29 грудня 2025 р. Справа № 520/6679/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 (суддя Чудних С.О.; м. Харків) по справі № 520/6679/25
за позовом ОСОБА_1
до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) (далі - відповідач, В/ч НОМЕР_2 ), в якій просила:
- визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно, із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
- зобов'язати В/ч НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, в загальній сумі: 85927,84 грн, із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (далі - Порядок № 44);
- зобов'язати В/ч НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно, розраховану відповідно до ст. 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закону №2050-ІІІ) та п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159), з відрахуванням 1,5% військового збору, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44;
- визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року, за період з 01 січня 2024 року по 15 січня 2025 року включно, із застосуванням щомісячної індексації - різниці в розмірі: 4463,15 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078);
- зобов'язати В/ч НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну індексацію - різницю грошового забезпечення в розмірі: 4463,15 грн за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року, за період з 01 січня 2024 року по 15 січня 2025 року включно, в загальній сумі: 314580,09 грн, відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 Порядку №1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44;
- зобов'язати В/ч НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати щомісячної індексації-різниці грошового забезпечення в розмірі: 4463,15 грн за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року, за період з 01 січня 2024 року по 15 січня 2025 року включно, розраховану відповідно до ст. 3 Закону №2050-ІІІ та п. 4 Порядку №159, з відрахуванням 1,5% військового збору, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44;
- визнати протиправними дії (бездіяльність) В/ч НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі поточної індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 15 січня 2025 року включно, із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року;
- зобов'язати В/ч НОМЕР_2 нарахувати та доплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 15 січня 2025 року включно, із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою) для розрахунку поточної індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, в загальній сумі: 26336,41 грн, із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44;
- зобов'язати В/ч НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати поточної індексації грошового забезпечення з 01 січня 2024 року по 15 січня 2025 року включно, розраховану відповідно до ст. 3 Закону №2050-ІІІ та п. 4 Порядку №159, з відрахуванням 1,5% військового збору, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.
Харківський окружний адміністративний суд ухвалив рішення від 23 червня 2025 року, яким позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Визнав протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно, із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Зобов'язав В/ч НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.
Визнав протиправними дії (бездіяльність) В/ч НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі поточної індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 15 січня 2025 року включно, із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року.
Зобов'язав В/ч НОМЕР_2 нарахувати та доплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 15 січня 2025 року включно, із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою) для розрахунку поточної індексації грошового забезпечення - березень 2018 року із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.
В іншій частині позовних вимог відмовив.
Позивач не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та невмотивованість, порушення норм матеріального, процесуального права, просив суд апеляційної інстанції його скасувати в оскаржуваній частині та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування вимог апеляційної інстанції посилався на помилковість висновків суду про те, що обрахунок сум належної позивачеві індексації не є дискреційним повноваженням відповідача, а зроблений нею розрахунок є правильним.
Вважає також помилковими висновки суду першої інстанції про передчасність нарахування позивачеві компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати заявлених індексацій грошового забезпечення, розрахованої відповідно до ст. 3 Закону №2050-ІІІ та п. 4 Порядку №159.
Стверджує, що позивач має право на отримання індексації-різниці у сумі 4463,15 грн на місяць з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 15.01.2025, оскільки грошове забезпечення позивача не зазнавало змін, вказавши, що грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року склало 8640,45 грн, а за березень 2018 року - 8640,45 грн.
Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та невмотивованість, порушення норм матеріального, процесуального права, просив суд апеляційної інстанції його скасувати в оскаржуваній частині та відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач покликався на те, що індексація грошового забезпечення не є складовою грошового забезпечення військовослужбовця. Також вважає, що не має виплачувати позивачеві спірні суми індексації, з огляду на відсутність відповідних бюджетних асигнувань.
