу, відповідач заперечень, доказів або відзиву на позов до суду не подав.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Солоненко Б. М. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, просить змінити резолютивну частину рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у стягненні з відповідача заборгованості за відсотками в розмірі 20 580,00 грн, що виникли на підставі Договору про надання фінансових послуг від 03.04.2021.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 27 жовтня 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий - суддя Войтко Ю. Б., судді: Міхасішин І.В., Сопрун В. В.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 31 жовтня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11 листопада 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ «Коллект центр» про розгляд вказаної справи в суді апеляційної інстанції у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін та справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 30 грудня 2025 року для розгляду цієї справи замінено суддів Міхасішина І. В. та Сопруна В. В. та визначено склад колегії суддів: (суддя-доповідач) Войтко Ю. Б., судді Матківська М. В., Стадник І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
На час розгляду справи та по теперішній час скаржник перебуває на службі у ЗСУ, а відтак на нього розповсюджується дія цього Закону в частині не нарахування процентів за користування кредитними коштами у сумі 20 580,00 грн.
На підтвердження статусу військовослужбовця надав ряд довідок, які не міг надати до суду першої інстанції, та як перебував на службі і був відсутній за місцем проживання.
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
Представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що 03.04.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг № 2109341127375 «Стандартний». Договір укладено в електронній формі і підписано електронним підписом - одноразовим ідентифікатором директора ТОВ «Служба миттєвого кредитування» «2109341127375Z» та електронним підписом - одноразовим ідентифікатором Яровика С.В. «L3».
Відповідно до положень пункту 1.1. договору ТОВ «Служба миттєвого кредитування» зобов'язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 3000,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним, нараховані відповідно до умов цього договору, його додатків та правил.
03.04.2021 на підставі укладеного договору ТОВ «Служба миттєвого кредитування» перерахувало ОСОБА_1 на номер карткового рахунку НОМЕР_1 , вказаний ним в заяві-анкеті, яка є додатком 1 до кредитного договору, грошові кошти в сумі 3000,00 грн, переказ яких здійснило ТОВ ФК «Вей Фор Пей» згідно договору про організацію переказів грошових коштів, укладеного між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ ФК «Вей Фор Пей».
З розрахунку заборгованості, проведеного ТОВ «Служба миттєвого кредитування» станом на 30.11.2021 вбачається, що ОСОБА_1 належним чином не виконував свого зобов'язання з своєчасного повернення кредиту та відсотків за користування ним, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 23580,00 грн, яка складається з: 3000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту, 20580 грн - заборгованості за процентами.
01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт капітал» укладено договір факторингу № 1-12, відповідно до умов якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договором про надання фінансових послуг № 2109341127375 від 03.04.2021, укладеним між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 . З моменту відступлення (передачі) права вимоги ТОВ «Вердикт капітал» замінив первісного кредитора ТОВ «Служба миттєвого кредитування» у правовідносинах з боржником; до нового кредитора також перейшло право здійснювати нарахування та стягнення процентів (п. 2.3. договору факторингу).
Згідно витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 1-12 від 03.12.2021 заборгованість відповідача перед позивачем складає 23580,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 20580,00 грн. Відомостей про погашення ОСОБА_1 цієї заборгованості суду не надано.
На підставі п. 2.3. договору факторингу від 01.12.2021 № 1-12 ТОВ «Вердикт капітал» у період з 01.12.2021 до 02.04.2022 нараховувало ОСОБА_1 відсотки за користування кредитними коштами згідно кредитного договору за відсотковою ставкою 7,67 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитними коштами, сума яких склала 28302,30 грн.
10.03.2023 ТОВ «Вердикт капітал» на підставі договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01 відступило ТОВ «Коллект центр» право вимоги до боржників, у тому числі за договором про надання фінансових послуг № 2109341127375 від 03.04.2021, укладеним між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 .
