30 грудня 2025 рокум. Ужгород№ 640/4243/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0008334001, винесене 16.11.2018р. Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві; 2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0008344001, винесене 16.11.2018р. Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві; 3) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0008354001 винесене 16.11.2018р. Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві.
Заявлені позовні вимоги аргументовані тим, що фактична перевірка була проведена з порушенням процедури, зокрема, за відсутності підстав для її призначення, виходу за межі предмета перевірки та ненадіслання акту для ознайомлення. Окрім того, перевірка була проведена на підставі законодавчих актів, що втратили свою чинність, а в акті перевірки відсутні посилання на будь-які докази та недоведено факт скоєння правопорушення. Також вважає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення складені за формою, що не відповідає чинному законодавству.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2019 р. відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.
Однак справа у встановлені нормами Кодексу адміністративного судочинства України строки Окружним адміністративним судом міста Києва розглянута не була.
У зв'язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва дана адміністративна справа була передана на розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.
Ухвалою від 10.03.2025 дану адміністративну справу прийнято до свого провадження Закарпатським окружним адміністративним судом.
Ухвалою від 18.04.2025 Закарпатський окружний адміністративний суд замінив первісного відповідача в цій адміністративній справі на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві.
05 червня 2019 року відповідач надіслав до Окружного адміністративного суду міста Києва відзив на позов, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив. Так, зазначив, що в ході проведеної фактичної перевірки магазину, що належать позивачу, було встановлено факти зберігання платником податків алкогольних напоїв (вино Совіньйон блан) без наявності марки акцизного податку встановленого зразка та у місці зберігання, не внесеного до Єдиного реєстру. Окрім того, встановлено факти роздрібної торгівлі сидром без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, зберігання алкогольних напоїв без наявності марки акцизного податку встановленого зразка та у місці зберігання, не внесеного до Єдиного реєстру. Позивач була ознайомлена з актами перевірки, але відмовилася від їх підпису. До перевірки позивач не надала довідку про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру. З огляду на зазначене вважає правомірним застосування до позивача оскаржених санкцій.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що на підставі наказу від 20.09.2018 р. №14218 у період з 16 по 19 жовтня 2018 року посадовими особами Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) проведено фактичну перевірку господарської одиниці - магазину, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , суб'єкта господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) на предмет дотримання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складено акт №5028/26-15-40-01/ НОМЕР_1 від 22 жовтня 2018 року. З акту перевірки вбачається, що таку проведено в присутності представника ФОП ОСОБА_1 - Кондратюк Катерини Русланівни.
В якості підстави для призначення перевірки зазначено доповідну записку управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів від 17.09.2018 №1571/26-15-40-01-15.
Згідно з висновками акту перевірки, посадовими особами контролюючого органу встановлено порушення вимоги ст. 11, 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19.12.1995 р.
Такі висновки ґрунтуються на фіксації під час проведення перевірки факту роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а саме: сидру «Яблучний» вартістю 18,75 грн за 0,5 л без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі сидром та пері. Факт оплати по даній розрахунковій операції підтверджується фіскальним чеком РРО від 16.10.2018 №0000011623. Окрім того, зазначено, що станом на 16 жовтня 2018 року у ФОП ОСОБА_1 знаходилися залишки алкогольної продукції - сидру в асортименті. До перевірки не надано довідку про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру, чим порушено вимоги ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Окрім того, перевіркою встановлено факт зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв, а саме: вино «Совіньойн Блан» міцністю 9-13% об. місткістю 10,00 л без наявності марок акцизного податку встановленого зразка, чим порушено ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Примірник акту перевірки ФОП ОСОБА_1 скеровано засобами поштового зв'язку.
За результатами проведеної перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- №0008334001 від 16.11.2018 р., яким до позивача за порушення ст. 15, абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» - роздрібна торгівля алкогольними напоями без наявності ліцензії, застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 17000,00 грн;
- №0008344001 від 16.11.2018 р., яким до позивача за порушення ст. 15, абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» - зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 17000,00 грн;
- №0008354001 від 16.11.2018 р., яким до позивача за порушення ст. 11, абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» - зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка, застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 17000,00 грн.
Не погоджуючись з правомірністю таких податкових повідомлень-рішень, ФОП ОСОБА_1 скористалася процедурою адміністративного оскарження. За результатами розгляду поданих скарг рішеннями №6106/6/99-99-11-06-01-25 та №6135/6/99-99-11-06-01-25 від 07.01.2019 Державна фіскальна служба України прийняті податкові повідомлення-рішення залишила без змін.
З метою захисту свої прав позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Функції контролюючих органів регламентовані ст. 19-1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №755-VI, із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), серед яких: здійснення ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами та контроль за таким виробництвом; здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері.
За визначенням у пунктах 61.1, 61.2 ст.61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (підп.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України).
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п. 75.1.3 ст. 75 ПК України).
