30 грудня 2025 рокусправа № 380/19117/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
встановив:
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій просити суд:
-визнати протиправними дії посадових осіб військової частини НОМЕР_1 щодо відмови звільнити солдата ОСОБА_1 з військової служби по сімейним обставинами;
-зобов'язати посадових осіб військової частини НОМЕР_1 звільнити солдата ОСОБА_1 з військової служби;
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що його обманним шляхом мобілізовано військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_1 , попри догляд за своєю матір'ю. Позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у званні солдата стрільцем 2 відділення 2 стрілецького взводу стрілецької роти з охорони та оборони важливого державного об'єкту №23 3 стрілецького батальйону. 11.08.2025 позивач подав повторно рапорт до відповідача, який зареєстрований 19.08.2025, однак останнім 03.09.2025 було повідомлено позивача про відсутність підстав для звільнення з військової служби, оскільки у матері є інший син, ОСОБА_2 , який сам не потребує постійного догляду та може здійснювати догляд за матір'ю. Не погодившись із такою відмовою, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 27 жовтня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами та відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву у п'ятнадцятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечує повністю. Зазначає, що за результатом розгляду поданих ОСОБА_1 документів не встановлено відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення по відношенню до його матері, або що такі члени сім'ї самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Зауважив, що із доданих до рапорту матеріалів вбачається наявність у матері сина ОСОБА_2 , стосовно якого не надано жодних матеріалів, які б підтверджували необхідність останнього у постійному догляді. Згідно витягу рішення ЕКОПФО №97/25/2782/ВП матір позивача є особою з інвалідністю І групи, підгрупи Б, але в даному витязі відсутності відомості, що матір позивача має потребу у постійному догляді. позивачу повідомлено, що відповідно до висновку ЛКК №12/27 зазначено, що матері позивача за станом здоров'я наявні обмеження до пересування, самообслуговування та потребує сторонньої допомоги, внаслідок стійких, незворотніх порушень функцій організму. Поданими документами підтверджено та не заперечується відповідачем, що матір позивача є особою з інвалідністю I групи. Таким чином, одна з умов, передбачених для звільнення Позивача за відповідною підставою, підтверджена належними доказами. Втім, інша необхідна умова - відсутність інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б забезпечити догляд - Позивачем належним чином не підтверджена. На переконання відповідача, сам факт волевиявлення матері Позивача щодо обрання нею особи для здійснення догляду не є безумовною підставою для звільнення іншого родича від потенційного обов'язку догляду за матір'ю, оскільки така заява не змінює юридичного статусу інших осіб, здатних здійснювати відповідний догляд. Позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. На підставі вищевикладеного, вважаємо, що законні підстави для звільнення Позивача з військової служби на підставі поданого рапорту на даний час відсутні, а рішення військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні узгоджуються з вимогами чинного законодавства та не порушують прав позивача.
Представником позивача подано відповідь на відзив. Зазначає, що відповідачем не враховано у відзиві тієї обставини, що позивача мобілізовано обманним шляхом, хоча при його зупинці і затриманні, ним було повідомлено працівників РТЦК і поліцейських про те, що він опікується одноосібно своєю матір'ю, що ними всіма було проігноровано, що свідчить про примусове зобов'язання до проходження військової служби. Першу відмову відповідача у задоволенні рапорта позивача про звільнення зі служби у зв'язку з доглядом за своєю матір'ю вважаємо протиправною через те, що інші члени сім'ї із зазначених раніше нами обставин не мали змоги і не бажали доглядати за матір'ю позивача, про що нею також було вказано у її письмовій заяві. Знущанням також зі сторони представника відповідача вважаємо його посилання на відсутність у витязі відомостей про те, що матір позивача має потребу у постійному догляді, і це при тому, що про таку необхідність вказано в ряді інших медичних документів. Нами надано до позовної заяви фото матері позивача, на якому чітко видно відсутність однієї ноги на рівні нижньої частини тулуба. Представник відповідача вкотре намагається перекручувати факти на свою користь, посилаючись на наявного другого сина у матері позивача, щодо якого ми надали докази про його постійні відрядження за межами Львівської області і України, що унеможливлює виконання синовніх обов'язків, навіть попри негативні відносини між ними. Крім того, ОСОБА_3 не проживає за місцем проживання матері позивача, що підтверджено нами належними та допустимими доказами, на що представник відповідача взагалі не бажає звертати увагу, звинувачуючи позивача у неналежному підтвердженні вище зазначеної обставини. Намаганням представника відповідача ввести суд в оману ми вважаємо його посилання на відсутність в матеріалах справи доказів щодо того, що брат позивача позбавлений фізичної можливості здійснювати постійний догляд за їх матір'ю, систематично перебуваючи у відрядженнях, що може свідчити про неповне ознайомлення представника відповідача як з матеріалами справи, так і з додатками до рапортів. Права позивача порушуються не тільки безпідставними формальними відмовами представника відповідача у його звільненні зі служби, але й використанням його безпорадного стану при його затриманні і доставленні в РТЦК, після чого його швидко мобілізували, попри наявність у м. Львові великої кількості держслужбовців різних рівнів, які не спішать захищати державу, її народ і свої посади. Враховуючи вищенаведене, просимо суд задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, що не заперечується сторонами спору.
