Справа № 135/742/25
Провадження № 22-ц/801/2378/2025
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Нікандрова С. О.
Доповідач:Береговий О. Ю.
29 грудня 2025 рокуСправа № 135/742/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Берегового О.Ю. (суддя - доповідач),
суддів: Панасюка О.С., Шемети Т.М.,
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»
відповідач: ОСОБА_1
розглянув цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Обласова Сергія Анатолійовича на заочне Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 23 липня 2025 року, ухваленого місцевим судом під головуванням судді Нікандрової С.О., дата складення повного тексту рішення невідома,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 04 березня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за яким останній отримав кредит у сумі 7700,00 грн.
Однак взяті на себе зобов'язання ОСОБА_1 не виконував, що створило заборгованість в розмірі 24 826,34 грн, яка складається з: 8 470 грн - заборгованості по кредиту; 16 356,34 грн - заборгованості по несплаченим відсотками за користування кредитом.
17 грудня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №17122024-МК/Онлайн, за яким ТОВ «Макс Кредит» на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право вимоги до відповідача.
02 квітня 2025 року між позивачем та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №020425-У, за яким ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь позивача відступлено право вимоги до відповідача.
Рішення суду першої інстанції.
Заочним рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 23 липня 2025 року вказаний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за Кредитним договором №00-9656929 від 04.03.2024 у розмірі 24 826 гривень 34 копійки, в тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 8 470 грн, заборгованість за відсотками - 16 356,34 грн, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Рішення суду першої інстанції вмотивоване передбаченим законом обов'язком позичальника повернути кредит у строк та на умовах, передбачених договором, та обґрунтовано тими обставинами справи, які вказують, що такий обов'язок відповідачем як позичальником дотриманий не був.
20.08.2025 представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Обласовим С.А., подано заяву про перегляд вказаного заочного рішення, у якій він просив скасувати заочне рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 23.07.2025 у цивільній справі №135/742/25 та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 09 вересня 2025 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Обласова С.А. про перегляд заочного рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 23.07.2025 у цивільній справі №135/742/25 за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишено без задоволення.
Провадження в суді апеляційної інстанції.
Вважаючи рішення суду незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, представник ОСОБА_1 - адвокат Обласов Сергій Анатолійович оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі адвокат заперечує наявність підстав для задоволення позовних вимог та пояснює, що ОСОБА_1 кредитний договір від 04.03.2024 №00-9656929 не укладав та не підписував, електронного підпису не отримував. Додає, що за таких обставин копія договору не є належним та достовірним доказом, оскільки не підтверджує факт підписання договору позики відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора або ж за допомогою електронного цифрового підпису, який би відповідав вимогам Закону України «Про електронний цифровий підпис». Доводить, що подані позивачем докази не дають можливості встановити обставини здійснення входу саме відповідачем на веб-сайт товариства за допомогою логіну і пароля особистого кабінету (ідентифікувати особу), надсилання йому товариством одноразового ідентифікатора, прийняття нею пропозиції укласти договір та направлення товариству відповідного повідомлення з одноразовим ідентифікатором, а наданий до суду кредитний договір від 04.03.2024 №00-9656929 з додатками відповідачем взагалі не підписаний.
Також, скаржник у апеляційній скарзі посилається на те, що відступлення права вимоги за зазначеним договором здійснювалось без належного повідомлення його клієнта про такі договори та матеріали прави не містять таких повідомлень.
Крім того, скаржник посилається на відсутність у матеріалах справи належного розрахунку заборгованості відповідача саме на суму 24 826,34 грн.
З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, 04 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 00-9656929.
Відповідно до п. 1.1-1.7 вказаного Договору кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту) складає: 7 700,00 гривень. Тип кредиту - кредитна лінія.
Строк дії кредитної лінії (строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов'язаний повернути кредит кредитодавцю (дата повернення кредиту) 27 лютого 2025 року.
Позичальник зобов'язаний оплатити проценти в періодичну дату оплати процентів, а саме: на 29 березня 2024 року, та на кожний 25 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії (строку кредитування).
Дати повернення кредиту та сплати нарахованих процентів зазначаються в графіку платежів, який міститься в п. 7.20. цього Договору.
