Справа № 420/35555/23
29 грудня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (65044, м. Одеса, вул. Пироговська, буд. 2/2, код ЄДРПОУ 08199969) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, в якому позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Південного регіону щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 25 листопада 2023 року на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2023 року у справі №420/10957/22;
стягнути з Військово-медичного клінічного центру Південного регіону на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у сумі 108 238 гривень 77 копійок у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 25 листопада 2023 року на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2023 року у справі №420/10957/22.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 04.07.2003 року по 27.03.2019 року проходила військову службу у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону. Відповідно до наказу від 27.03.2019 року №66 позивача з 27.03.2019 року звільнено з військової служби за станом здоров'я. Проте при звільненні з військової служби позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення. У зв'язку з цим позивач 18.01.2022 року звернувся із заявою до відповідача з проханням виплатити індексацію грошового забезпечення. Проте у визначений законодавством термін відповідь надана не була. Для вирішення спору позивач звернувся до суду. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2023 року у справі №420/10957/22: - зобов'язано Військово-медичний клінічний центр Південного регіону нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 85927,87 гривень з урахуванням раніше виплачених сум; - стягнуто з Військово-медичного клінічного центру Південного регіону на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 27.03.2019 року включно у загальній сумі 48 366,28 гривень, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. 26.10.2023 року з метою виконання постанови суду та виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати представником позивача направлено звернення на Урядову гарячу лінію. У відповідь на звернення відповідачем зазначено, що направлено клопотання щодо погодження коштів на виконання рішення суду, вимогу щодо виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідачем проігноровано. 25.11.2023 року на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2023 року у справі №420/10957/22 відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення у загальній сумі 132 279,59 грн., що підтверджується банківською випискою. Разом з цим відповідачем в порушення статті 4 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» не виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що Умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Індексація грошового забезпечення Позивачу була нарахована та виплачена у період його проходження служби з грудня 2018 року по травень 2020 року. Незгода Позивача з виплаченою сумою коштів індексації та подальше подання позовів до суду з метою збільшення цієї суми не може розглядатись як підстава для застосування вимог Закону № 2050-III. Не нарахування Відповідачем у 2016-2018 роках індексації грошового забезпечення пов'язана з роз'ясненнями Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 року №248/3/9/1/2, відповідно до яких індексація грошового забезпечення військовослужбовцям не нараховується до окремого роз'яснення. Таким чином, індексація грошового забезпечення за цей період взагалі не нараховувалась Позивачу, а її подальше нарахування відбулось одночасно із виплатою на виконання рішення суду. Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до вищезазначених нормативно-правових актів (Закону № 2011-ХІІ, Наказу № 260) індексація не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців.
Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення проти позову, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне: ОСОБА_1 з 04.07.2003 року по 27.03.2019 року проходила військову службу у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону.
Відповідно до наказу від 27.03.2019 року №66 позивача з 27.03.2019 року звільнено з військової служби за станом здоров'я.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2023 року у справі №420/10957/22 визнано протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Південного регіону щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року. Зобов'язано Військово-медичний клінічний центр Південного регіону нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 85927,87 гривень з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Південного регіону щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 27.03.2019 року включно, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078; Стягнуто з Військово-медичного клінічного центру Південного регіону на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 27.03.2019 року включно у загальній сумі 48 366,28 гривень, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
25.11.2023 року на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2023 року у справі №420/10957/22 відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення у загальній сумі 132 279,59 грн.,
Компенсація втрати частини грошових доходів не виплачена.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.
Згідно з статтями 1- 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (далі - Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Тобто, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів; 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову №159, якою затвердив Порядок №159.
В силу приписів пункту 1 Порядку №159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (пункт 2 Порядку №159).
Детальний перелік грошових доходів, що підлягають компенсації, наведено у пункті 3 Порядку №159, яким встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
При цьому, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 - 3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми попередньо нараховані, але не виплачені.
Зі змісту статті 1 Закону №2050-ІІІ слідує, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події) як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
У пункті 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 14.05.2020 у справі №816/379/16, від 30.09.2020 у справі №280/676/19, від 13.09.2021 у справі №639/3140/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19 та від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.
Як встановив суд, фактична виплата індексації грошового забезпечення, на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2023 року у справі №420/10957/22, відбулась лише 25.11.2023 року
Виходячи з наведеного, суд вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 25.11.2023 на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2023 року у справі №420/10957/22.
Щодо наведеної у відзиві позиції стосовно відсутності підстав для нарахування компенсації за затримку виплати індексації, оскільки законодавством індексація не була віднесена до виду доходу за який передбачалась компенсація, суд відхиляє, адже індексація є складовою грошового забезпечення та в розумінні ст. 2 Закону №2050-ІІІ є доходом за затримку виплати якого виплачується компенсація.
Щодо позовних вимог про стягнення з позивача компенсацію втрати частини грошових доходів у сумі 108 238 гривень 77 копійок, то суд зазначає, що стягненню належать нараховані, проте, не виплачені суми. Разом з тим, у спірних правовідносинах відповідач не нараховував позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, у зв'язку із чим зазначена вимога позивача не належить до задоволення.
Отже, з метою повного захисту прав позивача, суд вважає необхідним зобов'язати Військово-медичний клінічний центр Південного регіону на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 25 листопада 2023 року на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2023 року у справі №420/10957/22.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) і Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов належить до часткового задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи, не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (65044, м. Одеса, вул. Пироговська, буд. 2/2, код ЄДРПОУ 08199969) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Південного регіону щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 25 листопада 2023 року на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2023 року у справі №420/10957/22.
Зобов'язати Військово-медичний клінічний центр Південного регіону на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 25 листопада 2023 року на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2023 року у справі №420/10957/22.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.К. Василяка