23 грудня 2025 року ЛуцькСправа № 140/11887/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
при секретарі Скопалюк Г.Д.,
за участю представника відповідача Годунко М.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «ВВК СОЛЮШЕН» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Приватне підприємство «ВВК СОЛЮШЕН» (далі - ПП «ВВК СОЛЮШЕН», позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0231220702 та №0231240702 від 04.08.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.09.2025 ПП «ВВК СОЛЮШЕН» у відповідь на адвокатський запит отримано акт №18183/07-02/42706348 від 27.06.2025 документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2025 року від'ємного значення з податку на додану вартість.
Так, за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки контролюючим органом встановлено порушення ПП «ВВК СОЛЮШЕН» п.44.1, п.44.6 ст. 44, п.85.2 ст.85, п.п.198.1, 198.2 та 198.3 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого неправомірно визначено податковий кредит у податковій декларації за квітень 2025 року на загальну суму 4141288,00 грн, що призвело до завищення показників рядка 19 та рядка 21 декларації за квітень 2025 на суму 3858838,00 грн, та до заниження рядка 18 декларації за квітень на суму 282450,00 грн.
ГУ ДПС у Волинській області винесені податкові повідомлення-рішення від 04.08.2025 №0231220702 та №0231240702.
Вважаючи дані податкові повідомлення-рішення від 04.08.2025 №№0231220702 та №0231240702 незаконними та такими, що підлягають скасуванню, 03.09.2025 ПП «ВВК СОЛЮШЕН» звернулось із відповідною скаргою до Державної податкової служби України (далі - ДПС України).
Проте, рішенням ДПС України від 19.09.2025 №27418/6/99-00-06-01-03-06 відмовлено в поновленні строку на подання скарги, а також рішенням від 19.09.2025 №27419/6/99-00-06-01-03-06 про результати розгляду скарги відмовлено у задоволенні даної скарги в зв'язку із пропущеним строком на звернення із скаргою.
Позивач не погоджується із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та зазначає, що відповідно до даних ЄДРПОУ уповноваженою особою ГУ ДПС у Волинській області є Левчук О.А як виконуючий обов'язки начальника, керівника. Проте, спірні рішення від 04.08.2025 №0231220702 та №0231240702 підписані в.о. заступником начальника Володимиром Дяком, повноваження якого не підтверджені.
Також покликається на порушення відповідачем вимог Регламенту опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість, за якими задекларовано від'ємне значення та/або бюджетне відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПС України від 19.06.2012 №522 (далі - Регламент) та, як наслідок, відсутність підстав для винесення наказу на перевірку.
Крім того, позивач вказує, що під час перевірки відповідач не дослідив вантажно-митні декларації (далі - ВМД) по транспортним засобам, які імпортовані в лютому, доступ до яких наявний в податкового органу для визначення правомірності формування податкового кредиту. Період перевірки травень 2022 року-квітень 2025 року виходить за межі призначеної перевірки за квітень 2025 року, при цьому періодом першочергового виникнення від'ємного значення є березень 2024 року. Контролюючий орган витребовував документи з травня 2022 року, що свідчить проте, що перевірка носить характер «комплексної» і не підпадає під підставу проведення перевірки, а саме: п.78.1.8 ст.78 ПК України. Податковий орган не був позбавлений можливості провести виїзну перевірку, при проведенні якої на підприємство не лягало б непосильного обов'язку надавати всю документацію, яка могла бути досліджена.
Оскільки висновки акту перевірки фактично базуються лише на тому факті, що платником податків не надано відповідь на запити відповідача в ході проведення перевірки і ненаданням документів до перевірки, і не містять належного і допустимого обґрунтування вчинення позивачем правопорушення, то спірні рішення, на думку позивача, підлягають до скасування.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження (а.с.47).
Представник відповідача у відзиві на позов заперечив позовні вимоги та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.73-78). В обґрунтування своїх заперечень вказав, що ГУ ДПС у Волинській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2025 року від'ємного значення з податку на додану вартість.
