30 грудня 2025 року м. Ужгород№ 260/9592/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, -
Головне управління Пенсійного фонду в Закарпатській області (далі-позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі-відповідач), у якій просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 07.11.2025 року у розмірі 10200,00 грн у виконавчому провадженні №79145525.
Позовні вимоги аргументовані тим, що органом Пенсійного фонду України було виконано у добровільному порядку рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/2371/22. Зокрема, з 01 грудня 2019 року здійснено перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» від 14.03.2022 №33-24/С-6857 з урахуванням раніше виплачених сум. З 01 березня 2024 року виплата пенсії ОСОБА_1 здійснюється з урахуванням зазначеного рішення суду. При цьому нарахована різниця за минулий час в розмірі 319511,30 грн за період з 01.12.2019 по 29.02.2024 облікована органами Пенсійного фонду України та буде виплачена після надходження коштів з Державного бюджету України. 26 вересня 2025 року на адресу територіального органу Пенсійного фонду України надійшла постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом, виданим в адміністративній справі №260/2371/22. Після отримання такої позивач повідомив орган Державної виконавчої служби про виконання рішення суду в такій справі в добровільному порядку. Незважаючи на це, державний виконавець виніс постанову та наклав штраф за невиконання рішення суду. Вказане рішення відповідача вважає протиправним, оскільки визначальною ознакою для накладення штрафу є саме невиконання рішення суду без поважних причин. В свою чергу в спірних правовідносинах боржник вжив конкретні заходи з метою виконання рішення суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2025 року визначено головуючого суддю Луцович М.М.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 року задоволено самовідвід судді та згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2025 визначено головуючого суддю Дору Ю.Ю.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 року відкрито спрощене позовне провадження за вказаним позовом.
05 грудня 2025 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позову просить відмовити з мотивів його безпідставності. Так, зазначає, що рішення суду боржником виконано не в повному обсязі, відтак постанова про накладення штрафу прийнята державним виконавцем в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду №260/2371/22 від 15 вересня 2022 року задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення з 01.12.2019 року перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи з грошового забезпечення, зазначеного у довідці Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» від 14.03.2022 року № 33/24/С-6857. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 року на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» від 14.03.2022 року № 33/24/С-6857 про розмір грошового забезпечення за листопад 2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
26 жовтня 2022 року Закарпатський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист у даній справі.
01 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просив замінити боржника у виконавчому провадженні - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області).
Ухвалою від 16.01.2024 Закарпатський окружний адміністративний суд замінив боржника у виконавчому листі по справі №260/2371/22 про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 року на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області» від 14.03.2022 року №33-24-С-6857 про розмір грошового забезпечення за листопад 2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на ГУ ПФУ в Закарпатській області.
18 вересня 2025 року ОСОБА_1 надіслав до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Відділ примусового виконання рішень) заяву про примусове виконання виконавчого листа №260/2371/22.
19 вересня 2025 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Міснік Н.В. відкрито виконавче провадження ВП №79145525 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 26 жовтня 2022 року Закарпатським окружним адміністративним судом у справі №260/2371/22, та зобов'язано боржника виконати таке рішення суду протягом 10 робочих днів.
30 вересня 2025 року ГУ ПФУ в Закарпатській області надіслало до Відділу примусового виконання рішень листа, в якому повідомило про добровільне виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/2371/22 у зв'язку з чим просило закінчити виконавче провадження. При цьому проінформувало, що з 01 грудня 2019 року проведено перерахунок пенсії стягувача на підставі довідки уповноваженого органу. З 01 березня 2024 року виплата пенсії ОСОБА_1 здійснюється з урахуванням вказаного судового рішення. Різниця в пенсії (з урахуванням виплачених сум) за минулий час з 01.12.2019 по 29.02.2024 становить 319511,30 грн облікована в електронній пенсійній справі стягувача та буде виплачена в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України.
24 жовтня 2025 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. у ВП №79145525 за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 року по справі №260/8887/25 визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ Міснік Н.В. про накладення штрафу від 24.10.2025 у розмірі 5100,00 грн у виконавчому провадженні №79145525.