Сторони правом подання відзивів на апеляційні скарги не скористалися, що не перешкоджає розгляду справи в силу приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що з 25.01.2006 по 15.01.2025 ОСОБА_1 проходила військову службу за контрактом в В/ч НОМЕР_2 , копія витягу з послужного списку майстер - сержанта ОСОБА_1 наявна в матеріалах справи.(а.с.14-15)
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , звільнена з військової служби у відставку наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 10.01.2025 № 26-ос, за підпунктом “б» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», наказом від 15 січня 2025 року № 41-ос Начальника В/ч НОМЕР_2 була виключена зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.(а.с.16)
Згідно зі змістом позовної заяви, позивач вказує на те, що при виключенні зі списків особового складу загону їй не було розраховано за всіма видами належного йому на день звільнення грошового забезпечення, тобто у період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення позивачу здійснювалось не в повному обсязі, а саме: не в повному розмірі нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення.
Таким чином, позивач вважає, що відповідачем за спірні періоди виплачувалась індексація грошового забезпечення не в повному обсязі, у зв'язку з чим звернулася з позовом у цій справі.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, виходив з часткової обґрунтованості позову.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 3 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (надалі Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону № 1282-XII встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно із ст. 3 Закону № 1282-XII індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Відповідно до абз. 3 ст. 1 Закону № 1282-XII індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Згідно із ст. 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Згідно із ст. 6 Закону № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України, зокрема Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Відповідно до п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до п.п. 2 п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Оскільки індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців.
Таким чином, заробітна плата (грошове забезпечення) підлягає обов'язковій індексації як державна соціальна гарантія яка надається для соціальної підтримки населення в умовах зростання цін, а державні соціальні гарантії обов'язкові для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 29.04.2020 по справі № 240/10130/19, від 16.09.2020 по справі № 815/2590/18.
Крім того, відповідно до п. 5 Порядку № 1078 в редакції, що вступила в силу з 01.12.2015, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
На момент виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабміну України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 № 1294 (далі - Постанова № 1294), якою було затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до пункту 13 Постанови № 1294 вона набрала чинності з 01.01.2008.
Вищевказана постанова була чинною до дати набрання чинності постанови Кабміну України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме 01.03.2018.
Тобто з 01.12.2015 базовим місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення є січень 2008 року.
Колегія суддів зазначає, що відповідач, здійснюючи нарахування індексації не має дискреційних повноважень щодо визначення базового місяця індексації, оскільки не вправі обирати його на власний розсуд, а має діяти у чітко визначених межах закону.
Наявність саме у роботодавця, яким у цьому випадку є відповідач, повноважень щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням, окрім іншого, певного базового місяця індексації, не скасовує компетенції суду щодо можливості зобов'язання відповідача враховувати при обчисленні індексації конкретний базовий місяць, за наявності про це відповідного спору між сторонами.
Зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.
Таким чином, починаючи з грудня 2015 повинен був застосовувати січень 2008 як базовий місяць для розрахунку індексації грошового забезпечення, оскільки саме з грудня 2015 застосовуються нові єдині підходи щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (заробітної плати) затверджені Порядком № 1078.
Так, у ході судового розгляду не встановлено та відповідачем не надано доказів нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період, з огляду на що колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із урахуванням базового місяця - січень 2008.
Колегія суддів зазначає, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
З огляду на вказане, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення.
Таким чином, твердження відповідача, що проведення індексації грошових доходів здійснюється виключно у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів є необґрунтованими, оскільки частина шоста ст. 5 Закону № 1282-XII не обмежує проведення передбачених чинним законодавством України виплат, а вказує на джерела походження цих коштів.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що для нарахування індексації грошового забезпечення за період 01.12.2015 по 28.02.2018 базовим місяцем є січень 2008 року.
Посилання В/ч НОМЕР_2 на роз'яснення Міністерства соціальної політики України та Міністерства оборони України колегія суддів відхиляє, оскільки листи Міністерств не є нормативно-правовими актами, не встановлюють правових норм та мають лише інформаційний характер. Їх реальне значення не перевищує авторитету аргументів та суджень, покладених в основу відповідної правової позиції. Роз'яснення законодавства, які міститься у таких листах, не є юридичною консультацією щодо конкретної ситуації, не враховує особливостей відповідних фактичних обставин.
Стосовно способу захисту права позивача на отримання невиплачених сум індексації грошового забезпечення, колегія суддів звертає увагу на таке.
