30 грудня 2025 рокусправа № 380/18384/25 м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/18384/25 за позовом Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків до Державного підприємства «Львіввугілля» про стягнення податкового боргу, -
Позивач - Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Державного підприємства «Львіввугілля», в якому просить:
- надання дозволу Західному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків ДП «Львіввугілля», що перебуває у податковій заставі в сумі 90331488,00 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в інтегрованій картці вказаного платника податків рахується заборгованість перед державним бюджетом по податку на додану вартість на загальну суму 1471374587,00 грн, що підтверджується довідкою про розрахунок суми податкового боргу по податку на додану вартість.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 по справі №380/1220/25 за позовом Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до ДП «Львіввугілля» про стягнення з рахунків/ електронних гаманців, у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/ емітентах електронних грошей, а також з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритого у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів в сумі 135042668,00 грн, позовні вимоги Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задоволено повністю.
Стягненню підлягає сума в розмірі 135042668,00 грн, яка утворилася за період з 30 квітня 2024 року по 30 грудня 2024 року в результаті несплати ДП «Львіввугілля» самостійно задекларованих податкових зобов'язань по податку на додану вартість, а саме:
- Нараховано ПДВ по декларації Податкова декларація з податку на додану вартість N 9098082248 вiд 18.04.2024 терм. сплати 30.04.2024 на 20803193,00 грн;
- Нараховано ПДВ по декларації Податкова декларація з податку на додану вартість N 9134209420 вiд 17.05.2024 терм. сплати 30.05.2024 на 1853079,00 грн.;
- Нараховано ПДВ по декларації Податкова декларація з податку на додану вартість N 9167726274 вiд 19.06.2024 терм. сплати 01.07.2024 на 3644614,00 грн;
- Нараховано ПДВ по декларації Податкова декларація з податку на додану вартість N 9201638523 вiд 19.07.2024 терм. сплати 30.07.2024 на 5924860,00 грн;
- Нараховано ПДВ по декларації Податкова декларація з податку на додану вартість N 9240226223 вiд 19.08.2024 терм. сплати 30.08.2024 на 4517000,00 грн;
- Нараховано ПДВ по декларації Податкова декларація з податку на додану вартість N 9273835629 від 18.09.2024 терм. сплати 30.09.2024 на 4732903,00 грн;
- Нараховано ПДВ по Уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок N 9313241952 за 01.08.2023 на 4 000,00 грн;
- Нараховано ПДВ по декларації Податкова декларація з податку на додану вартість N 9310045983 від 18.10.2024 терм. сплати 30.10.2024 на 29458216,00 грн;
- Нараховано ПДВ по декларації Податкова декларація з податку на додану вартість N 9349504738 від 18.11.2024 терм. сплати 02.12.2024 на 31815736,00 грн;
- Нараховано ПДВ по декларації Податкова декларація з податку на додану вартість N 9386205709 від 19.12.2024 терм. сплати 30.12.2024 на 32289067,00 грн.
Рішення суду набрало законної сили - 06.05.2025 року.
Сума податкового боргу є узгодженою та у встановлені законом строки до бюджету не сплаченою.
10.12.2025 відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якій зазначає наступне. Позивач просить надати дозвіл на реалізацію майна яке станом на момент звернення до суду перебуває на балансі відокремлених підрозділів ДП «Львіввугілля», які перебувають в стадії приватизації.
Відповідно до ч.ч.4-6 ст.12 Закону України «Про приватизацію державного майна», з моменту прийняття рішення про приватизацію об'єкта стосовно його майна (нерухомого майна, інших необоротних активів) та земельної ділянки державної власності, на якій розташований такий об'єкт, забороняється, зокрема здійснення операцій (дій), внаслідок яких може відбутися відчуження зазначеного майна чи зменшення його вартості або зменшення розміру земельної ділянки державної власності. Зазначене обмеження діє до завершення приватизації об'єкта.
