30 грудня 2025 року ЛуцькСправа № 140/13663/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Стецика Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (Далі - Відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (Далі - Відповідач 2) в якому просить:
1.Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 26 вересня 2025 року №032650007288 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
2.Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудової діяльності з 01.07.2000 по 05.06.2002, з 20.06.2002 по 24.12.2003 року, з 01.04.2022 по 31.08.2025 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 26.10.1983 та період навчання, що не збігається з періодом роботи з 01.09.1981 р. по 25.10.1983 р. згідно диплому НОМЕР_2 від 27.03.1986 р.;
3.Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити та виплачувати з 07.10.2025 року ОСОБА_1 пенсію за віком із зарахуванням стажу згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 26.10.1983 та періоду навчання, що не збігається з періодом роботи з 01.09.1981 р. по 25.10.1983 р. згідно диплому НОМЕР_2 від 27.03.1986 р.
В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, 19.09.2025 вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком. Проте, рішенням від 26.09.2025 №032650007288 ГУ ПФУ в Житомирській області було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з тим, що до страхового стажу ОСОБА_1 не було зараховано: періоди трудової діяльності з 01.07.2000 по 05.06.2002, з 20.06.2002 по 24.12.2003, з 01.04.2022 по 31.08.2025 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 26.10.1983, оскільки відсутні дані в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного пенсійного страхування про сплату страхових внесків; період навчання з 01.09.1981 по 27.03.1986 згідно диплома НОМЕР_2 від 27.03.1983, оскільки перетинається з періодами роботи.
Позивач вважає таке рішення ГУ ПФУ в Житомирській області протиправним. З посиланням на відповідні положеннями законодавства України стверджує, що вказані спірні періоди підлягають до зарахування в її страховий стаж.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 14.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
04.12.2025 відповідач 2 подав до суду відзив на позовну заяву у якому просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що підтверджений належними документами, страховий стаж становить 27 років 03 місяці 5 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. Отже, дії Головного управління Пенсійного фронду України в Житомирській області є правомірними та вмотивованими, а позов є необґрунтованим, тому підлягає залишенню без задоволення.
Відповідач 1 правом подачі до суду відзиву не скористався.
04.12.2025 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача просить задовольнити позовні вимоги.
Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи позову, суд встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 19.09.2025 вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про призначенні пенсії за віком.
Рішенням від 26.09.2025 №032650007288 ГУ ПФУ в Житомирській області було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з тим, що до страхового стажу ОСОБА_1 не було зараховано: періоди трудової діяльності з 01.07.2000 по 05.06.2002, з 20.06.2002 по 24.12.2003, з 01.04.2022 по 31.08.2025 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 26.10.1983, оскільки відсутні дані в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного пенсійного страхування про сплату страхових внесків; період навчання з 01.09.1981 по 27.03.1986 згідно диплома НОМЕР_2 від 27.03.1983, оскільки перетинається з періодами роботи.
Вважаючи такі дії відповідачів щодо не зарахування вказаних періодів до страхового стажу та рішення відповідача 2 протиправним, позивач звернулася з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно з Європейською соціальною хартією від 03.05.1996, що ратифікована Законом України від 14.09.2006 №137-V та набрала чинності для України з 01.02.2007, кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І).
У пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV).
Статтею 8 Закону від 09.07.2003 №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок №637) визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядок №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Статтею 1 Закону №1058-ІVвизначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (пункт 1 частини 1статті 24 Закону №1058-IV).
За змістом частин 1, 10, 12 статті 20 Закону №1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Як слідує із записів у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_3 позивач у період з 26.10.1983 по 05.06.2002 працювала у Сніжнянському машинобудівному заводі Акціонерного Товариства «МОТОР СІЧ», у період з 20.06.2002 по 24.12.2003 працювала у малому шляхово-будівельному підприємстві «ПІК», а з 20.04.2011 по теперішній час працює у ТОВ «АВМЛЮКС ТРАНС» (а.с.14-15).
Також суд зазначає, що відповідно до статті 106 Закону №1058-IV наявність заборгованості перед ПФУ України зі сплати страхових внесків не може бути підставою для відмови у здійсненні перерахунку пенсії, оскільки, відповідальність за несплату страхових внесків несе лише підприємство-страхувальник в якому працює застрахована особа.
Відповідно до пункту 6 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення
Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
При цьому, на переконання суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв'язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.
Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача як застрахованої особи, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 30.09.2019 (справа №414/736/17), від 20.03.2019 (справа №688/947/17), від 27.03.2018 (справа №208/6680/16-а).
Отже, судом встановлено, що у вищевказані спірні періоди позивач працювала у Сніжнянському машинобудівному заводі Акціонерного Товариства «МОТОР СІЧ», малому шляхово-будівельному підприємстві «ПІК», ТОВ «АВМЛЮКС ТРАНС». У ці періоди їй була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку в свою чергу нараховувалися страхові внески. При цьому, відсутність даних про несплату роботодавцем страхових внесків за періоди роботи позивача не може бути підставою для відмови позивачу у зарахуванні до страхового стажу вказаних періодів роботи.
Щодо зарахування до страхового стажу періоду навчання, що не збігається з періодом роботи з 01.09.1981 по 25.10.1983 згідно диплому НОМЕР_2 від 27.03.1986, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 8 Порядку № 637, період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Судом встановлено, що відповідно до диплому серії НОМЕР_2 від 27.03.1986, ОСОБА_1 навчалася у Зуївському енергетичному технікумі Міністерства енергетики та електрифікації СРСР з 01.09.1981 по 27.03.1986, який є відокремленим підрозділом Державного вищого навчального закладу «Донецький Національний технічний університет».
