30 грудня 2025 р. № 400/7381/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005,
до відповідачаОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
простягнення податкового боргу у сумі 15 346,77 грн,
Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулося з позовом про стягнення зі ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 15 346,77 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що за відповідачем рахується податковий борг з орендної плати з податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов'язання на користь зведеного бюджету Держави та Інгульського ТГ, визначеного у податкових повідомленнях-рішеннях.
Ухвалою від 25.08.2025р. розгляд справи призначено без виклику сторін, відповідно до ст. 260 КАС України. Ухвала, надіслана на зареєстровану адресу відповідача, повернулася без вручення адресату. На підставі ч. 1 ст. 126 КАС України ухвала вважається врученою належним чином.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
13.06.2024 р. позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення №618427-24-14-02 яким відповідачу нараховано податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов'язання (зведений бюджет Держави та Інгульської ТГ) за 2023 рік у розмірі 15346,77 грн.
Податкова вимога від 04.11.2024року №1114423-1304-1429 була направлена відповідачу на суму 15346,77 грн.
За приписами п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Зміст статей 54 та 56 ПК України свідчить, що узгодженою є сума грошового зобов'язання, яку:
- платник податків самостійно обчислив та задекларував у строки, встановлені цим Кодексом,
- контролюючий орган визначив самостійно шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень, після закінчення процедури їх адміністративного чи судового оскарження.
Таким чином, з вказаних норм слідує, що у платника податків наявний обов'язок щодо сплати лише узгодженої суми податкових зобов'язань.
Як передбачено п.59.1 ст.59 ПК України, податкова вимога надсилається платнику податку в порядку, визначеному для надсилання податкового повідомлення - рішення.
В свою чергу, п.58.3 ст.58 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Відповідно до п.42.2 ст.42 ПК України, податкова вимога вважається належним чином врученою, якщо вона надіслана у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно приписів п.42.3 ст42 ПК України, якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.
Пунктом 42.5 ст.42 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Як вбачається з матеріалів справи, податкові повідомлення-рішення та податкова вимога направлялись відповідачу за адресою: АДРЕСА_2 .
Однак, згідно інформації Центру надання адміністративних послуг повідомлено, що з 05.01.2025 р. місце проживання відповідача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 .
Аналогічні відомості отримано судом з Єдиного державного демографічного реєстрі при відкритті провадження у справі.
З наведеного слідує висновок, що позивачем, навіть після отримання даних про зареєстровану адресу платника податків, не направлено на належну адресу позивача ані податкові повідомлення-рішення, ані податкову вимогу.
Враховуючи, що податкова вимога від 04.11.2024 р. направлялась на адресу, за якою відповідач не зареєстрований, вказане рішення податкового органу вважається не врученим, а відповідач вважається таким, що не повідомлений про наявність податкового зобов'язання.
Доказів належного вручення відповідачу ані податкових повідомлень-рішень, ані податкової вимоги позивачем не надано, отже грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов'язання , нараховане відповідачу, не може вважатись узгодженим і наразі не підлягає стягненню в судовому порядку.
Оскільки податкова вимога надіслана контролюючим органом відповідачу на іншу адресу, в той час як матеріали справи не містять доказів проживання та/або перебування відповідача за вказаною адресою ( АДРЕСА_4 ), тому, в силу положень п.58.3 ст.58 ПК України зазначене рішення не вручене відповідачу через помилку, допущену контролюючим органом.
Викладене не спростовує та не підтверджує вірність нарахування податковим органом грошового зобов'язання відповідачу, а лише констатує факт порушення податковим органом порядку направлення платнику податків податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, наслідком чого є неузгодженість грошового зобов'язання у розмірі 15346,77 грн з податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов'язання за 2023 рік.
Аналогічна позиція висловлена П'ятим апеляційним адміністративним судом у справі № 400/154/23.
На підставі встановленого, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні позову - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.М. Мельник