Копію наказу, повідомлення про початок перевірки (дата початку перевірки 20.06.2025) та листа про надання документів та регістрів бухгалтерського обліку, що стосуються предмету перевірки, направлено 22.05.2025 поштовим зв'язком на юридичну адресу ТОВ «ВВК СОЛЮШЕН». Станом на дату написання акту лист вручено «особисто «ВВК СОЛЮШЕН» 26.05.2025», корінець рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу ГУДПС у Волинській області повернуто 26.05.2025.
Відповідно до статті 42 ПК України даний наказ вважається врученим, а перевірка розпочатою.
За результатами перевірки складено акт №18183/07-02/42706348 від 27.06.2025, який направлено платнику рекомендованим листом з повідомлення про вручення, вказаний лист повернувся на адресу контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання». На підставі даного акта винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0231220702 від 04.08.2025 форми «Р» на загальну суму 310695 грн, яким збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 282450 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 10% на суму 28245 грн; та №0231240702 від 04.08.2025 форми «В4», яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 3858838 грн.
Перевірка проводилась з 20.06.2025 по 26.06.2025. Період, що підлягав перевірці: перевіркою встановлено, що від'ємне значення з податку на додану вартість, задеклароване в квітні 2025 року, виникло з травня 2022 року.
При цьому, перевірка достовірності показника рядка 16.1 декларації з ПДВ має проводитися через оцінку показників рядка 21 декларацій з ПДВ за попередні звітні періоди (в яких цей показник наявний безперервно, починаючи із першого звітного періоду його виникнення, неохопленого документальною перевіркою).
Перший звітний неохоплений документальною перевіркою період, у який ПП «ВВК СОЛЮШЕН» задекларувало від'ємне значення, був травень 2022 року. Починаючи із цього періоду такий показник наявний безперервно по квітень 2025 року включно.
У зв'язку з вищенаведеним, при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки податкового законодавства при декларуванні за квітень 2025 року від'ємного значення з податку на додану вартість періодом, що підлягав перевірці, був травень 2022 року - квітень 2025 року.
ГУ ДПС у Волинській області ПП «ВВК СОЛЮШЕН» направлено засобами поштового зв'язку запит про надання документів до перевірки №1608/12/03-20-07-02-12 від 21.05.2025.
ПП «ВВК СОЛЮШЕН» на дату початку перевірки (20.06.2025) і до завершення перевірки (26.06.2025) не надано будь-яких первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, які відносяться до предмету перевірки, про що складено відповідні акти про ненадання документів (від 20.06.2025 №3594/07-02/42706348, від 23.06.2025 №3618/07-02/42706348, від 24.06.2025 №3642/07-02/42706348, від 25.12.2024 №3690/07-02/42706348, від 26.06.2025 №3734/07-02/42706348).
Представник відповідача зазначає, що вищезазначені акти направлені платнику податків за юридичною адресою засобами поштового зв'язку з повідомленням про вручення.
ТОВ «ВВК СОЛЮШЕН» не забезпечено виконання вимог п.п.16.1.5, 16.1.15 п.16.1 ст.16 ПК України в частині обов'язкового подання на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків та зборів.
Також вказує, що податкові повідомлення-рішення підписані в.о. заступником начальника ГУ ДПС у Волинській області Володимиром Дяком, повноваження якого підтверджуються наказом ДПС України №145-о від 21.01.2025 «Про покладення виконання обов'язків на ОСОБА_1 ».
Твердження платника податків про те, що контролюючий орган зобов'язаний висновки акта перевірки побудувати виключно на даних інформаційних баз є безпідставним та суперечить суті документальної перевірки. Інформаційні бази даних містять узагальнену інформацію або відомості про реєстраційні дії, але не замінюють собою первинних документів. Вони не можуть підтвердити реальність здійснення господарської операції, її економічну доцільність, зв'язок з господарською діяльністю, факт отримання товарів/послуг, зберігання товарів чи їх оплату.
Інші заяви по суті справи не надходили.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено дану справу до судового розгляду по суті (а.с.114).
Представник ПП «ВВК СОЛЮШЕН» в судове засідання не прибув, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник ГУ ДПС у Волинській області в судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити в задоволенні позовних вимог повністю з підстав, викладених у відзиві.
Заслухавши пояснення представника ГУ ДПС у Волинській області, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.
