29 грудня 2025 року м. Київ № 320/10553/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії з врахуванням заробітної плати за період з 06.1995 р. по 05.2000 р. згідно Довідки №119 від 28.01.2021 року та Довідки №120 від 28.01.2021 року про заробітну плату, які видані Державним унітарним підприємством ЛНР «Республіканська паливна компанія «СХІДВУГІЛЛЯ» Виробничий підрозділ «Шахтоуправління Краснодонське»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 з 27.05.2021 року перерахунок і виплату пенсії з врахуванням заробітної плати за період з 06.1995 р. по 05.2000 р. згідно Довідки № 119 від 28.01.2021 року та Довідки № 120 від 28.01.2021 року про заробітну плату, які видані Державним унітарним підприємством ЛНР «Республіканська паливна компанія «СХІДВУГІЛЛЯ» Виробничий підрозділ «Шахтоуправління Краснодонське».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що пенсіонер перебуває на обліку у відповідача і отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1. Проте, відповідачем вже вдруге відмовлено у перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати за період з червня 1995 по травень 2000 рр. згідно довідки №119 від 28.01.2021 та довідки №120 від 28.01.2021 про заробітну плату Державного унітарного підприємства ЛНР «Республіканська паливна компанія «Східвугілля» Виробничий підрозділ «Шахтоуправління Краснодонське», чим було порушено право позивача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав та подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що оскільки позивачем не подано до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві жодних додаткових документів для підтвердження страхового стажу, надані ним довідки є недійсними та не створюють жодних правових наслідків, а дії відповідача в межах спірних відносин є правомірними. Стверджує, що відповідно до вимог ч. 2 та ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначенні у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових підстав. Крім того, зазначає, що відповідно до постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17 березня 2015 р. окремі райони та населенні пункти Донецької та Луганської областей, що були захопленні терористичними організаціями за активної участі Збройних Сил російської федерації отримали статус тимчасово окупованої території. Таким чином, відповідальність за надану в ній інформацію ніхто не несе, перевірити достовірність наданих в ній даних не можливо. Зазначає, що будь-які довідки чи інші документи, підготовленні або видані з території, які не підконтрольні українській владі, не підлягають розгляду, а отже підстави для здійснення перерахунку пенсії на підставі вищевказаних довідок відсутні.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Заявою від 27.05.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з проханням здійснити обчислення пенсії за віком з врахуванням заробітної плати за період з червня 1995 року по травень 2000 року згідно довідки №119 від 28 січня 2021 року та Довідки № 120 від 28 січня 2021 року про заробітну плату, які видані Державним унітарним підприємством ЛНР «Республіканська паливна компанія «Східвугілля» Виробничий підрозділ «Шахтоуправління Краснодонське».
Листом Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві від 07.06.2021 №2600-1201-8/93654 відповідачем повідомлено про залишення заяви без виконання, оскільки документи, які видані органами або особами на тимчасово окупованій території є недійсними та не підлягають реєстрації.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у прийнятті документі та здійсненні на їх підставі перерахунку пенсії протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.05.2022 у справі №640/18055/21, яке набрало законної сили позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо залишення без виконання наданих ОСОБА_1 довідок № 119 від 28 січня 2021 року та №120 від 28 січня 2021 року про заробітну плату, які видані Державним унітарним підприємством ЛНР «Республіканська паливна компанія «Східвугілля» Виробничий підрозділ «Шахтоуправління Краснодонське».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 травня 2021 року та додані до неї довідки № 119 від 28 січня 2021 року та № 120 від 28 січня 2021 року про заробітну плату, які видані Державним унітарним підприємством ЛНР «Республіканська паливна компанія «Східвугілля» Виробничий підрозділ «Шахтоуправління Краснодонське».
В решті позовних вимог відмовлено.
Судом встановлено, що на виконання зазначеного рішення суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 17.01.2023 № 2600-0202-8/8478 позивачу повторно відмовлено у перерахунку пенсії по заробітній платі згідно Довідки про заробітну плату №119 від 28.01.2021 та № 120 від 28.01.2021, які видані Державним унітарним підприємством ЛНР «Республіканська паливна компанія «Східвугілля».
