про прийняття звіту про виконання судового рішення в частині
та
зміну способу і порядку виконання судового рішення
30 грудня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/2313/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши у письмовому провадженні звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду у справі № 360/2313/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності посадових осіб та зобов'язання вчинити певні дії,
4 листопада 2025 року до Луганського окружного адміністративного суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» надійшла заява адвоката Хоменка Сергія Олександровича від 4 листопада 2025 року б/н про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 360/2313/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності посадових осіб та зобов'язання вчинити певні дії.
Суд своєю ухвалою від 27 листопада 2025 року серед іншого задовольнив заяву адвоката Хоменка Сергія Олександровича про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду; зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 у строк до 29 грудня 2025 року включно подати суду звіт про фактичне виконання в повному обсязі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 360/2313/21; зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 у строк до 29 грудня 2025 року включно подати суду документально підтверджену інформацію щодо повного та фактичного виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 360/2313/21 в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановлену частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зокрема наказ про виплату нарахованої на виконання рішення суду одноразової грошової допомоги та докази виплати спірної допомоги).
22 грудня 2025 року від Військової частини НОМЕР_1 через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» за вхідним реєстраційним № 23303/2025 надійшов звіт від 22 грудня 2025 року № 980 про часткове виконання рішення суду.
Суд ухвалою від 23 грудня 2025 року:
- звіт Військової частини НОМЕР_1 від 22 грудня 2025 року № 980 про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 360/2313/21 призначив до розгляду у письмовому провадженні (без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи) на 30 грудня 2025 року;
- запропонував стягувачу ( ОСОБА_1 ) у строк до 29 грудня 2025 року включно подати суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» пояснення щодо звіту Військової частини НОМЕР_1 від 22 грудня 2025 року № 980;
- запропонував стягувачу ( ОСОБА_1 ) та боржнику (Військовій частині НОМЕР_1 ) у строк до 29 грудня 2025 року включно подати суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» пояснення щодо зміни способу і порядку виконання рішення суду у справі № 360/2313/21 шляхом стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 нарахованої на виконання рішення суду суми одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановленої частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
29 грудня 2025 року від Військової частини НОМЕР_1 через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» надійшли пояснення від 26 грудня 2025 року № 993, у яких відповідач зазначає, що не вбачає підстав для зміни способу і порядку виконання судового рішення у цій справі.
Станом на 30 грудня 2025 року письмових пояснень щодо зміни способу і порядку виконання рішення суду у справі № 360/2313/21 від позивача (його представника) не надійшло.
У звіті від 22 грудня 2025 року № 980 про часткове виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 360/2313/21 Військова частина НОМЕР_1 зазначила, що представник юридичної служби Військової частини НОМЕР_1 подав рапорт на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 360/2313/21.
Згідно із довідкою-розрахунком від 29 листопада 2025 року № 7083/ФЕС одноразова допомога при звільненні у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби позивача до виплати складає 52881,88 грн.
Військова частина НОМЕР_1 (командир Військової частини НОМЕР_1 ) подала відповідний розрахунок потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення до начальника забезпечувального органу за грудень 2025 року, зокрема, на позивача (позиція № 135).
Згідно із випискою з рахунку за 14 березня 2025 року сплачено витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1038,37 грн.
Відповідно до підпункту 1.2 Інструкції з організації претензійної та позовної роботи, самопредставництва, представництва інтересів Міністерства оборони України, Збройних Сил України у судах та інших державних органах, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 грудня 2016 року № 744 (далі - Інструкція № 744), з метою захисту інтересів держави, командир військової частини зобов'язаний вжити заходи щодо оскарження в апеляційному порядку рішення суду, прийнятого не на користь Військової частини НОМЕР_1 , за необхідності вживати належних заходів щодо поновлення строків на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до Інструкції № 744, Положення про фінансове господарство розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня (другого ступеня) за кошторисом Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 5 листопада 2009 року № 550, Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, доведених наказом Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року № 280, якщо рішення суду набрало законної сили після вжиття заходів щодо його оскарження, відповідно до якого фінансово-економічна служба Військової частини НОМЕР_1 зобов'язана здійснити відповідні видатки за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», начальником фінансово-економічної служби - головним бухгалтером складається розрахунок коштів, необхідних для виконання рішення суду відповідно до чинного законодавства, який разом з копією рішення суду, та заявкою (додатковою заявкою), в якій враховані відповідні кошти надсилається до фінансово-економічного підрозділу вищого органу для його перевірки стосовно відповідності нормам чинного законодавства та рішенню суду. У разі надходження асигнувань за КЕКВ 2800 «Інші видатки» для виконання рішення суду, кошти невідкладно перераховуються на карткові рахунки військовослужбовців відповідно до складених розрахунків.