07 листопада 2025 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн. у ВП №79145525 за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії.
Вважаючи вказане рішення державного виконавця протиправним, з метою захисту своїх прав ГУ ПФУ в Закарпатській області звернулося з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті позовних вимог, суд виходить з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404).
Згідно ч. 1 ст. 1 ст. 1 Закону № 1404 виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Нормами ст. 5 Закону №1404 передбачено, що примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Ст. 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Норми статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 1402-VIII 02.06.2016 також регламентують обов'язковість судових рішень. Так, зокрема, ч. 2 ст. 13 зазначеного законодавчого акта визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно ч. 4 ст. 18 Закону №1404 вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону №1404, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Ч. 4 ст. 19 Закону №1404 передбачає обов'язок сторін виконавчого провадження невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону №1404, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
При цьому нормами ч. 2 ст. 63 Закону №1404 передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Вказане кореспондується також з положеннями ст. 75 Закону №1404, що передбачає відповідальність за невиконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.
Так, зокрема, вказаною законодавчою нормою визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
На підставі проведеного правового аналізу законодавчих норми, що регламентують порядок забезпечення виконання рішення суду, суд дійшов висновку, що накладення штрафу за невиконання виконавчого документа є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Однак правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання боржником судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.
Судом встановлено, що на виконання вимоги державного виконавця виконати рішення суду в адміністративній справі №260/2371/22 боржником було повідомлено про здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 та зарахування нарахованої різниці у заборгованість, яка буде виплачена після надходження коштів з Державного бюджету України.
В обґрунтування поважності причин невиконання рішення суду в частині виплати грошових коштів в позовній заяві позивач також посилається на відсутність відповідного бюджетного фінансування.
В свою чергу державний виконавець дійшов висновку про наявність підстав для застосування до боржника штрафу з огляду на невиконання рішення суду у встановлені строки без поважних причин.
Оцінюючи наявність підстав для застосування наслідків невиконання рішення суду, передбачених нормами ст. 75 Закону, суд виходить з наступного.
Ст. 71 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що бюджет Пенсійного фонду - це план утворення і використання цільового страхового фонду, що формується за рахунок надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та надходжень з інших джерел, визначених цим Законом.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 статті 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», кошти Пенсійного фонду використовуються на виплату пенсій, передбачених цим Законом.
Пп. 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2, передбачено, що Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Таким чином, виплати пенсій можуть бути здійснені відповідачем виключно за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.
Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що невиконання судового рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області в частині виплати ОСОБА_1 всієї суми перерахованої за минулий період пенсії за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №757/29541/14-а.
Ураховуючи викладене, суд вказує про те, що виплата перерахованих сум пенсії за відсутності виділення Пенсійним фондом України коштів для їх виплати та без фактичного перерахування коштів боржнику не може вважатися невиконанням рішення суду без поважних причин, а відтак, невиплата позивачу боржником у виконавчому провадженні ВП №79145525 виплат пенсії на виконання вищевказаного рішення суду у справі № 260/2371/22 зумовлена не недбалістю боржника чи неналежним виконанням ним обов'язків, а сталася з незалежних від боржника причин, які є поважними в розумінні статей 63 та 75 Закону № 1404-VIII.
Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі № 757/29541/14-а дійшов висновку, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Такі висновки, зокрема, наведені у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2025 року по справі № 260/9788/23.
В той же час, суд вважає, що позивач вчинив всі залежні від нього дії для забезпечення виконання рішення суду, про що у встановлені строки було повідомлено державного виконавця.
Отже, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють відповідальність боржника за невиконання рішення суду, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах у державного виконавця були відсутні підстави для накладення на ГУ ПФУ в Закарпатській області штрафу. З огляду на що заявлені позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню.
Судові витрати по справі відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДПРОУ - 20453063) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (88000, м.Ужгород, пл. Ш.Петефі, 14, код ЄДРПОУ 43316386) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського МРУ МЮ Міснік Н.В. про накладення штрафу від 07.11.2025 у розмірі 10200,00 грн у виконавчому провадженні №79145525.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
СуддяЮ.Ю.Дору