Іменем України
30 грудня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/37073/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - третя особа), в якому позивач просить:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання щодо повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості в розмірі 15513,00 грн на рахунок: IBAN: НОМЕР_1 ; банк: ПриватБанк; отримувач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , призначення: Повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 22 вересня 2020 року між нею та Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Лестер»» укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений нотаріусом Бишевець Оленою Володимирівною та зареєстрований в реєстрі за № 2063, згідно з яким позивач придбала квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Оскільки відповідно до статті 49 Закону України «Про нотаріат» однією з підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії є невнесення встановлених законодавством платежів, пов'язаних з її вчиненням, особою, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, позивач була змушена сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 % від вартості об'єкта купівлі-продажу, що становить 15513,00 грн, хоча житло позивачем придбано вперше.
У пункті 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Згідно зі статтею 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
На підставі наведених доводів, позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України в м. Києві з вимогою повернути безпідставно сплачені кошти, але позитивної відповіді не отримала.
На підставі викладеного, позивач просить позовні вимоги задовольнити.
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 17 грудня 2021 року відкрив провадження в адміністративній справі; визначив, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 13).
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві адміністративний позов не визнало, про що до Окружного адміністративного суду міста Києва подало відзив на позовну заяву від 12 січня 2022 року № 2600-0902-8/5348, який зареєстровано у суді 25 січня 2022 року за № 03-14/12249/22 (арк. спр. 24-25).
На обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначений Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 9 статті 1 вказаного Закону платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Згідно із пунктом 8 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Отже, громадяни, які придбавають житло вперше, звільняються від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на підставі Закону, а не за рішенням органу Пенсійного фонду. Тому питання звільнення від сплати збору повинно було з'ясовуватись при нотаріальному оформленні цивільно-правового договору.
Водночас, відповідач зазначив, що документи, які свідчать про те, що позивачем житло придбавалось вперше, не можуть бути наявні у відповідача, оскільки ані реєстрацію договорів купівлі-продажу, ані реєстрацію права власності на житло відповідач не здійснює.
Окрім того, покладання на відповідача обов'язку доведення факту щодо придбання житла громадянином не вперше є за своєю суттю абстрактним та неможливим, оскільки останній, не є суб'єктом владних повноважень, що здійснює саме реєстрацію договорів купівлі-продажу та реєстрацію права власності.
Відповідач зауважив, що надані до адміністративного позову документи беззаперечно не свідчать про те, що придбання вказаного житла було здійснено позивачем вперше.
Так, відповідно до пункту другого частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів таких прав.
Згідно із частиною третьою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї із таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.
Таким чином, відомості з Державного реєстру прав не можуть бути підставою для визначення позивача особою, яка придбала майно вперше, оскільки не відомо, чи не було придбано ним нерухоме майно раніше.
Підсумовуючи, відповідач робить висновок про те, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання позивачем нерухомості вперше та вказані вище обставини у сукупності свідчать про відсутність протиправних дій відповідача.
Також відповідач зазначив, що процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі платежі) визначає Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року № 787 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182.
Дія цього Порядку не поширюється на операції з бюджетного відшкодування податку на додану вартість та безспірного списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (пункт 2 Порядку). Указаний порядок застосовується у тому випадку, коли Пенсійний фонд не заперечує факт придбання особою житла вперше та помилково сплачені кошти повертаються в добровільному порядку.
Порядок виконання судових рішень, у тому числі щодо повернення помилково та/або надмірно сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів, визначений Законом України «Про виконавче провадження», а також Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845, у якому зазначений механізм повернення органами Державного казначейства помилково та/або надмірно сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів за рішенням суду.
Відповідно до пункту 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників безспірне списання коштів, сплачених та зарахованих до доходів до Державного бюджету України, здійснюється на підставі відповідних виконавчих документів органами Державної казначейської служби України, що свідчить про те, що поновлення прав платника збору, який помилково сплатив до Державного бюджету України кошти, здійснюється шляхом винесення судом рішення про стягнення такої суми з Державного бюджету України на користь такого платника збору.
З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
17 січня 2022 року на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва за вхідним реєстраційним № 03-14/6376/2022 від третьої особи надійшли письмові пояснення від 13 січня 2022 року № 124-10/40 (арк. спр. 19-22), в яких зазначено таке.
Частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України встановлено, що Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740 «Про затвердження Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій».
Згідно із пунктом 15-3 цього Порядку нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Аналіз наведених норм свідчить, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року № 787 (далі - Порядок № 787).
Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Подання на повернення помилково або надміру зарахованих коштів до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України) подається відповідного до органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Подання надається до відповідного головного управління Казначейства за формою, передбаченою додатком 1 до вказаного Порядку разом із заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Контроль за справлянням надходжень до бюджету, та ведення обліку таких платежів у розрізі платників, здійснюється органами, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року № 106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) інших доходів бюджету».
Так, відповідно до зазначеної Постанови, адміністрування 1 % збору на обов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється Пенсійним фондом України.
Отже, резюмує третя особа, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
З огляду на викладене, чинним законодавством чітко визначено механізм повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових коштів.
