30 грудня 2025 р. № 400/5330/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС-КВ», вул. Робоча, 64,м. Херсон,73027,
до відповідачаПівденна митниця, вул. Маріупольська, 57А,м. Миколаїв,54017,
провизнання протиправними та скасування рішення від 21.02.2025 №UA504000/2025/000001/2, картки відмови в прийнятті митної декларації,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС-КВ» (далі по тексту - Позивач) звернулося з позовною заявою до Миколаївської митниці (далі по тексту - Відповідач) з вимогами про:
- визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 21.02.2025 року № UA504000/2025/000001/2 і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.02.2025 року № UА504180/2025/000002.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачем безпідставно та з порушенням вимог ст. ст. 53-55 МК України прийнято рішення №/2025/000001/2, яким скориговано митну вартість товару та 21.02.2025 р. оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №/2025/000002. Позивач не погоджується з скоригованою Відповідачем митною вартістю товарів, оскільки, застосувавши резервний метод та в якості джерела інформації щодо митної вартості аналогічного товару, Відповідачем застосовано інформацію про товар, марка якого відмінні від імпортованого позивачем товару, який виготовляється за власними технологічними документами. На переконання Позивача, декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи.
Позовна заява залишалась без руху ухвалою суду від 27.05.2025 року.
Ухвалою суду від 29.05.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) та запропоновано Відповідачу надати відзив на позовну заяву.
12.06.2025 р. Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав. У відзиві зазначено, що перевезення товару здійснювалося за маршрутом порт Ningbo Китай - порт Gdansk Польща (морським видом транспорту), порт Gdansk Польща - п/п Краковець (автотранспортом), за яким значно збільшується кількість отриманих послуг з доставки товару та, звісно, збільшується сума транспортних витрат, які повинні включатися до митної вартості товару при її розрахунку. Однак, жоден із наданих Позивачем документів не містив інформації щодо вартості безпосередніх витрат в порту Gdansk Польща та вартості експедиторської винагороди, що передбачено п. 4.5 договору № 0111-21. Відповідач вказує на те, що договір № 0111-21 наданий не в повному обсязі, а саме відсутня Заявка з урахуванням умов п.1.3, передбачена пунктом 3.1.11 цього договору. Крім цього, відсутні рахунок та банківські документи про оплату транспортних витрат при перевезенні морським та автомобільним транспортом, також відсутня інформація щодо дати прибуття в порт призначення GDANSK та які роботи проводились; відсутня інформація щодо торговельної марки виробника товару.
Декларантом не надано повного переліку додаткових документів, витребуваних митним органом, а документи, надані декларантом в якості підтвердження числових значень складових задекларованої митної вартості товарів, містили розбіжності та не містили всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Митна вартість товару, заявлена Позивачем не відповідала «дійсній ціні» імпортованого товару, на яку розраховуються митні платежі. У зв'язку з наведеним Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості від 21.02.2025 № UA504000/2025/000001/2. З огляду на це, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою суду від 30.12.2025 р. суд замінив відповідача у справі Миколаївську митницю на правонаступника - Південну митницю.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
21 лютого 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС-КВ» (замовник) та іноземною компанією PINTECH MACHINERY(SHAOXING) CO., LTD (підрядник) укладено контракт № 21/36/2023 на виконання підрядних робіт по виробництву продукції.
Відповідно до пункту 1.1 цього контракту підрядник зобов'язується виготовити із свого матеріалу по технологічній документації замовника продукцію в асортименті та кількості, що вказані в контракті чи в специфікаціях до контракту.
Пунктами 4.1 та 4.2 контракту передбачено, що ціна продукції за контрактом включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу і виготовлену продукцію, яка визначається в специфікації, що є невід'ємною частиною цього контракту. Оплата здійснюється в доларах США або в китайській національній валюті CNY по мірі виготовлення продукції. Строки та умови оплати обговорюються по кожній конкретній партії продукції окремо та фіксуються в специфікаціях до даного контракту, які є його невід'ємною частиною.
Згідно з пунктом 8.1 контракту прийом-передача виготовленої продукції оформлюється актами виконаних робіт.
Пунктом 10.1 контракту визначено, що поставка продукції здійснюється відповідно до базисних умов поставки FOB Ningbo China, які відповідають правилам Інкотермс в редакції 2010 року.