У позивача є матір, ОСОБА_4 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 та паспорта громадянина України матері.
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 04.03.2025, шлюб між батьком позивача ОСОБА_5 та матір'ю позивача ОСОБА_4 розірваний.
Матір позивача ОСОБА_4 входить до складу його родини та проживає разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з актом обстеження, проведеного за адресою: АДРЕСА_1 зазначено, що ОСОБА_2 зареєстрований за вищевказаною адресою, але в даній квартирі не проживає з 2015 року, ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за даною адресою разом з матір'ю ОСОБА_4 .
Відповідно до висновку ЛКК №12/27 від 25.03.2025, який виданий КНП “Львівське ТМО-2» ВП “4-а Лікарня» в ОСОБА_4 за станом здоров'я наявні обмеження до пересування, самообслуговування та потребує сторонньої допомоги, внаслідок стійких, незворотніх порушень функцій організму.
19 травні 2025 року позивач звернувся з рапортом про звільнення з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
За результатами розгляду рапорту, листом від 27.05.2025 вихідний №50/02/12-1330-2025 позивачу було повідомлено про відсутність підстав для звільнення за сімейними обставинами. Зокрема, позивачу було повідомлено, що відповідно до поданих ним документів, вбачається, що у його матері наявні інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення у матері позивача, які самі не потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько консультативної комісії закладу охорони здоров'я .
19 серпня 2025 року позивач повторно подав рапорт на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, у зв'язку з доглядом матір'ю, інвалідом 1 групи ОСОБА_4 .
До вказаного рапорту позивачем долучено такі документи: копія паспорта ОСОБА_1 та ІПН; копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; копія паспорта ОСОБА_4 ; копія довідки МСЕК серії 12 ААВ №031337 на ОСОБА_4 ; копія витягу від 11.06.2025 з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України (номер витягу 97/25/2782/ВП); копія рекомендацій від 11.06.2025, які є частиною індивідуальної прогами реабілітації особи з інвалідністю (номер 97/25/2782/І); копію висновку ЛКК №12/27 від 25.3.2025 по потребу ОСОБА_4 сторонньої допомоги; копія виписки від 23.07.2025 із медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_4 ; фотографія; копія свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; копія пенсійного посвідчення ОСОБА_4 № НОМЕР_4 ; пояснення ОСОБА_1 від 09.08.2025; оригінал заяви ОСОБА_4 від 07.08.2025; копія акту директора ЛКП “Житловик-С» №245 від 08.08.2025 про не проживання з 2015 року у кв. АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 ; копія довідки з місця роботи ОСОБА_2 від 06.08.2025; копія відомостей з Реєстру ЛМТГ про кількість зареєстрованих осіб №197972 від 25.07.2025; примірник пропозиції від 26.07.2025 за вих.№89 з електронною відповіддю на неї від 30.07.2025.
Листом від 03.09.2025 №50/02/12-3896-2025 відповідачем відмовлено в задоволенні рапорту та зазначено наступне:
“Так, ст.26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» визначено підстави для звільнення з військової служби. Зокрема, передбачено звільнення з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Згідно витягу з рішення ЕКОПФО №97/25/2782/ВП ваша матір є особою з інвалідністю І групи, підгрупи Б, але в даному витязі відсутні відомості, що ОСОБА_6 матір потребує у постійному догляді. Відповідно до висновку ЛКК №12/27 зазначено, що вашій матері за станом здоров'я наявні обмеження до пересування, самообслуговування та потребує сторонньої допомоги, внаслідок стійких, незворотніх порушень функцій організму. Подані вами документи не підтверджують відсутності інших членів сім'ї першого чи іншого ступеня споріднення, або що інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення вашої матері, які самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Відповідно до наданих Вами документів, вбачається, що у Вашої матері є син ОСОБА_2 , який сам не потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я та може здійснювати догляд за матір'ю. На підставі, вищевикладеного повідомляємо, що на даний час відсутні підстави для Вашого звільнення у зв'язку із сімейними обставинами».