Законом України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до положень абзаців другого-четвертого пункту 2 розділу ІІ Закону № 2825-IX до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту.
Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 152 та частини п'ятої статті 153 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», з метою відновлення належного доступу громадян та юридичних осіб до правосуддя у публічно-правових спорах, наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).
На виконання положень Закону № 2825-IX та відповідно до Порядку № 399 цю справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Луганський окружний адміністративний суд ухвалою від 3 листопада 2025 року серед іншого прийняв адміністративну справу до провадження; продовжив розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) спочатку; зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали надати суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд»: заяву ОСОБА_1 від 19 листопада 2021 року про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування зі всіма доданими до неї документами та всі рішення, прийняті за наслідками розгляду такої заяви.
Дослідивши матеріали справи у змішаній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта є власником квартири, загальною площею 63,2 кв. м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2120288680000 (арк. спр. 9).
22 вересня 2020 року між Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Лестер»» (далі - Продавець) та ОСОБА_1 (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири за реєстровим № 2063 (арк. спр. 5-7), предметом якого є квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 63,2 кв. м., житлова площа - 23,6 кв. м., кількість кімнат - 2. Відчужувана Квартира належить Продавцю на праві власності відповідно до Відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бишевець О. В. 7 липня 2020 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 53073670 від 10 липня 2020 року, номер запису про право власності: 37268726, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2120288680000, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 215904083 від 10 липня 2020 року, сформованим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бишевець О. В., та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, отриманої шляхом безпосереднього доступу приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бишевець О. В. 22 вересня 2020 року за № 224947205.
Згідно із розділом 2 вищезазначеного договору купівлі-продажу Продавець зобов'язаний продати Покупцю Квартиру вільну від будь-яких застав, іпотек та інших обмежень та обтяжень, а Покупець зобов'язаний прийняти Квартиру та сплатити за неї купівельну ціну у гривні, що становить 1551263,77 (один мільйон п'ятсот п'ятдесят одна тисяча двісті шістдесят три гривні 77 копійок) грн, без ПДВ (далі - «Купівельна ціна»). Вартість квартири згідно з Довідкою від 22 вересня 2020 року щодо балансової вартості необоротного активу, що обліковується на балансі Продавця, станом на 22 вересня 2020 року складає 1537276,80 (один мільйон п'ятсот тридцять сім тисяч двісті сімдесят шість гривень 80 копійок) грн, без ПДВ. Згідно із підпунктом 197.1.14. пункту 197.1. статті 197 Податкового Кодексу України операції з постачання житла звільняються від оподаткування ПДВ.
Порядок розрахунків. В момент укладення цього Договору, на виконання умов Інвестиційного договору № 0603/043 від 3 травня 2018 року, укладеного між Покупцем та Продавцем, грошові кошти (інвестиційні внески) в сумі 1551263,77 грн, без ПДВ, що були сплачені Покупцем Продавцю за Інвестиційним договором № 0603/043 від 3 травня 2018 року, в повному обсязі зараховуються як оплата Купівельної ціни, визначеної пунктом 2.1. цього Договору. Продавець підтверджує, що Купівельна ціна на момент укладання цього Договору сплачена Покупцем в повному обсязі. Порядок формування Купівельної ціни та Купівельну ціну Квартири Покупець вважає вигідним для себе, її розмір не пов'язаний із збігом якихось важких для Покупця обставин і повністю задовольняє його.
Відповідно до квитанції від 15 вересня 2020 року № 11 ОСОБА_1 сплатила збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна у розмірі 15513,00 грн (арк. спр. 4).
Позивач звернулась до відповідача із заявою від 19 листопада 2021 року, якою просила повернути їй сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 15513,00 грн, оскільки житло вона придбала вперше.
До заяви від 19 листопада 2021 року б/н позивач додала копію квитанції від 15 вересня 2020 року № 11.
Листом від 23 листопада 2021 року № 2600-0603-8/184939 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача, що надані нею документи є неповними і не свідчать про придбання житла вперше, відповідно не можна зробити висновку про помилковість сплати цього збору при посвідченні договору (арк. спр. 8).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги та заперечення сторін, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 400/97-ВР в редакції, чинній на час купівлі квартири).
Згідно із абзацом першим пункту 9 частини першої статті 1 Закону № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України. Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками цього збору за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса (абзаци другий-четвертий пункту 9 частини першої статті 1 Закону № 400/97-ВР).
Згідно з пунктом 8 статті 2 Закону № 400/97-ВР об'єктом оподаткування є: для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору, визначені у частині другій цієї статті, сплачують до Пенсійного фонду України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Платники збору, визначені пунктами 6, 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до загального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України (частини перша, третя статті 3 Закону № 400/97-ВР).
Відповідно до пункту 10 статті 4 Закону № 400/97-ВР на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору в таких розмірах: для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - 1 відсоток від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 8 статті 2 цього Закону.
