Справа № 127/42005/24
Провадження № 22-ц/801/2339/2025
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В. В.
Доповідач:Береговий О. Ю.
29 грудня 2025 рокуСправа № 127/42005/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого Берегового О. Ю. (судді - доповідача),
суддів Панасюка О. С., Стадника І. М.,
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,
відповідач: ОСОБА_1
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №127/42005/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 вересня 2025 року, яке ухвалила суддя Дернова В.В. у Вінницькому міському суді Вінницької області, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб, повний текст складено 05 вересня 2025 року,
встановив:
В грудні 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи позовні вимоги тим, що 09 серпня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) № 4871125, згідно з якого він отримав в борг 6000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом.
14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21 у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з реєстру боржників №19 від 27 лютого 2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 22350 грн, з яких: 6000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 16350 грн - сума заборгованості за відсотками.
ОСОБА_1 не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, заборгованість не погашає.
Також, 11 серпня 2023 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 5984867, згідно якого він отримав в борг 1500 грн зі сплатою процентів за користування кредитом.
11 січня 2024 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 11-01/2024 у відповідності до умов якого ТОВ «Маніфою» передає за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Маніфою» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу № 11-01/2024 від 11 січня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 2547,23 грн, з яких: 945,80 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1601,43 грн - сума заборгованості за процентами за користування позикою.
ОСОБА_1 не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, заборгованість не погашає.
Крім того, 27 лютого 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит (індивідуальна частина) №132622, згідно якого він отримав в борг 16471 грн зі сплатою процентів за користування кредитом.
14 червня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14062024 у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» передає за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Маніфою» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 14062024 від 14 червня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 16875,86 грн, з яких: 16471 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3,86 грн - сума заборгованості за відсотками.
ОСОБА_1 не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, заборгованість не погашає.
Отже, всупереч умов кредитних договорів, відповідач не виконує свої зобов'язання, в зв'язку з цим утворилась заборгованість, яку позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість:
-за Договором позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) № 4871125 від 09 серпня 2023 року в розмірі 22350 грн, з яких: 6000 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 16350 грн - заборгованість за відсотками;
-за Договором позики № 5984867 від 11 серпня 2023 року в розмірі 2547,23 грн, з яких: 945,80 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 1601,43 грн - заборгованість за процентами за користування позикою;
-за Договором про споживчий кредит (індивідуальна частина) №132622 від 27 лютого 2024 року в розмірі 16875,86 грн, з яких: 16471 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 3,86 грн - заборгованість за процентами, 401 грн - заборгованість за комісією. Також вирішити питання щодо стягнення судових витрат.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 вересня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Т ОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»:
- заборгованість за Договором про споживчий кредит (індивідуальна частина) № 132622 від 27 лютого 2024 року в розмірі 16 875,86 грн, з яких 16471 грн - тіло кредиту, 3,86 грн - проценти за користування кредитом, 401 грн - комісія за управління та обслуговування кредиту;
- заборгованість за Договором позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) № 4871125 від 09 серпня 2023 року в розмірі 12357,60 грн, з яких: 6000 грн - тіло позики, 6357,60 грн - проценти за користування позикою;
- заборгованість за Договором позики № 5984867 від 11 серпня 2023 року в розмірі 2547,23 грн, з яких 945,80 грн - тіло позики, 1601,43 грн - проценти за користування позикою. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 2301,28 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами виникли кредитні відносини, ОСОБА_1 отримав кредитні кошти, свої зобов'язання щодо повернення коштів за кредитними договорами в установлені договорами строки не виконав, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» отримало право вимоги за договорами факторингу, тому суд першої інстанції прийшов до висновку про стягнення заборгованості в загальному розмірі 31780,69 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, тому просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до відповідача за кредитними договорами, а також не надано належних та допустимих доказів на підтвердження розміру заборгованості за кредитними договорами.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року розгляд справи в апеляційній інстанції призначено без повідомлення учасників справи згідно ч.1 ст.369 ЦПК України.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що 09 серпня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», яке є фінансовою установою, та відповідачем ОСОБА_1 було укладено електронний Договір позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) № 4871125, який був підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 1QshLVGvCJ.
Згідно з п. 2 договору № 4871125 сума позики складає 6000 грн, строк позики - 30 днів (дата надання позики - 09 серпня 2023 року, дата повернення позики - 08 вересня 2023 року); базова процентна ставка за перший день користування позикою (фіксована) - 33,46%, базова процентна ставка з другого дня користування позикою до дати повернення позики (фіксована) - 2,50%.
Відповідно до п. 28 договору № 4871125, номер електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 .
14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21 у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з реєстру боржників №19 від 27 лютого 2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 22350 грн, з яких: 6000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 16350 грн - сума заборгованості за відсотками.
Також, 11 серпня 2023 року між ТОВ «Маніфою», яке є фінансовою установою, та відповідачем ОСОБА_1 було укладено електронний договір позики № 5984867, підписаний ОСОБА_1 електронним підписом t53918.
Згідно з розділом 2 договору № 5984867 та додатком № 1 до договору № 5984867 сума позики складає 1500 грн, строк позики - 78 днів (дата надання позики - 11 серпня 2023 року, дата повернення позики - 28 жовтня 2023 року); основна процентна ставка - фіксована, 3 % на день, застосовується протягом усього строку позики, окрім першого розрахункового періоду; базова процентна ставка - фіксована, 2,49 % на день, застосовується протягом першого розрахункового періоду; перший розрахунковий період становить 28 днів; другий розрахунковий період становить 50 днів.
