Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 грудня 2025 року Справа№200/5373/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( НОМЕР_2 прикордонного загону), Військової частини НОМЕР_3 Державної прикордонної служби України ( НОМЕР_4 прикордонного загону) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( НОМЕР_2 прикордонного загону) щодо нездійснення нарахування грошового забезпечення в 2020, 2021, та 2022 роках з урахуванням прожиткового мінімуму доходів громадян встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня року, в якому проводилось нарахування;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 Державної прикордонної служби України ( НОМЕР_4 прикордонного загону) щодо нездійснення нарахування грошового забезпечення в 2022 та 2023 роках з урахуванням прожиткового мінімуму доходів громадян встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня року, в якому проводилось нарахування;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( НОМЕР_2 прикордонний загін) нарахувати та виплатити грошове забезпечення за період служби з 29.01.2020 по 15.04.2022 з урахуванням прожиткових мінімумів для працездатних осіб відповідно станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 за вирахуванням фактично виплачених сум грошового забезпечення, податків та зборів;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 Державної прикордонної служби України ( НОМЕР_4 прикордонний загін) нарахувати та виплатити грошове забезпечення за період служби з 16.04.2022 по 19.05.2023 з урахуванням прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 за вирахуванням фактично виплачених сум грошового забезпечення, податків та зборів;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( НОМЕР_2 прикордонний загін) здійснити перерахунок матеріальної допомоги на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових питань за вирахуванням фактично виплачених сум за період служби з 29.01.2020 по 15.04.2022 відповідно до перерахованих посадових окладів з урахуванням прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 Державної прикордонної служби України ( НОМЕР_4 прикордонний загін) здійснити перерахунок матеріальної допомоги на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових питань за вирахуванням фактично виплачених сум за період служби з 16.04.2022 по 19.05.2023 відповідно до перерахованих посадових окладів з урахуванням прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2022 та 01.01.2023.
В обґрунтування позову зазначено, що розрахунок складових грошового забезпечення позивача під час проходження позивачем служби протиправно здійснювався із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018. Позивач зазначає, що після скасування постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким внесено зміни до постанов КМУ, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, відповідач мав керуватися положеннями попередньої редакції пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», відповідно до якого розміри окладів за військовим званням військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт.
Відповідач 1 надав суду відзив на позов, в якому просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Зауважив, що під час проходження військової служби позивачу виплачувалось грошове забезпечення, розмір якого визначався у межах виділених військовій частині коштів та згідно з Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558. Відповідач зауважив на правомірності застосування під час обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням позивача розрахункової величини - прожиткового мінімумуму для працездатних осіб, що був встановлений законом на 01.01.2018
Відповідач 2 у наданому до суду відзиві проти задоволення вимог позивача заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав, аналогічних викладеним у відзиві на позов відповідача 1. Також вказав, що пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII, що набрав чинності 01.01.2017, установлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Ухвалою від 28.07.2025 відкрито провадження у справі, її призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Позивач, ОСОБА_1 у період з 29.01.2020 по 15.04.2022, проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 (відповідач 1) та з 16.04.2022 по 19.05.2023 у Військовій частині НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 прикордонний загін, відповідач 2), що підтверджується довідкою відповідача 1 від 08.07.2025 № 08/3155, наказами відповідача 2 від 16.04.2022 № 144-ОС, від 25.07.2023 № 431-ОС.
За час проходження служби позивачем у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 розмір його грошового забезпечення визначався відповідачами з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 (1762 грн) відповідно до внесених Постановою КМУ № 103 змін до п. 4 Постанови КМУ № 704. Наведені обставини не є спірним між сторонами, визнаються відповідачами у відзиві.
