Справа № 495/7761/25
Номер провадження 1-кп/495/937/2025
11 грудня 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області клопотання прокурора Білгород-Дністровський окружної ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження №12023166240000250, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності в порядку п. 3-1 ч.1, п. 1-1 ч.2 ст. 284 КПК України,
В провадженні Білгород-Дністровськогоміськрайонного суду Одеської області перебуває клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження №12023166240000250 від 07.07.2023за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності в порядку п. 3-1 ч.1, п. 1-1 ч.2 ст. 284 КПК України.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначає, що у провадженні СД Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження за №12023166240000250 від 07.07.2023 року, розпочате за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України.
За фактом того, що 30.06.2023 до Білгород-Дністровського РВП ГУНГ1 в Одеській області звернувся голова СК “Миколаївка» ОСОБА_5 , який просить прийняти міри до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , жителів с. Миколаївка, які самовільно, всупереч установленому законом поряду, вчинили засів земельних ділянок загальною площею біля 40 га. які є комунальною власністю Сергіївської селищної ради, чим заподіяли шкоди та інтересам держави. В ході досудового розслідування було допитано в якості свідка ОСОБА_5 який повідомив, що він є головою СК “Миколаївка». Під час дослідження земельних ділянок, що входять земель комунальної власності СК “Миколаївка на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкоюсерії ОД-5-30а від 29.02.1996 року, останній виявив, що земельна ділянка з кадастровим номером від 5120885100:01:003:0208 до 5120885100:01:003:0172 обробляється та засівається.
В подальшому ОСОБА_8 стало відомо, що вказані земельні ділянки обробляються ОСОБА_9 . В ході подальшого огляду земельних ділянок останній виявив, що земельна ділянка з кадастровим номером від 5120885100:02:002:0753 до 5120885100:01:002:0238 також обробляється та
ОСОБА_10 ході допиту в якості свідка ОСОБА_11 повідомив, що дійсно він обробляв земельну ділянку з кадастровим номером 5120885100:01:003:0534. Вказана земельна ділянка належить його матері на праві приватної власності та не є землями комунальної власності.
Під час допиту в якості свідка ОСОБА_12 повідомив, що дійсно він обробляв земельну ділянку з кадастровим номером 5120885100:01:002:0360. Вказана земельна ділянка належить його матері на праві приватної власності та не є землями комунальної власності.Під час досудового розслідування з відповіді Сергіївської селищної ради встановлено, що Миколаївською сільською радою Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ОД-5-30а від 29.02.1996 року СК “Миколаївка» не видавався та за вказаним підприємством жодних земельних ділянок не обслуговується.
Окрім того, згідно відповіді відділу №2 управління наданіадміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Одеській області встановлено, що станом на 01.01.2013 року державний акт на право постійного користування землею за СК «Миколаївка» не обліковується та другий примірник державний акт на право постійного користування землею серії ОД-05-30а від 29.02.1996 року в архіві відділу відсутній.
У засідання сторони не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялись, причини неявки суду невідомі.
Дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, якими сторона обвинувачення обґрунтовує викладені в клопотанні доводи, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання про закриття кримінального провадження з огляду на наступне.
У провадженні СД Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження за №12023166240000250 від 07.07.2023 року, розпочате за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Законність як засада кримінального провадження з огляду на ч. 2 ст. 9 КПК України полягає у тому, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Публічність, згідно зі ст. 25 КПК України, передбачає, що прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Форми закінчення досудового розслідування встановлені ч. 2 ст. 283 КПК України, згідно якої досудове розслідування закінчується вчиненням однієї з альтернативно визначених дій, а саме шляхом: закриття кримінального провадження; звернення до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Пунктом 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі. Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим усіх зібраних та перевірених доказів.
Разом з тим до обов'язків держави входять позитивні зобов'язання у сфері прав людини, метою, яких є: захист осіб; забезпечення достатніх юридичних засобів реагування на випадки порушення прав людини; гарантія проведення ефективного, оперативного та невідкладного розслідування випадків порушення прав людини незалежними компетентними особами; сприяння реалізації та забезпечення ефективного механізму юридичного, передусім судового захисту основоположних прав людини; запобігання порушення прав людини із боку третіх осіб.
Доктрина позитивних зобов'язань передбачає, що держава повинна не тільки володіти законодавством, що найбільш повно забезпечує дотримання як негативних, так і позитивних прав, але і вживати всіх необхідних заходів для того, щоб воно реально діяло, а не залишалося на папері. Тобто права мають бути забезпечені не тільки dejure, але і defacto. Але держава вільна у виборі конкретних заходів, які підлягають застосуванню, щодо повного та ефективного захисту тих чи інших прав людини. Позитивні зобов'язання держави не можуть тлумачитись як такі, що визначають конкретні засоби чи конкретні дії держави.
Єдиним критерієм для визначення того, чи дотримувалась держава в особі її органів влади цього обов'язку, є ефективність її дій у конкретній ситуації.
Суд касаційної інстанції неодноразово зазначав, що в провадженні, де потерпілий вказує на конкретну особу як на таку, що вчинила кримінальне правопорушення щодо нього, орган досудового розслідування за результатами всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження має вирішити питання про наявність чи відсутність події кримінального правопорушення, а за її встановлення - про наявність або відсутність ознак кримінального правопорушення в діянні конкретної особи, про достатність доказів для доведення винуватості конкретної особи в суді, про наявність/відсутність підстав до звільнення від кримінальної відповідальності конкретної особи.
У свою чергу суд під час вирішення питання про закриття кримінального провадження має враховувати, чи дотримано органом досудового розслідування вимоги кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, що є необхідною умовою належного вирішення завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК).
Така позиція узгоджується з практикою Касаційного кримінального суду, відображеною, зокрема, в постановах від 25 серпня 2021 року (справа № 142/536/20, провадження № 51-1546км21), від 29 червня 2022 року (справа № 725/3569/21, провадження № 51-1061км22), від 07 червня 2023 року (справа № 545/51/22, провадження № 51-2327км23), від 18 жовтня 2023 року (справа № 750/1575/23, провадження № 51-4007км23).
Крім того, потерпілий ОСОБА_5 просить прийняти міри до ОСОБА_6 та ОСОБА_13 , оскільки,на його думку, вони самовільно,всупереч установленим законом порядком, вчинили засів земельних ділянок і в їх діях міститься склад кримінального правопорушення.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що закриття кримінального провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, де потерпілий, зазначаючи про те, що кримінальне правопорушення вчинено конкретними особами, на яких у передбачений КПК України спосіб безпосередньо вказує органу досудового розслідування є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України), яке могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а тому твердження прокурора про те, що у кримінальному провадженні не встановлено особу, яка вчинила злочин, є передчасним і не відповідає завданням та засадам кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 284, 369, 314, 372 КПК України, суд
Клопотання прокурора Білгород-Дністровський окружної прокуратури ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження №12023166240000250, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності в порядку п. 3-1 ч.1, п. 1-1 ч.2 ст. 284 КПК України - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1