Статтею 6 Закону № 400/97 визначено, що Кабінет Міністрів України протягом двох тижнів після дня опублікування цього Закону повинен прийняти рішення, спрямовані на виконання цього Закону, та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Так, на виконання вимог статті 6 Закону № 400/97 Кабінетом Міністрів України 3 листопада 1998 року прийнято постанову № 1740 «Про затвердження Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» (далі - Порядок № 1740).
За приписами пунктів 1, 2 Порядку № 1740 (в редакції, чинній на час звернення до відповідача з заявою) цей порядок регулює питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування». Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується платниками на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Казначейства).
Відповідно до пункту 15-1 Порядку № 1740 (в редакції, чинній на час звернення до відповідача з заявою) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Згідно із пунктом 15-2 Порядку № 1740 (в редакції, чинній на час підписання договору купівлі-продажу квартири) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Відповідно до пункту 15-2 Порядку № 1740 (в редакції, чинній на час звернення до відповідача з заявою) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;
в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Згідно із пунктом 15-3 Порядку № 1740 (в редакції, чинній на час підписання договору купівлі-продажу квартири) нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір. уми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір. Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса. Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування (пункт 15-3 Порядку № 1740, в редакції, чинній на час звернення до відповідача з заявою).
Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави вважати, що чинною редакцією Порядку № 1740 визначено механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше, не сплачує збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла) при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу.
Державою деталізовано законодавство, котре регламентує підстави та процедуру звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Зокрема, держава чітко визначила:
1) коло осіб, котрі в розумінні Закону № 400/97-ВР вважаються такими, що придбавають житло вперше (до придбання житла особа не набувала права власності на інше житло в будь-який із перелічених способів: не приватизувала державний житловий фонд, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);
2) перелік документів, котрі особа повинна зібрати та надати для підтвердження того, що вона вперше придбаває житло.
Таким чином, в рамках Порядку № 1740 держава створила цілком дієвий механізм, за умови дотримання котрого фізична особа, що придбаває житло вперше та, відповідно, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу. Для цього фізична особа подає нотаріусу:
- заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);
- відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло,
- дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абзацу четвертого пункту 15-3 Порядку № 1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Проте, суд зазначає, що якщо ж особа помилково сплатила збір при посвідченні договору купівлі-продажу майна, то вона має право подати до органу Пенсійного фонду України заяву про повернення коштів з бюджету на підставі Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року № 787 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182.
Разом з тим, звертаючись з заявою про повернення з бюджету помилково сплачених коштів, саме фізична особа повинна надати докази на підтвердження того, що помилилася, коли сплачувала збір.
Отже, позивач повинна була надати органу Пенсійного фонду України передбачені підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку № 1740 документи на підтвердження того, що вона придбала житло вперше.
Також суд звертає увагу на те, що у зазначених положеннях пункту 15-2 Порядку № 1740 деталізовано зміст поняття «придбаває житло вперше», яке необхідно розуміти так, що фізична особа не має та не набувала права власності на житло, в тому числі в результаті приватизації.
З огляду на наведене, під час вирішення питання чи є операція купівлі-продажу житла об'єктом сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, термін «придбавання майна» треба використовувати як такий, що охоплює (включає) не лише оплатне набуття права власності на певний об'єкт, а і його безоплатну приватизацію.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25 листопада 2021 року у справі № 280/9714/20.
У матеріалах справи відсутні докази про те, що ОСОБА_1 виконала вимоги пункту 15-2 Порядку № 1740 щодо подання Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві документів до заяви про повернення помилково сплачених коштів.
Повертаючись до оцінки фактичних обставин цієї справи, суд виходить з такого.
Позивач звернулась до відповідача із заявою від 19 листопада 2021 року про повернення помилково сплачених коштів. Заявник вважає, що сплачений нею збір у розмірі 15513,00 грн при укладенні договору купівлі-продажу від 22 вересня 2020 року підлягає поверненню, оскільки нею вперше придбавалась квартира.
Оцінюючи подану позивачем заяву на відповідність передбаченим підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку № 1740 вимогам, суд враховує, що до заяви не додано даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даних про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду, що охоплюють період з 1992 року та мають бути надані з усіх місць проживання з 1992 року по дату укладення договору купівлі-продажу.
Отже, поданий позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві пакет документів був недостатнім (некомплектним) для прийняття органом Пенсійного фонду України позитивного рішення.
Суд також вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що суд у цій справі перевірив обґрунтованість відмови Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, наданої листом від 23 листопада 2021 року № 2600-0603-8/184939. Проте це рішення не є перешкодою для позивача повторно звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України із належно оформленою заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування зокрема з наданням додатків, передбачених підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку № 1740.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).
Водночас, обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності жодним чином не нівелює обов'язку позивача довести суду ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 9 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Підсумовуючи викладене, зважаючи на встановлені судом обставини та нормативне регулювання спірних правовідносин, суд встановив, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, тому вимоги позивача є безпідставними та в їх задоволенні належить відмовити.
За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання адміністративного позову покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ідентифікацій код 37993783, місцезнаходження: вул. Терещенківська, буд. 11-А, м. Київ, 01601) про зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно з пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.І. Чернявська