справа№380/20809/25
26 грудня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 податкового боргу.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Львівській області з вимогою стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 до бюджету податковий борг у сумі 12 709,24 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач має заборгованість перед бюджетом зі сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Заборгованість виникла на підставі акта перевірки від 02.07.2024 № 27778/13-01-24-08-03/2150424908 та прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень від 29.07.2024, які не оскаржені у встановленому законом порядку та набули статусу узгодженого грошового зобов'язання.
Позивач вказує, що у зв'язку з несплатою узгоджених сум у встановлені строки, вони набули статусу податкового боргу. На адресу відповідача направлено податкову вимогу, проте борг у добровільному порядку не погашено. Загальна сума заборгованості, з урахуванням штрафних санкцій та пені, становить 12 709,24 грн. Посилаючись на норми Податкового кодексу України, позивач просить стягнути вказану суму в судовому порядку.
Ухвалою від 21 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками надсилалися відповідачу засобами поштового зв'язку рекомендованим повідомленням за адресою зареєстрованого місця проживання, зазначеною у позовній заяві та підтвердженою відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру.
Однак, поштове відправлення повернулося на адресу суду 21.11.2025 з довідкою відділення поштового зв'язку про причину повернення: «за закінченням терміну зберігання».
Згідно з частиною шостою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з частиною одинадцятою статті 126 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (суду).
Враховуючи наведене, суд вважає, що вжив усіх залежних від нього заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи, і відповідач вважається повідомленим належним чином.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, заперечень проти позову не надав. Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є фізичною особою - платником податків. Головним управлінням ДПС у Львівській області проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства відповідачем, за результатами якої складено Акт від 02.07.2024 № 27778/13-01-24-08-03/2150424908.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом 29.07.2024 прийнято податкові повідомлення-рішення:
1. № 32891/13-01-24-08, яким визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (основний платіж та штрафні санкції) на загальну суму 6 679,75 грн.
2. № 32898/13-01-24-08, яким визначено грошове зобов'язання з військового збору (основний платіж та штрафні санкції) на загальну суму 4 429,43 грн.
Також, у зв'язку з несвоєчасною сплатою узгоджених сум грошових зобов'язань, на підставі статті 129 Податкового кодексу України (далі - ПК України) нараховано пеню:
· по податку на доходи фізичних осіб - 1 230,82 грн;
· по військовому збору - 369,24 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості та довідкою ГУ ДПС, станом на момент звернення до суду загальна сума податкового боргу відповідача становить 12 709,24 грн, з яких:
· податок на доходи фізичних осіб - 7 910,57 грн;
· військовий збір - 4 798,67 грн.
Позивачем сформовано та надіслано відповідачу податкову вимогу від 21.11.2024 № 0026141-1306-1301.
Доказів оскарження податкових повідомлень-рішень або сплати заборгованості відповідачем суду не надано.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 67 Конституції України встановлено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Цей конституційний обов'язок є безумовним і поширюється на всіх платників податків.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з пунктом 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Судом встановлено, що грошові зобов'язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 29.07.2024, відповідачем у встановленому законом порядку (адміністративному чи судовому) не оскаржувалися.
Отже, відповідно до статті 56 ПК України, ці зобов'язання набули статусу узгоджених.
Оскільки відповідач не сплатив узгоджені суми грошових зобов'язань у встановлені строки, вони набули статусу податкового боргу.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога від 21.11.2024 № 0026141-1306-1301 надіслана відповідачу, що підтверджується матеріалами справи. Вона є письмовою вимогою контролюючого органу до платника податків погасити суму податкового боргу.
У постанові Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 120/479/21-а, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що добросовісний платник податків, зобов'язаний забезпечити отримання кореспонденції, у разі невиконання цього обов'язку, платник не вправі посилатись на неотримання ним документів, як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних наслідків.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 140/30/20.
Згідно п. 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Верховний Суд у постанові від 04 червня 2020 року по справі №826/11455/15 дійшов висновку, що не виконання платником податків обов'язку щодо повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси позбавляє його можливості посилатися у спорі з контролюючим органом, що документи, правомірності яких стосується спір, не були йому вручені, якщо буде встановлено, що документи були направлені в установленому законом порядку на його податкову адресу, навіть у випадку повернення цих документів підприємством поштового зв'язку через неможливість їх вручення. Такий правовий наслідок висновується з норми п. 42.2 статті 42 ПК України. Однак, цей наслідок не може бути поширений на випадок, коли контролюючий орган володіє достовірною інформацією про зміну платником місця проживання.
З урахуванням того, що у контролюючого органу відсутні відомості щодо зміни податкової адреси відповідача, а матеріалами справи не встановлена будь-яка інша адреса платника податків, направлення податкової вимоги на адресу місця реєстрації відповідача свідчить про дотримання вимог п. 42.2 статті 42 ПК України.
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.
Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Нарахування пені на суму податкового боргу здійснюється відповідно до вимог статті 129 ПК України.
Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Судом перевірено розрахунок заборгованості, наданий позивачем, та встановлено його відповідність вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів погашення суми податкового боргу. Наявність боргу підтверджується розрахунками, картками особового рахунку та іншими матеріалами справи.
Таким чином, оскільки відповідач має узгоджений податковий борг, який не був сплачений у добровільному порядку після направлення податкової вимоги, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для стягнення заборгованості в судовому порядку.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки позивач є суб'єктом владних повноважень і не поніс витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, а від сплати судового збору у справах про стягнення податкового боргу податкові органи звільнені (пункт 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»), судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до бюджету податковий борг у сумі 12 709 (дванадцять тисяч сімсот дев'ять) гривень 24 копійки.
3. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 26.12.2025.
Суддя Коморний О.І.