Відповідно до п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Отже метою фактичної перевірки є здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, а тому фактична перевірка здійснюється не лише з метою контролю за наявністю, зокрема, у суб'єкта господарювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а і з метою виявлення порушень вимог Закону при здійсненні роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Судом встановлено, що фактичну перевірку позивача було проведено на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України та Закону з метою контролю за здійсненням позивачем роздрібної торгівлі алкогольними напоями, про що зазначено у акті перевірки. Тому суд вважає, що спірна фактична перевірка проведена в межах наданих відповідачу повноважень.
Щодо суті виявлених в ході проведеної фактичної перевірки порушень суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України встановлюються Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19.12.1995 р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон).
Порядок здійснення імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами регламентується нормами ст. 15 Закону.
Так, зазначеною статтею Закону передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, мають право продавати сидр та перрі (без додання спирту) без отримання окремої ліцензії на право роздрібної торгівлі цими алкогольними напоями.
Плата за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), становить 8000 гривень на кожний окремий, зазначений в ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), що знаходиться у місці торгівлі; на роздрібну торгівлю тютюновими виробами на кожне місце торгівлі - 2000 гривень, а на території сіл і селищ, за винятком тих, що знаходяться у межах території міст, - 500 гривень на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), на кожний окремий, зазначений у ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), що знаходиться у місці торгівлі, і 250 гривень - на роздрібну торгівлю тютюновими виробами на кожне місце торгівлі.
Плата за ліцензію на роздрібну торгівлю сидром та перрі (без додання спирту) становить 780 гривень на кожне місце торгівлі незалежно від його територіального розташування.
Ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання.
У заяві повинно бути зазначено вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання має намір одержати ліцензію (імпорт, експорт, оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами).
У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в органах державної фіскальної служби.
У заяві на видачу ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами зазначається адреса місця торгівлі.
У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями суб'єктом господарювання зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.
Ст. 15 Закону передбачено, що ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання.
Абзацом 5 ч. 2 ст. 17 Закону передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.
Таким чином, зважаючи на вимоги наведених законодавчих норм, суд дійшов висновку, що суб'єкт господарювання для здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями зобов'язаний отримати відповідну ліцензію із зазначенням строку її дії.
Згідно з відомостями акту перевірки, посадові особи ГУ ДФС у м. Києві встановили факт реалізації в магазині, що належить ФОП ОСОБА_1 , сидру «Яблучний» вартістю 18,75 грн за 0,5 л без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі сидром та пері. Факт оплати по даній розрахунковій операції підтверджується фіскальним чеком РРО від 16.10.2018 №0000011623.
Поряд з цим, відповідно до змісту акту перевірки, посадовими особами контролюючого органу зафіксовано пред'явлення до перевірки ФОП ОСОБА_1 ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пиво) серії АЖ №068375 від 11.02.2018, терміном дії до 10.02.2019.
Суд вважає акт фактичної перевірки належним та допустимим доказом наявності в ФОП ОСОБА_1 такої ліцензії. До того ж вказана обставина відповідачем не заперечується.
Оцінюючи правомірність податкового повідомлення-рішення №0008334001 від 16.11.2018 р., яким до позивача застосовано штрафні санкції за роздрібну торгівля алкогольними напоями без наявності ліцензії, суд враховує наступне.
Згідно зі ст. 1 Закону, алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу «живого» бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД; пиво - насичений діоксидом вуглецю пінистий алкогольний напій із вмістом спирту етилового від 0,5 відсотка об'ємних одиниць, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203.
Чинним законодавством не передбачено отримання окремих ліцензій на роздрібну торгівлю пивом та іншими алкогольними напоями, так само як і не передбачено зазначення окремого виду алкогольних напоїв (або окремої товарної позиції), зокрема, пива, у заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями.
З огляду на що суд вважає, що ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями надає право суб'єктам господарювання реалізовувати алкогольні напої (у тому числі пиво або виключно пиво) за визначеним місцем торгівлі. Єдиною умовою, що позбавляє суб'єкта господарювання, який має ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, права здійснювати продаж інших алкогольних напоїв, крім пива, є те, що торгівельна площа місця торгівлі становить менше 20 кв. м.
Відповідачем доказів на підтвердження того, що торгівельна площа місця торгівлі становить менше 20 кв. м. суду не надано.
У зв'язку з вищенаведеним суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від №0008334001 від 16.11.2018 р., яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 17000,00 грн за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії є протиправним та підлягає скасуванню.
Стосовно податкового повідомлення-рішення №0008344001 від 16.11.2018 р. суд зазначає наступне.
В розумінні ст. 1 Закону місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.
Статтею 15 Закону передбачено, що зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.
Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 28 травня 2002 року №251 (далі - Порядок №251) (чинний у період прийняття оскарженого повідомлення-рішення), єдиний державний реєстр місць зберігання (далі - Єдиний реєстр) - це перелік місць, що використовуються для зберігання спирту, та приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - місце зберігання), який містить відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.