Згідно витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 заборгованість відповідача перед позивачем становить 51882,30 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3000,00 грн, заборгованість за відсотками - 48882,30 грн (20580,00 грн - відсотки, нараховані ТОВ «Служба миттєвого кредитування» і 28302,30 грн - відсотки, нараховані ТОВ «Вердикт капітал»).
Позиція суду апеляційної інстанції
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно положень частини першої статті 369ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини першої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду оскаржується в частині стягненні з відповідача заборгованості за відсотками в розмірі 20 580,00 грн, що виникли на підставі Договору про надання фінансових послуг від 03.04.2021, в іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання договірних зобов'язань.
За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).
Будь-яких заперечень щодо факту отримання коштів, користування наданими кредитними коштами, тобто, існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора, ОСОБА_1 суду не надано.
Рішення суду першої інстанції оскаржується лише з тих підстав, що відповідач є військовослужбовцем, а тому не повинен сплачувати проценти за користування кредитом.
Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.
Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.
За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Судом установлено, що 03 квітня 2021 року між сторонами було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти та зобов'язався повернути їх разом із відсотками у порядку та строки, визначені договором.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування відсотків за користування кредитними коштами здійснювалося до 02 квітня 2022 року включно.
Як убачається з копії військового квитка відповідача, останній був призваний на військову службу за мобілізацією 19 квітня 2022 року та з цього часу і по теперішній час проходить військову службу. Вказані обставини підтверджуються належними та допустимими письмовими доказами, достовірність яких сумнівів у суду не викликає.
Оцінюючи наведені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що на момент нарахування відсотків за кредитним договором відповідач не мав статусу військовослужбовця, оскільки відповідно до даних військового квитка такий статус ним було набуто лише з 19 квітня 2022 року (а.с. 59).
Вирішуючи питання щодо застосування до спірних правовідносин положень пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд виходить із того, що зазначена норма передбачає відповідні правові гарантії виключно для осіб, які на момент виникнення відповідних грошових зобов'язань або їх виконання мали статус військовослужбовців.
Оскільки нарахування відсотків за кредитним договором у даному випадку здійснювалося до моменту призову відповідача на військову службу за мобілізацією та до набуття ним статусу військовослужбовця, підстав для поширення на відповідача правових гарантій, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд не вбачає.
Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що доказів про те, що ОСОБА_1 , будучи мобілізованим позичальником, повідомив позивача про наявність у нього підстав звільнення від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом в розумінні ч. 15 статті 14 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей», з відповідним переліком документів, матеріали справи не містять.
Крім того, суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідно до Закону і постанови НБУ встановлено спеціальний позасудовий порядок застосування відповідної пільги через звернення позичальника з відповідним пакетом документів до установи банку. У випадку незастосування банком чи іншою фінансовою установою пільги за наявності передбачених для цього законом умов, спір може бути вирішений судом.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач користується пільгами, передбаченими ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема щодо не нарахування відсотків за користування кредитними коштами, не спростовують наявність у нього заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, яка виникла у нього за період з моменту укладення кредитного договору до проходження військової служби, оскільки право на звільнення від нарахування відсотків за користування кредитними коштами виникло у відповідача лише з початком проходження ним військової служби, а не з моменту укладення кредитного договору.
За таких обставин, колегія суддів вважає, про недоведеність відповідачем, у порушення вимог ст.ст.12, 77-81 ЦПК України, підстав для застосування відносно нього пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей»
Відтак колегія суддів приходить до переконання, що судом першої інстанції правильно вирішено спір з урахуванням засад цивільного судочинства та прав споживачів, а висновки суду в оскарженій частині не спростовуються доводами апеляційної скарги.
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстави для його скасування відсутні.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Щодо судових витрат
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат та відсутні підстави для розподілу судових витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Солоненко Богдан Миколайович залишити без задоволення.
Рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 23 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Ю. Б. Войтко
Судді: М. В. Матківська
І. М. Стадник