Не погоджуючись з відмовою відповідача щодо звільнення з військової служби, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно ч.1 ст.1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачено зокрема такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Пунктом 12 частини 1 статті 1 Закону України “Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
З матеріалів справи встановлено, що позивач призваний на військову службу під час мобілізації та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Водночас, як свідчать матеріали справи, позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю - ОСОБА_4 , яка є особою з інвалідністю І групи.
Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені ст.26 Закону №2232-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Так, відповідно до пп. “г» п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації звільняються з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
За приписами ч.7 ст.26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України врегульований Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 р. №1153 (зі змінами) (далі - Положення № 1153).
Відповідно до абз.2 п.12 Положення №1153 право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Пунктом 233 Положення №1153 закріплено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до п.241 Положення №1153 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
Згідно приписами п.242 Положення №1153 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яка затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 р. № 170, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 р. за № 438/16454 (далі - Інструкція № 170), визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. № 1153.
Відповідно до п.1.5 розділу І Інструкції № 170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об'єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання на військовослужбовців крім тих, які проходять базову військову службу, щодо: звільнення з військової служби (додаток 1).
Зокрема, згідно п.26 додатку 19 Інструкції № 170 у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я; :
документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
- висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді;
З аналізу вище наведених положень вбачається, що однією з підстав для звільнення військовослужбовця (як такого, що висловив своє небажання продовжувати проходження військової служби) з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Тобто, для звільнення з військової служби саме за такою сімейною обставиною військовослужбовець має довести належними доказами такі факти:
- наявність в одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) статусу особи з інвалідністю І чи ІІ групи;
- необхідність здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи;
- відсутність в особи з інвалідністю І чи ІІ групи інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею (тобто, інші особи, крім військовослужбовця, які можуть здійснювати постійний догляд особи з інвалідністю І чи ІІ групи, відсутні), або інші члени сім'ї особи з інвалідністю І чи ІІ групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Лише за умови підтвердження таких взаємопов'язаних між собою обставин військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби на підставі п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ.
Суд встановив, що ОСОБА_4 є матір'ю позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
Згідно із довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ №031337 від 26.01.2021 ОСОБА_4 встановлено другу групу інвалідності.
Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 від 25.06.2025 ОСОБА_4 призначено пенсію за віком як інваліді 1 груп. Загального захворювання.
Відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_4 від 23.07.2025 виданої комунальним некомерційним підприємством “Львівське територіальне медичне об'єднання» клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги» встановлено , що пацієнтка самостійне не пересувається, потребує постійної сторонньої допомоги. (ампутація лівої нижньої кінцівки на рівні середньої третини стегна).
Відповідно до висновку ЛКК №12/27 від 25.03.2025, який виданий КНП “Львівське ТМО-2» ВП “4-а Лікарня» в ОСОБА_4 за станом здоров'я наявні обмеження до пересування, самообслуговування та потребує сторонньої допомоги, внаслідок стійких, незворотніх порушень функцій організму.
У спірній відмові від 03.09.2025 №50/02/12-3896-2025 відповідач покликається на те, що у витягі з рішення ЕКОПФО №97/25/2782/ВП відсутні відомості, що матір потребує у постійному догляді.
За висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 21 лютого 2024 року у справі №120/1909/23, поняття “сторонній догляд» не є тотожним поняттю “постійний догляд», позаяк перше говорить про те, ким надається догляд, а друге, коли надається такий догляд. В свою чергу, поняття “постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком. При цьому підпунктом “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що підставою для звільнення є саме необхідність здійснення постійного догляду. Крім того, суд зауважує, що абзац 4 підпункту “г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» визначає два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою або висновок медико-соціальної експертної комісії, або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Отже, висновок лікарської консультативної комісії є одним із альтернативних документів, який відповідно до Додатку 19 до Інструкції №170 підтверджує потребу особи з інвалідністю І чи ІІ групи в постійному догляді.
Утім жодної правової оцінки вказаному висновку лікарської консультативної комісії №12/27 від 25.03.2025, який виданий КНП “Львівське ТМО-2» ВП “4-а Лікарня», у контексті того, чи є він документом, який підтверджує потребу матері позивача, яка є особою з інвалідністю І групи, в постійному догляді - відповідач не надав.