Таким чином, ДП «Львіввугілля», а саме його відокремлені підрозділи, перебувають в стадії приватизації, тому відчужувати майно Підприємства відповідно до норм діючого законодавства заборонено, а тим паче надавати дозвіл на його примусову реалізацію.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що 12.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження у даній справі.
Судом з матеріалів справи встановлені наступні обставини:
Відповідача включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за №32323256 та взято на податковий облік 28.01.2003 року за № 02-215, а з 01.01.2011року перебуває на обліку як великий платник податків у Західному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків, тобто, ДП «Львіввугілля» є юридичною особою та платником податків.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено інформацію по ДП «Львіввугілля» щодо підтвердження відомостей про юридичну особу.
В інтегрованій картці вказаного платника податків рахується заборгованість перед державним бюджетом по податку на додану вартість на загальну суму 1471374587,00 грн, що підтверджується довідкою про розрахунок суми податкового боргу по податку на додану вартість. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 по справі №380/1220/25 за позовом Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до ДП «Львіввугілля» про стягнення з рахунків/ електронних гаманців, у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/ емітентах електронних грошей, а також з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритого у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів в сумі 135042668,00 грн, позовні вимоги Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задоволено повністю.
Стягненню підлягає сума в розмірі 135042668,00 грн, яка утворилася за період з 30 квітня 2024 року по 30 грудня 2024 року в результаті несплати ДП «Львіввугілля» самостійно задекларованих податкових зобов'язань по податку на додану вартість.
Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків виставлялися платіжні інструкції на розрахункові рахунки відкриті в банківських установах, які обслуговують ДП «Львіввугілля».
Однак, платіжні інструкції, які направлялися в банки, були повернуті без виконання, у зв'язку із відсутністю коштів на рахунку боржника.
Згідно акту опису майна №9 від 15 вересня 2023 року описано породні відвали № 1, 2 та 3 які знаходяться на території ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля» на загальну суму 90331488,00 грн.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач звернуся до суду про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
Судом враховуються аргументи наведені позивачем про правомірні стягнення податкового боргу з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:
Згідно із п.п. 14.1.155. п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
Згідно із п.п. 14.1.156. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Згідно із п.п. 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 цього ж Кодексу, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно із п.п. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 цього ж Кодексу, платник податків зобов'язаний, крім іншого, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно із п.п. 20.1.1-1. п. 20.1. ст. 20 цього ж Кодексу, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право аналізувати фінансовий стан платника податків, що має податковий борг, та стан забезпечення такого боргу податковою заставою
Згідно із п.п. 20.1.34-1. п. 20.1. ст. 20 цього ж Кодексу, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Згідно із п. 59.3. ст. 59 цього ж Кодексу, податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Згідно із. п. 88.1. ст. 88 цього ж Кодексу, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Згідно із п. 88.2. ст. 88 цього ж Кодексу, право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
Згідно із п. 88.3. ст. 88 цього ж Кодексу, у разі якщо податковий борг виник за операціями, що виконувалися в межах договорів про спільну діяльність, у податкову заставу передається майно платника податків, який згідно з умовами договору був відповідальним за перерахування податків до бюджету та/або майно, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків. У разі недостатності майна такого платника податків у податкову заставу передається майно інших учасників договору про спільну діяльність у розмірах, пропорційних їх участі у такій спільній діяльності.
Згідно із п.п. 89.1.1. п. 89.1. ст. 89 цього ж Кодексу, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;
Згідно із п.п. 89.1.2. п. 89..1. ст. 89 цього ж Кодексу, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;
Згідно із п. 89.2. ст. 89 цього ж Кодексу, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.
У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.
Згідно із п. 89.3. ст. 89 цього ж Кодексу, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.
Згідно із п. 92.4. ст. 92 цього ж Кодексу, не вимагається згода контролюючого органу на відчуження у процесі приватизації державного або комунального майна у складі єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, якщо договором купівлі-продажу об'єкта приватизації передбачено зобов'язання покупця щодо погашення у повному обсязі суми податкового боргу, у зв'язку з яким виникло право податкової застави, не пізніше шести календарних місяців з дати переходу права власності на об'єкт приватизації.
