30 грудня 2025 р. м. Чернівці Справа № 640/18745/20
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколан Інгредієнти" до Київської митниці, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ" (далі - позивач), звернулось в суд з позовом до Київської митниці (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 25.06.2020 №UA100000/2020/100124/2;
- здійснити розподіл судових витрат.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
1. В обґрунтування позову зазначено, що позивачем було подано до Київської митниці декларацію, якою було задекларовано для митного оформлення товар (мати зі скловолокна), митну вартість якого визначено за основним методом - фактурною вартістю товару.
Позивачем одночасно із митною декларацією надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраного методу її визначення. За результатами розгляду поданих митних декларацій та доданих до них документів Київської митницею винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
Позивач не погоджується із прийнятим рішенням про коригування митної вартості товарів, оскільки вважає, що при здійсненні митного оформлення товарів ним були надані всі необхідні документи, які підтверджували ціну товару, та слугували підставою для митного оформлення товару за основним методом.
2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог з огляду на те, що прийняте рішення про коригування митної вартості є правомірним, оскільки під час перевірки числового значення заявленої митної вартості товарів встановлено відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару у відповідності до обраного декларантом методу.
3. Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій вкотре наголошував на протиправності рішення відповідача про коригування митної вартості товару від 25.06.2020 №UA100000/2020/100124/2.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.
1. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
2. На виконання положень п.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-ІХ та відповідно Порядку передачі судових справ нерозглянутих Окружним адміністративним судом м. Києва, затвердженого наказом ДСА України від 16.09.2024 №399 до Чернівецького окружного адміністративного суду скерована дана адміністративна справа.
3. Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.03.2025, адміністративну справу передано на розгляд головуючому судді Боднарюку О.В.
4. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.03.2025 прийнято до свого провадження адміністративну справу та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
5. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду замінено відповідача у справі в порядку процесуального правонаступництва - Київську митницю Держмитслужби (ЄДРПОУ 43337359) на Київську митницю (ЄДРПОУ 43997555).
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.
1. У матеріалах справи міститься рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 25.06.2020 № UA100000/2020/100124/2, прийняте за результатами розгляду поданої декларантом митної декларації №UА100300/2020/411679.
2. До матеріалів справи долучено копії документів, що стосуються поставки товару згідно митної декларації №UА100300/2020/411679, зокрема: проформа інвойс, інвойс, пакувальний лист, платіжні доручення, товарно-транспортна накладна, виписка з банківського рахунку, прайс-лист, зовнішньо-економічний контракт, додаткові угоди №1 та №2 до зовнішньо-економічного контракту, договір про надання послуг по декларуванню та митному оформленню товарів, додаткові угоди до договору про надання послуг по декларуванню та митному оформленню товарів.
3. Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості товарів від 25.06.2020 №UA100000/2020/100124/2, позивач звернувся до суду з даним позовом.
ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.
1. Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України (у редакції спірних правовідносин).
2. Так, статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (частина 2 статті 58 Митного кодексу України).
Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).
За приписами пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до вимог частини 5 цієї статті, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
У відповідності до частини 6 зазначеної статті, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Статтею 57 Митного кодексу України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
У той же час, як визначено частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
3. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Разом з тим, дискреційні функції таких органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
Витребування документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Поряд з цим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.
Наведені висновки узгоджуються з правовим висновками, викладеними у подібних правовідносинах як Верховним Судом України у судових рішеннях від 31 березня 2015 року у справі №21-127а15, від 02 червня 2015 року у справі №21-498а15, так і Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №809/1884/16, від 14 серпня 2018 року у справі №826/5868/16.
Згідно частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
4. Як встановлено судом, позивач, через уповноважену особу, звернувся до відповідача з метою митного оформлення товару (мати зі скловолокна) згідно митної декларації №UА100300/2020/411679 та доданих до неї документів, митну вартість якого визначено за основним методом - фактурною вартістю.