16.10.2025 ОСОБА_1 звернулася через свого представника до Державного вищого навчального закладу «Донецький Національний технічний університет» з адвокатським запитом щодо надання уточнюючої довідки про період навчання, в якій вказати точну дату початку та закінчення навчання у Зуївському енергетичному технікумі та вказати форму навчання.
24.10.2025 Державний вищий навчальний заклад «Донецький Національний технічний університет» надав відповідь на адвокатський запит в якому вказав, що у зв'язку із тимчасовою окупацією міста Донецьк, захопленням невідомими особами будівель та споруд університету, розташованих в місті Донецьк, у адміністрації університету на теперішній час відсутній доступ до будь-якої документації університету, створеної до 03.10.2014.
Враховуючи, що диплом серії НОМЕР_2 від 27.03.1986 містить період навчання, а отримання відомостей від Зуївського енергетичного технікуму про період навчання та форми навчання є неможливим через те, що технікум знаходиться в тимчасово окупованому місті Донецьк, то у суду відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 не навчалася на денній формі.
Відтак, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 вказаних спірних періодів роботи з єдиної підстави як не підтвердження сплати страхових внесків та періоду навчання є протиправною, оскільки покладає на пенсіонера надмірний індивідуальний тягар.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 26.09.2025 №032650007288 та задоволення позовних вимог щодо зарахування до страхового стажу періоди трудової діяльності з 01.07.2000 по 05.06.2002, з 20.06.2002 по 24.12.2003, з 01.04.2022 по 31.08.2025 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 26.10.1983 та періоду навчання, що не збігається з періодом роботи з 01.09.1981 по 25.10.1983 згідно диплому НОМЕР_2 від 27.03.1986.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до стажу позивача періоди трудової діяльності з 01.07.2000 по 05.06.2002, з 20.06.2002 по 24.12.2003, з 01.04.2022 по 31.08.2025 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 26.10.1983 та періоду навчання, що не збігається з періодом роботи з 01.09.1981 по 25.10.1983 згідно диплому НОМЕР_2 від 27.03.1986, суд зазначає таке.
Відповідно до п.1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1) заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.
Відповідно до п. 4.1 Порядку № 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Відповідно до абз. 14 п.4.2 Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п.4.8 Порядку № 22-1 заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.
З зазначеного вбачається, що заява та документи для призначення, перерахунку пенсії можуть бути подані в будь-якому сервісному центрі, що здійснює обслуговування громадян, незалежно від місця проживання особи. Разом з тим, розгляд документів та винесення рішення про призначення пенсії / відмову в призначенні пенсії здійснюється за принципом екстериторіальності шляхом автоматизованого розподілу до структурного підрозділу органу, що призначає пенсію. Відповідно до принципу екстериторіальності заява позивача про призначення пенсії за віком опрацьовувалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, яким було прийнято рішення від 26.09.2025.
Тобто, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області жодного рішення про відмову в призначенні пенсії за віком не приймалося, а тому права позивача на призначення та виплату пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області не були порушені.
Зазначена правова позиція Верховного Суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.02.2024 по справі № 500/1216/23.
Оскільки, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області право позивача на перерахунок пенсії не порушувалось, підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до стажу позивача періоди трудової діяльності з 01.07.2000 по 05.06.2002, з 20.06.2002 по 24.12.2003, з 01.04.2022 по 31.08.2025 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 26.10.1983 та періоду навчання, що не збігається з періодом роботи з 01.09.1981 по 25.10.1983 згідно диплому НОМЕР_2 від 27.03.1986 та здійснення призначення ОСОБА_1 пенсії - відсутні.
Враховуючи позицію Верховного Суду, висловлену у постановах від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23 та від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, дії зобов'язального характеру щодо зарахування стажу має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити та виплачувати позивачу пенсію, суд вказує таке.
Слід звернути увагу, що функції органів Пенсійного фонду України щодо обчислення страхового стажу особи та призначення пенсії за віком відносяться до виключної компетенції відповідача.
У межах спірних правовідносин адміністративним судом не здійснюється призначення пенсії, а перевіряється виключно законність рішення органу пенсійного фонду про відмову в призначенні пенсії, за наслідками чого суд може визнати протиправними такі рішення, дії чи бездіяльність, а як наслідок - зобов'язати вчинити певні дії.
Акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Отже, суд не може перебирати на себе функції, які відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного фонду, зокрема, самостійно здійснювати розрахунок страхового стажу та призначення пенсії.
Однак, на переконання суду, наявні підстави для зобов'язання ГУ ПФУ в Житомирській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у вказаному рішенні.
Отже, і вимоги про зобов'язання здійснити виплату пенсії є передчасною, адже відповідний перерахунок пенсії ще не проведено, відповідно спір в цій частині фактично не існує.
Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення частково.
Крім того, відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 968,96 грн, сплачений згідно з квитанцією від 13.08.2025.
Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6; код ЄДРПОУ 13358826), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, місто Житомир, вулиця О. Ольжича, 7; код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 26.09.2025 №032650007288 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудової діяльності з 01.07.2000 по 05.06.2002, з 20.06.2002 по 24.12.2003, з 01.04.2022 по 31.08.2025 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 26.10.1983 та період навчання з 01.09.1981 по 25.10.1983 згідно диплому НОМЕР_2 від 27.03.1986 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, викладених в даному рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н. В. Стецик