Верховний Суд у пункті 62 постанови від 31.05.2021 у справі №420/7110/19 зазначав, що обраний позивачем спосіб захисту повинен: а) відповідати змісту порушеного права (вимога повинна співвідноситися із обставинами порушення права чи законного інтересу); б) забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову (у результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, у якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі права чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
З огляду на вказане, колегія суддів зауважує, що у позовній заяві ОСОБА_1 просила суд зобов'язати відповідача нарахувати й виплатити їй індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 у конкретному, розрахованому нею, розмірі.
Враховуючи характер спірних правовідносин, такий спонукаючий спосіб захисту є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову.
Проте суд першої інстанції, суд, частково задовольняючи позов, не перевірив обґрунтованість нарахованих позивачем сум індексації, не розрахував їх і, відповідно, у судовому рішенні не вказав конкретні суми, на які позивач має право та які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити.
Внаслідок цього застосований судом спонукаючий спосіб захисту має усічений вплив, не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, а також не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини.
За правилами статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Така позиція, узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у низці постанов, зокрема, від 14.11.2024 у справі № 620/15399/23.
Так, колегією суддів встановлено, що відповідач був зобов'язаний нараховувати виплачувати позивачеві індексацію за період 01.12.2015 по 28.02.2018 усього у розмірі 85927,84грн(2302,64+2359,14+2359,14+2359,14+2359,14+2482,40+2710,05+2710,05+2710,05+2710,05+2710,05+2710,05+3177,60+3177,60+3177,60+3360,00+3360,00+3536,40+3730,06+3730,06+3730,06+3896,78+3896,78+3896,78+4258,75+4258,75+4258,75).
Правильність заявленої позивачем індексації за період 01.12.2015 по 28.02.2018 усього у розмірі 85 927,84 грн перевірена колегією суддів також за допомогою відповідних калькуляторів індексації заробітної плати, розміщених на інтернет-ресурсах: https://ips.ligazakon.net/calculator/zp, https://index.minfin.com.ua/ua/labour/salary/indexing/.
Отже, позовна вимогам позивача про зобов'язання нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року у сумі 85927 гривень 84 копійки є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну індексацію - різницю грошового забезпечення в розмірі: 4463,15 грн за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року, за період з 01 січня 2024 року по 15 січня 2025 року включно, в загальній сумі: 314580,09 грн включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, колегія суддів зазначає таке.
За визначенням, наведеним у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №120/6277/22, Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації-різниці. Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.
Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078).
Водночас щодо фіксованої суми індексації, то Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі №120/6277/22 та інших зазначав, що Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 такого поняття не містять.
Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Проте, постановою Уряду від 09.12.2015 № 1013 цей Додаток викладено у новій редакції і з 01.12.2015 у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 01.12.2015 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 15.03.2018 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Згідно з абзацом 6 пункту 5 Порядку № 1078 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Отже, якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, колегія суддів дійшла висновку, що повноваження В/ч НОМЕР_2 щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними.
Беручи до уваги, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу ОСОБА_1 за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
З системного тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 слідує, що у зв'язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача В/ч НОМЕР_2 належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі.
Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду щодо застосування абзаців 3-6 пункту 5 Порядку № 1078, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21 із подібними правовідносинами, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню під час апеляційного перегляду справи.
Відповідачем не заперечується, що при здійсненні розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за періоди з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року, за період з 01 січня 2024 року по 15 січня 2025 року індексація-різниця не нараховувалася та не виплачувалася.
Водночас з позовних вимог слідує, що позивач наполягав на тому, що має право на отримання індексації-різниці і що це право відповідачем було проігноровано. Отже, вказані обставини є спірними у цій справі.
У цьому контексті колегія суддів зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Для вирішення питання наявності чи відсутності у позивача права на отримання індексації-різниці за періоди з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року, за період з 01 січня 2024 року по 15 січня 2025 року, розрахованої із застосуванням абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, враховуючи висновки суду касаційної інстанції у вищевказаних постановах, необхідно встановити наступні обставини: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається, як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Пунктом 2 Порядку № 704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що грошове забезпечення позивача у лютому 2018 складало 8816,65 грн, а за березень 2018 року складало 9245,53 грн.
Порівнюючи грошове забезпечення позивача за лютий 2018 та березень 2018 та враховуючи положення речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078, можна дійти висновку, що сталі види основного грошового забезпечення позивача у березні 2018 року підвищились на 428,88 грн (9245,53 - 8816,65).