Як встановлено з виписок про виплачене позивачу грошове забезпечення з 29.01.2020 по 19.05.2023, під час служби у Військовій частині НОМЕР_1 позивачем отримано у липні 2020 року, у грудні 2021 допомогу на оздоровлення (матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань не отримував), а під час служби у Військовій частині НОМЕР_3 - у листопаді 2022 року, у лютому 2023 року допомогу на оздоровлення, у листопаді 2022 року, квітні 2023 року - матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ ТА ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній по 18.07.2022 включно) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України № 2352-IX від 01.07.2022 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», що набрав чинності 19.07.2022, внесені зміни до норм Кодексу законів про працю України.
Зокрема, частини 1 і 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України викладені в новій редакції, згідно з якою працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч.1).
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (ч. 2).
Згідно зі ст. 234 Кодексу законів про працю України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
З урахуванням пункту 1 глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01.07.2023.
Позивачем у позові зазначено, що він не був обізнаний про порушення своїх прав до моменту отримання від відповідачів відповідей на запити позивача зі спірного питання у листах від 23.05.2025, 07.06.2025.
Позов позивачем подано (надіслано до суду поштою) 18.07.2025.
Ухвалою від 28.07.2025 відповідачам вказувалось надати суду докази документального повідомлення позивачу інформації про обсяг і характер виплачених йому сум за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 (вручення розрахункових листів, довідок про нараховані та виплачені суми тощо).
Відповідачами ухвала не виконана в цій частині, вказані документи суду не надані.
При цьому, відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 04.07.2025, у справі № 120/15243/24, від 03.07.2025 у справі № 560/15912/24, від 19.06.2025 у справі № 400/5155/24, від 18.04.2025 у справі № 260/1955/24 початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини першої статті 233 КЗпП України (у чинній редакції), слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таким моментом, як вказує Верховний Суд, може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.
Крім цього, 11.12.2025 рішенням Великої палати Конституційного Суду України положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у частині, яка стосується строку звернення працівника до суду з вимогами по виплату заробітної плати та інших належних йому суд, визнано неконституційними та встановлено, що таке положення втрачає чинність із дня ухвалення цього рішення.
Зважаючи на викладене та отримання позивачем відомостей про порядок визначення грошового забезпечення з листів відповідачів від 23.05.2025, 07.06.2025, строк звернення до суду у цій справі позивачем не пропущений. підстави повернення або залишення позову без розгляду через пропуск строку звернення до суду відсутні.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII " відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Частинами другою, четвертою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та має забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
З моменту набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» за змістом пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.
Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова № 704), у первісній редакції встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Згідно з пунктом 1 приміток Додатку 1 "Тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу" та Додатку 14 "Схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу" до Постанови № 704 посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
На момент набрання чинності Постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 цієї постанови був викладений у редакції згідно з пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, а що встановлювала визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Проте, пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність у зв'язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, за наслідком розгляду якої суд визнав протиправним та нечинним пункт 6 Постанови КМУ № 103, яким внесено зміни до інших постанов Кабінету Міністрів України.
Тобто, з 29.01.2020, враховуючи дату ухвалення цього судового рішення, було відновлено дію пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції.
Під час розгляду і вирішення цієї справи положення п. 4 Постанови № 704 та п. 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» підлягають солідарному застосуванню.
Зазначені норми права та вищенаведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слідувало визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.
Отже, фактично з прийняттям постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 розрахункову величину для обчислення розміру посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями було змінено з “розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року» на “розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року».
20.05.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, якою внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Згідно з пунктом 2 указаної постанови № 481 абз. 1 п. 4 постанови № 704 викладено в такій редакції: “Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Враховуючи наведене, у період проходження позивачем служби з 29.01.2020 по 19.05.2023 для обчислення позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням, і виплат, що обчислюються із них, належало використовувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, що визначний Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік», на 01.01.2021, що визначний Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік», на 01.01.2022, що визначний Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік», на 01.01.2023, що визначний Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік».
Натомість, відповідачі визнали використання ними в цей період для обчислення позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 (що становив 1762 грн відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2018 рік»), а не встановленого законом на 1 січня поточного календарного року, що є протиправним.