На сьогоднішній день, асигнувань для виконання вищевказаного рішення суду не надходило. В разі їх надходження, кошти невідкладно буде перераховано на карткові рахунки військовослужбовців.
Водночас, у зв'язку із відсутністю фінансування у Військовій частині НОМЕР_1 кошти ОСОБА_1 ще не надходили, тому виплати йому ще не здійснені.
У зв'язку із тим, що Військова частина НОМЕР_1 перебуває на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_1 і не є розпорядником коштів, то у неї не має можливості самостійно здійснювати такі виплати.
Станом на 22 грудня 2025 року інформації щодо виділення додаткових асигнувань з цього приводу на адресу Військової частини НОМЕР_1 не надходило.
Військова частина НОМЕР_1 не включена до Єдиного реєстру підприємств та організацій України, а є структурним підрозділом у Збройних силах України.
Згідно із реєстраційною карткою розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів), а саме у пункті 3 зазначено найменування розпорядника бюджетних коштів вищого рівня - Військова частина НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Військова частина НОМЕР_1 не має впливу на вищий орган, який відповідає за кінцевий результат щодо всіх питань по здійсненню саме виплат грошових коштів, оскільки саме з державного бюджету вкотре не поступають кошти для виконання рішень судів.
Військова частина НОМЕР_1 не може підпадати до кола осіб - суб'єктів владних повноважень для практичного виконання судового рішення в частині здійснення грошових виплат військовослужбовцям, оскільки Військова частина НОМЕР_1 не має своїх фінансових окремих рахунків, не включена до Єдиного реєстру підприємств та організацій України, а є структурним підрозділом у Збройних силах України.
З урахуванням викладеного, відповідач просить:
залучити цей звіт стосовно заяви адвоката Хоменка Сергія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 360/2313/21;
відмовити у задоволенні заяви адвоката Хоменка Сергія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про встановлення судового контролю;
відмовити у накладенні на командира Військової частини НОМЕР_1 штрафу за невиконання рішення суду у справі № 360/2313/21 за заявою адвоката Хоменка Сергія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 ;
продовжити процесуальний строк ухвали.
При розгляді звіту про часткове виконання рішення суду, суд виходить з такого.
Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 16 жовтня 2024 року у справі № 360/2313/21, яке набрало законної сили 16 листопада 2024 року, позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності посадових осіб та зобов'язання вчинити певні дії задовольнив:
- визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановленої частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановлену частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.
28 листопада 2024 року позивачу за рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 360/2313/21, яке набрало законної сили 16 листопада 2024 року та підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», видано виконавчий лист.
Постановою начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 21 лютого 2025 року ВП № 77289384 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі № 360/2313/21, виданого Луганським окружним адміністративним судом 28 листопада 2024 року, про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановлену частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Військова частина НОМЕР_1 листом від 17 квітня 2025 року № 2278 повідомила державного виконавця, що відповідно до підпункту 1.2 Інструкції № 744 з метою захисту інтересів держави, командир військової частини зобов'язаний вжити заходи щодо оскарження в апеляційному порядку рішення суду, прийнятого не на користь Військової частини НОМЕР_1 , за необхідності вживати належних заходів щодо поновлення строків на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до Інструкції № 744, Порядку про фінансове господарство розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня (другого ступеня) за кошторисом Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 5 листопада 2009 року № 550, Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, доведених наказом Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року № 280, якщо рішення суду набрало законної сили після вжиття заходів щодо його оскарження, відповідно до якого фінансово-економічна служба Військової частини НОМЕР_1 зобов'язана здійснити відповідні видатки за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», начальником фінансово-економічної служби - головним бухгалтером складається розрахунок коштів, необхідних для виконання рішення суду відповідно до чинного законодавства, який разом з копією рішення суду та заявкою (додатковою заявкою), в якій враховані відповідні кошти, надсилається до фінансово-економічного підрозділу вищого органу для його перевірки стосовно відповідності нормам чинного законодавства та рішенню суду. Військовою частиною НОМЕР_1 вживаються заходи щодо апеляційного оскарження рішення суду у справі № 360/2313/21.