ГУ ДПС у Волинській області на підставі наказу від 21.05.2025 №1776-п (а.с.79) та повідомлення від 21.05.2025 №574 (а.с.80) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «ВВК СОЛЮШЕН», за результатами якої складено акт від 27.06.2025 №18183/07-02/42706348 (а.с.9-14, 91-96).
Перевіркою встановлено порушення ПП «ВВК СОЛЮШЕН» п.44.1, п.44.6 ст.44, п.85.2 ст.85, п.198.1, 198.2 та 198.3 ст.198 ПК України, внаслідок чого неправомірно визначено податковий кредит у податковій декларації за квітень 2025 року на загальну суму 4141288,00 грн, що призвело до завищення показників рядка 19 та рядка 21 декларації за квітень 2025 на суму 3858838,00 грн, та до заниження рядка 18 декларації за квітень на суму 282450,00 грн.
ГУ ДПС у Волинській області 04.08.2025 винесло наступні податкові повідомлення-рішення:
№0231220702 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 310695,00 грн (податкове зобов'язання у розмірі 282450,00 грн та штрафні санкції у розмірі 28245,00 грн);
№0231240702 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 3858838 грн (а.с.21,22).
03.09.2025 ПП «ВВК СОЛЮШЕН» подало первинну скаргу до ДПС України на вказані податкові повідомлення-рішення (а.с.24-27).
За результатами адміністративного оскарження ДПС України рішенням від 19.09.2025 №27418/6/99-00-06-01-03-06 відмовила платнику податків у поновленні пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку та рішенням від 19.09.2025 №27419/6/99-00-06-01-03-06 залишила скаргу без розгляду (а.с.29-30, 32-33).
Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням, суд враховує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Як установлено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачає, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Згідно з пунктом 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Відповідно до пункту 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Пунктом 86.1 статті 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
За змістом пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Аналізуючи зміст наведених норм Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суд у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.
При цьому, таким підставам, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
У постанові від 22 вересня 2020 року у справі №520/8836/18, окрім наведених вище висновків, Судова палата з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду погодилась із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.
Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу ГУ ДПС у Волинській області від 21.05.2024 №1776-п підставою для проведення перевірки слугував п.п.78.1.8, п.78.1 ст.78 ПК України, згідно з яким документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, коли платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Так, у поданій декларації з ПДВ за квітень 2025 року (а.с.100-101) позивачем задеклароване від'ємне значення в сумі 3858838,00 грн, з огляду на що перевірка підприємства призначена правомірно.
Суд не бере до уваги твердження позивача про порушення контролюючим органом вимог Регламенту опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість, у яких задекларовано від'ємне значення та/або бюджетне відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 19.06.2012 №522, щодо не проведення камеральної перевірки декларації, оскільки обов'язок проведення камеральної перевірки перед призначенням документальної невиїзної перевірки вказаним Регламентом не передбачений.
За правилами абзацу першого пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Відповідно до абзацу 2 пункту 79.2 статті 79 ПК України у разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Згідно з пунктом 79.1 статті 79 ПК України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
Проте, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 ПК України необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім.
Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України.
Суд встановив, що наказ на перевірку від 21.05.2024 №1776-п, повідомлення від 21.05.2024 №574 про проведення перевірки та повідомлення про необхідність надання документів та регістрів бухгалтерського обліку, які відносяться до предмету перевірки, від 21.05.2025 №1608/12/03-20-07-02-12 (а.с.79-82) були надіслані відповідачем на юридичну адресу позивача та отримані останнім 26.05.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням №0690912692384 про вручення поштового відправлення (а.с.83).
З наведеного слідує, що позивач був ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку проведення перевірки з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місцем проведення такої перевірки.
Таким чином, оскільки ГУ ДПС у Волинській області на офіційну поштову адресу платника податків 21.05.2025 було надіслано копію наказу, повідомлення про початок перевірки та про надання документів, у контролюючого органу були наявні всі підстави приступити до перевірки платника податків з 20.06.2025.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ГУ ДПС у Волинській області дотримано встановлений ПК України порядок її проведення.
Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків (пункт 44.3 статті 44 ПК України).
Відповідно до пункту 44.6. статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
За змістом пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Цьому обов'язку кореспондує право посадових осіб контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункту 85.4 статті 85 ПК України.
У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (пункт 85.6 статті 85 ПК України).
Пунктом 86.7 статті 86 ПК України встановлено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Верховний Суд вже неодноразово аналізував положення статей 44, 85 ПК України у їх взаємозв'язку і сформовані ним підходи щодо застосування означених норм податкового законодавства є усталеними.
Так, зокрема, але не виключно, у постановах від 29 травня 2020 року (справа №826/27811/15), від 06 серпня 2019 року (справа №160/8441/18), від 31 січня 2020 року (справа №826/15328/18), від 03 жовтня 2023 року (справа №420/534/20) Верховний Суд сформулював такий висновок. Надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов'язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Поряд з цим факт відмови надання платником податків документів під час податкової перевірки повинен фіксуватися у визначений законом спосіб, а саме шляхом складання акта про відмову у наданні документів. Про це Верховний Суд неодноразово вказував, зокрема, у постановах від 26 січня 2021 року у справі №814/3617/14, від 03 березня 2021 року у справі №824/638/18-а, від 08 вересня 2022 року у справі №640/26351/20, від 11 липня 2023 року у справі №822/554/17, від 10 січня 2023 року у справі №814/876/16 тощо.
Матеріалами справи підтверджено, що ПП «ВВК СОЛЮШЕН» на дату початку перевірки (20.06.2025) і до завершення перевірки (26.06.2025) не надало будь-яких первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, які відносяться до предмету перевірки, про що контролюючим органом складено акти про ненадання документів від 20.06.2025 №3594/07-02/42706348, від 23.06.2025 №3618/07-02/42706348, від 24.06.2054 №342/07-02/42706348, від 25.06.2024 №3690/07-02/42706348 та від 26.06.2025 №3734/07-02/42706348 (а.с.84-86).
Таким чином, оскільки позивач не надав документи для проведення перевірки, в тому числі, й у строк, визначений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі №160/8441/18, від 01 червня 2022 року у справі №280/597/19.
Крім того, у постанові Верхового Суду від 26 травня 2022 року у справі №640/16990/19 відзначено, що платникам забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених первинними документами, реєстрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких встановлено законодавством. Зазначена імперативна норма закріплена пункту 44.1 ПК України та кореспондується з вимогами пункту 198.6 ПК України, якою передбачено, що у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до ПК України.
Суд відхиляє доводи позивача про те, що контролюючий орган, вимагаючи надати документи за період з травня 2022 року по квітень 2025 року, вийшов за межі і підстави перевірки, з огляду на наступне.
Верховний Суд неодноразово, зокрема, але не виключно, у постановах від 19 лютого 2021 року у справі №821/1235/17, від 21 липня 2021 року у справі №420/2382/20, аналізуючи норми підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України, висловлював правову позицію, що зміст наведеної норми свідчить про два окремі випадки проведення документальної позапланової перевірки: перший - подання декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість; другий - подання декларації з від'ємним значенням податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Стаття 200 ПК України встановлює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
За правилами пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
За правилами підпункту 2 пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289 (далі - Порядок № 21), якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов'язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано від'ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації.
Аналіз норми підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України у взаємозв'язку з пунктами 200.1, 200.4 статті 200 ПК України і Порядку №21 дають підстави для наступного висновку.
Податок на додану вартість підлягає або сплаті до бюджету, або бюджетному відшкодуванню в залежності від того, яке значення має різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду: позитивне чи від'ємне. Наслідком накопичення за результатами звітного (податкового) періоду податкового кредиту в більшому розмірі, ніж податкових зобов'язань з податку на додану вартість, є виникнення від'ємного значення з цього податку, яке в подальшому призводить до виникнення права на бюджетне відшкодування ПДВ.