При цьому колегія суддів, з урахуванням приписів абз 5. п. 5 Порядку 1078 зауважує, що зміна тих видів грошового забезпечення, які за своєю природою є одноразовими, не впливають на обрахунок розміру індексації грошового забезпечення позивача.
Одночасно, колегія суддів зазначає про хибність твердження ОСОБА_1 про те, що різниця між її грошовим забезпеченням у лютому 2018 та березні 2018 року складало 0 грн (8640,45 грн за кожний з цих місяців), оскільки такі твердження спростовуються особистою карткою грошового забезпечення позивача за 2018 рік.
Визначаючи суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) необхідно встановити величину приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року, яка з урахуванням положень Порядку №1078 та додатків до нього, а також даних з офіційного сайту Держстату України про індекс інфляції у 2008-2018 роках (за посиланням https://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cn_rik/isc/isc_u/isc_m_u.htm) розраховується наступним шляхом: лютий 2008 року - 102,7% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстата) = 1,027; березень 2008 року - 103,8% = 1,038; квітень 2008 року - 103,1% - 1,031; травень 2008 року - 101,3% = 1,013; вересень 2008 року - 101,3% = 1,013 (розраховано за наростаючим підсумком - 100,8% (червень 2008) х 99,5% (липень 2008) X 99,9% (серпень 2008) х 101,1% (вересень 2008)); жовтень 2008 року - 101,7% = 1,017; листопад 2008 року - 101,5% = 1,015; грудень 2008 року - 102,1% = 1,021; січень 2009 року - 102,9% = 1,029; лютий 2009 року - 101,5% = 1,015; березень 2009 року - 101,4% = 1,014; травень 2009 року - 101,4% = 1,014 ( розраховано за наростаючим підсумком 100,9% (квітень 2009) х 100,5% (травень 2009); червень 2009 року - 101,1% = 1,011; жовтень 2009 року - 101,4% = 1,014 ( розраховано за наростаючим підсумком - 99,9% (липень 2009) х 99,8% (серпень 2009) х 100,8 (вересень 2009) х 100,9% (жовтень 2009); листопад 2009 року - 101.1% = 1,011; січень 2010 - 102,7% = 1,027 (розраховано за наростаючим підсумком = 100,9% (грудень 2009) х 101,8% (січень 2010); лютий 2010 року - 101.9% = 1,019; вересень 2010 - 103,5% = 1,035 ( розраховано за наростаючим підсумком - 100.9% (березень 2010) х 99,7% (квітень 2010) х 99,4% (травень 2010) х 99,6% (червень 2010) х 99,8% (липень 2010) х 101,2% (серпень 2010) х 102,9% (вересень 2010); грудень 2010 року - 101,6% = 1,016 ( 100,5% (жовтень 2010) х 100.3% (листопад 2010) х 100,8% (грудень 2010); березень 2011 року - 103,3%= 1,033 (101,0% (січень 2011) х 100,9% (лютий 2011) х 101,4% (березень 2011); квітень 2011 року - 101,3% = 1,013; червень 2011 року - 101,2% = 1,012 (100,8% (травень 2011) х 100,4% (червень 2011); березень 2014 року - 101,98% = 1,020 (98,7% (липень 2011) х 99,6% (серпень 2011) х 100,1% (вересень 2011) х 100,0% (жовтень 2011) х 100,1% (листопад 2011) х 100.2% (грудень 2011) х 100,2% (січень 2012) х 100,2% (лютий 2012) х 100,3% (березень 2012) х 100,0% (квітень 2012) х 99,7% (травень 2012) х 99,7% ( червень 2012) х 99,8% (липень 2012) х 99,7% (серпень 2012) х 100,1% (вересень 2012) х 100,0% (жовтень 2012) х 99,9% (листопад 2012) х 100.2% (грудень 2012) х 100,2% (січень 2013) х 99.9% (лютий 2013) х 100,0% (березень 2013) х 100,0% (квітень 2013) х 100,1% (травень 2013) х 100,0% (червень 2013) х 99,9% (липень 2013) х 99,3% (серпень 2013) х 100,0% (вересень 2013) х 100,4% (жовтень 2013) х 100,2% (листопад 