30 грудня 2025 р. № 400/12160/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаТериторіального управління Служби судової охорони у Херсонській області, вул. Перекопська, 5, м. Херсон, 73003,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області, що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_3 грошової компенсації за невикористану відпустку за 2021 рік у кількості 18 днів, та матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі 15 485, 46 (п'ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят п'ять) грн 46 коп.
- зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Херсонській області нарахувати і виплатити ОСОБА_3 грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2021 рік у кількості 18 днів, та матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі 15 485, 46 (п'ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят п'ять) грн 46 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що в період з 05.08.2020 по 05.05.2023 проходила службу в територіальному управління Служби судової охорони у Херсонській області. При звільненні відповідачем не нараховано та не виплачено компенсацію за невикористану відпустку та матеріальну допомогу під час відпустки на оздоровлення.
Відповідач надав відзив на позов, в задоволенні позовних вимог просив відмовити, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 на момент звільнення перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки не нараховувалася і не виплачувалася, згідно п.8 розділу ІІІ Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони. Окрім того, відповідно до п. 37 розділу ІІ Порядку: «Співробітникам один раз на рік у межах асигнувань на виплату грошового забезпечення надається матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення». У затвердженому Державною судовою адміністрацією України кошторисі Служби судової охорони на 2021 рік та відповідно у кошторисі ТУ ССО у Херсонській області видатки на виплату матеріальної допомоги на оздоровлення - не затверджувались, у зв'язку з чим існуючий фінансовий ресурс за фондом оплати праці не дозволяв здійснити таку виплату.
З'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив таке.
ОСОБА_2 прийнята на службу в територіальне управління Служби судової охорони у Херсонській області та призначена на посаду провідного спеціаліста фінансово - економічного відділу територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області наказом Служби судової охорони від 05.08.2020 № 384 о/с, наказом територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області № 63 о/с від 05.08.2020.
Відповідно до наказу ТУ Служби судової охорони № 170 о/с від 20.04.2022 знаходилась у відпустках з 21.04.2022 по 05.05.2023.
Наказом ТУ Служби судової охорони у Херсонській області № 69 о/с від 05.05.2023 звільнена зі служби в Службі судової охорони за підпунктом 7 пункту 2 розділу XII Положення про проходження служби співробітниками служби судової охорони (за власним бажанням).
Згідно з довідкою про нарахування та виплату грошового забезпечення, сума перерахованих коштів на картковий рахунок позивача за період з лютого 2022 року по травень 2023 року включно склала 56282, 97 гри, з них: за лютий 2022 - 15 362,09 грн, за березень 2022 - 15362,09 грн, за квітень 2022 15485,46 грн. за травень 2022 - 10073,33 грн, за період з червень 2022 - травень 2023 - 0,00 грн.
Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалюючи рішення у справі, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 161 Закону № 1402-VIII Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби. Граничну чисельність центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби судової охорони затверджує ДСА України. Рішення про утворення територіальних підрозділів Служби судової охорони приймається Головою Служби за погодженням з ДСА України. Структуру та штатну чисельність центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби судової охорони затверджує Голова Служби за погодженням з ДСА України.
Згідно із частиною п'ятою цієї статті Центральний орган управління Служби судової охорони є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державної казначейської служби України.
За змістом частини шостої статті 161 Закону № 1402-VIII Територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи.
Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома цієї статті).
На підставі пункту 8 розділу І Порядку № 384 грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби.
Пунктом 9 розділу І вказаного Порядку визначено, що підставою для виплати грошового забезпечення є наказ Служби або територіального управління Служби про призначення на посаду співробітника в Службі, територіальному управлінні Служби та встановлення розмірів посадового окладу, надбавок, доплат.
Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення (пункт 10 розділу І Порядку № 384).
Стосовно вимог щодо грошової компенсації позивачу за 18 календарних днів невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки, судом встановлено наступне.
Згідно пункту 8 розділу ІІІ «Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони», затвердженого Наказом ДСА України від 26.08.2020 року № 384 співробітникам, які звільняються зі служби, виплачується грошова компенсація за всі невикористані ними дні щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки, відповідно до вимог законодавства про відпустки, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого співробітник має на день звільнення.