Для висновку про правомірність декларування платником податків від'ємного значення ПДВ податковий орган в межах проведення документальної позапланової перевірки, призначеної на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України, перевіряє правильність декларування платником податків як податкового зобов'язання з ПДВ, так і податкового кредиту з цього податку за звітний (податковий) період. Податковий орган при проведенні такої перевірки не обмежений розміром від'ємного значення ПДВ, який задекларовано у податковій декларації, оскільки повинен пересвідчитись у правильності визначення платником податків від'ємного значення різниці між сумами податкового зобов'язання та податкового кредиту. Протилежний підхід суперечитиме поняттю «від'ємне значення ПДВ» у розумінні норм ПК України та нівелюватиме мету проведення перевірки на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України, яка носить превентивний характер, що полягає у запобіганні безпідставному декларуванню від'ємного значення ПДВ.
Встановлене в абзаці другому підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України обмеження щодо предмета документальної позапланової перевірки, призначеної з цієї підстави, закріплює неможливість перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати інших передбачених ПК України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства.
Аналогічне правозастосування закріплене у постановах Верховного Суду від 24 січня 2023 року у справі №640/6754/21, від 18 вересня 2025 року у справі №320/2394/23.
Також, у постанові від 23 вересня 2025 року у справі №640/23760/20 Верховний Суд зазначив, що заявлене до відшкодування від'ємне значення за будь-яких умов є частиною бюджетного відшкодування.
Отже, вимога контролюючого органу про надання первинних документів за період з травня 2022 року по квітень 2025 року є правомірною, оскільки під час перевірки встановлено, що від'ємне значення ПДВ, задеклароване в квітні 2025 року, виникло з травня 2022 року.
Водночас, перевірка достовірності показника рядка 16.1 такої декларації має проводитися через оцінку показників рядка 21 декларацій з ПДВ за попередні звітні періоди (в яких цей показник наявний безперервно, починаючи із першого звітного періоду і виникнення, неохопленого документальною перевіркою).
Належних доказів в підтвердження того, що першочерговим виникненням від'ємного значення є березень 2024 року, позивач суду не надав.
Щодо правової природи документальної перевірки та використання інформаційних баз даних, то суд погоджується з доводами відповідача, що документальною перевіркою є перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність та повнота нарахування і сплати податків та зборів, передбачених податковим законодавством, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, у тому числі законодавства щодо оформлення трудових відносин з найманими працівниками.
Така перевірка здійснюється на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового і бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, що використовуються у бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням та сплатою податків і зборів, а також інших документів та податкової інформації, отриманих контролюючим органом у порядку, встановленому законодавством, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
За таких обставин твердження платника податків про обов'язок контролюючого органу формувати висновки акта документальної перевірки виключно на підставі даних інформаційних баз є необґрунтованим та таким, що не відповідає правовій суті документальної перевірки.
Інформаційні бази даних контролюючих органів містять узагальнену інформацію та відомості довідкового характеру, зокрема щодо реєстраційних дій, однак не є первинними документами та не можуть замінювати собою такі документи. Дані інформаційних баз не підтверджують реальність здійснення господарських операцій, їх економічну доцільність, зв'язок з господарською діяльністю платника податків, факт отримання товарів або послуг, їх зберігання чи оплату.
Відповідальність за ведення податкового та бухгалтерського обліку, зберігання і подання первинних документів покладається безпосередньо на платника податків. Ненадання платником податків первинних документів, які підтверджують показники податкової звітності, є порушенням вимог податкового законодавства та свідчить про відсутність таких документів.
За таких умов контролюючий орган правомірно застосовує положення пункту 44.6 статті 44 ПК України та має право самостійно визначити суму податкового зобов'язання на підставі наявної податкової інформації.
Водночас не знайшли свого підтвердження посилання представника позивача на те, що оскаржувані податкові-повідомлення рішення підписані не уповноваженою особою, оскільки з долученого до відзиву наказу ДПС України від 21.01.2025 №145-о «Про покладення виконання обов'язків на ОСОБА_1 » у зв'язку із службовою необхідністю покладено на ОСОБА_1 , начальника управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Волинській області, виконання обов'язків заступника начальника ГУ ДПС у Волинській області з 21.01.2025 (а.с.99).
Системно проаналізувавши приписи чинного законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення відповідають критеріям, визначеним в частині другій статті 2 КАС України, а отже підстави для задоволення позову відсутні.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій
Повне судове рішення складено 30 грудня 2025 року.