За результатами розгляду поданої позивачем митної декларації та документів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 25.06.2020 №UA100000/2020/100124/2, в якому зазначено, за результатами опрацювання документів поданих разом з митною декларацією від 22.06.2020 №UA100300/2020/411679 встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме:
1) відповідно до п.3.1 зовнішньоекономічного договору від 15.01.2019 № 9:«відвантаження товару здійснюється відповідно до замовлення та проформи-інвойсу...», до митного оформлення не надане замовлення;
2) відповідно до п.3.5 зовнішньоекономічного договору від 15.01.2019 № 9 продавець має надати покупцю 3 оригінали комерційного інвойсу. Пунктом 3.6 зовнішньоекономічного договору передбачена гарантія на товар протягом 12 місяців від дати проставленого штампа митного термінала на комерційному інвойсі в Китаї. До митного оформлення наданий інвойс від 16.04.2020 №CUKL13903/2020 без будь-яких відміток митного терміналу країни відправлення, що суперечить вимогам п.3.6 зовнішньоекономічного договору від 15.01.2019 № 9;
3) пунктом 4.1. зовнішньоекономічного договору від 15.01.2019 №9 передбачена передплата за товар. До митного оформлення надано платіжне доручення в іноземній валюті від 02.04.2020 р. №200402/000295167. В графі 70 «Призначення платежу» наявне посилання на комерційний інвойс №CUKL13903/2020. Наданий до митного оформлення комерційний інвойс № CUKL13903/2020 датовано 16.04.2020. Відповідно п.2.2. постанови Правління НБУ від 28.07.2008 №216 платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів. При цьому надати повну інформацію про документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів, означає надати реквізити як зовнішньоекономічного договору (контракту), так і рахунку-фактури (інвойсу), згідно з якими здійснюється оплата. Зазначені вище розбіжності не дозволяють ідентифікувати платіжне доручення з поставкою оцінюваного товару. Ідентифікація платіжного доручення з певною поставкою товару може бути здійснена також шляхом посилання на специфікацію до договору, на основі якої було поставлено відповідний товар (постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року у справі №816/1996/14, ЄДРСР 41026369, залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.04.2015, ЄДРСР - 43720961). Без ідентифікації на основі посилання на такі документи платіжне доручення як доказ не може вважатися достатнім для доведення митної вартості певної партії товару.
4) наданий до митного оформлення «прайс-лист» б/н від 15.03.2020 не відповідає загальноприйнятим вимогам, оскільки Прейскурант (прайс- лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів;
5) зовнішньоекономічним договором від 15.01.2019 №9 не визначені умови поставки товару згідно INCOTERMS, водночас, в комерційному від 16.04.2020 № CUKL13903/2020 інвойсі зазначено CIF Odessa. До митного оформлення надано страховий документ від (issuing date) 17.04.2020 №ПХЙЕ202051940501E02916, що в графі B/L № посилається на коносамент EGLV153005003234, водночас, до митного оформлення наданий коносамент від 18.04.2020 №153005003234. Ідентифікувати страховий документ з певною поставкою товару немає можливості.
Зважаючи на викладене, у оскаржуваному рішенні зазначено, що надані декларантом документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що фактично була сплачена, а тому митний орган скоригував заявлену митну вартість товару, визначивши її на основі резервного методу.
5. Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню через призму викладених аргументів сторін та положень митного законодавства, суд зазначає наступне.
Щодо посилань митного органу на відсутність у поданих документах замовлення, на підставі якого відповідно до п.3.1 зовнішньоекономічного договору від 15.01.2019 № 9 здійснюється відвантаження вантажу - суд зазначає, що інформація щодо відвантаження вантажу також міститься у проформі-інвойсі, який було надано декларантом до митного оформлення.
При цьому, слід зазначити, що митним органом, а ні в оскаржуваному рішенні, а ні у поданому відзиві не вказано, яким чином відсутність у поданих документах замовлення, на підставі якого відповідно до п.3.1 зовнішньоекономічного договору від 15.01.2019 № 9 здійснюється відвантаження вантажу, могло б вплинути на заявлену декларантом митну вартість товару.