Відповідно до п. 2.5 Договору № 5984867, позика надається позичальнику в день підписання сторонами договору позики шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок позичальника за номером електронного платіжного засобу (банківської картки) НОМЕР_1 , зареєстрованої позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті.
11 січня 2024 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 11-01/2024 у відповідності до умов якого ТОВ «Маніфою» передає за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Маніфою» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу № 11-01/2024 від 11 січня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 2547,23 грн, з яких: 945,80 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1601,43 грн - сума заборгованості за процентами за користування позикою.
Крім того, 27 лютого 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС», яке є фінансовою установою, та відповідачем ОСОБА_1 було укладено електронний Договір про споживчий кредит (індивідуальна частина) № 132622, підписаний Марчуком М.І. електронним підписом 3beaba5b.
Згідно з розділом І договору № 132622 розмір кредиту складає 16471 грн, строк кредиту - 182 дні (дата надання кредиту - 27 лютого 2024 року, дата погашення кредиту - 27 серпня 2024 року), тип процентної ставки - фіксована, 1,50% на день; стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 200 грн у період, знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1 грн у період.
Відповідно до розділу VII договору № 132622, номер рахунку/картки: НОМЕР_2 .
14 червня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14062024 у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» передає за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Маніфою» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 14062024 від 14 червня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 16875,86 грн, з яких: 16471 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3,86 грн - сума заборгованості за відсотками.
Оскільки ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитними договорами щодо повернення коштів, сплати процентів не виконав, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», як новий кредитор, звернулося до суду з даними позовом про стягнення заборгованості за трьома кредитними договорами.
Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи заборгованість в загальному розмірі 31780,69 грн, суд першої інстанції, виходив з того, що між сторонами виникли кредитні відносини, ОСОБА_1 отримав кредитні кошти, свої зобов'язання щодо повернення коштів за кредитними договорами в установлені договорами строки не виконав, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» отримало право вимоги за договорами факторингу.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
У ч. 1 ст. 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно ч. 1 та 2 ст.207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частинами 1,2 ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст. 526 ЦК України).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому, в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст. 530, 631 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За правилом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Положення ст. 204 ЦК України закріплюють презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У справі, що переглядається позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаними договорами, презумпція правомірності яких не спростована.
Суд першої інстанції, встановивши, що відповідачем всупереч умов укладених кредитних договорів та договорів позики не було виконано свого зобов'язання щодо погашення заборгованості за договорами та процентів ні на рахунки первісних кредиторів, ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за кредитними договорами: договором про споживчий кредит (індивідуальна частина) № 132622 від 27 лютого 2024 року в розмірі 16 875,86 грн; договором позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) № 4871125 від 09 серпня 2023 року в розмірі 12357,60 грн; договором позики № 5984867 від 11 серпня 2023 року в розмірі 2547,23 грн.
За приписами ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
ОСОБА_1 не заявляв зустрічні позовні вимоги щодо безгрошовості кредитних договорів на підставі положень ст.1051 ЦК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21 у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з реєстру боржників №19 від 27 лютого 2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 22350 грн, з яких: 6000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 16350 грн - сума заборгованості за відсотками.
11 січня 2024 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 11-01/2024 у відповідності до умов якого ТОВ «Маніфою» передає за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Маніфою» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу № 11-01/2024 від 11 січня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 2547,23 грн, з яких: 945,80 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1601,43 грн - сума заборгованості за процентами за користування позикою.
14 червня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14062024 у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» передає за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Маніфою» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 14062024 від 14 червня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 16875,86 грн, з яких: 16471 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3,86 грн - сума заборгованості за відсотками.
З вищевикладеного, а саме договорів відступлення права вимоги, вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» має право вимоги до відповідача.
Апеляційний суд звертає увагу, що перехід права вимоги за кредитними договорами стосувався дійсного на той момент зобов'язання та відбувся на законних підставах, оскільки реєстри прав вимоги укладені в межах чинності договорів факторингу та вже після укладення кредитних договорів, а отже ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» довела своє право вимоги до відповідача.
Тому доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не довело порушення їх прав відповідачем, а також те, що не підтверджено перехід права вимоги до позивача є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, ОСОБА_1 не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості по кредитними договорами ні на рахунки ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунок попередніх кредиторів. Доказів сплати відповідачем ОСОБА_1 не було надано суду.
Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, завлений стороною позивача, тому висновки суду про недоведеність вимог у частині розміру заборгованості є необґрунтованими.
Крім того, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Маніфою» не є банківськими установами, а мають статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому позивач не може надати первинні банківські документи, а відтак надані позивачем до позовної заяви розрахунки заборгованості (а.с.19, 33, 56), колегія суддів вважає належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.
Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 478/300/19 зауважив, що під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі, приймання майна для використання, реалізація інших прав та обов'язків відповідно до укладеного правочину.
Зважаючи на вищевикладене, а також враховуючи, що судом першої інстанції встановлено факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами щодо повернення кредитних коштів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заборгованість з відповідача на користь позивача підлягає примусовому стягненню.
Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для відповідача, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 41773,09 грн, що менше двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Береговий О. Ю.
Судді Панасюк О. С.
Стадник І. М.