30 грудня 2025 рокусправа № 380/22758/25
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Мартинюка В.Я., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії щодо незвільнення за підпунктом г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану за сімейними обставинами у зв'язку із необхідністю здійснювати догляд за матір'ю із числа осіб з інвалідністю 2-ї групи;
зобов'язати прийняти рішення про звільнення за підпунктом г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану за сімейними обставинами у зв'язку із необхідністю здійснювати догляд за матір'ю із числа осіб з інвалідністю 2-ї групи.
В обгрунтування позову зазначає, що є єдиною особою першого ступеня споріднення, яка може здійснювати постійний догляд за матір'ю, а тому має право на звільнення з військової служби. Стверджує, що відмова відповідача у звільненні його з військової служби є незаконною.
Відповідач у відзиві вказав, що виходячи з аналізу Акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд (утримання) складеного 14.07.2025 року вих. №6301 представниками ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що догляд за ОСОБА_2 можуть здійснювати її доньки, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Прийняття наказу про звільнення з військової служби є дискреційними повноваженнями військової частини НОМЕР_1 . Водночас, оскільки відсутні підстави для визнання протиправними дії, то й відсутні підстави для задоволення вимог про зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 24.11.2025 року відкрито спрощене позовне провадження.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.
Позивач звернувся до відповідача із рапортом від 07.10.2025 року, в якому просив звільнити його з військової служби у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю ОСОБА_2 , яка є інвалідом ІІ групи.
Листом від 06.11.2025 року відповідач повідомив представника позивача, що у погоджені рапорту на звільнення з проходження військової служби ОСОБА_1 відмовлено. На підставі Акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд (утримання)" від 24.07.2025 року №6301, встановлено, що за місцем проведення обстеження сімейного стану не встановлено інших осіб, які можуть здійснювати постійний сторонній догляд за ОСОБА_2 . Однак, на підставі поданих документів встановлено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 які є доньками ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 і на даний час знаходяться за кордоном. Відповідно до абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов?язок та військову службу" військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ груши, за умови відсутності інших членів сім?ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім?ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров?я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Виходячи з положення даної норми, у ОСОБА_2 є дві доньки у яких відсутні причини не здійснювати постійний догляд за своєю матір?ю. Зазначені у рапорті підстави для звільнення з військової служби відсутні.
Змістом спірних правовідносин є відповідність відмови відповідача у звільненні позивача з військової служби у зв'язку з необхідністю догляду за матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, критеріям правомірності передбаченим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Частиною другою ст.3 Конституції України передбачено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно з ч.1 ст.17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до ч.2 ст.17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ч.2 ст.55 Конституції України).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України 25.03.1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (з наступними змінами та доповненнями; далі - Закон №2232).
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно із ч.2 ст.2 Закону №2232 проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Одним з різновидів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період (ч.6 ст.2 Закону №2232).
Як передбачено частиною чотирнадцятою цієї ж норми виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з абзацом тринадцятим ч.1 ст.1 Закону України «Про оборону України» №1933-XII від 06.12.1991 року (з наступними змінами та доповненнями), особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
17.03.2014 року після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» в Україні розпочав діяти особливий період.
Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №2102-ІХ.
У подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався та триває й на час розгляду даної справи.
Підстави для звільнення військової служби визначні у ст.26 Закону №2232.
Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) (підпункт «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232).
Військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (абзац тринадцятий п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232.
Відповідно до акта обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд №6301 від 14.07.2025 року позивач здійснює постійний догляд за своєю матір'ю ОСОБА_2 ; чоловік - ОСОБА_5 , згідно свідоцтва про розірвання шлюбу Nє НОМЕР_2 від 06.05.2025 року шлюб з ОСОБА_2 розірвано; Син - ОСОБА_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане 12.01.1993 року, військовослужбовець-матрос військової частини НОМЕР_1 згідно довідки №191/2938 від 18.04.2024 року. Згідно заяви №1091, засвідченої приватним нотаріусом 12.05.2025 року обраний матір?ю - ОСОБА_2 для здійснення постійного стороннього догляду. Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання №6 від 07.05.2025 року є єдиною особою, котра може здійснювати постійний сторонній догляд; ОСОБА_6 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 від 24.06.2019 року. Згідно дозволу на перебування №701236619 від 21.09.2022 року постійне місце проживання - Республіка Болгарія; Донька - ОСОБА_4 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 від 23.08.2017 року. Згідно картки постійного мешканця №GA 0001930 від 25.10.2023 року постійне місце проживання - Швеція; За місцем проведення обстеження, на підставі поданих документів не встановлено інших членів сім?ї першого ступеня споріднення; За місцем проведення обстеження, на підставі поданих документів не встановлено інших членів сім?ї другого ступеня споріднення; За місцем проведення обстеження, на підставі поданих документів не встановлено інших членів сім?ї третього ступеня споріднення.