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 23.12.2022 №2600-0309-8/170854 повідомлено ОСОБА_1 про прийняте рішення. В якості підстави для відмови відповідач зазначив, що довідки про заробітну плату №119 від 28.01.2021 та № 120 від 28.01.2021, які видані Державним унітарним підприємством ЛНР «Республіканська паливна компанія «Східвугілля» Виробничий підрозділ «Шахтоуправління Краснодонське», не є дійсними і не створюють правових наслідків, оскільки видані підприємством, організованому в не передбаченому законному порядку.
Додатково відповідач зауважив, що згідно із частиною 3 статті 44 Закону органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №595 з 01.12.2014 на територіях, які тимчасово не контролюються українською владою, органи державної влади, в тому числі Пенсійного фонду України, не функціонують. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р визначено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
Крім того, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207-VІІ визначено особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій па тимчасово окупованій території.
Відповідно до зазначеного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною третьою статті 9 зазначеного Закону, є недійсним і не створює правових наслідків.
Враховуючи наведене, будь-які запити, звернення, довідки чи інші документи, підготовлені або видані органами фонду з територій, які непідконтрольні українській владі, не підлягають реєстрації та виконанню.
Позивач вважає дії відповідача щодо неврахування заробітної плати згідно Довідки про заробітну плату № 119 від 28.01.2021 та №120 від 28.01.2021, які видані Державним унітарним підприємством ЛНР «Республіканська паливна компанія «Східвугілля» протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р. № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною 1 ст. 9 Закону № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
За правилами частини першої статті 44 Закону № 1058-1V звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Нормами підпункту 3 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, передбачено, що за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до пункту 2.10 вказаного Порядку довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Як встановлено судом, відповідачем відмовлено позивачу у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату № 119 від 28 січня 2021 року та Довідки № 120 від 28 січня 2021 року, які видані Державним унітарним підприємством ЛНР «Республіканська паливна компанія «Східвугілля» Виробничий підрозділ «Шахтоуправління Краснодонське», оскільки вони не є дійсними і не створюють правових наслідків, позаяк видані підприємством, організованому в не передбаченому законом порядку з посиланням на пункти 2, 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Згідно з статтею 18 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон №1207-VII) громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Положеннями частин 1 - 3 статті 9 Закону № 1207-VII передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що акт (рішення, документ), виданий органом на тимчасово окупованій території, є недійсним і не створює правових наслідків у разі, якщо він виданий органом, створеним у порядку, не передбаченому законом.
Разом з тим, суд звертає увагу на положення частини четвертої статті 9 Закону № 1207-VII, відповідно до якої встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.05.2022 у справі №640/18055/21, яке набрало законної сили позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо залишення без виконання наданих ОСОБА_1 довідок № 119 від 28 січня 2021 року та № 120 від 28 січня 2021 року про заробітну плату, які видані Державним унітарним підприємством ЛНР «Республіканська паливна компанія «Східвугілля» Виробничий підрозділ «Шахтоуправління Краснодонське».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 травня 2021 року та додані до неї довідки № 119 від 28 січня 2021 року та № 120 від 28 січня 2021 року про заробітну плату, які видані Державним унітарним підприємством ЛНР «Республіканська паливна компанія «Східвугілля» Виробничий підрозділ «Шахтоуправління Краснодонське».
В решті позовних вимог відмовлено.
Частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як було зазначено судом, у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.05.2022 у справі №640/18055/21 «…проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку про те, що наявні в трудовій книжці записи підтверджують інформацію про страховий стаж позивача за спірний період, що також підтверджено довідками, які у даному конкретному випадку мають братися до уваги відповідачем, проте, жодним чином не легітимізує окупаційну владу, відтак, відмова відповідачем прийняти дані довідки та надати їм оцінку у сукупності з наявними в матеріалах пенсійної справи документами, на цій підставі, не відповідає принципам належного урядування, оскільки порушує права позивача, апелюючи до формальних підстав.
Позивач не має жодних інших варіантів діяти, аніж отримати такі довідки задля підтвердження наявного в нього права на пенсійне забезпечення, у тому розмірі, що він заробив впродовж свого трудового шляху.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Перший протокол), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Рішенням ЄСПЛ у справі «Крістіан Мюллер проти Австрії» від 16 грудня 1974 року, надано позицію щодо застосування статті 1 Першого протоколу, згідно якої, обов'язок робити внесок у систему соціального забезпечення може, за певних обставин, надати право власності на активи, які використовуються для виплати пенсій.