Згідно пункту 28 розділу І вищевказаного Порядку співробітникам, які звільняються зі служби та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, установлених на день звільнення та премії, розрахованої відповідно до пункту 30 розділу І цього Порядку.
Як зазначено позивачем, а також не спростовано відповідачем у відзиві грошова компенсація за всі невикористані позивачем дні щорічної основної відпустки при звільненні йому не була нарахована та виплачена, а тому позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_3 грошової компенсації за 18 календарних днів невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за фактичний час служби у 2022 році та зобов'язання Територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 грошову компенсацію за 18 календарних днів невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за фактичний час служби за 2021 рік.
Щодо вимоги про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення, з цього приводу суд зазначає, що частиною третьою пункту 3 Постанови № 289 визначено право Голові Служби судової охорони в межах асигнувань, що виділяються на утримання Служби судової охорони, забезпечувати надання один раз на рік співробітникам Служби судової охорони матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення) та допомоги на оздоровлення (в розмірі місячного грошового забезпечення).
Пунктом 36 Порядку № 384 встановлено, що співробітникам один раз на рік у межах асигнувань на виплату грошового забезпечення надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Розмір матеріальної допомоги, порядок її виплати встановлюються за рішенням Голови Служби з урахуванням розміру фонду грошового забезпечення, затвердженого у кошторисі Служби.
Також, пунктом 37 Порядку № 384 установлено, що співробітникам один раз на рік у межах асигнувань на виплату грошового забезпечення виплачується допомога на оздоровлення в розмірі їх місячного грошового забезпечення.
Допомога на оздоровлення надається співробітникам за їх рапортом протягом поточного року на підставі наказу Служби або територіального управління Служби.
Зміст вказаних норм дає підстави для висновку про те, що співробітники служби Судової охорони за рахунок коштів державного бюджету отримують грошове забезпечення у межах затверджених фондів оплати праці, яке складається із основних виплат, додаткових та одноразових виплат.
При цьому з системного аналізу наведених норм права вбачається, що матеріальна допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається працівнику служби судової охорони за наявності двох умов: 1) подання працівником рапорту на отримання відповідної допомоги; 2) наявність відповідних бюджетних асигнувань на зазначені цілі.
Суд зазначає, що надання допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги, визначених пунктами 36, 37 Порядку №384, може відбуватись тільки в сукупності цих двох умов, які є взаємопов'язані і не можуть тлумачитись окремо. Першочерговою та необхідною умовою для ініціювання питання отримання допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань є подання особою відповідного рапорту.
Разом з тим з матеріалів справи не вбачається, що позивачем направлено відповідний рапорт про виплату допомоги на оздоровлення до відповідача, доказів протилежного матеріали справи не містять.
Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що у позивача були будь-які перешкоди у реалізації свого права на отримання допомоги на оздоровлення, шляхом безпосереднього подання відповідачу відповідних рапортів та реєстрації їх відповідачем у Журналі вхідної кореспонденції.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що наведеними вище нормами чинного законодавства, які врегульовують спірні правовідносини, не визначено імперативного обов'язку для керівника органу надавати в обов'язковому порядку щороку матеріальну допомогу як для оздоровлення, так і для вирішення соціально-побутових питань, які в свою чергу є додатковими видами грошового забезпечення, не є постійними та обов'язковими виплатами і надаються в межах затверджених бюджетних асигнувань.
Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.
За текстом пункту 6 частини першої статті 2 БК України бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.
В свою чергу, матеріали справи не містять відомостей про наявність відповідних асигнувань необхідних для виплати допомоги на оздоровлення.
Наведене свідчить про відсутність правових підстав для задоволення в цій частині позовних вимог.
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області (вул. Перекопська, 5, м. Херсон, 73003, ідентифікаційний код 43572010) задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області, що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_3 грошової компенсації за невикористану відпустку за 2021 рік у кількості 18 днів.
3. Зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Херсонській області нарахувати і виплатити ОСОБА_3 грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2021 рік у кількості 18 днів.
4. В решті позовних вимог відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області (вул. Перекопська, 5, м. Херсон, 73003, ідентифікаційний код 43572010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 536,80 грн (п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Мельник