про залишення позовної заяви без руху
29 грудня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/5769/25-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Брезіна Т.М., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області щодо не зарахування стажу роботи ОСОБА_1 та заробітної плати в районах Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, у період з 19.06.2006 по 29.12.2006, з 02.05.2007 по 03.12.2007 згідно довідок ЗАО «Чукотская торговая компания» від 25.12.2006 без номера, від 26.11.2007 № 472 та неврахування при обчисленні розміру пенсії заробітну плату за період роботи з січня 1985 по грудень 1991 на Державному підприємстві Міністерства оборони України «Чернівецький металообробний завод» згідно довідок від 30.05.2019 №296, від 03.07.2023 №44;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у перерахунку пенсії на підставі заяви від 18.01.2024 р. про перерахунок згідно довідки про заробітну плату від 03.07.2023 р. №44 за період роботи з 01.01.1985 по 31.12.1991 виданої Державним підприємством Міністерства оборони України «Чернівецький металообробний завод» та скасувати рішення від 24.01.2024 р. №241670059979 про відмову у перерахунку пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 30.06.2023 зарахувавши до стажу роботи період роботи з 19.06.2006 по 29.12.2006, з 02.05.2007 по 03.12.2007 в районах Крайньої Півночі ЗАО «Чукотская торговая компания» та врахувати при обчисленні розміру пенсії заробітну плату згідно довідок, які видані ЗАО «Чукотская торговая компания» від 25.12.2006 без номера, від 26.11.2007 №472, а також врахувати при обчисленні розміру пенсії заробітну плату згідно довідок від 30.05.2019 №296, від 03.07.2023 №44 Державного підприємства Міністерства оборони України «Чернівецький металообробний завод» за період з січня 1985 по грудень 1991 включно, з врахуванням виплачених сум.
Ухвалою суду від 16.12.2025 р. позов залишено без руху. 24.12.2025 р. позивачем частково усунено недоліки позову. Крім того, позивач надав письмові пояснення в яких зазначає про поважність причин пропущення шестимісячного строку звернення до суду із даним позовом.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що її слід повторно залишити без руху, з наступних підстав.
Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що у поданому позові позивачем сформовано позовну вимогу про перерахунок пенсії з 30.06.2023. Крім того, позивачем оскаржується відмова у перерахунку пенсії від 24.01.2024 р. згідно заяви від 18.01.2024 р., в той час як до суду позов подано лише 05.12.2025 р. з пропущенням шестимісячного строку. При цьому, позивач вказує, що про порушення своїх прав дізнався з листів пенсійного органу від 22.10.2025 р. та 17.11.2025 р.
Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема від 08.08.2019 у справі №127/13736/16-а, адміністративне провадження №К/9901/42788/18 зазначив, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Разом з тим суд наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
При цьому позивачем не наведено доводів та їх документального підтвердження, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку.
Суд зазначає, що дотримання строку звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту таких прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання вказаних строків впливає на права та обов'язки учасників адміністративних правовідносин, спонукуючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов'язків.
Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, може звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного вчинення ними передбачених КАС України процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними і після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд звертає увагу, що позивач із заявою про перерахунок пенсії звернувся до пенсійного органу 18.01.2024 року, в той час як активні дії щодо захисту своїх прав почав вчиняти фактично лише у жовтні-листопаді 2025 р. Крім того, суд вважає неповажними причини пропущення вказаних строків, які зазначено позивачем у заяві від 24.12.2025 р., оскільки неотримання своєчасно листа пенсійного органу про відмову у перерахунку пенсії не дає позивачу право оскаржувати відповідне рішення з пропущенням строку понад 1 рік та 9 місяців. Суд наголошує, що дотримання строку для подання позову є обов'язком виключно позивача, а тому доводи про те, що з січня 2024 р. по жовтень 2025 р. позивач очікував на оскаржувану відмову свідчить лише про байдужість до своїх прав, жодного належного обґрунтування та доказу поважності причин пропущення такого тривалого строку позивач не надав суду. Суд вважає, що неотримання відповідного рішення на свою заяву в межах розумних строків, позивач мав можливість оскаржити бездіяльність відповідача щодо не розгляду його заяви, однак таким правом не скористався. Крім того, позивач не надав доказів зацікавленості у розгляді його заяви від січня 2024 р., оскільки жодного доказу на підтвердження звернення до пенсійного органу до жовтня 2025 р. позивач суду не надав. Також суд вважає безпідставним твердження про триваючі порушення його прав, оскільки незарахування стажу роботи під час призначення пенсії обмежене шестимісячним строком для звернення до суду та починає свій відлік з моменту призначення пенсії. У свою чергу, порушення прав, пов'язані із перерахунком пенсії розпочинає свій відлік з моменту відмови у такому перерахунку, а не з моменту призначення пенсії, як помилково вважає позивач.
Згідно правової позиції Верховного Суду у постанові №420/19263/24 реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення до суду залежить виключно від позивача самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду. Нереалізація цього права зумовлена відсутністю активних дій з боку позивачки.
Крім того, Суд наголошує, що 21.10.2025 року у справі № 460/10097/24 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду розглядав питання застосування строку звернення до адміністративного суду. Суд у цій справі наголосив, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Таким чином, всупереч п. 5 ч. 5 ст. 160 КАС України позивач в позовній заяві не обґрунтував належним чином дотримання ним строку звернення до суду з даним позовом, а повідомлені обставини пропущення шестимісячного строку звернення до суду із даним позовом не визнаються судом поважними.
За правилами ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Вказані недоліки позовної заяви унеможливлюють подальший розгляд справи, оскільки позивачем не дотримано вимог ст. 160 та ст. 161 КАС України. Тому в суду є достатньо підстав для повторного залишення заяви без руху та надання строку для усунення недоліків, у встановлений судом строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
У зв'язку з цим, для усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно надати додаткові обґрунтування та докази щодо поважності причин пропущення строку звернення до суду з даним позовом, повідомити причини зволікання для захисту порушеного права з січня 2024 р. по жовтень 2025 року.
На підставі наведеного та керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з моменту отримання даної ухвали шляхом приведення позовної заяви у відповідності до вимог, встановлених статтею 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.М. Брезіна