2013) х 100,5% (грудень 2013) х 100,2% (січень 2014) х 100,6% (лютий 2014) х 102,2% (березень 2014); квітень 2014 року - 103,3% = 1,033; травень 2014 року - 103,8 = 1,038; липень 2014 року - 101,4% = 1,014 (101,0% (червень 2014) х 100.4% (липень 2014); вересень 2014 року - 103,72%= 1,037 (100,8% (серпень 2014) х 102,9% (вересень 2014); жовтень 2014 року 102,4% = 1,024; листопад 2014 року - 101,9% = 1,019; грудень 2014 року - 103,0% = 1,030; січень 2015 року - 103.1% = 1,031; лютий 2015 року - 105,3 %= 1,053; березень 2015 року - 110,8% = 1,108; квітень 2015 року - 1.14% = 1,140; травень 2015 року - 102,2% = 1,022; листопад 2015 року - 101,55% = 1,016 (100,4% (червень 2015) х 99,0% (липень 2015) х 99,2% (серпень 201.5) х 102,3% (вересень 2015) х 98,7% (жовтень 2015) х 102,0% (листопад 2015); квітень 2016 - 105,79% = 1,058 (100,7% (грудень 2015) х 100,9% (січень 2016) х 99,6 (лютий 201.6) х 101,0% (березень 201.6) х 103,5 (квітень 2016); жовтень 2016 року - 104,0% = 1,040 (100,1% (травень 2016) х 99,8% (червень 2016) х 99,9% (липень 2016) х 99,7% (серпень 2016) х 101,8% (вересень 2016) х 102,8% (жовтень 2016); січень 2017 року - 103,85% = 1,038 (101,8% (листопад 2016) х 100,9% (грудень 2016) х 101.1% (січень 2017); квітень 2017 року - 103,74% = 1,037 (101,0% (лютий 201.7) х 101,8% (березень 2017) х 100,9% (квітень 2017); липень 2017 року - 103,1% = 1,031 (101,3% (травень 2017) х 101,6% (червень 2017) х 100,2% (липень 20.17) - 1,031; жовтень 2017 року - 103,12% = 99,9% (серпень 2017) х 102,0% (вересень 2017) х 101,2% (жовтень 2017); січень 2018 року - 103,44% = 1,034 (100,9% (листопад 2017) х 101,0% (грудень 201.7) х. 101,5% (січень 2018).
Шляхом множення вищевказаних показників (1,027 х 1,038 х 1,031 х 1,013 х 1,013 х 1,017 х 1,015 х 1,021 х 1,029 х 1,015 х 1,014 х 1,014 х 1,011 х 1,014 х 1,011 х 1,027 х 1,019 х 1,035 х 1,016 х 1,033 х 1,013 х 1,012 х 1,020 х 1,033 х 1.038 х 1,014 х 1,037 х 1,024 х 1,019 х 1,030 х 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1,140 х 1,022 х 1,016 х 1,058 х 1,040 х 1,038 х 1,037 х 1,031 х 1,031 х 1,034 = 3,533) отримуємо наростаючий індекс споживчих цін - 353,3%.
Керуючись формулою розрахунку величини приросту індексу споживчих цін, наведеною у додатку 1 до Порядку №1078, розраховуємо величину приросту індексу споживчих цін з січня 2008 року по березень 2018 року: 353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 253,3%.
Відповідно до статті 7 Закону України Про державний бюджет України на 2018 рік у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня.
У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1 762,00 грн.
Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величину приросту індексу споживчих цін та поділити на 100.
Керуючись вищенаведеними положеннями отримуємо суму можливої індексації у березні 2018 року: 1 762,00 грн. * 253,30%/ 100 = 4 463,15 грн.
Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації у березні 2018 розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн - 428,88 грн = 4034,27 грн.
Оскільки у березні 2018 року сума на яку збільшилось грошове забезпечення позивача з урахуванням сталих складових порівняно з лютим 2018 року є меншою ніж 4463,15 грн, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач має право на отримання індексації - різниці за спірний період з 01.03.2018 по 28.01.2020 у розмірі 4034,27 грн на місяць.