У разі, якщо позичальник виконав зобов'язання по сплаті процентів не пізніше наступного дня за періодичної дати оплати процентів, то він вважатиметься таким, що виконав свої зобов'язання по сплаті платежу належним чином, а проценти за цим Договором продовжуватимуть нараховуватися згідно умов цього Договору.
У разі, якщо позичальник виконає у повному обсязі свої зобов'язання за цим Договором по сплаті нарахованих процентів на періодичну дату оплати процентів та поверне повністю суми кредиту не пізніше наступного дня за днем періодичної дати оплати процентів, то вважатиметься, що позичальник повністю достроково погасив кредит.
Тип процентної ставки - фіксована.
Стандартна процента ставка складає 2,47% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору (за виключенням строку кредитування, коли позичальник має право на використання зниженої процентної ставки).
За надання кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю одноразово комісію у розмірі 10,00% від суми кредиту, що складає: 770,00 грн.
Позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту у останній день повного погашення кредиту.
Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні стандартної процентної ставки та комісії (у разі її наявності) дорівнює 2.5%.
Відповідно до п. 2.8 вказаного Договору кредитодавець зобов'язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту 04 березня 2024 року. Сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 7 700,00 грн на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .
Відповідно до копії Довідки про ідентифікацію, за підписом ТОВ «Макс Кредит», клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір №00-9656929 від 04 березня 2024 року, ідентифікований ТОВ «Макс Кредит». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора) здійснено: одноразовий ідентифікатор 74586; час відправки ідентифікатора позичальнику: 04 березня 2024 року 20:20:39; номер телефону, на який відправлено ідентифікатор: НОМЕР_2 .
ТОВ «Макс Кредит» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 7 700,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» № 1401/12 від 23 грудня 2024 року, відповідно до якої була проведена транзакція 04 березня 2024 року о 20:20:56 на суму 7 700,00 гривень на номер платіжної картки № НОМЕР_1 . Також, вказане підтверджується Інформаційною довідкою ТОВ «Макс Кредит» як Додатку до Інформаційної довідки ТОВ «Платежі Онлайн» № 1401/12 від 23 грудня 2024 року.
Згідно відповіді, наданої АТ «Райффайзен Банк» від 20 червня 2025 року №81-15-9/7765-БТ на виконання ухвали Ладижинського міського суду Вінницької області від 05 червня 2025 року, аналогічна інформація міститься у виписці по картковому рахунку, і з якої слідує, що на картку відповідача 04 березня 2024 року зараховано кошти в сумі 7 700,00 грн.
17 грудня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» як клієнтом, та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» як фактором, був укладений Договір факторингу №17122024-МК/Онлайн, відповідно до умов якого фактор зобов'язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
Перехід від клієнта до фактора прав вимоги до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно боргів та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги відповідно до Реєстру боржників та є невід'ємною частиною цього Договору.
17 грудня 2024 року ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» підписаний та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників до Договору факторингу №17122024-МК/Онлайн від 17 грудня 2024 року.
Відповідно до Реєстру боржників за кредитними договорами, укладеними між боржниками та ТОВ «Макс Кредит» до Договору факторингу №17122024-МК/Онлайн від 17 грудня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача по кредитному договору № 00-9656929 від 04 березня 2024 року в розмірі 24 826,34 грн.
02 квітня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», як клієнтом, та позивачем, як фактором, був укладений Договір факторингу №020425-У, відповідно до умов якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.1. та п. 1.2. Договору).
02 квітня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем підписаний та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу №020425-У від 02 квітня 2025 року.
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №020425-У від 02 квітня 2025 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача по кредитному договору № 00-9656929 від 04 березня 2024 року в розмірі 24 826,34 грн.
Спірні відносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, і - як наслідок - виникнення заборгованості, про стягнення якої позивач і звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача за Кредитним договором № 00-9656929 від 04 березня 2024 року, її розмір становить 24 826,34 грн.
Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов'язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18), від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20 (провадження № 61-6379св21).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Так, у відповідності до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
При цьому, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін, як і положення Кредитного договору, які передбачають зобов'язання Позичальника сплачувати відсотки за користування кредитом, комісію за обслуговування кредиту ( Розділ 3 Договору) можуть бути застосовані лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, як і обов'язок Позичальника оплачувати комісію за кредитом припиняються після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Згідно положень ч.1, ч.2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
На підтвердження вимог в частині стягнення процентів, в тому числі їх розміру і порядку нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за кредитом, надано договір про надання кредиту, оферта та акцепт, Паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачем, у яких міститься інформація щодо процентної ставки за кредитом.