Тобто наведений вище висновок безпідставно залишився поза увагою відповідача.
Крім того, випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_4 від 23.07.2025 виданої комунальним некомерційним підприємством “Львівське територіальне медичне об'єднання» клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги» , що ОСОБА_4 ампутовано ліву нижню кінцівку на рівні середньої третини стегна, відповідно остання самостійно не пересувається та потребує сторонньої допомоги.
Відповідно до акту №260308-1238 про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 09.05.2025, встановлено, що ОСОБА_1 здійснює постійний догляд за своєю матір'ю ОСОБА_4 .
Вказана виписка із медичної картки та акт також відповідачем залишилась поза увагою.
Щодо тверджень відповідача, що подані документи не підтверджують відсутності інших членів сім'ї першого чи іншого ступеня споріднення, або що інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення вашої матері, які самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, суд враховує таке.
Як зазначалося судом вище, відповідно до пп. 26 п. 5 Додатку 19 до Інструкції №170 при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини, а саме у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
З аналізу вказаної норми вбачається, що конкретного документу, який підтверджує відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня спорідненості не визначено, однак визначено, що до рапорту обов'язково має бути поданий акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Разом з тим суд зауважує, що необхідний перелік документів повинен бути повним та достатнім для встановлення наявності чи відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня спорідненості з метою вирішення питання наявності правових підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби відповідно до п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з актом обстеження, проведеного за адресою: АДРЕСА_1 зазначено, що ОСОБА_2 зареєстрований за вищевказаною адресою, але в даній квартирі не проживає з 2015 року, ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за даною адресою разом з матір'ю ОСОБА_4 .
Відповідно до нотаріально завіреної заяви від 04.03.2025, ОСОБА_4 підтвердила, що проживає за адресою : АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_1 , який є її сином, що її утримує та доглядає, оскільки вона є інвалідом другої групи пожиттєво та потребує сторонньої допомоги. Інших родичів першого ступеня споріднення, які би проживали разом із нею та надавали їй догляд та допомогу, вона не має.
Згідно пояснень ОСОБА_2 від 14.10.2025 він до осені 2015 року проживав за адресою АДРЕСА_1 , яка на даний час є інвалідом І групи через ампутацію лівої ноги у 2020 році через захворювання на діабет, після чого через зіпсовані стосунки з нею він проживає за адресою свого батька. ОСОБА_2 працює на Автотранском водієм-експедитор та перебуває у відрядженнях як по Україні так і закордоном. У зв'язку з неприязними стосунками з мамою, він не спроможний та не бажає здійснювати догляд за нею, як і мій батько через їх розлучення.
При цьому, посилання відповідача на формальне існування іншого члена сім'ї першого ступеня споріднення ( син позивача) не заслуговують на увагу, оскільки припинення ним сімейних стосунків з матір'ю та відмова від здійснення догляду є фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд. Встановлені в цій частині обставини відповідачем також не спростовані.
Враховуючи вищевикладене, дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови ОСОБА_1 , у звільненні з військової служби, є протиправними.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України звільнити ОСОБА_1 з військової служби, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною 4 ст.245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Відповідно до норм чинного законодавства, прийняття рішення за рапортом належить до повноважень відповідача, у зв'язку з чим суд не може перебирати на себе функцію державного органу та вирішувати по суті рапорт. Крім того, прийняттю рішення передує певна процедура, яка включає в себе, зокрема, прийняття та реєстрацію рапорту, доданих до нього документів; перевірку документів та відомостей необхідних для правильного розгляду рапорту.
З огляду на викладене, враховуючи висновок суду про протиправність дій військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» - через сімейні обставини зазначені у абзаці 13 пункту 3 частини 12 статті 26 даного Закону, а також враховуючи той факт, що саме до повноважень відповідача віднесено звільнення військовослужбовців зі служби, суд вважає за необхідне зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами та прийняти рішення за наслідком такого розгляду, з врахуванням висновків суду.
Згідно з ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен докази, які є у справі щодо їх належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи приписи ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 1211,20 грн, сплачених судових витрат згідно квитанції № 52 від 22.10.2025.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» - через сімейні обставини зазначені у абзаці 13 пункту 3 частини 12 статті 26 даного Закону.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 (вх.№1469 від 19.08.2025) про звільнення з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» - через сімейні обставини зазначені у абзаці 13 пункту 3 частини 12 статті 26 даного Закону та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 50 копійок.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна