(про відмову у забезпеченні позову)
30 грудня 2025 року м. Житомир справа № 240/29469/25
категорія 106020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Токаревої М.С., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо відмови у звільненні старшого сержанта ОСОБА_1 з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту, яка оформлена листом від 23.12.2025 № 08/20711-25-Вих;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) повторно розглянути рапорт сержанта ОСОБА_1 від 05.11.2025 про звільнення з військової служби та прийняти рішення про звільнення з військової служби в запас на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із закінченням строку служби за контрактом, укладеним під час дії воєнного стану), з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якому останній просить вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) вчиняти дії щодо переміщення, переведення та направлення у відрядження військовослужбовця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) до інших військових частин, підрозділів, органів ДПСУ або місцевостей, відмінних від пункту постійної дислокації НОМЕР_4 прикордонного загону у АДРЕСА_1 , до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі.
В обґрунтування поданої заяви вказує на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди моїм правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також тим, що захист цих прав стане неможливим без вжиття таких заходів. Специфіка служби в ДПСУ в умовах воєнного стану передбачає постійні ротації підрозділів, зокрема НОМЕР_4 прикордонного загону, до районів ведення активних бойових дій. Існує реальна загроза, що до моменту розгляду справи судом відповідач може видати наказ про відрядження або переміщення позивача до зони бойових дій. Таке переміщення призведе до неможливості ефективного захисту, загрози життю в незаконному статусі.
У відповідності до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Положеннями частини 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмету позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Системний аналіз вищезазначених положень дозволяє дійти висновку, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому, небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року №2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Правовий інститут забезпечення адміністративного позову має застосовуватися лише у виключних випадках та за умови існування обґрунтованої небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам особи до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадках, якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Так, позивач у заяві про забезпечення позову зазначає, що відповідач має можливість перемістити позивача до зони бойових дій. Однак, до заяви не надано будь-яких доказів наявності очевидної небезпеки правам, свободам та інтересам позивача, в тому числі доказів щодо вчинення відповідачем будь-яких дій з приводу переміщення ОСОБА_1 до зони бойових дій.
Таким чином, посилання заявника на те, що його може бути направлено до іншого місяця проходження служби, базуються виключно на припущеннях, які не підтверджено жодним доказом.
Також, позивачем не вказано ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень з посиланням на відповідні докази, тобто відповідно до статті 150 КАС України позивачем не доведено наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Суд зауважує, що зобов'язати відповідача вчинити такі дії можливо лише у випадку встановлення судом протиправності дій відповідача у спірних правовідносинах, яка може бути виявлена тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності, як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 151 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, та який станом на тепер триває.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV.
За приписами статті 28 Закону №548-XIV єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:
наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;
наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати віддавати накази; - забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Статтею 30 Закону №548-XIV передбачено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Із прохальної частини заяви про забезпечення позову слідує, що заявник просить суд заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) вчиняти дії щодо переміщення, переведення та направлення у відрядження військовослужбовця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) до інших військових частин, підрозділів, органів ДПСУ або місцевостей, відмінних від пункту постійної дислокації НОМЕР_4 прикордонного загону у АДРЕСА_1 , до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі.
Обраний заявником спосіб забезпечення позову шляхом заборони командуванню військової частини вчиняти будь-які дії щодо переміщення, для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, до набрання законної сили рішенням суду у справі фактично зводиться до зупинення дій наказу, який може бути прийнятий у майбутньому і є явно непропорційним обмеженням у компетенції тієї чи іншої військової частини в умовах воєнного стану.
Враховуючи вищенаведене, оскільки на дату звернення до суду із заявою про забезпечення позову в Україні діє воєнний стан, в умовах якого існує заборона зупинення дії наказів відданих військовослужбовцю, у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Позивач посилається та те, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також, що без вжиття заходів забезпечення захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим.
Однак, належні та допустимі докази існування такої небезпеки в матеріалах справи відсутні. Позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, які зазначені в клопотанні щодо неможливості захисту його прав без вжиття таких заходів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у забезпеченні позову.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя М.С. Токарева