В лютому місяці 2025 р. відповідно до умов Контракту та на підставі супроводжувальних документів Позивач отримав від Компанії «PINTECH MACHINERY (SHAOXING) CO., LTD» товар - частини та пристрої для моторних транспортних засобів. Відповідно до Інвойсу КВРТ2402 від 12.11.2024 р. на загальну суму 219 970 CNY.
Позивачем разом з електронною митною декларацією №25UA504180000386U9 від 20 лютого 2025 року подано митному органу наступні документи: пакувальний лист (Packing list) б/н від 12.11.2024 р., зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу № 21/36/2023 від 21.02.2023 р., доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 1 від 14.03.2023 р., специфікація № 5 від 12.11.2024 р., коносамент (Bill of lading) NBGDA241200006 від 11.12.2024 р., сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) 24C354121241/50001 від 09.12.2024 р., платіжний документ, що підтверджує вартість товару №241216/001496830 від 16.12.2024 р., копія митної декларації країни відправлення №310120240514987646 від 06.12.2024 р., рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) KBPT2402 від 12.11.2024 р., договір (контракт) про перевезення про транспортно-експедиторське обслуговування № 0111-21 від 01.11.2021 р., договір (контракт) про перевезення вантажів автотранспортом №1010 від 01.10.2024 р., автотранспортна накладна (Road consignment note) № 452541 від 11.02.2025 р., документ, що підтверджує вартість перевезення товару 54898 від 11.02.2025 р., митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів 25UA504180000386U9 від 20.02.2025 р.
Враховуючи положення ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, декларанту було направлено електронне повідомлення щодо витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості та її складових частин.
Листом від 21.02.2025 № 21/02-2 Позивач повідомив про ненадання додаткових документів.
За результатами розгляду поданих документів митним органом 21 лютого 2025 року винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA504000/2025/000001/2, згідно яким скориговано митну вартість товару на рівні 36,6200 CNY за кг/нетто, на загальну суму 324782,78 CNY.
При визначенні митної вартості товарів відповідачем використано джерело «інформації спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмислужби», передбачені цим наказом Державної митної служби України від 01.01.2021 №476, зокрема, іншими митницями було здійснено митне оформлення аналогічного товару, що класифікується за кодом 8708999798 згідно УКТ ЗЕД, які ввезенні на митну територію України майже в тих же обсягах, умовах поставки і в максимально наближений до митного оформлення час, за рівнем 36,62 СОТ/кг або 5.02 дол. США/кг (МД №№ UА205050/2025/1008 від 13.01.2025; UА408020/2024/59425 від 03.12.2024; UА408020/2025/4388 від 05.02.2025; UА408020/2025/4541 від 06.02.2025; UА403070/2025/1158 від 07.02.2025).
У зв'язку із прийняттям згаданого вище рішення про коригування митної вартості товарів, 21.02.2025 р. Відповідачем сформовано і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA504180/2025/000002.
Позивач, вважаючи прийняті Відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації протиправними, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ст.67 Конституції України закріплено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За визначеннями наведеними у пунктах 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення- виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль-сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
У частині 2 статті 52 МК України зазначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Частиною першою статті 53 МК України врегульовано, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено,-банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності-інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування,-страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті забороняється (частина п'ята статті 53 МК України).
Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 12.03.2019 у справі №820/8016/15 та від 26.11.2019 у справі №821/107/16.