Перевіркою інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, по справі № 360/2313/21 суд встановив відсутність будь-яких ухвал суду апеляційної інстанції після ухвалення Луганським окружним адміністративним судом 16 жовтня 2024 року судового рішення.
Постановою начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 22 квітня 2025 року ВП № 77289384 на Військову частину НОМЕР_1 за невиконання судового рішення у справі № 360/2313/21 накладено штраф у розмірі 5100,00 грн.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частин другої, третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення (абзац другий частини першої статті 382 КАС України).
Відповідно до частини третьої статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Згідно із частиною першою статті 383-2 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Абзацом першим частини першої статті 383-3 КАС України визначено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 383-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
Судом встановлено, що звіт Військової частини НОМЕР_1 відповідає вимогам, встановленим частинами другою, третьою статті 382-2 КАС України.
Розглянувши звіт про виконання рішення суду разом з доданими до нього доказами, суд встановив, що Військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішення суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 360/2313/21 вчинено такі дії.
Т. в. о. помічника командира з правової роботи - начальник юридичної служби військової частини ОСОБА_2 склав на ім'я командира Військової частини НОМЕР_1 рапорт без дати № НОМЕР_3 , яким доповів про необхідність виконання судового рішення у справі № 360/2313/21. Зокрема у рапорті зазначено, що станом на 27 листопада 2025 року рішення суду не виконано у зв'язку з чим є необхідність у фактичному виконанні такого рішення.
29 листопада 2025 року Військовою частиною НОМЕР_1 складено довідку-розрахунок № 7083/ФЕС одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожен календарний рік служби ОСОБА_1 , відповідно до якої згідно із наказом командира Військової частини польова пошта НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 14 червня 2017 року № 173 прапорщика ОСОБА_1 , командира відділення управління штабу батальйону взводу зв'язку НОМЕР_5 механізованого батальйону, звільненого наказом командира Військової частини НОМЕР_4 відповідно до частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за пунктом «ж» (які вислужили строк військової служби за контрактом), вважати, що справу та посаду здав, та включено до оперативного резерву першої черги на посади згідно із військово-облікових спеціальностей і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 . З 14 червня 2017 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. У Збройних силах України з 17 листопада 1995 року до 14 червня 2017 року. На момент звільнення вислуга років склала 21 рік 6 місяців 28 днів. Місячне грошове забезпечення на момент звільнення склало: звання - 60,00 грн, оклад - 685,00 грн, вислуга - 260,75 грн, НВОВЗ - 502,88 грн, премія - 3527,74 грн, разом - 5036,37. Одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби за рішенням суду у справі № 360/2313/21 складатиме: 5036,37 грн х 50 % х 21 рік = 52881,88 грн.
Відповідно до основної заявки-розрахунку від 2 грудня 2025 року № 19 на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення А0536 на грудень 2025 року та додатку № 2 до цієї заявки Військовою частиною НОМЕР_1 сформовано заявку на виділення коштів для виконання рішення суду у справі № 360/2313/21, військовослужбовець ОСОБА_1 (порядковий номер 135), потреба для виплати складає - 52882,00 грн, потреба за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення (з к. ПДФО та ЄСВ) - 62401,00 грн.
Отже, 29 листопада 2025 року Військова частина НОМЕР_1 на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 360/2313/21 здійснила позивачу розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні, а 3 грудня 2025 року включила суму такої грошової допомоги до основної заявки-розрахунку на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки».
Проте суду не надано доказів виплати позивачу нарахованої на виконання рішення суду суми одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 52881,88 грн.
Однак, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що Військова частина НОМЕР_1 вживає заходи в межах наданих їй повноважень з метою виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 52881,88 грн.
Водночас неможливість повного виконання цього рішення зумовлена відсутністю у відповідача коштів, призначених для виконання рішення суду. При цьому Військова частина НОМЕР_1 проти виплати одноразової грошової допомоги при звільненні не заперечує та зазначає, що відповідні виплати будуть здійсненні після надходження до боржника коштів, призначених для виконання рішення суду.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справі № 140/279/21.
Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов'язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
У адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.
Відповідно до частини третьої статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
У частині дев'ятій статті 382-3 КАС України визначено, що суд розглядає питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення за правилами статті 378 цього Кодексу.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу (частина одинадцята статті 382-3 КАС України).
Наданими до матеріалів справи документами, підтверджено, що боржником в межах наданих йому повноважень вживаються заходи з метою повного виконання рішення суду, проте такі заходи є недієвими, оскільки не призвели до повного виконання рішення суду.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.
У статті 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
У абзаці першому частини першої статті 378 КАС України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
За приписами частини третьої статті 378 КАС України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Отже з наведених положень слідує, що невиконання рішення суду в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановленої частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», є підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Як вже встановлено судом на виконання рішення суду Військова частина НОМЕР_1 нарахувала ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні у загальному розмірі 52881,88 грн.
З дати набрання рішенням суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 360/2313/21 законної сили пройшло більше двох місяців.
Проте нарахована на виконання цього рішення суду одноразова грошова допомога при звільненні позивачу не сплачена.
За наслідками розгляду звіту суд дійшов висновку про наявність підстав для:
- прийняття звіту Військової частини НОМЕР_1 від 22 грудня 2025 року № 980 про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 360/2313/21 в частині нарахування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановленої частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- зміни способу і порядку виконання рішення суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 360/2313/21 в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановлену частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановленої частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у загальному розмірі 52881,88 грн;
- припинення судового контролю за виконанням рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 360/2313/21, встановленого ухвалою від 27 листопада 2025 року.
Також за наслідками розгляду звіту суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до командира Військової частини НОМЕР_1 штрафу, оскільки неповне виконання судового рішення обумовлене причинами, які не залежать від волевиявлення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Суд зазначає, що ухвала в частині зміни способу і порядку виконання рішення суду стосується вже нарахованої та чітко визначеної суми одноразової грошової допомоги при звільненні, а тому зміна способу і порядку виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов'язання, а є лише зміною невиконаного грошового зобов'язання у форму примусового грошового стягнення для ефективного забезпечення права позивача.
У постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22 Верховний Суд виснував, що судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України.
Застосування процесуального механізму, передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов'язання вчинити дії на стягнення з органу Пенсійного фонду України нарахованої суми пенсії є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина, а не на формальне завершення виконавчого провадження.
Верховний Суд відхилив доводи органу Пенсійного фонду України щодо неможливості заміни зобов'язання вчинити дії на стягнення коштів, оскільки такий підхід є застарілим та таким, що не враховує змін, які відбулися у статті 378 КАС України з 19 грудня 2024 року згідно із Законом 21 листопада 2024 року № 4094-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень», та визнав неправомірним будь-який формалістичний підхід до тлумачення статті 378 КАС України, який дозволяє суб'єкту владних повноважень зловживати процесуальними правами шляхом затягування виконання рішення, особливо у випадках, коли такий підхід нівелює реальне поновлення прав заявника.
Верховний Суд вкотре наголосив, що формальне виконання зобов'язань без реального відновлення прав особи є неприпустимим, особливо у справах щодо пенсійних виплат. Судовий контроль має гарантувати ефективний захист соціальних прав. Метою судового контролю за виконанням рішення суду є не лише перевірка звіту боржника, а й забезпечення фактичного поновлення прав. Якщо виконання рішення про зобов'язання вчинити дії блокується неправомірною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, суд зобов'язаний обрати інший спосіб виконання, який забезпечить безумовне і реальне поновлення прав, а саме - стягнення коштів.
Керуючись статтями 241-243, 248, 256, 378, 382, 382-1, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Прийняти звіт Військової частини НОМЕР_1 від 22 грудня 2025 року № 980 про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 360/2313/21 в частині нарахування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановленої частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Змінити спосіб і порядок виконання рішення суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 360/2313/21 в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановлену частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на стягнення з Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановленої частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у загальному розмірі 52881,88 грн (п'ятдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят одна грн 88 коп.).
Припинити судовий контроль за виконанням рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 360/2313/21, встановлений ухвалою від 27 листопада 2025 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Cуддя Т.І. Чернявська