30 грудня 2025 року м. Суми Справа № 480/9328/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
судді - Сидорука А.І.,
за участю секретаря судового засідання - Заіченко А.М.,
розглянув справу за позовною заявою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області до відповідачів: 1. Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції; 2. Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції; про визнання протиправними та скасування постанов.
Сторони у судове засідання не з'явились.
Суть спору. Позиція сторін. Заяви учасників. Процесуальні дії суду.
На примусовому виконанні у першого відповідача перебуває рішення суду зобов'язального характеру про виплату заробітної плати працівнику суду, боржником у якому є позивач. Державний виконавець прийняв постанови про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат. Позивач не погодився з постановами, оскільки зазначене рішення суду виконується за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду, а виконавчий збір у такосу виконавчому провадженні з боржника не стягується.
Позивач звернувся до суду 09.12.2025 з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця від 27.11.2025 ВП № 79689416, а саме в частині стягнення виконавчого збору та мінімальних витрат.
Судом було відкрито провадження у справі та залучено до участі другого відповідача, про що постановлено ухвалу 17.12.2025. До суду надійшла заява позивача від 2.12.2025 про долучення доказів. Суд залучивдокази до матеріалів справи.
Позивач надав заяву про розгляд справи без його участі. Відповідачі про дату та час засідання повідомлені належним чином, правом подання відзиву на позовну заяву не скористались.
Тому суд на підставі норми ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України вирішує справу за наявними матеріалами.
Встановлені судом обставивни справи.
Рішенням суду від 26.12.2025 № 480/5768/24, яке набрало законної сили, зобов'язано позивача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 суми недоплаченої заробітної плати, обчисленої з урахуванням коефіцієнту 1,5 до посадового окладу за період з 06.03.2024 по 18.04.2024, на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану" від 25.04.2023 № 391.
Наказом Державної судової адміністрації України від 11.02.2025 № 53 затверджено окрему бюджетну програму на 2025 рік для забезпечення виконання рішень суду (КПКВК 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя).
27.05.2025 судом видано виконавчий лист у справі.
ОСОБА_1 звернулась до першого відповідача із заявою про примусове виконання рішення, до якої було додано виконавчий лист, оскільки добровільно позивачем у даній справі рішення суду виконано не було. Вказаний факт не спростовується сторонами.
Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 27.11.2025 ВП № 79689416 з примусового виконання рішення суду у справі № 480/6887/24. Також виконавцем прийняті постанови про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Висновки суду та їх мотиви.
Правовідносини врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ, Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 № 4901-VI та Інструкцією з організації примусового виконання рішень , затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.
По-перше, щодо постанови про стягнення виконавчого збору.
Відповідно до ч.5 ст.26 Закону № 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст.27 цього Закону.
Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (ч.1, 4 ст.27 Закону № 1404-VІІІ).
Водночас п.3 ч.5 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавчий збір не стягується якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Частиною 1 ст.7 Закону № 4901-VI передбачено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом № 1404-VІІІ, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Як встановлено судом, наказом Державної судової адміністрації України від 11.02.2025 № 53 затверджено окрему бюджетну програму на 2025 рік для забезпечення виконання рішень суду (КПКВК 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя) в порядку, встановленому Законом № 4901-VI.
Отже, у даному випадку виконання рішення суду у справі № 480/5768/24 щодо зобов'язання вчинити певні дії щодо майна (коштів), боржником у якому є державний орган, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду.
Тому суд дійшов висновку, що позивач звільнений від сплати виконавчого збору на підставі п.3 ч.5 ст.27 Закону № 1404-VІІІ. Отже, постанова виконавця про стягнення виконавчого збору не відповідає критеріям правомірності, які встановлені нормою ч.2 ст.2 КАС України.
По-друге, щодо постанови про розмір мінімальних витрат.
Пунктом 3 ч.1 ст.42 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються зі стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України (ч.ч.2, 3 ст.42 Закону № 1404-VІІІ).
Пунктом 2 розділу VІ Інструкції передбачено, що витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов'язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).
Отже, мінімальні витрати виконавчого провадження та виконавчий збір не є тотожними поняттями. Мінімальні витрати - це обов'язкові витрати понесені виконавцем у зв'язку з наявністю виконавчого провадження (плата за користування виконавцем реєстром виконавчих проваджень, витрати на друкування, папір, послуги поштового зв'язку, пов'язані з прийняттям постанов, тощо). Натомість виконавчий збір за примусове виконання рішення справляється окремо від мінімальних витрат у розмірі встановленому законом, крім передбачених випадків. Кошти виконавчого збору на відміну від мінімальних витрат стягуються з боржників для виплати державним виконавцям винагороди у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 643.
З оскаржуваної постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження встановлено, що державним виконавцем визначені такі витрати, із відповідним розрахунком на загальну суму 329,50 грн. Позивач не оскаржує правильність розрахунку витрат, а вважає, що такі витрати не стягуються оскільки, виконання рішення суду у справі № 480/5768/24 здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом № 4901-VI.
Суд зазначає що, норми Законів та Інструкції не звільняють боржника від обов'язку сплати мінімальних витрат виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду у справі № 480/5768/24, навіть у разі коли виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом № 4901-VI.
Суд зобов'язував позивача надати пояснення, з посиланням на конкретну норму законодавства України, якою передбачено, що саме мінімальні витрати не стягуються, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом № 4901-VI. Позивач жодних пояснень не надав.
Суд звертає увагу позивача, що у випадку скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, а також у певних випадках визнання виконавчого листа, таким що не підлягає виконанню, мінімальні витрати не cтягуються.
Проте позивачем не доведено перед судом наявності таких випадків, а постанова про відкриття виконавчого провадження не оскаржується позивачем у даній справі .
Оскільки позивачем не доведено суду обставин неправомірності постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, а відповідач довів перед судом, що така постанова в повній мірі відповідає критеріям правомірності, які встановлені нормою ч.2 ст.2 КАС України, то суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною та скасування такої постанови.
Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме суд визнає протиправною та скасовує постанову виконавця про стягнення виконавчого збору.
Судові витрати.
Оскільки судом скасовано одну постанову виконавця, який є посадовою особою Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яке є юридичною особою та має рахунок в казначействі, то суд стягує саме з цієї особи судовий збір у сумі 2422,40 грн (як за одну вимогу немайнового характеру). Судовий збір у сумі 2422,40 грн за вимогу визнати протиправною та скасувати постанову виконавця про розмір мінімальних витрат, покладається на позивача, оскільки судом відмовлено у задоволенні такої вимоги.
Керуючись статтями 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд
1. Позовні вимоги Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 27.11.2025 ВП № 79689416 про стягнення виконавчого збору.
3. У задоволенні іншої частини вимог Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області - відмовити.
4. Стягнути на користь Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області (вул. Охтирська, 14, м. Суми, 40007, код ЄДРПОУ 43440735) зі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Герасима Кондратьєва, 28, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 43316700) за рахунок бюджетних асигнувань 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 (сорок) коп. судового збору.
5. Витрати судового збору у сумі 2422,40 грн покласти на позивача - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області.
6. Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
7. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
8.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано суддею 30.12.2025
Суддя А.І. Сидорук