29 грудня 2025 року Справа № 280/8442/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом - ОСОБА_1
до - ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
25.09.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у видачі ОСОБА_1 посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби, викладену у листі від 16.09.2025 № 5751/ц;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 видати ОСОБА_1 посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби, відповідно до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою КМУ від 28.05.1993 № 379;
- стягнути з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка є дружиною померлого військовослужбовця ОСОБА_2 . На відповідне звернення із заявою про видачу їй посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби, відповідач відмовив у видачі у зв'язку із виявленням в крові загиблого вміст наркотичних речовин. Вважаючи відмову відповідача такою, що порушує її законні права та інтереси, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 30.09.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 09.10.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
13.10.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що позивачці було відмовлено у видачі посвідчення «Член сім'ї військовослужбовця, який загинув (помір) чи пропав безвісти під час проходження військової служби» на підставі пункту 2 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закону 2011-XII), згідно з яким дія Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовослужбовців та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби в резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження. У відповідності до висновку експерта від 27.11.2023 № 5056, виданого КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради, смерть військовослужбовця ОСОБА_3 настала від токсикогіпоксичної енцефалопатії, найімовірніше алкогольного та наркотичного генезу, яка ускладнилася набряком голови мозку, та при судово-токсикологічному дослідженні крові та частини внутрішніх органів (шлунку з вмістом печінки, нирки) виявлено вміст наркотичних речовин. Отже, відповідач вважає, що вимоги позивачки не підлягають задоволенню. Також, враховуючи те, що співмірність витрат на правничу допомогу не доведена належними доказами, відсутні підстави для розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та задоволенні позовних вимог у частині стягнення таких витрат з відповідача. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
15.10.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечує проти доводів відповідача та вважає, що відповідач безпідставно, виходячи за межі своїх повноважень, незаконно відмовив ОСОБА_1 у видачі їй посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби, оскільки позивачем були подані всі необхідні для отримання посвідчення документи.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , була дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження від 20.07.2022 серії НОМЕР_1 , виданого Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 , помер, про що 19.08.2023 складено відповідний актовий запис № 461, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 19.08.2023.
Відповідно до Лікарського свідоцтва про смерть від 19.08.2023 № 5056, довідки про причину смерті (до форми № 106/о) № 5056 від 19.08.2023, виданих Комунальною установою «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради, причина смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , набряк головного мозку, токсико-гіпоксична енцефалопатія.
За результатами службового розслідування за фактом смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , визнано, що смерть солдата не пов'язана із несенням військової служби, смерть настала в результаті захворювання «Набряк головного мозку токсико-гіпоксична енцефалопатія» 18.08.2023, природнім шляхом.
У відповідності до витягу з протоколу засідання штатної 20 регіональної комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 22.02.2025 № 712 захворювання солдата ОСОБА_3 , 1971 року народження: «Набряк головного мозку». Токсико-гіпоксична енцефалопатія», яке згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 24.08.2023 № 239, сповіщення сім'ї № сз/7060 від 19.08.2023 виданого ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 , лікарської свідоцтва про смерть № 5056 від 19.08.2023, виданого КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради, свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 19.08.2023, виданого Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_8 , ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ТА ПРИЧИНА СМЕРТИ, ТАК, ПОВ'ЯЗАННЯ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.
Листом від 16.09.2025 № 5751/с ІНФОРМАЦІЯ_2 повернув ІНФОРМАЦІЯ_9 без реалізації документи щодо видачі посвідчення “Члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби» дружині померлого військовослужбовця ОСОБА_2 - ОСОБА_1 . Відповідач посилався на те, що згідно наданих документів, а саме: висновку експерта від 27.11.2023 № 5056, виданого КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради, смерть військовослужбовця ОСОБА_3 настала від токсико-гіпоксичної енцефалопатії, найімовірніше алкогольного та наркотичного генезу, яка ускладнилася набряком голови мозку, та при судово-токсикологічному дослідженні крові та частини внутрішніх органів (шлунка з вмістом печінки, нирки) виявлено вміст наркотичних речовин, видати ОСОБА_4 посвідчення «Член сім'ї військовослужбовця, який загинув (помір) чи пропав безвісти під час проходження військової служби», немає законних підстав.
Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.
Суд, оцінивши повідомлені сторонами обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII (тут і далі в редакції на дату виникнення спірних правовідносин)).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається із Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII (тут і далі в редакції на дату виникнення спірних правовідносин)) та інших нормативно-правових актів.
За змістом статті 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 2 Закону № 2011-XII передбачено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 2011-XII його дія поширюється, зокрема, на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.
Відповідно до п. 6 ст. 18 Закону № 2011-XII вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом.
Особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені Законом № 2011-XII, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України (п. 13 ст. 14 Закону № 2011-XII).
Порядок видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 № 379 (далі - Порядок № 379 (тут і далі в редакції на дату виникнення спірних правовідносин)).
Пунктами 2 - 4 Порядку № 379 встановлено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі якого надаються пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Підставою для видачі посвідчення є:
витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв'язку із смертю, визнанням його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим або копія такого наказу;
свідоцтво про смерть військовослужбовця або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім;
документ про причини та обставини смерті військовослужбовця (відповідний наказ (витяг із наказу), акт проведення розслідування, довідка про обставини травми (поранення, контузія, каліцтво) тощо), який підтверджує, що військовослужбовець загинув (помер) не внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або що загибель (смерть) сталася не внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження;
постанова військово-лікарської комісії (крім випадків, коли військовослужбовець пропав безвісти).
Посвідчення видаються батькам, дружині (чоловіку) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, дітям, які не досягли повноліття, або повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби.
Батьку, матері, дружині, чоловіку, повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства, група інвалідності яким встановлена без зазначення строку повторного огляду, посвідчення видається безстроково за формою згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 № 379 (ЗП України, 1993, № 10, ст. 220) - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2023 № 1366 (п. 10 Порядку № 379).
Таким чином, норми Закону № 2011-XII та Порядку № 379 чітко окреслюють коло осіб, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені для членів сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання військового обов'язку, а саме: батька, матір, дружину, чоловіка або дитину.
Законодавець встановлює не лише право на соціальну підтримку, але й чіткі умови, за яких це право може бути реалізоване. Зокрема, дружина або чоловік військовослужбовця мають право на пільги за умови збереження статусу подружжя шляхом утримання від вступу в новий шлюб. Порушення цієї умови тягне за собою обов'язок повернення відповідного посвідчення.
Пунктом 11 Порядку № 379 встановлено, що посвідчення не видається в тому разі, коли військовослужбовець загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
У разі коли заява та додані до неї документи подані не в повному обсязі, посвідчення не видається, про що заявникові повідомляється письмово із зазначенням підстав. У такому випадку заява та документи повертаються заявникові.
Після усунення причин, які стали підставою для повернення заяви та документів, заявник може повторно звернутися для отримання посвідчення.
Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 16.09.2025 № 5751/с повернув ІНФОРМАЦІЯ_9 без реалізації документи щодо видачі посвідчення “Члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби» дружині померлого військовослужбовця ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , із посиланням на п. 2 ст. 3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», висновок експерта від 27.11.2023 № 5056, виданого КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради, згідно якого смерть військовослужбовця ОСОБА_3 настала від токсико-гіпоксичної енцефалопатії, найімовірніше алкогольного та наркотичного генезу, яка ускладнилася набряком голови мозку.
Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження.
Суд зазначає, що зміст наведеної норми свідчить про те, що дія Закону № 2011-XII не поширюється на членів сімей військовослужбовців у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння. Сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного/наркотичного сп'яніння на час настання смерті не є підставою не розповсюдження дії Закону № 2011-XII на членів його сім'ї.
Відповідно до Лікарського свідоцтва про смерть від 19.08.2023 № 5056, довідки про причину смерті (до форми № 106/о) № 5056 від 19.08.2023, виданих Комунальною установою «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради, причина смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , набряк головного мозку, токсико-гіпоксична енцефалопатія.