Статтею 57 Митного кодексу України унормовано, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частинами другою та третьою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
За приписами частин четвертої п'ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті-це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При цьому, за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Верховний Суд в постанові від 02 липня 2020 року у справі №804/2061/17 зауважив, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 826/3096/16 вказав, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Так, в обгрунтування правомірності прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів митним органом зокрема зазначено, що документи подані декларантом до митного оформлення не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (пакування, маркування) необхідні для перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Зокрема, в рішенні № UA504000/2025/000001/2 від 21.02.2025 зазначено наступне: «договір від 01.11.2021 №0111-21 на транспортно-експедиторське обслуговування наданий не в повному обсязі ( відсутня Заявка, передбачена пунктом 1.3 цього договору); інформація щодо відсутні страхування вантажу, зазначена у довідці про транспортні витрати від 11.02.2025№54898 розбіжна з положенням пункту 2.2.2 договору від 01.11.2021 №0111-21; відсутні рахунок та банківські документи про оплату транспортних витрат при перевезенні морським транспортом, які передбачені пунктом 4.1.3.1 договору від 01.11.2021 №0111-21; відсутня інформація щодо рахунка про оплату транспортних витрат при перевезенні автомобільним транспортом, відповідно до пункту 4.1.3.3 договору від 01.11.2021 №0111-21; відсутня інформація щодо наявності/відсутності витрат, зазначених у пункті 4.1.3.7 договору від 01.11.2021 №0111-21; відсутня інформація щодо дати прибуття в порт призначення GDANSK та які роботи проводились; відсутня інформація щодо торговельної марки виробника товару; в наданих до митного оформлення договорів від 01.10.2024 №1010 на перевезення вантажів та від 01.11.2021 №0111-21 на транспортно експедиторське обслуговування відсутні заявки та інформація щодо страхування».
Надаючи оцінку виявленим митним органом розбіжностям, суд враховує наступне.
01.11.2021 року між Позивачем (клієнт) та товариством з обмеженою відповідальністю Транслогістик-ЮА (експедитор) укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування № 0111-21.
Відповідно до пункту 1.1 договору клієнт доручає, а експедитор зобов'язується організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортно-експедиторські послуги клієнту за згодою сторін.
Згідно з пунктом 2.1.1 договору експедитор зобов'язується за рахунок клієнта організувати перевезення його вантажів на умовах, погоджених сторонами, а також надати інші послуги клієнтові за погодженням сторін, в тому числі, митне оформлення вантажу. При необхідності для виконання своїх зобов'язань за договором, укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та другими організаціями. Документом, що підтверджує наявність та зміст такого договору з транспортними організаціями є транспортний документ коносамент, автомобільна накладна, авіа або залізнична накладна.
Відтак умовами договору про транспортно-експедиторське обслуговування сторонами передбачено, що експедитор може надавати інші транспортно-експедиторські послуги, які оплачуються замовником згідно з виставленим рахунком.
Відомості, що зазначені у довідці про транспортні витрати від 11.02.2025 № 54898, спростовують твердження Відповідача з приводу того, що відсутня інформація про оплату транспортних витрат при перевезенні морським та автомобільним транспортом, адже остання містить відомості про вартість наданих Експедитором послуг щодо перевезення вантажу морським транспортом по маршруту Ningbo (China) Gdansk (Poland) та автотранспортом.
При цьому, у вищевказаній довідці про транспортні витрати, в якій сума транспортних витрат сформована у розрізі перевезення морським та автотранспортом, без зазначення допоміжних послуг, які надавались Замовнику (ТОВ «ПРОГРЕС-КВ») Експедитором, зокрема щодо розвантажувально-завантажувальних послуги, а також вказано про транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України. Отже, такі витрати Експедитор мав право включити до вартості транспортування, що не суперечить ані умовам договору, ані вимогам чинного законодавства.
В оскаржуваному рішенні Відповідач зазначив, що відсутня інформація щодо дати прибуття в порт призначення GDANSK та які роботи проводились. Втім суд такі посилання Відповідача, як підставу для коригування митної вартості товарів, оцінює критично, адже відповідні обставини жодним чином не спростовують факт переміщення товару та його вартості.
На думку суду, виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів, Відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товарів, з огляду на таке.
Судом встановлено, що як до митного оформлення, так і до суду Позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару, зокрема, копії таких документів: пакувальний лист (Packing list) б/н від 12.11.2024 р., зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу № 21/36/2023 від 21.02.2023 р., доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 1 від 14.03.2023 р., специфікація № 5 від 12.11.2024 р., коносамент (Bill of lading) NBGDA241200006 від 11.12.2024 р., сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) 24C354121241/50001 від 09.12.2024 р., платіжний документ, що підтверджує вартість товару №241216/001496830 від 16.12.2024 р., копія митної декларації країни відправлення №310120240514987646 від 06.12.2024 р., рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) KBPT2402 від 12.11.2024 р., договір (контракт) про перевезення про транспортно-експедиторське обслуговування № 0111-21 від 01.11.2021 р., договір (контракт) про перевезення вантажів автотранспортом №1010 від 01.10.2024 р., автотранспортна накладна (Road consignment note) № 452541 від 11.02.2025 р., документ, що підтверджує вартість перевезення товару 54898 від 11.02.2025 р., митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів 25UA504180000386U9 від 20.02.2025 р.