Оскільки сторонами було обумовлено у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, та комісію, тому ці умови кредитування вважаються узгодженими сторонами та мають виконуватись позичальником належним чином.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
У постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020 р. суд дійшов висновку, що «Без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».
Можливість укладення договору вищевказаним способом підтверджується правовою позицією, яка викладена Верховним Судом у постанові від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, у постанові від 09.09.2020 року у справі №732/670/19 та ін.
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст.8 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг).
Стороною позивача надано Довідку про ідентифікацію за підписом ТОВ «Макс Кредит», відповідно до якої клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено Кредитний договір №00-9656929 від 04 березня 2024 року, ідентифікована ТОВ «Макс Кредит». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора) здійснено: одноразовий ідентифікатор 74586; час відправки ідентифікатора позичальнику: 04 березня 2024 року 20:20:39; номер телефону, на який відправлено ідентифікатор: +380930066099 .
Кредитний договір №00-9656929 від 04 березня 2024 року містить прізвище, ім'я, по батькові відповідача, РНОКПП, адресу, мобільний телефон, паспортні дані та банківський рахунок (п. 2.8, 8 Договору). При цьому, представник відповідача не заперечує, що вказані засоби зв'язку не належать відповідачу, не вказує, що на час укладення договору відповідач втратила ці засоби зв'язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування. Доказів того, що персональні дані відповідача були використані товариством для укладення договору від її імені, відповідачем та її представником до суду не надані, як і не надано доказів того, що відповідач зверталася до правоохоронних органів із відповідною заявою про вчинення відносно неї шахрайських дій чи оскарження нею правомірності укладеного договору.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У апеляційній скарзі стороною відповідача зазначається про те, що відступлення права вимоги за зазначеним договором здійснювалось без належного повідомлення його клієнта про такі договори та матеріали справи не містять таких повідомлень та у них відсутній належний розрахунок заборгованості відповідача саме на суму 24 826,34 грн.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, колегією суддів встановлено, що ТОВ «Юніт Капітал» уклавши 02 квітня 2025 року з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» Договір факторингу №020425-У набуло права грошової вимоги до відповідача по вказаному Кредитному договору №00-9656929 від 04.03.2024, при цьому ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклавши 17 грудня 2024 року з ТОВ «Макс Кредит» Договір факторингу №17122024-МК/Онлайн попередньо набуло права грошової вимоги до відповідача по вказаному Кредитному договору №00-9656929 від 04.03.2024, а відтак з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість в розмірі у розмірі 24 826 гривень 34 копійки, в тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 8 470 грн, заборгованість за відсотками - 16 356,34 грн.
Матеріали справи містять Реєстр боржників за кредитними договорами, укладеними між боржниками та ТОВ «Макс Кредит» до Договору факторингу №17122024-МК/Онлайн від 17 грудня 2024 року, відповідно до якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача по вказаному Кредитному договору №00-9656929 від 04.03.2024 в розмірі 24826,34 грн, а також Реєстр боржників до Договору факторингу №020425-У від 02 квітня 2025 року, відповідно до якого позивач набув права грошової вимоги до відповідача по вказаному Кредитному договору №00-9656929 від 04.03.2024 в розмірі 24826,34 грн.
На підтвердження переходу права вимоги від ТОВ «Макс Кредит» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» позивачем подано копію Договору факторингу №17122024-МК/Онлайн від 17 грудня 2024 року, підписаний ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу №17122024-МК/Онлайн від 17 грудня 2024 року, а відповідно до п. 2.2 вказаного Договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно боргів та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги відповідно до Реєстру боржників та є невід'ємною частиною цього Договору. Також позивачем приєднано Реєстр боржників за кредитними договорами, укладеними між боржниками та ТОВ «Макс Кредит» до Договору факторингу №17122024-МК/Онлайн від 17 грудня 2024 року, платіжні інструкції №335 від 26 грудня 2024 року, №342 від 27 грудня 2024 року та №358 від 06 січня 2025 року про сплату коштів за Договором факторингу №17122024-МК/Онлайн від 17 грудня 2024 року.