Таким чином, суд відхиляє наведені висновки митного органу як на підставу для коригування митної вартості товару.
6. У оскаржуваному рішенні митним органом зазначено, що відповідно до п.3.5 зовнішньоекономічного договору від 15.01.2019 № 9 продавець має надати покупцю 3 оригінали комерційного інвойсу. Пунктом 3.6 зовнішньоекономічного договору передбачена гарантія на товар протягом 12 місяців від дати проставленого штампа митного термінала на комерційному інвойсі в Китаї. До митного оформлення наданий інвойс від 16.04.2020 №CUKL13903/2020 без будь-яких відміток митного терміналу країни відправлення, що суперечить вимогам п.3.6 зовнішньоекономічного договору від 15.01.2019 № 9;
Однак, суд вважає безпідставними вказані аргументи митного органу, оскільки ним взагалі не обґрунтовано, яким чином інформація про гарантію товару (протягом 12 місяців від дати проставленого штампа митного термінала на комерційному інвойсі в Китаї) впливає на визначення/підтвердження складових заявленої митної вартості товару.
Поряд з цим, суд погоджується із доводами позивача в частині того, що згідно положень митного законодавства відмітка митного органу терміналу країни відправлення на інвойсі не свідчить ні про складові митної вартості, ні про числові значення та відомості про ціну товару. Вказані доводи позивача не спростовувалися відповідачем в ході судового розгляду справи.
7. Крім того, однією із підстав для коригування митної вартості товару стало те, що митним органом були виявлені розбіжності у поданих документах, якими декларант підтверджував оплату товару, оскільки пунктом 4.1. зовнішньоекономічного договору від 15.01.2019 №9 передбачена передплата за товар. До митного оформлення надано платіжне доручення в іноземній валюті від 02.04.2020 р. №200402/000295167. В графі 70 «Призначення платежу» наявне посилання на комерційний інвойс №CUKL13903/2020. Наданий до митного оформлення комерційний інвойс №CUKL13903/2020 датовано 16.04.2020. Таким чином, на переконання митного органу, зазначені вище розбіжності не дозволяють ідентифікувати платіжне доручення з поставкою оцінюваного товару.
Суд звертає увагу, що у матеріалах справи міститься проформа-інвойс №CUKL13903/2020 від 24.03.2020 на загальну суму 13180,666 доларів США, в якій зазначено про передплату у розмірі 20%, що складає 2636,13 доларів США, та про остаточний рахунок протягом 30 днів з дня отримання коносаменту.
Крім того, матеріали справи містять платіжне доручення в іноземній валюті від 02.04.2020 р. №200402/000295167 на суму 2636,13 доларів США, в пункті 70 якого зазначено призначення платежу - контракт №9 від 9 від 15.01.2019, проформа-інвойс від 24.03.2020, інвойс №CUKL13903/2020.
Проаналізувавши викладене, суд приходить до висновку, що подане декларантом платіжне доручення в іноземній валюті від 02.04.2020 р. №200402/000295167 на суму 2636,13 доларів США належним чином підтверджувало здійснення передплати у розмірі 20% згідно проформи-інвойсу від 24.03.2020 (інвойс № CUKL13903/2020). При цьому, із змісту вказаного платіжного доручення чітко вбачається, згідно яких комерційних документів здійснювалася передплата за товар у сумі 2636,13 доларів США, що в свою чергу спростовує виявлені митним органом розбіжності.
Разом з тим, у позові позивач наголошував, що в ході виробництва/поставки товару його загальна вага збільшилася з 19176 кг до 19878,70 кг, що підтверджується відомостями, зазначеними у інвойсі № CUKL13903/2020.
При цьому, позивач надав суду платіжне доручення в іноземній валюті від 15.05.2020 р. №200515/000308567 на суму 11008,31 доларів США, в пункті 70 якого призначення платежу - контракт №9 від 9 від 15.01.2019, проформа-інвойс від 24.03.2020, інвойс № CUKL13903/2020, що підтверджує повну оплату позивачем товару (мати зі скловолокна), поданого для митного оформлення згідно митної декларації №UА100300/2020/411679.
