30 грудня 2025 року ЛуцькСправа № 140/12550/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Лозовського О.А.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Док-Агро» до Рівненської митниці про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Док-Агро» (далі - ТзОВ «Док-Агро», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Рівненської митниці (митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA204150/2025/000062/1 від 02.09.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204150/2025/000199 від 02.09.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та в порушення положень Митного кодексу України митний орган не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових митної вартості.
На переконання позивача, декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну товару.
Натомість, зазначені митницею у рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
Позивач вважає, що зауваження митного органу були зроблені без будь-якого аналізу змісту наданих до митного оформлення документів, тому просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву представник відповідача проти позову заперечив та у його задоволенні просив відмовити з підстав правомірності прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA204150/2025/000062/1 від 02.09.2025. Свої заперечення обгрунтовує тим, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України (далі - МК України) контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, встановлено, що у документах, наданих декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до частини 2 статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), виявлені окремі неточності, а саме: в графі 44 митної декларації зовнішньоекономічний контракт від 25.04.2025 №250425 зазначений під кодом документа « 4104» та позиціонується декларантом як зовнішньоекономічний договір який укладений з виробником товару, проте декларантом документально не підтверджено відомості про виробника товару; в заявці від 03/06/2025 №4397 є посилання на договір про перевезення від 22/07/2024 № 22072024, який не надано для цілей митного оформлення; в заявці від 03/06/2025 № 4397 передбачено проведення предоплати за морський фрахт в розмірі 115023,75 грн, в той же час для цілей митного оформлення не надано документ, що підтверджував би факт оплати морського фрахта; пунктом 6.3. зовнішньоекономічного контракту від 25.04.2025 №250425 передбачено супровідна документація, а саме Сертифікат походження Товару; копія експортної митної декларації; технічна документація (MSDS), які не надані для цілей митного оформлення; згідно коносаменту від 18.06.2025 № BW25060294 порт призначення Гданськ (Польща), згідно накладної УМВС від 24.08.2025 № 04997 місце відправлення оцінюваних товарів Шебжешин (Польща). Таким чином до митного оформлення не надано транспортних (перевізних) документів за маршрутом Гданськ (Польща) - Шебжешин (Польща), що свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товарів, в тому числі і стосовно числових значень складових митної вартості.
Вказує, що під час здійснення митного контролю за митними деклараціями було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах і за результатами проведеного опрацювання виявлено ряд розбіжностей. Встановлено, що основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтвердженими та піддаються обчисленню, а тому митну вартість товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.
Враховуючи вищевикладене, та у порядку, встановленому статтею 55 МКУ, Рівненською митницею із врахуванням інформації, наданої декларантом до митного оформлення та відомостей, наявних у митного органу, прийнято рішення оскаржуване рішення про коригування митної вартості та картку відмови.
З наведених підстав просить відмовити у задоволені позову у повному обсязі.
Крім того, 13.11.2025 позивач подав клопотання у якому просив розглядати судову справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду від 17.11.2025 відмовлено в задоволенні клопотання представника Рівненської митниці про розгляд справи із викликом (повідомленням) сторін.
У поданій відповіді на відзив від 17.11.2025 позивач заперечив доводи представника відповідача у відзиві на позовну заяву та підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові, а також просив здійснити розподіл судових витрат згідно статті 139 КАС України.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
Так, судом встановлено, що видами економічної діяльності ТзОВ «Док-Агро» згідно (КВЕД) є 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); 01.62 Допоміжна діяльність у тваринництві; 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; 21.20 Виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.73 Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах; 75.00 Ветеринарна діяльність; 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
З матеріалів справи вбачається, що 25.04.2025 ТзОВ «Док-Агро» (покупець) та LONGYAN SHENGEHE TRAD-ING CO., LTD (продавець, Китай) укладено зовнішньоекономічний контракт №250425 (а. с. 39-41).
Відповідно до пункту 2.1. Контракту, базис поставки товару згідно з законодавством України з правилами «INCOTERMS-2020» вказано у відповідному додатку (специфікації) до Контракту.
Валюта контракту і платежу - долар США (пункт 3.1.).
Відповідно до пункту 5.1 товар має відповідати стандарту якості та якісним характеристикам, зазначеним в контракті, додатках (специфікаціях) до контракту, супровідних документах, нормам заводу - виробника товару і вимогам, що звичайно ставляться до товарів даного виду. продавець встановлює термін гарантії на якість товару, що поставляється протягом 24 місяців з моменту відвантаження товару.
Оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок в наступному порядку:
1-й етап: 30 % передоплата протягом 7 календарних днів 3 моменту узгодження і підписання сторонами специфікації до контракту. Продавець зобов'язаний розпочати виробництво товару з дня отримання попередньої оплати на своєму банківському рахунку;
2-й етап: оплата 70 % вартості товару повинно бути здійснено покупцем до прибуття товару в порт призначення та не пізніше ніж 30 днів з моменту відправлення.
Пунктом 11.1 контракту передбачено, що контракт діє до 31.12.2026, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
В пункті 4.2. Контракту визначено, що сторони контракту можуть передбачити інші умови оплати товару, які вказуються в специфікації на поставку відповідної партії товару, що є невід'ємною частиною Контракту.
З метою здійснення господарської операції між покупцем та продавцем було укладено специфікацію №1 від 25.04.2025 щодо продажу товару - Діоксид кремнію 260РС кормовий (код УКТЗЕД 2811220000) в кількості 13680,00 кг вартістю 9986,40 дол. США та Діоксид кремнію 185Р кормовий (код УКТЗЕД 2811220000) в кількості 1980,00 кг, вартістю 1564,20 дол. США, на загальну суму 11550,60 дол. США, в якій було визначено наступні умови оплати: 30% - передоплата; 70% - згідно копії коносамента. Термін поставки визначено: червень 2025 (а. с. 50).
Продавцем було надіслано покупцю проформу-інвойс №SH250425-DO від 25.04.2025 щодо здійснення оплати за товар в сумі 11550,60 дол. США (а. с. 45).
На виконання умов пункту 4.1 контракту №250425 від 25.04.2025, cпецифікації №1 від 25.04.2025 та на підставі проформи-інвойсу №SH250425-DO від 25.04.2025, ТзОВ «ДОК - АГРО» було сформовано банківський платіжний документ у формі swift від 23.05.2025 на суму 3265,18 дол. США із відміткою, що проведено банківською установою (в графі 70 призначення платежу: за Контрактом №250425 від 25.04.2025, специфікацією №1 від 25.04.2025, інвойс №SH250425-DO від 25.04.2025); банківський платіжний документ у формі swift від 10.07.2025 на суму 8085,42 дол. США із відміткою, що проведено банківською установою (в графі 70 призначення платежу: за Контрактом №250425 від 25.04.2025, специфікацією №1 від 25.04.2025, інвойс №SH250425-DO від 25.04.2025) (а. с. 30, 31).
Умови поставки визначені в специфікації №1 від 25.04.2025 до вищенаведеного контракту №250425 від 25.04.2025 як FOB XIAMEN (Інкотермс 2020) (а. с. 50).
29.08.2025 в порядку електронного декларування декларант позивача подав митну декларацію (далі - МД) №25UA204150002594U5 на товар 1: ««Діоксид кремнію показник абсорбції Вологи 1851 кормовий (Silicon Dioxide Sensil 185PC FEED GRADE) у вигляді порошку білого кольору (CAS No. 112926-00-8): вага нетто - 1980 кг, показники: втрати при всиханні - 5,04%, витрати від запалення - 4,55%, показник поглинання олії - 2,45см3/г, вміст основної речовини діоксиду кремнію SiO2 - 98,10%; діоксид кремнію показник абсорбції вологи 260РС кормовий (Silicon Dioxide Sensil 260PC FEED GRADE) у вигляді порошку білого кольору (CAS No. 112926-00-8): вага нетто-13680 кг, показники: втрати при всиханні-5,81%, витрати від запалення -4,55%, показник поглинання олії-245мл/100г, вміст основної речовини діоксиду кремнію SiO2 - 98,30%, номер партії 20250526,дата виготовлення 2025-05-26 термін придатності 2027-05-25 Використовується як антизлежувач або наповнювач для супучих кормових та технічних продуктів.» Код товару згідно УКТЗЕД 2811220000 (графа 33 МД).» (а. с. 42).
На підтвердження заявленої митної вартості товару подано наступні документи, які визначені в графі 44 МД, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) №250425 від 25.04.2025; специфікація №1 видана 25.04.2025 до контракту №250425 від 25.04.2025; проформа інвойс №SH250425-DO від 25.04.2025; комерційний інвойс №SH250425-DO від 11.06.2025; коносамент №BW25060294 від 18.06.2025; пакувальний лист б/н від 11.06.2025; банківський платіжний документ у формі swift від 23.05.2025 на суму 3465,18 дол. США із відміткою, що проведено банківською установою (в графі 70 призначення платежу: за Контрактом №250425 від 25.04.2025, специфікацією №1 від 25.04.2025, інвойс №SH250425-DO від 25.04.2025); банківський платіжний документ у формі swift від 10.07.2025 на суму 8085,42 дол. США із відміткою, що проведено банківською установою (в графі 70 призначення платежу: за Контрактом №250425 від 25.04.2025, специфікацією №1 від 25.04.2025, інвойс №SH250425-DO від 25.04.2025); сертифікат аналізу б/н від 26.05.2025; сертифікат аналізу б/н від 27.05.2025; сертифікат якості/походження товару №С255633904870015 від 07.07.2025; договір транспортного експедирування №22072024-С від 22.07.2024; заявка №4397 від 03.06.2025 до договору на перевезення вантажів у міжнародному сполученні №22072024-С від 22.07.2024 на перевезення вантажу (міжнародні перевезення); накладна УМВС №04997 від 24.08.2025; довідка про транспортно-експедиторські витрати доставки вантажу №4397 від 15.08.2025; рахунок на оплату замовлення №1618 від 15.08.2025; рахунок на оплату по замовленню №1635 від 15.08.2025.
Митна вартість визначена за першим (основний) метод визначення митної вартості, тобто за ціною товару (графа 43).
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності.
Згідно статті 53 та статті 54 МК України декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: 1) договір із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 6) транспортні (перевізні) документи; 7) банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару (а. с. 44).
У відповідь декларантом на письмову вимогу митного органу надано не повний перелік додатково витребуваних документів та надіслано лист від 01.09.2025, в якому заявлено прохання прийняти рішення на підставі вже поданого пакету документів, без врахування термінів передбачених статтею 53 Митного Кодексу України.
02.09.2025 відповідачем було винесено рішення про коригування митної вартості №UA204000/2025/000062/1 та карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204150/2025/000155.
Як зазначено у графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: в графі 44 митної декларації зовнішньоекономічний контракт від 25.04.2025 №250425 зазначений під кодом документа « 4104» та позиціонується декларантом як зовнішньоекономічний договір який укладений з виробником товару, проте декларантом документально не підтверджено відомості про виробника товару; в заявці від 03/06/2025 №4397 є посилання на договір про перевезення від 22/07/2024 № 22072024, який не надано для цілей митного оформлення; в заявці від 03/06/2025 №4397 передбачено проведення предоплати за морський фрахт в розмірі 115023,75 грн, в той же час для цілей митного оформлення не надано документ, що підтверджував би факт оплати морського фрахта; пунктом 6.3. зовнішньоекономічного контракту від 25.04.2025 №250425 передбачено супровідна документація, а саме Сертифікат походження Товару; копія експортної митної декларації; технічна документація (MSDS), які не надані для цілей митного оформлення; згідно коносаменту від 18.06.2025 № BW25060294 порт призначення Гданськ (Польща), згідно накладної УМВС від 24.08.2025 № 04997 місце відправлення оцінюваних товарів Шебжешин (Польща). Таким чином до митного оформлення не надано транспортних (перевізних) документів за маршрутом Гданськ (Польща) - Шебжешин (Польща), що свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товарів, в тому числі і стосовно числових значень складових митної вартості.
Також у гр. 33 оскаржуваного рішення зазначено, що заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання додаткових документів згідно переліку:1) висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; 2) виписку з бухгалтерської документації продавця; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) копію митної декларації країни відправлення; 5) транспортні (перевізні) документи за маршрутом Гданськ (Польща) - Шебжешин (Польща); 6) договір про перевезення від 22/07/2024 №22072024 .
Митну вартість товару визначено на підставі інформації щодо митної вартості товару, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 13.08.2025 №25UA100340315719U7, на рівні 1,15 дол. США/кг. Числове значення митної вартості товару у валюті рахунку становить 18009,00 дол.США, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 743054,9418 грн (1,15 дол. США/кг.*15660* 41,2602 грн/дол. США)». (а. с. 47, 47 зворот).
В подальшому, товар було випущено у вільний обіг за №25UA204150002635U4 від 02.09.2025 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України (а. с. 43).
Не погоджуючись із прийнятим митницею рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно із частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту) та щодо суми транспортних витрат.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно із переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, а саме: митна декларація №25UA204150002594U5 від 29.08.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) №250425 від 25.04.2025; специфікація №1 видана 25.04.2025 до контракту №250425 від 25.04.2025; проформа інвойс №SH250425-DO від 25.04.2025; комерційний інвойс №SH250425-DO від 11.06.2025; коносамент №BW25060294 від 18.06.2025; пакувальний лист б/н від 11.06.2025; банківський платіжний документ у формі swift від 23.05.2025 на суму 3465,18 дол. США із відміткою, що проведено банківською установою (в графі 70 призначення платежу: за Контрактом №250425 від 25.04.2025, специфікацією №1 від 25.04.2025, інвойс №SH250425-DO від 25.04.2025); банківський платіжний документ у формі swift від 10.07.2025 на суму 8085,42 дол. США із відміткою, що проведено банківською установою (в графі 70 призначення платежу: за Контрактом №250425 від 25.04.2025, специфікацією №1 від 25.04.2025, інвойс №SH250425-DO від 25.04.2025); сертифікат аналізу б/н від 26.05.2025; сертифікат аналізу б/н від 27.05.2025; сертифікат якості/походження товару №С255633904870015 від 07.07.2025; договір транспортного експедирування №22072024-С від 22.07.2024; заявка №4397 від 03.06.2025 до договору на перевезення вантажів у міжнародному сполученні №22072024-С від 22.07.2024 на перевезення вантажу (міжнародні перевезення); накладна УМВС №04997 від 24.08.2025; довідка про транспортно-експедиторські витрати доставки вантажу №4397 від 15.08.2025; рахунок на оплату замовлення №1618 від 15.08.2025; рахунок на оплату по замовленню №1635 від 15.08.2025.
На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Щодо твердження відповідача в оскаржуваному рішення про те, що в графі 44 митної декларації зовнішньоекономічний контракт від 25.04.2025 №250425 зазначений під кодом документа « 4104» та позиціонується декларантом як зовнішньоекономічний договір, який укладений з виробником товару, проте декларантом документально не підтверджено відомості про виробника товару, то суд зазначає, що зовнішньоекономічний контракт №250425 від 25.04.2025 є основним документом, що підтверджує підстави здійснення зовнішньоекономічної операції відповідно до вимог статті 53 МК України. У зазначеному договорі чітко визначено сторони - покупця (ТОВ «ДОК - АГРО») та продавця (іноземну компанію LONGYAN SHENGHE TRADING CO., LTD. (Китай)), що узгоджується з умовами поставки, відображеними у комерційному інвойсі та транспортних документах.
Відповідно до вимог чинного законодавства України, у тому числі Митного кодексу України та Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», стороною зовнішньоекономічного договору може бути продавець (контрагент), який не обов'язково є безпосереднім виробником товару. Крім того, Митний кодекс України не містить вимоги щодо обов'язкового укладення зовнішньоекономічного контракту безпосередньо з виробником товару, а також не встановлює обов'язку декларанта документально підтверджувати інформацію про виробника у випадках, коли він не є стороною контракту.
Разом з тим, інформація про виробника товару підтверджується проформою - інвойсом від 25.04.2025 №250425-DO, комерційним інвойсом від 11.06.2025 №SH250425-DO; пакувальним листом 11.06.2025 №SH250425-DO; сертифікатом якості/походження товару №С255633904870015; сертифікатами аналізу; маркуванням товару та товаросупровідними документами, які містять відомості про виробника. При цьому, сертифікат про походження товару - це документ, який свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару. Ці документи є належними доказами якості та походження товару згідно з пунктом 7 частини третьої статті 53 МК України. Закон не зобов'язує подавати копії технічних регламентів, ліцензій чи сертифікатів системи якості, якщо наявні документи підтверджують виробника та якісні характеристики товару.
Надані документи належним чином засвідчують якість продукції та його виробника, однак відповідач не спростував їх достовірність, не пояснив, чому їх недостатньо, а також не обґрунтував, яким чином відсутність додаткових документів впливає на визначення митної вартості, адже наведені документи не містять цінових показників і не змінюють базу обчислення митної вартості.
Отже, дане зауваження відповідача є безпідставним.
Щодо зауваження митниці про те, що в заявці від 03/06/2025 №4397 є посилання на договір про перевезення від 22/07/2024 №22072024, який не надано для цілей митного оформлення, суд звертає увагу на те, що декларантом разом із запереченнями на повідомлення митниці №01/09-1 від 01.09.2025 надало копію Договору транспортного експедирування №22072024-С від 22.07.2024, укладеного з ТзОВ «СЕЙВ ПРО СОЛЮШИНС» (а. с. 20-24). Крім того, у графі 44 МД №25UA204150002635U4 від 02.09.2025, вказаний договір зазначено під кодом 4301 як підтвердження транспортно-експедиторських послуг (а. с. 43).
Щодо посилання митниці в спірному рішенні на ту обставину, що в заявці від 03/06/2025 №4397 передбачено проведення предоплати за морський фрахт в розмірі 115023,75 грн, в той же час для цілей митного оформлення не надано документ, що підтверджував би факт оплати морського фрахта, суд звертає увагу, що ТзОВ «Док - Агро» не заперечує, що у заявці від 03.06.2025 №4397 дійсно передбачена передплата за морський фрахт у зазначеному розмірі.
Водночас, відповідно до положень статті 53 МК України, при визначенні митної вартості враховуються витрати на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України, незалежно від фактичного здійснення оплати на момент митного оформлення. Таким чином, для підтвердження транспортних витрат у складі митної вартості достатньо надання документів, які містять інформацію про суму таких витрат, а саме: договору перевезення (експедирування), заявки на перевезення та рахунку/ інвойсу перевізника або фрахтового агента.
Зазначені документи були подані декларантом у складі митного оформлення. При цьому, факт фактичної сплати фрахту не є обов'язковою умовою для підтвердження митної вартості, оскільки згідно з статтею VIII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) митна вартість базується на ціні, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, що імпортуються.
Отже, відсутність платіжного документа на момент митного оформлення не може вважатися підставою для сумніву у достовірності заявленої митної вартості, оскільки витрати на фрахт належним чином підтверджені іншими документами, поданими декларантом, і включені до Декларації митної вартості, які були прийняті митним органом і відповідно товар було випущено у вільний обіг, що підтверджується МД №25UA204150002635U4 від 02.09.2025.
Також в графі 33 оскаржуваного рішення відповідач зазначає, що пунктом 6.3. зовнішньоекономічного контракту від 25.04.2025 №250425 передбачено супровідна документація, а саме сертифікат походження товару; копія експортної митної декларації; технічна документація (MSDS), проте такі не надані для цілей митного оформлення.
З даного приводу суд зазначає, що ТзОВ «Док-Агро» разом із Запереченнями на повідомлення митниці №01/09-1 від 01.09.2025 надало Сертифікат якості/походження товару №С255633904870015 від 07.07.2025, що відображено у графі 44 МД №25UA204150002635U4 від 02.09.2025 під кодом документа « 0861»; копію експортної митної декларації №370820250000382270 від 13.06.2025, про що зазначено у графі 44 МД №25UA204150002635U4 від 02.09.2025 під кодом « 9610»; сертифікати аналізу від 26.05.2025 та від 27.05.2025, які зазначені у картці відмови в прийнятті митної декларації №UA204150/2025/000199 від 02.09.2025.
На думку суду, надані документи повністю підтверджують відомості щодо характеристик, якості та походження товару, а також узгоджуються з іншими документами, поданими декларантом для митного оформлення. Відтак, твердження Рівненської митниці про ненадання зазначених документів є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що згідно коносаменту від 18.06.2025 №BW25060294 порт призначення Гданськ (Польща), згідно накладної УМВС від 24.08.2025 №04997 місце відправлення оцінюваних товарів Шебжешин (Польща).Таким чином до митного оформлення не надано транспортних (перевізних) документів за маршрутом Гданськ (Польща) - Шебжешин (Польща).
Щодо наведеного суд зазначає, що 22.07.2024 між ТзОВ «СЕЙВ ПРО СОЛЮШИНС» (Експедитор) та ТзОВ «Док-Агро» (Клієнт) було укладено Договір транспортного експедирування №22072024-С, відповідно до умов якого Експедитор зобов'язується за плату і за рахунок Клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів Клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу, в тому числі надання митно-брокерських послуг (п. 1.1. та розділ 3. Договору).
Крім цього, п. п. 2.2.1. п.2.1. Договору визначено один з основних обов'язків Експедитора, а саме: забезпечувати якісне та своєчасне транспортне обслуговування, а також організацію перевезення вантажів Клієнта різними видами транспорту по території України та за її межами відповідно до заявки Клієнта. В свою чергу Клієнт зобов'язувався оплачувати послуги Експедитора, а саме: вартість зберігання вантажу в портах відвантаження, перевалки, прибуття, а також демередж/детеншн (штраф за наднормативне використання контейнерного обладнання) відповідно до рахунків портів, морських перевізників/їх агентів, якщо такий простій та/або заходи контролю сталися не з вини Експедитора. (п. п. 2.4.12. п. 2.4. Договору).
Як наслідок, ТзОВ «СЕЙВ ПРО СОЛЮШИНС» було наділено повноваженнями представляти інтереси Клієнта у взаєминах з перевізниками, портами, аеропортами, державними органами та іншими організаціями у зв'язку з перевезенням, перевалкою вантажів Клієнта.
Згідно накладної УМВС від 04.08.2025 №04997, у графі 3 чітко зазначено повний маршрут транспортування: Китай - Гданськ (Польща) - Клевань (Україна), що підтверджує безперервність маршруту доставки товару з країни відправлення до місця митного оформлення (а. с. 28).
Крім цього, відповідно до умов Специфікації від 25.04.2025 №1 товар поставлявся на умовах FOB (Сямень, Китай) згідно міжнародних торговельних правил «Інкотермс 2020». Також у графі 22 накладної УМВС від 04.08.2025 №04997 додатково вказано ключові транзитні пункти маршруту, зокрема: Шебжешин - Хрубешів - Ізов - Клевань, що узгоджується з типовим маршрутом контейнерного перевезення територією Польщі та України.
Вказані документи узгоджуються між собою за змістом, датами, пунктами відправлення, призначення та ідентифікаційними ознаками вантажу, що унеможливлює сумнів у достовірності наданих відомостей.
Відповідно до заявки про перевезення вантажу №4397 від 03.06.2025 вартість транспортних витрат становить 211395,01 грн(а. с. 25), які включають:
- транспортні послуги за межами території України Гданськ, Польща - п/п Ізов становить 44455,13 грн.
- організація виконання послуг перевезення з транспортного експедирування поза межами України становить 5181,25 грн без ПДВ, (ПДВ 20% 1036,24 грн.), разом 6217,49 грн, які в подальшому були включені декларантом до митної вартості товару.
Слід зазначити, що станція Шебжешин - це залізнична станція в Польщі, яка є важливим перевантажувальним терміналом на широкій лінії LHS (лінія з широкою колією), призначеною для перевезення вантажів. Вона розташована між станціями Хрубешів та останньою станцією LHS, що робить її ключовим пунктом для митного оформлення та перевантаження різноманітних вантажів між різними типами транспорту.
Таким чином під час транспортування товару залізничним транспортом за маршрутом м. Гданськ - ст. Клевань, проміжним терміналом перевантаження за цим маршрутом виступає ст. Шебжешин. Там відбувається перевантаження з потягу Гданськ - ст. Шебжешин на потяг ст. Шебжешин - ст. Клевань, це також входить у вартість перевезення, оскільки Шебжешин є проміжним терміналом перевантаження за основним маршрутом.
З огляду на вказане, транспортування товару за маршрутом: Гданськ (Польща) - Шебжешин (Польща) входило в комплекс транспортних послуг наданих декларанту експедитором ТзОВ «СЕЙВ ПРО СОЛЮШИНС», а підтверджуючі документи було надано митному органу.
У рахунку на оплату від 15.08.2025 №1635 та довідці про транспортні витрати від 03.06.2025 №4397 перевізником - експедитором чітко зазначені найменування наданих робіт та послуг, а також визначена загальна вартість транспортних послуг за усім маршрутом перевезення задекларованого товару: Гданськ (Польща) - Клевань (Україна). Це свідчить, що усі витрати, пов'язані з транспортуванням і супутніми експедиторськими послугами, включені у єдину суму рахунку та підтверджені документально.
Суд зауважує, що транспортно-експедиторська діяльність передбачає, що експедитор має право виставляти рахунок у вигляді зведеної вартості транспортних послуг, без деталізації кожного допоміжного платежу (портових зборів, оформлення транзитних документів, витрат на зберігання тощо). Всі такі витрати є складовими єдиної вартості транспортно-експедиційних послуг і не підлягають окремому виділенню, якщо інше прямо не передбачено договором із замовником.
Як наслідок, позивачем було подано повний пакет документів, які підтверджують понесені транспортні витрати, відтак позиція Рівненської митниці щодо ніби-то відсутності транспортних документів є такою, що суперечить як фактичним обставинам, так і вимогам чинного митного законодавства, і не може братися до уваги як належна підстава для коригування митної вартості.
Такий підхід свідчить про поверхневий та упереджений аналіз поданих документів, що суперечить принципам об'єктивності, закріпленим у статтях 53- 55 МК України, та підтверджує помилковість висновків митного органу при прийнятті рішення про коригування митної вартості.
Частина друга статті 53 МК України містить перелік обов'язкових документів, які повинні надаватися на підтвердження митної вартості товарів.
Позивач в додаткових поясненнях вказав, що надав усі документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару, інші документи у нього відсутні.
Таким чином за обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Суд наголошує, що вимога про надання виписки з бухгалтерської документації, висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, каталогів, прейскурантів виробника товару, відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
При цьому, ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.
Ненадання додаткових документів (прайс-листів, каталогів, специфікацій виробника товару) також не свідчить про недобросовісність позивача та не може позбавляти його можливості декларувати товар на підставі інших документів, про які домовилися сторони зовнішньоекономічного контракту і які за правилами частини другої статті 53 МК України підтверджують митну вартість товару. Більше того, суд наголошує, що під час митного оформлення товару, декларантом позивача надавалися прайс-листи.
Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).
З урахуванням наведеного висновки у спірних рішеннях про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведених розрахунків митної вартості, зазначених у митних деклараціях, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Таким чином, доводи митного органу про наявність істотних розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи та суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.
З урахуванням наведеного висновки у спірних рішеннях про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Можливість поставки товару іншим покупцям за більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв'язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а спирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.
Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Сам факт здійснення митого оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.
Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 у справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митною органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Аналогічні висновки зроблено Верховним Судом у постанові від 10.10.2019 у справі №809/1469/16.
Таким чином, з огляду на зазначене, суд констатує, що прийняте Рівненською митницею рішення про коригування митної вартості товару №UA204150/2025/000062/1 від 02.09.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.
Як було зазначено вище, за митною декларацією №25UA204150002594U5 від 29.08.2025 позивачу було відмовлено у митному оформленні товару шляхом винесення картки відмови №UA204150/2025/000199 від 02.09.2025 з підстав неподання декларантом додаткових документів на вимогу митного органу.
Відповідно до статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом, рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Пунктами 7.1., 7.2. «Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 передбачено, що у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку. У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.
Враховуючи, що спірна картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є похідною від оспорюваного рішення про коригування митної вартості товару, яке підлягає скасуванню, то її також слід визнати протиправною та скасувати.
Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).
Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає таке.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 4844,80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №4871 від 30.10.2025.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 4 844,80 грн.
Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295, 297 КАС України, на підставі Митного кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Док-Агро» (45532, Волинська область, Володимирський район, село Кремеш, вулиця Локацька, будинок 2-А, код ЄДРПОУ 40955973) до Рівненської митниці (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Соборна, будинок 104, код ЄДРПОУ ВП 43958370) про визнання протиправним та скасування рішення, скасування картки відмови задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №UA204150/2025/000062/1 від 02.09.2025.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204150/2025/000199 від 02.09.2025.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Док-Агро» за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судові витрати у розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.А. Лозовський