П. 2.1 Порядку №251 передбачено, що до Єдиного реєстру вносяться, в тому числі, відомості щодо місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Згідно зі ст. 15 Закону внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.
Статтею 15 Закону передбачено, що до заяви додаються копія виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвідчена нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.
Частиною 1 ст. 17 Закону визначено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Так, згідно з ч. 2 ст. 17 Закону, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, у розмірі 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.
Зміст наведених норм закону вказує на те, що підставою для внесення місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів до Єдиного реєстру є здійснення зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів в приміщенні, яке використовується для їх зберігання. При цьому у разі зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, суб'єкти господарювання притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Важливо зазначити, що ст. 15 Закону встановлено, що зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.
При цьому відповідно суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.
Таким чином, місце зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів не вноситься до Єдиного реєстру у тому випадку, якщо його адреса співпадає з адресою місця здійснення торгівлі, що вказана у відповідній ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами.
Спірним податковим повідомленням-рішенням позивача притягнуто до відповідальності за зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру. Так, зокрема, в ході фактичної перевірки встановлено, що станом на 16 жовтня 2018 року у ФОП ОСОБА_1 знаходились залишки алкогольної продукції - сидру в асортименті без внесення місця їх зберігання до Єдиного реєстру.
З матеріалів справи вбачається, що таке зберігання було виявлено за місцем проведення перевірки - в магазині за адресою: АДРЕСА_1 . За цією ж адресою здійснювалась також і реалізація сидру, що підтверджується фіскальним чеком №3000295383 від 16.10.2018. Отже, суд вважає, що в даному випадку відсутній склад правопорушення, відповідальність за яке передбачена абз. 12 ч. 2 ст. 17 Закону. Тому податкове повідомлення повідомлення-рішення №0008344001 від 16.11.2018 р. підлягає скасуванню.
Стосовно податкового повідомлення-рішення №0008354001 від 16.11.2018 р. суд зазначає наступне.
Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону, алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.
В розумінні пп. 14.1.107 п. 14.1 ст. 14 ПК України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.
Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку (пп. 14.1.109 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Пунктом 215.1 ст. 215 ПК України передбачено, що до підакцизних товарів належать спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво (крім квасу «живого» бродіння).
Згідно з п. 226.6 ст. 226 ПК України, маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об'ємних одиниць не здійснюється.
Пунктом 226.7 ст. 226 ПК України передбачено, що кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.
Проведеною фактичною перевіркою встановлено факт зберігання ФОП ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 з метою подальшої реалізації вино «Совіньйон Блан», вміст спирту 9-13%, місткістю 10 л, без наявності марки акцизного податку встановленого зразка. Вчинення позивачем вказаного правопорушення зафіксовано засобами фотофіксації, наявними в матеріалах справи. Так, з такої світлини вбачається, що на упаковці вина відсутня марка акцизного податку, тобто такий алкогольний напій є немаркованим.
Доказами в адміністративному судочинстві, в розумінні ч. 1 ст. 72 КАС України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС України).
Жодних належних та допустимих доказів на спростування виявленого правопорушення ФОП ОСОБА_1 суду не надала. Натомість наявна в матеріалах справи світлина підтверджує факт зберігання позивачем алкогольних напоїв без марок акцизного податку.
При цьому суд відхиляє посилання позивача на те, що виноробна продукція була позначена виробником марками акцизного податку на упаковку типу «Bag in box» об'ємом 10 л П-подібним способом через кран. З приводу вказаних доводів суд зазначає, що Закон не містить жодних виключень щодо маркування алкогольної продукції марками акцизного податку, в тому числі і в залежності від тари чи упаковки, у якій вона знаходиться. Тобто вся алкогольна продукція повинна бути маркована марками акцизного податку встановленого зразка. Доказів маркування такої упаковки позивач не надала.
Отже, податкове повідомлення-рішення №0008354001 від 16.11.2018, яким за зберігання алкогольних напоїв без марки акцизного податку встановленого зразка, до позивача застосовано штраф у розмірі 17000,00 грн, є правомірним та скасуванню не підлягає.
Щодо доводів позивача про те, що перевірка проведена на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2001 №940 «Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та справляння акцизного збору», яка втратила свою чинність, то вони є слушними. Проте, на думку суду, зазначення у вступній частині акту перевірки постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2001 №940 є формальним недоліком, який жодним чином не вплинув на спірні відносини, а тому не може бути підставою для скасування податкових повідомлень-рішень.
Решта доводів та заперечень учасників справи, не впливають на висновки суду по суті позовних вимог. Усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема наведеною у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, відповідно до якого у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року).
Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, крізь призму встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ - 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення повідомлення-рішення №0008334001 від 16.11.2018 р.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення повідомлення-рішення №0008344001 від 16.11.2018 р.
4. В решті позову відмовити.
5. Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ - 44116011) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) 512,27 грн (П'ятсот дванадцять гривень 27 коп.) судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
СуддяР.О. Ващилін