Верховний Суд в постанові від 02 липня 2020 року у справі №804/2061/17 зауважив, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган.
Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 826/3096/16 вказав, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Крім того, за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄЛІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України.
Отже, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності належного обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом за відсутності цих документів, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування Відповідачем іншого, зокрема, другорядного методу визначення митної вартості товару.
Аналогічна правова позиція зазначена в численних постановах Верховного Суду, зокрема від 17 липня 2019 року у справі № 809/872/17 та від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05. 2012 №598).
Отже, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей, визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Разом із тим, визначаючи митну вартість за резервним методом, митний орган зазначив, що основою для визначення митної вартості є митна вартість оцінюваних товарів, яка визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) за рівнем: МД UA205050/2025/1008 від 13.01.2025; UA408020/2024/59425 від 03.12.2024; UA408020/2025/4388 від 05.02.2025; UA408020/2025/4541 від 06.02.2025; UA403070/2025/1158 від 07.02.2025, не навівши при цьому порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що є порушенням статті 55 МК України.
На думку суду, надані Відповідачем до відзиву на позовну заяву митні декларації МД №№ UА205050/2025/1008 від 13.01.2025; UА408020/2024/59425 від 03.12.2024; UА408020/2025/4388 від 05.02.2025; UА408020/2025/4541 від 06.02.2025; UА403070/2025/1158 від 07.02.2025 не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки не підтверджують правильність прийняття оскаржуваних рішень митного органу, не спростовують та не доводять іншу вартість імпортованого Позивачем товару, який виготовляється за власними технологічними документами Позивача, оскільки Відповідачем не враховано усі індивідуальні ознаки товару, його кількість, умови поставки, адже товар, зазначений доданих до відзиву митних деклараціях не є ідентичним товару, який подавався для митного оформлення Позивачем відповідно до митної декларації № 25UA504180000386U9.
Відтак, суд погоджується із доводами Позивача про те, що декларантом було подано усі документи, що підтверджують правомірність декларування товару виходячи із контрактної вартості товару, та які чітко ідентифікують придбаний товар, містять об'єктивні та достовірні дані, не містять дефектів та підтверджують числові значення, зазначені в МД, у зв'язку із чим Відповідач безпідставно не визнав заявлену декларантом митну вартість та витребував додаткові документи у декларанта, а у подальшому, у зв'язку із неподанням додаткових документів, прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
Враховуючи наведене, суд доходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 21.02.2025 року № UA504000/2025/000001/2 не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім того, оскільки на час прийняття картки відмови в прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.02.2025 року № UА504180/2025/000002 були відсутні підстави, передбачені ч. 6 статті 54 МК України, зазначене рішення суб'єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до змісту частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Клопотання Відповідача про розгляд справи за участю представника Миколаївської митниці задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ч.6 ст.262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надав квитанції про сплату судового збору в сумі 4844,80 грн, що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Крім того, Позивач у позовній заяві заявив про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 8000,00 грн.
Положеннями пункту 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1-3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат належить:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частинами 5, 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Виходячи з предмету спору, та того, що справа відновиться до категорії не складних справ, справа розглянута в спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання та враховуючи, що Позивачем не надано жодних доказів про понесенні ним витрати на правничу допомогу, суд приходить до висновку, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС-КВ» до Південної митниці - задовольнити.
2. Визнати протиправними і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 21.02.2025 року № UA504000/2025/000001/2 і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.02.2025 року № UА504180/2025/000002, прийняті Південною митницею (вул. Маріупольська, 57А, м. Миколаїв, Миколаївська обл., 54017, ідентифікаційний код ВП 44017652).
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південної митниці (вул. Маріупольська, 57А, м. Миколаїв, Миколаївська обл., 54017, ідентифікаційний код ВП 44017652) судовий збір у сумі 4844,80 грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири грн. 80 коп.) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС-КВ» (вул. Робоча, 64, м. Херсон, Херсонська обл., 73027, ідентифікаційний код 43461430).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 30.12.2025 р.
Суддя Н. В. Лісовська