Суд зазначає, що згідно пункту 1.1 глави 1 розділу I Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення № 402), саме військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
У відповідності до витягу з протоколу засідання штатної 20 регіональної комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 22.02.2025 № 712 захворювання солдата ОСОБА_3 , 1971 року народження: «Набряк головного мозку», Токсико-гіпоксична енцефалопатія», яке послужило причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 , - ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.
При цьому, підпунктом “є» пункту 21.5 Положення № 402 встановлено, що постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв з формулюванням “Захворювання ТАК, пов'язане з проходженням військової служби» приймається, якщо захворювання, у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, виникло, (розвинулося) в період проходження військової служби та є наслідком:
вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;
вживання або отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, інсульт, інфаркт, зупинка серця тощо), що підтверджено відповідним медичним висновком, за умов, що отруєння не пов'язано із впливом цих речовин на потерпілого військовослужбовця внаслідок їх застосування в технологічному процесі або незадовільного зберігання чи транспортування, а потерпілий до настання нещасного випадку був відсторонений від виконання обов'язків командиром (начальником);
навмисного спричинення шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).
Водночас, матеріали справи не містять медичного висновку, який би підтверджував, що смерть військовослужбовця ОСОБА_2 , є наслідком вживання або отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, інсульт, інфаркт, зупинка серця тощо).
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав та інтересів позивача буде зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 видати ОСОБА_1 посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби відповідно до форми і порядку, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 № 379.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що з урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем обґрунтовані судові витрати на оплату судового збору в розмірі 968,96 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Стосовно заявленої вимоги представника позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача 14 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною 3 статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частин 1-2 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частин 3-4 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частин 5-7 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Згідно з частини 3 статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав: копію договору про надання правничої допомоги від 11.09.2023; копію додаткової угоди № 1 від 23.09.2025; копію акта наданих послуг від 25.09.2025; копію додаткової угоди № 2 від 14.10.2025; копію акта наданих послуг від 15.10.2025.
Згідно додаткової угоди № 1 та акта наданих послуг від 25.09.2025 загальна сума понесених позивачем витрат складає 10 000,00 грн.
Також, згідно додаткової угоди № 2 та акта наданих послуг від 14.10.2025 загальна сума понесених позивачем витрат складає 4 000,00 грн.
Надаючи оцінку виконаним роботам, судом встановлено, що адвокатом Стариченком Миколою Петровичем надано наступні послуги: надання консультацій, підготовка позовної заяви про визнання рішення ІНФОРМАЦІЯ_10 протиправним та зобов'язання вчинити пені дії; надання консультацій, підготовка відповіді на відзив.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України» (заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України» (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Дослідивши зазначені докази, судом не встановлено відображення кількості витраченого адвокатом на виконання робіт (надання послуг) часу (годин), вартості години за певний вид послуги.
Суд зазначає, що вимога подання детального опису є обов'язковою і пов'язана з тим, що розмір гонорару та розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, не є тотожними. Особа може сплатити адвокату в якості гонорару будь-яку суму, але відшкодуванню за нормами КАС України підлягають лише ті витрати на професійну правничу допомогу, які доведені належними доказами, зокрема детальним описом робіт (наданих послуг).
Разом з цим, на думку суду, при наданні адвокатом правничої допомоги позивачу на суму 14 000 грн 00 коп не було належним чином враховано витрачений час на вчинення дій та їх обсяг, що пов'язані з розглядом справи.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, щодо неспівмірністі заявленої суми витрат на правничу допомогу, а також сталу практику та типовість позовної заяви, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правову допомогу, оскільки вважає, що судові витрати на неї у сумі 14 000 грн 00 коп. є не обґрунтованими та не можуть бути стягнуті на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, а з урахуванням вимог частини 5 статті 134 КАС України, витрати на професійну правничу допомогу мають бути відшкодовані позивачу лише у сумі 5 000 грн 00 коп.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.09.2025 № 5751/с про відмову ОСОБА_1 у видачі посвідчення "Члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби".
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 видати ОСОБА_1 посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби відповідно до форми і порядку, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 № 379.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 30 грудня 2025 року.
Суддя Р.В. Сацький