29 грудня 2025 р.Справа №160/36904/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Калугіна Н.Є., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені такі вимоги:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 10742 від 20 жовтня 2025 року «Про результати службового розслідування за фактом безпідставної витрати коштів на загальну суму 3338323,22 грн внаслідок виплати додаткової винагороди 3 розрахунку 100 000,00 гривень y місяць 146 військовослужбовцям, які не виконували протягом 09.01.2024 по 19.01.2024 завдання».
Разом із позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив:
- зупинити дію наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 10742 від 20 жовтня 2025 року «Про результати службового розслідування за фактом безпідставної витрати коштів на загальну суму 3 338 323, 22 грн внаслідок виплати додаткової винагороди з розрахунку 100 000,00 гривень у місяць 146 військовослужбовцям, які не виконували протягом 09.01.2024 по 19.01.2024 завдання» до набрання законної сили рішення у справі;
- заборонити військовій частині НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 код за ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) стягувати з ОСОБА_1 суму завданої матеріальної шкоди у розмірі 3 338 323,22 гривні з грошового забезпечення, включаючи додаткові винагороди та одноразові виплати.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що предметом позову у цій адміністративній справі є визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 10742 від 20 жовтня 2025 року «Про результати службового розслідування за фактом безпідставної витрати коштів на загальну суму 3338 323,22 грн. внаслідок виплати додаткової винагороди з розрахунку 100 000,00 гривень у місяць 146 військовослужбовцям, які не виконували протягом 09.01.2024 по 19.01.2024 завдання». Відповідно до п.5.2. вказаного вище наказу начальнику фінансово економічної служби головному бухгалтеру надано розпорядження стягнути з грошового забезпечення, включаючи додаткові винагороди та одноразової виплати капітана ОСОБА_1 суму 3 338 323,22 грн матеріальної шкоди. Позивач наголошує, що невжиття заходів забезпечення призведе до того, що фінансово -економічна служба його військової частини почне здійснювати стягнення з ОСОБА_1 у сумі 3 338 323,22 грн. При цьому, позивач за рахунок свого грошового забезпечення сплачує за оренду житла, купує необхідне для виживання та успішного виконання бойових завдань спорядження, утримує себе та свого неповнолітнього сина, фінансово допомагає своїй дружині та утримує батьків - інвалідів. У випадку зменшення грошового забезпечення за рахунок стягнення на підставі спірного наказу, в нього, як у військовослужбовця, що виконує бойові завдання, батька, чоловіка та сина виникає безліч проблемних питань фінансового та соціального характеру, які він має вирішувати замість зосередження на несенні військової служби та оборони країни, що наразі, є його основним обов'язком та завданням відповідно до статті 65 Конституції України. Крім цього, таке стягнення до винесення рішення по справі впливатиме на його психоемоційний стан, а відповідно і на його боєздатність. Зазначив також, що для того, щоб повернути грошові кошти, які будуть стягнуті з ОСОБА_1 на підставі спірного наказу відповідач має запланувати їх повернення на наступний 2027 бюджетний рік. Повернути позивачу грошові кошти, які будуть з нього утримані на підставі спірного наказу за рахунок коштів, що знаходяться на рахунках військової частини у 2026 році, відповідач не зможе виходячи з принципу цільового використання грошових коштів та планування бюджету військової частини. Отже, якщо стягнення з позивача відбуватиметься у межах 2026 року, повернення коштів ОСОБА_1 , у випадку задоволення позовної заяви відбудеться не раніше 2027 року. Крім того, у випадку якщо військова частина не буде здійснювати повернення грошових коштів ОСОБА_1 буде вимушений звертатися до суду з метою стягнення з військової частини, вже стягнутих з нього на підставі спірного наказу коштів з його грошового забезпечення, або про спонукання повернення необґрунтовано утриманих з нього коштів. Зазначене протирічить принципу ефективності судочинства та права на судовий захист, що спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права (попередній судовий захист).
Вимоги до змісту та форми заяви про забезпечення позову визначені статтею 152 КАС України.
Заява про забезпечення позову відповідає вимогам ст. 152 КАС України.
Суд зазначає, що згідно ч. 1, 2 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
Під час розгляду заяви про забезпечення позову судом не встановлено підстав для необхідності виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, відтак заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи подану заяву, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до приписів ч. 1, 2 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних заходів щодо охорони прав та свобод позивача, для створення можливості реального виконання позитивного (для позивача) рішення суду. Також суд вважає за необхідне відмітити, що приймаючи ухвалу про вжиття заходів по забезпеченню позову, суд повинен враховувати, що прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що не вжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.
Слід зазначити, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
За своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
При цьому, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними та адекватними заявленим позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 26.04.2019 у справі № 826/16334/18.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Суд зазначає, що предметом заявленого позову є визнання протиправним та скасування наказу Військової частини НОМЕР_1 № 10742 від 20 жовтня 2025 року «Про результати службового розслідування за фактом безпідставної витрати коштів на загальну суму 3 338 323,22 грн.
Як вбачається з пункту 5 оскаржуваного наказу, начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 надано розпорядження стягнути з позивача суму від грошового забезпечення за завдану шкоду в розмірі 3 338 323,22 грн.
В обґрунтування необхідності забезпечення позову позивач вказує, що щомісячне стягнення значних сум коштів грошового забезпечення за оскаржуваним наказом, негативно вплине на його психоемоційний стан, а відповідно і на його боєздатність, що, у свою чергу, матиме негативний вплив на забезпечення бойової готовності в умовах збройної агресії ворога проти України. Крім того, стягнення коштів до ухвалення судом рішення за позовом істотно негативно впливає на соціальний захист членів сім'ї позивача.
Крім цього, знайшли підтвердження доводи позивача про те, що виконання оскаржуваних наказів може ускладнити виконання рішення суду, оскільки за умови задоволення позовних вимог та набрання рішенням законної сили з позивача вже буде стягнено частину грошового забезпечення в якості відшкодування завданої шкоди, а повернення таких грошових коштів потребуватиме вжиття позивачем додаткових дій, виконання яких можна було б уникнути за умови вжиття заходів забезпечення позову.
При цьому, вжиття заходів забезпечення позову ніяким чином не перешкоджатиме виконанню оскаржуваних пунктів наказу в разі відмови позивачу в задоволенні позову, оскільки, відповідно до ч. 6 ст. 157 КАС України, у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
Як вже зазначено судом вище, заявник просить зупинити дію наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 10742 від 20 жовтня 2025 року «Про результати службового розслідування за фактом безпідставної витрати коштів на загальну суму 3 338 323, 22 грн. внаслідок виплати додаткової винагороди з розрахунку 100 000,00 гривень у місяць 146 військовослужбовцям, які не виконували протягом 09.01.2024 по 19.01.2024 завдання» до набрання законної сили рішення у справі та заборонити військовій частині НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 код за ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) стягувати з ОСОБА_1 суму завданої матеріальної шкоди у розмірі 3 338 323,22 гривні з грошового забезпечення, включаючи додаткові винагороди та одноразові виплати.
Разом з тим, суд вважає, що є наявні підстави для забезпечення позову, які передбачені п.1 ч.2 ст. 150 КАС України шляхом зупинення дії п. 5 наказу № 10742 від 20.10.2025 «Про результати службового розслідування за фактом безпідставної витрати коштів на загальну суму 3 338 323, 22 грн. внаслідок виплати додаткової винагороди з розрахунку 100 000,00 гривень у місяць 146 військовослужбовцям, які не виконували протягом 09.01.2024 по 19.01.2024 завдання».
При цьому, суд вважає, що заборона Військовій частині НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 код за ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) стягувати з ОСОБА_1 суму завданої матеріальної шкоди у розмірі 3 338 323,22 гривні з грошового забезпечення, включаючи додаткові винагороди та одноразові виплати охоплюється таким заходом забезпечення позову, як зупинення дії п. 5 оскаржуваного наказу.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заявлених заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, суд робить висновок, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню шляхом зупинення дії п.5 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 10742 від 20 жовтня 2025 року «Про результати службового розслідування за фактом безпідставної витрати коштів на загальну суму 3 338 323, 22 грн. внаслідок виплати додаткової винагороди з розрахунку 100 000,00 гривень у місяць 146 військовослужбовцям, які не виконували протягом 09.01.2024 по 19.01.2024 завдання» до набрання законної сили рішенням у цій справі.
Суд вважає, що незастосування заходів забезпечення позову, про які просить позивач, матиме суттєві наслідки для позивача у вигляді змін у майновому стані з огляду на стягнення щомісячно коштів.
Статтею 1 Першого протоколу Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Отже, безпідставне стягнення з позивача частини його грошового забезпечення щомісячно, якщо таке буде встановлено судом під час розгляду справи по суті, може свідчити про втручанням в конвенційні права позивача. Таке втручання може бути обґрунтованим виключно у разі його правомірності, тобто після надання судом оцінки правомірності оскаржуваного наказу, безпосередньо яким передбачено таке стягнення.
Суд зазначає, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи.
Таким чином, оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням співмірності таких заходів, а також виходячи із принципів справедливості, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 5, 8 ст. 154 КАС України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись ст. 150, 151, 154, 156, 243, 248, 256 КАС України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказ - задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії п.5 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 10742 від 20 жовтня 2025 року «Про результати службового розслідування за фактом безпідставної витрати коштів на загальну суму 3 338 323, 22 грн. внаслідок виплати додаткової винагороди з розрахунку 100 000,00 гривень у місяць 146 військовослужбовцям, які не виконували протягом 09.01.2024 по 19.01.2024 завдання» - до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/36904/25.
У задоволенні іншої частини заяви про забезпечення позову - відмовити.
Вказана ухвала є виконавчим документом.
Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання до 29 грудня 2028 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295, 297 КАС України.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Н.Є. Калугіна