Відтак, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування грошового забезпечення позивача в період з 29.01.2020 по 15.04.2022 та Військової частини НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 прикордонний загін) щодо нездійснення нарахування грошового забезпечення в період з 16.04.2022 по 19.05.2023 - з урахуванням прожиткового мінімуму доходів громадян, встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня року, в якому проводилось нарахування.
З огляду на таке, також підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення позивача за період служби з 29.01.2020 по 15.04.2022 з урахуванням прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 відповідно та зобов'язання Військової частини НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 прикордонний загін) здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення позивача за період служби з 16.04.2022 по 19.05.2023 з урахуванням прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно, за вирахуванням фактично виплачених сум грошового забезпечення, податків та зборів.
Щодо вимог позивача про перерахунок розміру виплачених йому у 2021 -2023 роках матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги на вирішення соціально-побутових питань суд зазначає, що як встановлено з виписок про виплачене позивачу грошове забезпечення з 29.01.2020 по 19.05.2023, під час служби у Військовій частині НОМЕР_1 позивач отримав у липні 2020 року, у грудні 2021 допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань не отримував, під час служби у Військовій частині НОМЕР_3 - у листопаді 2022 року, у лютому 2023 року позивач отримав допомогу на оздоровлення, у листопаді 2022 року, квітні 2023 року - матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань.
Відтак, вимоги позивача про перерахунок допомоги на оздоровлення за 2022 рік та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, заявлені до Військової частини НОМЕР_1 , задоволенню не підлягають, оскільки такі виплати не отримувались ним під час служби у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 1 розділу 7 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення.
Тобто, розмір допомоги для оздоровлення залежить від розміру місячного грошового забезпечення, відтак також має бути перерахована із прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, відтак, відповідні позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 1 розділу 6 цієї Інструкції військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Розмір матеріальної допомоги щороку встановлюється Адміністрацією Держприкордонслужби виходячи з наявного фонду грошового забезпечення.
При цьому, відповідачем 2 суду не надано розрахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та, відтак, не доведено, що її розмір обчислювався із прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, у разі встановлення її розміру, виходячи з певного відсотку грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Отже, позовні вимоги щодо перерахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань також підлягають задоволенню - в частині за 2022, 2023 рік.
Враховуючи наведене, заявлений позов підлягає задоволенню частково.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати.
Відтак, у спорі про обчислення грошового забезпечення судовий збір не підлягає сплаті.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Підстави для розподілу судового збору відсутні, оскільки позивач звільнений від його сплати.
З огляду на викладене вище та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонного загону) ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), Військової частини НОМЕР_3 Державної прикордонної служби України ( НОМЕР_4 прикордонного загону) ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 29.01.2020 по 15.04.2022 з урахуванням прожиткового мінімуму доходів громадян, встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня року, в якому проводилось нарахування.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 прикордонного загону) щодо нездійснення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 16.04.2022 по 19.05.2023 з урахуванням прожиткового мінімуму доходів громадян, встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня року, в якому проводилось нарахування.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 за період служби з 29.01.2020 по 15.04.2022 з урахуванням прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законом станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 відповідно, за вирахуванням фактично виплачених сум грошового забезпечення, податків та зборів.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 прикордонний загін) нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 за період служби з 16.04.2022 по 19.05.2023 з урахуванням прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законом станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно, за вирахуванням фактично виплачених сум грошового забезпечення, податків та зборів.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за вирахуванням фактично виплачених сум, за період служби з 29.01.2020 по 15.04.2022 відповідно до перерахованого грошового забезпечення з урахуванням прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законом станом на 01.01.2020, 01.01.2021 відповідно.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 Державної прикордонної служби України ( НОМЕР_4 прикордонний загін) здійснити перерахунок допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_1 за вирахуванням фактично виплачених сум за період служби з 16.04.2022 по 19.05.2023 відповідно до перерахованого грошового забезпечення з урахуванням прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законом станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.С. Михайлик