При цьому таке майно не звільняється з податкової застави до повного погашення податкового боргу його покупцем.
У випадку, передбаченому абзацом першим цього пункту, положення пунктів 92.1-92.3 цієї статті не застосовуються.
Згідно із п.п. 93.1.1. п. 93.1. ст. 93 цього ж Кодексу, майно платника податків звільняється з податкової застави з дня отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку
Згідно із п. 95.1. ст. 95 цього ж Кодексу, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем узгодження.
Всупереч викладеним нормам чинного законодавства платник податків не вжив заходів, спрямованих на погашення податкових зобов'язань.
Згідно із п. 95.2. ст. 95 цього ж Кодексу, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Згідно із п. 1. Розділу V Порядку застосування податкової застави податковими органами Затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 16.06.2017 № 586, платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом.
Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою податкового органу, а також у разі, якщо податковий орган впродовж десяти днів з дня отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді про надання (ненадання) згоди.
У разі якщо в податковій заставі перебувають лише готова продукція, товари та товарні запаси, платник податків може відчужувати таке майно без згоди податкового органу за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні, та за умови, що кошти від такого відчуження будуть спрямовані в повному обсязі в рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу.
Згідно із п. 2 цього ж Порядку, у разі звернення платника податків з письмовою заявою щодо заміни предмета податкової застави у зв'язку з необхідністю його відчуження або оренди (лізингу) такий платник податків зобов'язаний замінити його іншим майном такої самої або більшої вартості.
Заміна предмета застави здійснюється тільки за згодою податкового органу, яка надається за умови, що балансова вартість майна, запропонованого платником податків на заміну, має таку саму або більшу вартість.
Згода надається протягом десяти днів з дня отримання від платника податків письмової заяви та оформлюється шляхом складення акта опису майна (щодо заміни предмета податкової застави) (додаток 6).
Зменшення вартості заміненого майна допускається тільки за згодою податкового органу за умови часткового погашення податкового боргу.
Згідно із п. 3 цього ж Порядку, у разі здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з Кодексом, платник податків несе відповідальність відповідно до закону.
Згідно із п. 4 цього ж Порядку, положення цього розділу не застосовуються у випадку, передбаченому розділом VII цього Порядку.
Так, згідно з положеннями пункту 95.5 статті 95 ПК України у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов'язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов'язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов'язання держави.
У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення.
Тобто, з аналізу вказаних положень податкового законодавства вбачається, що за наявності відповідних обставин, а саме: якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов'язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені ПК України строки, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість, контролюючий орган за рішенням його керівника (його заступника або уповноваженої особи) наділений правом для здійснення стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, без звернення до суду.
Контролюючим органом складено відповідний акт опису майна боржника, яке перебуває у податковій заставі згідно до вимог законодавства.
Станом на час прийняття рішення податковий борг відповідача становить 90331488,00 грн.
Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів про те, що такий борг є погашений, незважаючи на вжиті позивачем заходи примусового стягнення.
З огляду на неефективність заходів зі стягнення коштів з рахунків платника податків та з метою недопущення втрат державного бюджету, позивач - контролюючий орган - обґрунтовано звернувся до суду з позовом про стягнення податкового боргу за рахунок майна платника податків відповідно до вимог статей 20, 95 Податкового кодексу України.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Позов Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків (79026, Львівська обл., м. Львів, вул. Стрийська, 35) до Державного підприємства «Львіввугілля» (м. Сокаль, вул. Б. Хмельницького, буд. 26) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Надати дозвіл Західному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків ДП «Львіввугілля» (код ЄДРПОУ 32323256, 80001, м. Сокаль, вул. Б. Хмельницького, буд.26), що перебуває у податковій заставі в сумі 90331488,00 гривень.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
СуддяГавдик Зіновій Володимирович