Стосовно періоду з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2022 року, за період з 01 січня 2024 року по 15 січня 2025 року, колегія суддів встановила таке.
Харківський окружний адміністративний суд ухвалив рішення від 12 червня 2025 р. у справі № 520/7348/25, яким позов ОСОБА_1 задовольнив та, зокрема:
Визнав протиправними дії В/ч НОМЕР_2 щодо нарахування ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військове звання, які обчислювались шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Зобов'язав В/ч НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 з 29 січня 2020 року по 19.05.2023 включно перерахунок та виплату грошового забезпечення (розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, інших щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.
Вказане рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 р. у справі № 520/7348/25 набрало законної дії 15.07.2025.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Частинами першою та другою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Частина друга статті 129 Конституції визначає основні засади судочинства, тобто ті загальні вимоги (принципи права), забезпечення дотримання яких судами є обов'язковим при здійсненні основної функції правосуддя - судового захисту прав і свобод людини і громадянина (стаття 55 Конституції України), у тому числі у сфері публічно-правових відносин (стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України). Серед цих засад однією з найважливіших є обов'язковість судового рішення (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України). Обов'язок реалізації цієї фундаментальної вимоги частина друга статті 129-1 Основного Закону покладає на державу, від імені якої контрольну функцію за виконанням судового рішення здійснює суд (частина третя зазначеної статті).
Принцип обов'язковості судового рішення (відомий як «принцип res judicata»), як неодноразово роз'яснював Європейський суд з прав людини, є складовою принципу юридичної визначеності - важливого аспекту основоположного принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України; відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, «суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини». Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу у своїх рішеннях на необхідність безумовного дотримання цього принципу у судовій практиці України. Так, наприклад, у рішенні у справі «Лізанець проти України» (заява № 6725/03, 31.05.2007) Європейський суд з прав людини нагадав, що «одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який полягає, inter alia, у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву».
Також Європейський суд з прав людини у справі «Д.Б. проти України» (CASE OF D.B. v. UKRAINE) (Заява №36484/16, рішення від 25 вересня 2025 року) зробив такі висновки:
«Право на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції під час його тлумачення у контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності охоплює вимогу про те, що коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не повинно ставитися під сумнів (див. рішення у справах «Брумареску проти Румунії» [ВП] (Brumгrescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, пункт 61, ЄСПЛ 1999-VII та «Гражулевічюте проти Литви» (Graюuleviиiыtл v. Lithuania), заява № 53176/17, пункт 72, від 14 грудня 2021 року).
Суд також вважає, що ситуація, коли факти, які вже були встановлені остаточним рішенням в одній справі, пізніше були відкинуті судами у новій справі між тими самими сторонами, є аналогічною ситуації, коли після відновлення провадження рішення, яке набрало законної сили та підлягало виконанню, було повністю скасовано. Отже, така ситуація також може становити порушення принципу юридичної визначеності, що є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції (див., наприклад, рішення у справі «Есертас проти Литви» (Esertas v. Lithuania), заява № 50208/06, пункт 25, від 31 травня 2012 року).
Суд зауважує, що в усіх правових системах сила res judicata рішень має обмеження щодо ad personam, а також щодо матеріального обсягу (див., наприклад, рішення у справі «Кехайя та інші проти Болгарії» (Kehaya and Others v. Bulgaria), заяви № 47797/99 та № 68698/01, пункт 66, від 12 січня 2006 року; згадані рішення у справах «Есертас проти Литви» (Esertas v. Lithuania), пункт 22 та «Гражулевічюте проти Литви» (Graюuleviиiыtл v. Lithuania), пункт 74).
Стосовно дії ad personam у цій справі, то Суд зауважує, що апеляційний господарський суд, відмовляючись визнати дію res judicata висновків апеляційного суду в першому провадженні, зазначив без подальших пояснень, що в першому провадженні «були залучені інші сторони» (див. пункт 20).