Таким чином, до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за Кредитному договору №00-9656929 від 04 березня 2024 року.
Наступне відступлення фактором права грошової вимоги було передбачено п.4.6.3 Договору факторингу №17122024-МК/Онлайн від 17 грудня 2024 року.
На підтвердження переходу права вимоги від ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» до позивача останнім подано копію Договору факторингу №020425-У від 02 квітня 2025 року, підписаний ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем, та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу №020425-У від 02 квітня 2025 року, а відповідно до п. 1.2 вказаного Договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору. Також позивачем приєднано Реєстр боржників як Додаток № 1 до Договору факторингу №020425-У від 02 квітня 2025 року, платіжну інструкцію №415 від 14 квітня 2025 року про сплату коштів за Договором факторингу №020425-У від 02 квітня 2025 року.
Отже, до позивача перейшло право вимоги до відповідача за Кредитним договором №00-9656929 від 04 березня 2024 року.
Разом із тим апеляційний суд зазначає, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15.Підстав відступити від такого правового висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах під час розгляду цієї справи колегією суддів не встановлено.
З матеріалів справи вбачається, що позичальником заборгованість ні новому, ні попереднім кредиторам по кредитним договорам не сплачувалась, внаслідок чого утворилася заборгованість у заявленій до стягнення сумі.
Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов'язання первинному кредитору належним.
Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
З огляду на викладене, саме по собі неотримання повідомлення позичальника про відступлення права вимоги не припиняє зобов'язань сторін за договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості на користь нового кредитора.
Покликання апеляційної скарги на те, що позивач не довів належними та допустимими доказами розміру заборгованості по процентам нарахованим за користування кредитом , спростовуються наявними в справі доказами.
ТОВ «Макс Кредит» складено детальний розрахунок суми заборгованості за Договором, який перевірений судом, в тому числі і в частині нарахування відсотків. При цьому суд зазначає, що відсоткова ставка за користування кредитним коштами, строк кредиту були відповідачем погоджені. Відповідно до п.1.3 Кредитним договором №00-9656929 від 04 березня 2024 року. строк дії кредитної лінії (строк кредитування) 360 календарних дні, а нарахування відсотків здійснено ТОВ «Макс Кредит» по 17 грудня 2024 року, тобто за 285 дні, в подальшому розмір заборгованості, в тому числі і розмір нарахованих відсотків, не змінювався, що слідує з виписки з особового рахунку ОСОБА_1 за Кредитним договором №00-9656929 від 04 березня 2024 року. Відтак нарахування відсотків здійснено в межах строку кредитування, а тому суд погоджується з їх розміром визначеним у сумі 16 356 грн 34 коп.
Відхиляючи зазначені доводи апеляційної скарги, апеляційний суд також бере до уваги, що відповідач на спростування заборгованості нарахованих процентів не надав суду іншого належного розрахунку, який відрізнявся б від наданого позивачем, виходячи з умов кредитного договору.
З огляду на наведене, умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України, а тому відповідні доводи апеляційної скарги є неспроможними.
Щодо заперечень скаржника на висновки суду першої інстанції про обґрунтованість витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн, апеляційний суд зазначає таке.
При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих за складністю доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19).
Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу)».
На підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу до позову долучено договір №07/04/25-02 від 07.04.2025 про надання правової допомоги, укладену між адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та ТОВ «Юніт Капітал» (а.с.53-54); додаткову угоду №10 від 07.04.2025 до договору №07/04/25-02 від 07.04.2025 про надання правової допомоги, укладену між адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та ТОВ «Юніт Капітал» (а.с.55-56); акт прийому-передачі наданих послуг від 07.04.2025.
Із матеріалів справи дійсно убачається, що адвокат Тараненко А.І. представляв інтереси ТОВ «Юніт Капітал», зокрема, у суді першої інстанції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
За наведених підстав, колегія суддів приходить висновку про те, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення судових витрат на правничу з відповідача у розмірі 7000,00 грн.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Обласова Сергія Анатолійовича залишити без задоволення.
Заочне рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 23 липня 2025 року залишити без зміни.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач О. Ю. Береговий
Судді О. С. Панасюк
Т.М. Шемета