Відповідно до висновку про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №65/170 від 29.11.2024 року мати позивача ОСОБА_2 потребує постійного догляду.
Відповідно до довідки про отримання(неотримання) допомоги №568 від 09.05.2025 року матері позивача ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності.
Відповідно до довідки про склад сім'ї №480 від 02.12.2024 року до складу сім'ї позивача належить його мати ОСОБА_2 .
Вказане підтверджується також актом обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи від 07.05.2025 року.
В матеріалах справи наявна заява від 12.05.2025 року ОСОБА_2 , адресована компетентним органам або усім, кого це стосується, в якій вона зазначає, що потребує догляду на підставі Висновку №65/170 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. Підтверджує, що саме позивач утримує її та здійснює постійний догляд, тому і надалі хоче, щоб він здійснював постійний догляд за нею та надавав повне утримання. Повідомляє, що позивач проживає разом із нею.
Зазначені документи були надані позивачем при поданні рапорту відповідачу, що сторонами не заперечується.
При цьому, єдиною підставою, за якої позивачу було відмовлено у задоволенні його останнього рапорту, є ненадання документів на підтвердження відсутності інших осіб окрім нього, які можуть здійснювати постійний догляд за його матір'ю, зокрема, зазначено, що у неї є дві доньки, у яких відсутні причини не здійснювати постійний догляд за своєю матір?ю.
Суд зазначає, що уже згаданою нормою п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232 дійсно передбачені додаткові умови для звільнення військовослужбовця з військової служби до умови наявності у батьків чи батьків дружини (чоловіка) інвалідності І чи ІІ групи:
відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;
якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду.
Окрім того, в силу положень ч.5 ст.242 КАС України, судом беруться до уваги правові висновки, зроблені Верховним Судом у постанові від 27.02.2025 року у справі №380/16966/24, зокрема, наступні: «Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відхиляє доводи скаржника про те, що проходження військової служби двома синами не підтверджує відсутності члена сім'ї першого ступеня споріднення, оскільки в контексті Закону № 2232-XII поняття «відсутність» охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов'язки з догляду через об'єктивні обставини. Військова служба є такою обставиною, що унеможливлює фактичне здійснення догляду, оскільки військовослужбовці, з огляду на службові обов'язки, не можуть вільно розпоряджатися своїм місцеперебуванням, часом та виконувати функції, несумісні з проходженням військової служби.
У цьому випадку, хоча формально існує інший член сім'ї першого ступеня споріднення (брат позивача), його неможливість здійснювати догляд за батьком через проходження військової служби є не лише об'єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов'язку, а й фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд».
При цьому, в акті обстеження сімейного стану військовослужбовця №6301 чітко зазначено, що місце постійного місця проживання дочки ОСОБА_2 ОСОБА_3 є Республіка Болгарія, дочки ОСОБА_4 - Швеція.
Іншими словами, їх місце проживання знаходиться поза межами України, а тому, на переконання суду, у них відсутня будь-яка можливість здійснювати постійний догляд за своєю матір'ю.
На переконання суду, у спірних правовідносинах відсутність в Україні дочок ОСОБА_2 , що підтверджується матеріалами справи, є саме такою обставиною, що унеможливлює фактичне здійснення догляду ними за своєю матір'ю.
Враховуючи зазначені обставинами, суд дійшов висновку, що позивач, звертаючись до відповідача із рапортом про звільнення його з військової служби, діяв у межах визначених чинним законодавством.
При цьому, на переконання суду, позивач надав відповідачу достатні докази для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за матір'ю з інвалідністю IІ групи та відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення його батька, які б могли здійснювати такий догляд.
Як наслідок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, які стосуються відмови позивачу у звільненні його з військової служби є підставними та підлягають задоволенню.
Судом не беруться до уваги інші твердження відповідача, з огляду на встановлені обставини.
З огляду на викладене, суд вважає, що відмова відповідача у звільненні позивача з військової служби не відповідає критерію правомірності, передбаченому п.1 ч.2 ст.2 КАС України.
Відтак, позов у цій частині підлягає задоволенню.
Як наслідок, підлягають задоволенню позовні вимоги щодо спонукання до вчинення дій.
Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі не підлягають стягненню зі сторін.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, КАС України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні за підпунктом г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану за сімейними обставинами у зв'язку із необхідністю здійснювати догляд за матір'ю із числа осіб з інвалідністю другої групи.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ) за підпунктом г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану за сімейними обставинами у зв'язку із необхідністю здійснювати догляд за матір'ю із числа осіб з інвалідністю другої групи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМартинюк Віталій Ярославович