Проте Суд зауважує, що в обох справах брали участь по суті одні й ті самі сторони. Той факт, що в першому провадженні заявник та один з його партнерів були офіційно названі відповідачами, тоді як у другому банк утримався від їхнього зазначення, як такого, сам собою не може призвести до виключення дії res judicata відповідних рішень (див., наприклад, рішення у справі «Дечева та інші проти Болгарії» (Decheva and Others v. Bulgaria), заява № 43071/06, пункти 41 - 43, від 26 червня 2012 року, у якому Суд встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, коли сторонами, які виступали проти заявників, були два різні органи муніципальної влади, та рішення у справі «Сігл проти Румунії» (Siegle v. Romania), заява № 23456/04, пункти 36 - 39, від 16 квітня 2013 року, в якому було встановлено порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, хоча у відповідному провадженні брали участь дві різні особи).».
Отже, факти, встановлені в рішенні суду, що набрало законної сили, під час розгляду справ між цими самими сторонами вважаються преюдиційними та не повинні встановлюватися повторно.
За таких обставин, колегія суддів має обов'язок врахувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 р. у справі № 520/7348/25 під час розгляду цієї справи.
Тобто, починаючи з 29.01.2020 розмір грошового забезпечення позивача, зокрема посадовий оклад) у продовж спірного періоду неодноразово змінювався, відтак розрахунки сум індексації-різниці, запропоновані позивачем, нібито її посадовий оклад був незмінним з березня 2018 року - не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, а відтак не підлягають задоволенню.
Отже вимоги щодо нарахування та виплати індексації-різниці підлягають частковому задоволенню у спосіб визнання протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року до моменту наступного підвищення посадового окладу включно, із застосуванням щомісячної індексації - різниці в розмірі: 4034,27 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку 1078 та зобов'язання В/ч НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну індексацію - різницю грошового забезпечення в розмірі: 4034,27 грн за період з 01 березня 2018 року до моменту наступного підвищення посадового окладу.
Також не підлягають задоволенню вимоги про нарахування та доплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 15 січня 2025 року включно, із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою) для розрахунку поточної індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, оскільки, враховуючи фактичні обставини справи (неодноразова зміна грошового забезпечення позивача після березня 2018 року) та вищенаведене нормативне регулювання, з урахуванням приписів ст. 39 Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік», місяцем за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою) для розрахунку поточної індексації грошового забезпечення не є березень 2018 року.
Стосовно вимог про одночасне відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44, колегія суддів зазначає таке.
Щодо вимог про нарахування та виплату індексації з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Приписами вказаного пункту, у контексті спірних правовідносин, також встановлено, що об'єктом оподаткування збором є, зокрема доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. До 01.01.2025 ставка збору становила 1,5 відсотків від об'єкта оподаткування, а з 01.01.2025 ставка цього збору становить 5 відсотків.
Враховуючи, що задоволені позовні вимоги стосуються періоду до 01.01.2025, відповідач має відрахувати з присуджених позивачеві сум 1,5% військового збору.
Згідно з пунктом 1 Порядку№ 44, цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Пункти 4, 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналіз наведених вище норм Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Як уже зазначалось вище, індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, і, як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
При цьому, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
З урахуванням наведеного правового регулювання нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із відрахуванням 1,5% військового збору та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27 липня 2023 року у справі № 380/813/22.
Стосовно вимог про зобов'язання відповідача компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення, колегія суддів зазначає таке.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом № 2050-III та Порядком 159.
За статтею 1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (стаття 2 Закону № 2050-III).
Відповідно до статті 3 вказаного Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 4 Закону № 2050-III передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою КМУ затверджено Порядок №159.
Пункти 1-3 Порядку №159 аналогічні положенням Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Передбачено, що компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
стипендії;
заробітна плата (грошове забезпечення).
Абзацом 1 пункту 4 Порядку №159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Зміст наведених норм права дає підстави стверджувати, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої Законом № 2050-III, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії. Одночасно законодавець пов'язав виплату компенсації із виплатою заборгованості доходу, тобто і компенсація, і заборгованість по доходу провадиться в одному місяці.
Аналогічна позиція щодо застосування норм права викладена у постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 520/2020/19 та від 25 березня 2023 року у справі № 400/8389/21, від 24 липня 2024 року у справі № 520/2674/2020 та від 31 липня 2024 року у справі № 480/1704/19.
Отже, виникненню права на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати передує несвоєчасне нарахування та виплата доходу, за певний період, адже нарахування такого виду компенсації проводиться шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період невиплати доходу.
