про повернення позовної заяви
30 грудня 2025 року ЛуцькСправа № 140/16334/25
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Стецик Н.В., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання протиправними дій та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної установи «Центр пробації» в якому просить:
1.Визнати протиправним та скасувати наказ Державної установи «Центр пробації» № 674 від 19.02.2025 року про звільнення;
2.Поновити на посаді начальника філії Державної установи «Центр пробації» у Волинській області;
3.Стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.03.2025 року по день фактичного поновлення на роботі.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 23.12.2025 позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
25.12.2025, на виконання ухвали судді Волинського окружного адміністративного суду від 23.12.2025 про залишення позовної заяви без руху, позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду.
Суд, вивчивши позовну заяву та додані до неї документи, заяву про поновлення строку звернення до суду, дійшов висновку про те, що у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду необхідно відмовити, а позовну заяву - повернути, з огляду на таке.
Пунктом 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У постанові від 05.02.2020 у справі № 9901/425/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті, проходженні або звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Так, спір у цій справі стосується проходження позивачем публічної служби, а тому для звернення до суду з цим позовом встановлений місячний строк.
Суд також зазначає, що строк, передбачений частиною п'ятою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, установленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Водночас, поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, що унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, та підтверджені належними і допустимими доказами.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно неможливо, то його строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому слово «повинна» необхідно тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Усталеним у національній судовій практиці є розуміння того, що встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Зазначений висновок узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 01.02.2024 у справі № 990/270/23, від 14.11.2024 у справі № 990/240/24, від 02.10.2025 у справі № 990/376/24 та інших.
Як убачається з матеріалів справи, позивач був звільнений з посади на підставі наказу від 19.02.2025, фактичне припинення трудових відносин відбулося 03.03.2025, а з позовом до суду він звернувся лише 22.12.2025, тобто з істотним пропуском установленого законом строку.
У заяві про поновлення строку позивач посилається на наявність психологічного та службового тиску, тривалий службовий конфлікт із керівництвом відповідача, а також на побоювання негативних наслідків у разі негайного звернення до суду.
Водночас суд зазначає, що наведені обставини мають загальний та суб'єктивний характер, не підтверджені належними і допустимими доказами та не свідчать про об'єктивну неможливість або істотну ускладненість звернення до суду у межах строку, встановленого законом.
Саме по собі посилання на психологічний дискомфорт, службовий конфлікт чи побоювання можливих негативних наслідків не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку без доведення їх реального, тривалого та непереборного впливу на можливість реалізації права на судовий захист.
Посилання позивача на факт подання у грудні 2025 року ним іншого адміністративного позову до цього ж відповідача (справа №140/16132/25 щодо незаконного використання персональних даних позивача) не підтверджує наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду у даній справі, оскільки зазначений позов стосується іншого предмета спору, інших порушених прав та іншого моменту їх виникнення.
Посилання позивача на судову практику Верховного Суду та апеляційних адміністративних судів не може бути підставою для поновлення строку звернення до суду, оскільки кожна справа підлягає оцінці з урахуванням її конкретних фактичних обставин, а наведені позивачем правові позиції не підтверджують поважність причин пропуску строку саме у цій справі.
За правилами частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно із частиною другою статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо: у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного, оскільки позивач не навів поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, підстави для його поновлення відсутні, а недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду від 23.12.2025, не усунуті, тому у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду необхідно відмовити, а позовну заяву - повернути на підставі частини другої статті 123, пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України.
Керуючись частиною другою статті 123, пунктом 9 частини четвертої, частинами п'ятою - сьомою статті 169, статтею 248 КАС України, суд
В задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання протиправними дій та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н. В. Стецик