30 грудня 2025 року Справа № 280/11143/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Богатинський Б.В., перевіривши матеріали позовної заяви
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ),
третя особа Військова частина НОМЕР_4 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 )
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), третя особа Військова частина НОМЕР_4 , відповідно до якої, позивач просить суд:
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо:
1) не підготовки довідки про вартість речового майна, що належить до видачі щодо ОСОБА_1 , за формою, яка наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178;
2) не нарахування та невиплати, в тому числі, при остаточному розрахунку під час звільнення з військової служби ОСОБА_1 : грошової компенсації вартості неотриманого речового майна за період його служби; грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 - 2023 роки; грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку згідно ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» за 2022 - 2023 роки; грошової допомоги на оздоровлення за 2022 - 2023 роки; матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2022 - 2023 роки; одноразової грошової допомоги мобілізованому при звільненні відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби»; щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у чинній на 2022 рік редакції) за 2022 рік.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 :
1) підготувати довідку про вартість речового майна, що належить до видачі щодо ОСОБА_1 , за формою, яка наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178;
2) нарахувати та виплати ОСОБА_1 : грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна за період його служби; грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 - 2023 роки; грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку згідно ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» за 2022 - 2023 роки; грошову допомогу на оздоровлення за 2022 - 2023 роки; матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2022 - 2023 роки; одноразову грошову допомогу мобілізованому при звільненні відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби»; щорічну разову грошову допомогу до 5 травня відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у чинній на 2022 рік редакції) за 2022 рік.
Позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Ухвалою суду від 23 грудня 2025 року позовну заяву залишено без руху, наданий позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду:
- належним чином оформленої позовної заяви, у якій зазначити правильну адресу місцезнаходження третьої особи;
- обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
25 грудня 2025 року до суду надійшла заява про усунення недоліків, у якій представником позивача надані пояснення щодо зазначеної у позові адреси місцезнаходження третьої особи.
Представник позивача просить суд визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду та у зв'язку із цим поновити такий строк.
Обґрунтовуючи заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою, представник позивача посилається на те, що до даного випадку підлягає застосуванню саме норма ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) із врахуванням відповідного рішення Конституційного Суду України. Частина друга статті 233 КЗпП України в частині питання заробітної плати стосується «про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні», тобто нарахованих, але не виплачених з тих чи інших причин. В даному випадку порушені у позові питання відповідачем не визнані, в наказі про виключення зі списків особового складу вони не вирішені, окремих наказів з цього приводу не видавалось, тобто спір стосується не стягнення (виплати), а йде саме про право позивача на ці складові грошового забезпечення (зобов'язання нарахувати та вже після цього виплатити). ОСОБА_1 до цього часу не надано відповідного письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні та мотивів не нарахування та не виплати відповідних спірних сум.
Як вже зазначено судом в ухвалі від 23 грудня 2025 року, вирішуючи питання щодо строку звернення до суду, суд виходить з наступного.
За приписами частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої - другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Судом встановлено, що позивача звільнено з військової служби наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від "04" березня 2023 року №20-РС у запас за підпунктом "г" (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу).
Стосовно доводів представника позивача про ненадання до цього часу позивачу відповідного письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, суд вказує, що позивач отримав такі відомості ще у 2023 році, що підтверджується матеріалами справи (витяг з наказу, грошовий атестат, картка особового рахунку працівника за 2023 рік).
Суд зазначає, що строк звернення до суду у цій справі врегульований частиною другої статті 233 КЗпП України, а не частиною першою статті 233 КЗпП України на яку посилається представник позивача, оскільки позивача звільнено з військової служби.
До суду позовна заява надійшла 18 грудня 2025 року.
Отже, позивачем пропущений тримісячний строк звернення до суду з цим позовом.
Суд не приймає як обґрунтовані доводи представника позивача, що частина друга статті 233 КЗпП України не застосовується, адже спір стосується не стягнення (виплати), а саме права позивача на ці складові грошового забезпечення (зобов'язання нарахувати та вже після цього виплатити), оскільки частина друга статті 233 КЗпП України визначає строк звернення для вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
З наведеного законодавчого регулювання встановлено, що тримісячний строк встановлений для звернення для вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, а не стягнення таких сум, тобто трудовий спір про як нараховані та невиплачені, так і про ненараховані суми, які належать працівнику від роботодавця.
Суд звертає увагу, що Велика палата Конституційного Суду України 11 грудня 2025 року розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України та ухвалила Рішення № 1-р/2025 у якому наголошується, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.
За висновками Конституційного Суду України, законодавець, установлюючи тримісячний строк для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, не врахував, що зобов'язання щодо виплати винагороди за працю є триваючим, призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав працівника, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України. Така законодавча конструкція ставить працівника, який перебуває у трудових відносинах, у менш захищене становище порівняно зі звільненим працівником, що суперечить принципу рівності та гарантії ефективного судового захисту.
Таким чином, Конституційний Суд України визнаючи частину першу статті 233 КЗпП України такою, що не відповідає Конституції України вказав на звуження змісту та обсягу конституційних прав працівника, який перебуває у трудових відносинах.
Разом з тим, частина 2 статті 233 КЗпП України, якою врегулюванні строки звернення до суду звільненого працівника є чинною та неконституційною не визнавалась.
Крім того, суд звертає увагу, що у відповідності до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Суд повторно наголошує, що позивач звільнений з військової служби наказом від 04 березня 2023 року.
При цьому, позивач вже звертався до суду з позовом щодо вирішення трудового спору, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року у справі №280/1051/24 позовну заяву задоволено частково, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року рішення скасоване, прийнято у справі нове судове рішення - у задоволенні позову відмовлено.
Суд також враховує, що позивач будучи обізнаним про скасування постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/1051/24, протягом тривалого часу до суду з новим позовом не звертався.
Позовну заяву у цій справі подав 18 грудня 2025 року.
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Разом з тим, у постанові від 19.01.2023 по справі № 240/33276/21 Верховний Суд зазначив, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводити обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду. Особа, яка заявляє клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Отже, позивачем не було наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод для звернення до адміністративного суду протягом встановленого законом строку, а наведені позивачем обставини не є достатніми та не підтверджують поважність підстав для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом.
Також, суд повторно звертає увагу, що у відповідності до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи вищевказане, суд не може поновити строк звернення до суду за відсутності обґрунтованих підстав (та доказів поважності причин його пропуску) для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Пунктами 1 та 9 ч.4 ст.169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк та у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 169 КАС України, про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
Керуючись ст.ст. 169, 241, 243, 248 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , третя особа Військова частина НОМЕР_4 про протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - повернути позивачу.
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.256 КАС України з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена, апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку та у строки встановлені ст.ст.295, 297 КАС України протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Ухвалу складено та підписано 30.12.2025.
Суддя Б.В. Богатинський