Тобто, для проведення компенсації обов'язковою умовою є наявність нарахованого, але не виплаченого доходу, а також порушення встановлених строків його виплати на один і більше календарний місяць.
Аналізуючи положення Закону №2050-III та Порядку №159, Суд зазначає, що компенсація втрати частини доходів є спеціальною державною гарантією, спрямованою на відновлення реальної вартості грошового доходу у разі порушення строків його виплати. Така компенсація:
нараховується на суму нарахованого, але не виплаченого доходу;
має допоміжний характер відносно основного боргу, оскільки її розмір та існування залежать від суми (і факту) невиплаченого доходу;
відповідно до статті 4 Закону №2050-III підлягає виплаті в тому ж місяці, у якому здійснюється фактична виплата заборгованості за відповідний період.
Факт нарахування, але невиплати грошового доходу свідчить про виникнення у позивача матеріального права на компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону №2050-III. Однак саме виникнення такого права не означає його порушення. Відповідно до статті 2 КАС України судовому захисту підлягають лише порушені права чи інтереси, а не ті, порушення яких є лише потенційно можливим у майбутньому.
Законодавець чітко визначив, що обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо виплати компенсації виникає не з моменту нарахування доходу, а з моменту фактичної виплати основної суми заборгованості. Саме тоді відповідач набуває реальної можливості виконати або не виконати покладений на нього обов'язок щодо виплати компенсації. Відповідно, лише з цього моменту може виникнути порушення права позивача на компенсацію, яке підлягає судовому захисту.
Закон №2050-III не передбачає можливості присудження компенсації наперед, оскільки вона є правовим наслідком уже допущеного прострочення виплати доходу. До здійснення фактичної виплати заборгованості обов'язок щодо компенсації ще не виник, а отже й порушення права позивача не настало. За таких обставин вимога про виплату компенсації є передчасною та не може бути задоволена за відсутності встановленого порушення відповідачем відповідного обов'язку.
Таким чином, хоча право позивача на компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону №2050-III є безспірним, але це право на момент звернення до суду не було порушене. У зв'язку з цим воно не може бути предметом судового захисту у цій справі, оскільки суд не наділений повноваженнями зобов'язувати відповідача виплачувати компенсацію до того, як відповідний юридичний обов'язок виникне - тобто до місяця фактичної виплати основної суми заборгованості.
Виходячи з викладеного, вимога позивача про виплату компенсації втрати частини доходів у теперішній момент є передчасною, що унеможливлює її задоволення через відсутність установленого порушення суб'єктом владних повноважень відповідного обов'язку.
Суд наголошує, що відмова у задоволенні позову в цій частині з наведених підстав не позбавляє позивача права на отримання такої компенсації в майбутньому - після фактичної виплати суми основної заборгованості.
Вказане також узгоджується з висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 14 травня 2025 року у справі № 160/672/24, від 19 червня 2025 року у справі №580/11000/23 та від 03 грудня 2025 року у справі №520/25464/23, де, зокрема, Суд наголосив на передчасності вимог позивача про нараховування і виплату компенсації до дня повної виплати сум недоплаченої пенсії відповідно до Закону № 2050-III.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 08 грудня 2025 року по справі №420/13975/24.
Колегія суддів відхиляє посилання позивача на інші правові позиції Верховного Суду, зокрема від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19, від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17, від 21.03.2023 у справі №620/7687/21, оскільки з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, а також враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 в справі №755/10947/17 відповідно до якої під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, врахуванню в межах цієї справи підлягають наведені вище саме судом апеляційної інстанції правові позиції Верховного Суду, оскільки остання з них ухвалена 08 грудня 2025 року (справа №420/13975/24).
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи зазначені вище положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 по справі № 520/6679/25 - скасувати.
Ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно, із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, в загальній сумі: 85927,84 грн, із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року до моменту наступного підвищення посадового окладу, із застосуванням щомісячної індексації - різниці в розмірі: 4034,27 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну індексацію - різницю грошового забезпечення в розмірі: 4034,27 грн за період з 01 березня 2018 року до моменту наступного підвищення посадового окладу, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова Я.М. Макаренко