Таким чином, право особи на пенсію є майном у розумінні Першого протоколу, якого особа може бути позбавлена лише за обґрунтованою необхідністю в інтересах суспільства.
Необхідність позбавлення позивача права власності, у тому числі на частину пенсії, повинна бути обґрунтованою не лише наявністю суспільного інтересу, а й можливістю діяти всупереч Конституції України заради задоволення такого інтересу. За відсутності підстав для порушення права особи на мирне володіння своїм майном, суд оцінює дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, як невиправдані та протиправні в частині відмови в урахуванні довідки про заробітну плату з підстав видачі їх органом, який знаходиться на непідконтрольній території.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій ГУ ПФУ в м. Києві щодо залишення без виконання наданих позивачем довідок №119 від 28 січня 2021 року та Довідки №120 від 28 січня 2021 року про заробітну плату, які видані Державним унітарним підприємством ЛНР «Республіканська паливна компанія «Східвугілля» Виробничий підрозділ «Шахтоуправління Краснодонське» та зобов'язання ГУ ПФУ в м. Києві розглянути заяву позивача від 27 травня 2021 року та додані до неї довідки №119 від 28 січня 2021 року та Довідки №120 від 28 січня 2021 року про заробітну плату, які видані Державним унітарним підприємством ЛНР «Республіканська паливна компанія «Східвугілля» Виробничий підрозділ «Шахтоуправління Краснодонське».».
При цьому, судом в межах адміністративної справи №640/18055/21 з метою належного захисту прав ОСОБА_1 було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 травня 2021 року та додані до неї довідки №119 від 28 січня 2021 року та №120 від 28 січня 2021 року про заробітну плату, які видані Державним унітарним підприємством ЛНР «Республіканська паливна компанія «Східвугілля» Виробничий підрозділ «Шахтоуправління Краснодонське».
Суд зазначає, що надані позивачем довідки, згідно штампу, видані на тимчасово непідконтрольній території (окупованій території), за часів дії окупаційної адміністрації.
У випадку недостатності наданих документів, або необхідності надання додаткових документів відповідач мав скористатись своїм правом на витребування таких документів у роботодавця позивача відповідно до приписів ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV, чи запропонувати позивачу надати такі документи відповідно до п. 4.2. розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, чого відповідачем зроблено не було.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції викладеній у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року №227/516/17, від 18.11.2022 у справі № 560/3734/22.
Враховуючи викладене, суд вважає, що довідка про заробітну плату №119 від 28 січня 2021 року та довідка №120 від 28 січня 2021 року про заробітну плату, які видані Державним унітарним підприємством ЛНР «Республіканська паливна компанія «Східвугілля» Виробничий підрозділ «Шахтоуправління Краснодонське», підлягали перевірці відповідачем відповідно до висновків Окружного адміністративного суду міста Києва.
Водночас, судом в ході розгляду справи не встановлено виконання з боку відповідача приписів норми Закону №1207-VII для повного та всебічного захисту пенсійних прав позивача, не досліджено матеріали пенсійної справи останнього з метою співставлення періодів, зазначених в спірних довідках, із записами про роботу в трудовій книжці, не з'ясовано правові наслідки можливого проведення перерахунку пенсії на підставі поданої довідки в частині щодо реальної зміни розміру пенсії у бік збільшення та вірогідності покращення становища пенсіонера за наслідками такого перерахунку, що є складовою конституційного права позивача на отримання належного рівня пенсійного забезпечення.
Щодо допустимості та достовірності вказаних довідок суд зазначає, що в даному випадку до вказаних правовідносин підлягають застосуванню «намібійські винятки» Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
У 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй у документі Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .
Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах Лоізіду проти Туреччини (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать .
В такому випадку, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Враховуючи викладене, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи «Намібійські винятки», сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих органами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення як громадянину, який працював на роботах зі шкідливими умовами праці.
Така позиція суду узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом в постановах від 12 вересня 2018 року у справі №310/8280/16-а та від 17 липня 2019 року у справі №302/757/17-а.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, довідка про заробітну плату №119 від 28 січня 2021 року та довідка №120 від 28 січня 2021 року про заробітну плату, які видані Державним унітарним підприємством ЛНР «Республіканська паливна компанія «Східвугілля» Виробничий підрозділ «Шахтоуправління Краснодонське» підлягають врахуванню в обмеженому контексті в частині даних щодо заробітної плати та первинних документів.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що протиправності дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії з врахуванням заробітної плати за період з 06.1995 по 05.2000 рр. згідно Довідки №119 від 28.01.2021 року та Довідки №120 від 28.01.2021 року про заробітну плату, які видані Державним унітарним підприємством ЛНР «Республіканська паливна компанія «СХІДВУГІЛЛЯ» Виробничий підрозділ «Шахтоуправління Краснодонське».
