30 грудня 2025 року м. Ужгород№ 260/804/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши адміністративну справу за позовом, ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (відповідач 2), яким просить суд:
- визнати протиправними і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 071950005090 від 23.01.2025 р. про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Закарпатській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з часу звернення з 16.01.2025 р.;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму понесених позивачем судових витрат.
Позовна заява мотивована тим, що 16 січня 2025 року позивач звернувся з заявою та доданими до неї документами до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за призначенням пенсії на пільгових умовах, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 23.01.2025 р. № 071950005090 йому було відмовлено, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу станом на 11.10.2017 р. відповідно до пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Представник позивача зазначає, що позивачу на момент звернення із заявою про призначення пенсії виповнилося 55 років 9 місяців 3 дні, він мав загальний трудовий стаж 31 рік 1 місяць 10 днів та пільговий стаж по списку № 2 14 років 3 місяці 17 днів, тобто більше 12 років і шість місяців. Отже, позивач має необхідний вік, загальний трудовий та пільговий стаж для призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2.
Представник позивача вважає, що таке рішення є протиправними і свавільними та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з не урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого у задоволенні позовних вимог просить відмовити та зазначає, що на підставі повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.01.2025 р. та доданих до неї документів, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (структурний підрозділ, що розглядав вказану заяву за принципом екстериторіальності) від 23.01.2025 р. № 071950005090 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи станом на 11.10.2017 року ( необхідно не менше 26 років 6 місяців).
Крім того, представник відповідач 1 наголошує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області позбавлено фактичних та юридичних підстав з приводу надання обґрунтованих пояснень щодо відмови у призначенні пенсії, оскільки ГУ ПФУ в Закарпатській області не здійснювало розгляд заяви.
Головним управління Пенсійного фонду України в Рівненській області ухвалу про відкриття провадження у справі разом з копією адміністративного позову з додатками отримано 12.02.2025 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.18). Разом з тим, відповідачем не подано відзив на позовну заяву.
Суд констатує, що відповідно до ч. 4 ст. 159 неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши всі докази, які мають юридичне значення для вирішення справи і розгляду спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 16 січня 2025 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Головного управління пенсійного фонду України у Закарпатській області із заявою про призначення йому пенсії. Заявник просив призначити пенсію за вислугу років, долучивши документи відповідно до переліку.
Вказану заяву за принципом екстериторіальності було передано до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області для розгляду.
Рішенням від 23 січня 2025 року № 071950005090 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи станом на 11.10.2017 року.
Відповідачем 2 у вищезгаданому рішенні було зазначено, що згідно п. «a» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право нa пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, а саме Списком професій і посад локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 583, - після досягнення чоловіками 55 років і при стажі роботи станом на 11.10.2017 року не менше 26 років 6 місяців, 3 них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви до загального страхового стажу зараховано всі періоди та до пільгового стажу зараховано всі періоди.
Страховий стаж заявника становить 31 рік 1 місяць 10 днів з урахуванням періодів роботи, які набуті на території Польської Республіки.
Страховий стаж заявника станом на 11.10.2017 р. становить 24 роки 9 місяців 5 днів.
Пільговий стаж заявника становить 14 років 3 місяці 17 днів.
Згідно з оскаржуваним рішенням вік заявника 55 років 9 місяців 3 дні. Необхідний вік - 55 років.
Відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи станом на 11.10.2017 р.
Позивач не погодившись з відмовою відповідача щодо призначення пенсії звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
За приписом п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (в редакціях, чинних на момент прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії).
Статтею 1 Закону України № 1058-IV встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною 1 ст. 2 Закону № 1058-IV перший рівень у системи пенсійного забезпечення в Україні складає солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно зі ст. 10 Закону № 1058-IV, особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.
Отже, Законом № 1058-IV передбачено чіткий перелік видів пенсії, які призначаються за цим законом, а також визначено право вибору виду пенсії.
Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону № 1058 призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Таким чином, для призначення пенсії за віком на пільгових умовах особа має звернутися до відповідно територіального підрозділу пенсійного органу із заявою про призначення такого виду пенсії та надати встановлений перелік документів.
Як встановлено за результатами дослідження матеріалів справи, позивач до пенсійного органу звернувся 16.01.2025 р. із заявою про призначення пенсії за вислугу років.
Так, такий вид пенсії, як пенсія за вислугу років передбачена Законом № 1788, та відповідно до ст. 51 встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Враховуючи те, що позивач подав заяву про призначення йому пенсії за вислугу років, відповідач 2 за принципом екстериторіальності надав оцінку саме наявності права у ОСОБА_1 на призначення такого виду пенсії.
Питання щодо наявності у позивача права на отримання пенсії за віком на пільгових умовах Головним управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не розглядалось, оскільки позивач із такою заявою не звертався.
З огляду на встановлені обставини, спір між сторонами у контексті заявлених вимог відсутній.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у тому числі й рішення органу місцевого самоврядування, що є предметом цього спору.
Положеннями частини першої статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Це означає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені прав чи інтереси особи позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, а також підтверджена у Постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18.
Підсумовуючи викладене, суд не знаходить підстав для задоволення позову, оскільки за результатами розгляду справи не встановлено порушення пенсійним органом прав позивача, які є предметом цього спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
На підставі наведеного та керуючись статтями 5, 9, 14, 77, 78, 139, 243, 246, 262 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяП.П.Микуляк