З огляду на викладене, суд відхиляє виявлені митним органом розбіжності в оплаті товару, оскільки позивач платіжними дорученнями від 02.04.2020 р. №200402/000295167 та від 15.05.2020 р. №200515/000308567 належним чином підтвердив повну оплату товару (з урахуванням збільшення загальної ваги товару в ході його виробництва) згідно поставки по інвойсу №CUKL13903/2020.
8. У ході судового розгляду справи суд також критично оцінює висновки, викладені у оскаржуваному рішенні, щодо змісту поданого декларантом прайс-листа від 15.03.2020 б/н, оскільки відповідачем не зазначено, яким приписам законодавства не відповідає поданий позивачем прайс-лист за своїм змістом та яким чином це впливає на правильність обчислення складових заявленої митної вартості товару.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України прайс-лист не відноситься до документів, якими декларант підтверджує митну вартість товару під час подання митної декларації із підтверджуючими документами.
Водночас, витребування у декларанта прайс-листа, та відповідно, надання оцінки його змісту, можливе лише в тому випадку, якщо подані декларантом документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України (декларація митної вартості, контракт, інвойс, банківські платіжні документи, транспорті документи тощо) містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Суд наголошує, що в даному випадку оскаржуване рішення не містить жодних обґрунтованих висновків щодо виявлених розбіжностей у поданих позивачем документах (наявність ознак підробки або ж відсутність необхідної інформації), які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, а тому посилання митного органу на зміст поданого прайс-листа як на підставу для коригування митної вартості товару є необґрунтованим.
9. Окрім викладеного вище, у оскаржуваному рішенні також вказано, що у зовнішньоекономічному договорі від 15.01.2019 №9 не визначені умови поставки товару згідно INCOTERMS, водночас, в комерційному від 16.04.2020 № CUKL13903/2020 інвойсі зазначено CIF Odessa. До митного оформлення надано страховий документ від (issuing date) 17.04.2020 №ПХЙЕ202051940501E02916, що в графі B/L № посилається на коносамент EGLV153005003234, водночас, до митного оформлення наданий коносамент від 18.04.2020 №153005003234. Ідентифікувати страховий документ з певною поставкою товару немає можливості.
Однак, позивач належним чином спростував викладені аргументи митного органу, оскільки умови поставки CIF згідно Інкотермс 2010 передбачають, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення і страхування вантажу), а тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування. При цьому, як зазначено позивачем, додаткових витрат на страхування товару він не поніс.
10. Отже, наведене свідчить про те, що відповідач, за результатами розгляду митної декларації №UA100300/2020/411679, помилково не застосував основний метод визначення митної вартості товару, витребував у декларанта додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості та визначив митну вартість за резервним методом, оскільки подані декларантом документи належним чином підтверджували заявлену митну вартість товару за його фактурною вартістю, а митний орган у оскаржуваному рішенні не навів жодних обґрунтованих доводів, які б підтверджували виявлені розбіжності у поданих декларантом документах.
11. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 25.06.2020 №UA100000/2020/100124/2 є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Решта доводів учасників справи, в тому числі зазначених представником відповідача у відзиві, не спростовують висновків суду щодо протиправності винесення відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.
12. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 90 КАС України).
13. Відповідно до норм статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
14. Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази надані позивачем - суд дійшов висновку, що обґрунтування на які посилається позивач, дають суду підстави для висновків, які спростовують доводи відповідача, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
2. Враховуючи задоволення позовних вимог, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір у сумі 9728,95 грн.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 25.06.2020 №UA100000/2020/100124/2.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ" за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці судові витрати - судовий збір в сумі 9728,95 грн.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України та пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду"" рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Еколан Інгредієнти" (вул.Довнар-Запольського, 5, Київ 116,04116, код ЄДРПОУ:34763972);
Відповідач - Київська митниця (бул. Вацлава Гавела, буд. 8-А, Київ 124, 03124, ко ЄДРПОУ:43997555).
Суддя О.В. Боднарюк