Верховний Суд у постанові від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 та від 08.02.2022 у справі №160/6762/21 сформулював висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
В постанові від 22.09.2022 у справі №380/12913/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду сформулював концепцію «ефективного правосуддя» в контексті вибору ефективного способу захисту порушеного права, та зазначив, що «КАС України орієнтує відповідачів (суб'єктів владних повноважень) забезпечувати ефективний захист прав і свобод до моменту ініціювання особою судового провадження, так відповідно до частини другої статті 17 КАС України особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення позову […].
Ефективно працююча система суб'єктів владних повноважень (головним чином, органів виконавчої гілки влади та органів місцевого самоврядування) є тим механізмом, який ефективно захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, що мінімізує можливість виникнення спорів у публічно-правовій сфері та, відповідно, робить непотрібним звернення до адміністративного суду; частина друга статті 2 КАС України орієнтує відповідачів (суб'єктів владних повноважень) забезпечувати ефективний захист та зобов'язує, у разі порушення таких прав, свобод чи інтересів, поновити їх до моменту ініціювання особою судового провадження […].
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам».
В постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 7 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справі № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 3 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а, від 12 квітня 2018 року справі № 826/8803/15, від 21 червня 2018 року у справі № 274/1717/17, від 14 серпня 2018 року у справі № 820/5134/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 826/521/16, від 30 березня 2021 року у справі № 400/1825/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 27 вересня 2021 року у справі № 380/8727/20 та від 22 вересня 2022 року у справі № 380/12913/21 сформований висновок, згідно якого дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
Поряд з цим, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову шляхом: визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії з врахуванням заробітної плати за період з 06.1995 р. по 05.2000 р. згідно Довідки №119 від 28.01.2021 року та Довідки №120 від 28.01.2021 року про заробітну плату, які видані Державним унітарним підприємством ЛНР «Республіканська паливна компанія «СХІДВУГІЛЛЯ» Виробничий підрозділ «Шахтоуправління Краснодонське»; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.05.2021 року про перерахунок і виплату пенсії з врахуванням заробітної плати за період з 06.1995 р. по 05.2000 р. згідно Довідки №119 від 28.01.2021 року та Довідки №120 від 28.01.2021 року про заробітну плату, які видані Державним унітарним підприємством ЛНР «Республіканська паливна компанія «СХІДВУГІЛЛЯ» Виробничий підрозділ «Шахтоуправління Краснодонське», з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
Водночас, вимоги позивача стосовно зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 з 27.05.2021 року перерахунок і виплату пенсії з врахуванням заробітної плати за період з 06.1995 р. по 05.2000 р. згідно Довідки № 119 від 28.01.2021 року та Довідки № 120 від 28.01.2021 року про заробітну плату, які видані Державним унітарним підприємством ЛНР «Республіканська паливна компанія «СХІДВУГІЛЛЯ» Виробничий підрозділ «Шахтоуправління Краснодонське» є передчасною та задоволенню не підлягає.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, з урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог лише у зв'язку з неправильним визначенням способу поновлення порушеного права позивача, суд дійшов висновку, що з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір на загальну суму 1073,60 грн.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії з врахуванням заробітної плати за період з 06.1995 р. по 05.2000 р. згідно Довідки № 119 від 28.01.2021 року та Довідки № 120 від 28.01.2021 року про заробітну плату, які видані Державним унітарним підприємством ЛНР «Республіканська паливна компанія «СХІДВУГІЛЛЯ» Виробничий підрозділ «Шахтоуправління Краснодонське».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.05.2021 року про перерахунок і виплату пенсії з врахуванням заробітної плати за період з 06.1995 р. по 05.2000 р. згідно Довідки № 119 від 28.01.2021 року та Довідки № 120 від 28.01.2021 року про заробітну плату, які видані Державним унітарним підприємством ЛНР «Республіканська паливна компанія «СХІДВУГІЛЛЯ» Виробничий підрозділ «Шахтоуправління Краснодонське», з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) суму судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три гривні) 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.