Справа № 607/24571/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/342/25 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - запобіжні заходи
19 грудня 2025 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючої - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
з участю
прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
підозрюваного - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 листопада 2025 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого відділу СУГУНП в Тернопільській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 ..
Продовжено строк тримання під вартою без визначення розміру застави підозрюваному ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 27, ч.3 ст. 307 КК України, до 25.01.2026.
В апеляційній скарзі захисник просить вказану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту чи із визначенням застави із покладенням відповідних обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Свої доводи аргументує тим, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження ризиків, зазначених у клопотанні, оскільки підозрюваний після внесення відомостей до ЄРДР чи повідомлення йому про підозру не вчиняв жодних дій, спрямованих на переховування від органу досудового розслідування.
Зазначає, що підозрюваний має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, він позитивно характеризується, раніше не судимий, навчається в університеті.
Крім того у нього наявне захворювання нирок і стан його здоров'я суттєво погіршився, тому вважає, що є достатні підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного, його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просять постановити нову ухвалу, якою скасувати запобіжний захід, доводи прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляцію такою, що не підлягає до задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Так, 08.10.2025 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 27, ч.3 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2025 року ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, терміном до 05.12.2025.
Надалі, 19.11.2025 року слідчим суддею Тернопільського міськрайонного суду продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №120252110400007087 від 08.04.2025, терміном до 5 місяців.
Задовольняючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя своє рішення мотивував тим, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 27, ч.3 ст. 307 КК України та прийшов до висновку про наявність ризиків, передбачених ч.3 ст.199 КПК України.
Такий висновок є вірним, оскільки з урахуванням наданих матеріалів справи, а також практики Європейського суду з прав людини щодо визначення поняття «обґрунтованої підозри» (рішення Європейського суду з прав людини «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Гусинський проти Росії», «Нечипорук і Йонкало проти України» та інші) в ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні прокурором доведено існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний ОСОБА_8 міг вчинити правопорушення. Факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження, що є завданням наступних етапів кримінального процесу, сприяти якому має і тримання особи під вартою.
Висновки слідчого судді про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_8 підозри колегія суддів вважає вірними, оскільки вони підтверджуються доданими до клопотання органу досудового слідства та дослідженими й оціненими в судовому засіданні доказами.
На переконання колегії суддів, сукупність вказаних обставин повністю підтверджує обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_8 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 27, ч.3 ст. 307 КК України, що в силу вимог ст.12 КК України є особливо тяжкими злочинами.
Крім обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, підставою продовження строку тримання під вартою є також наявність обставин, які вказують на те, що передбачені ст.177 КПК України ризики, наявність яких стала підставою для застосування цього запобіжного заходу не зменшилась, вони продовжують існувати або з'явились нові.
Слідчий, звертаючись з клопотанням про продовження строку тримання під вартою та прокурор при розгляді клопотання вказували окрім наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 даних кримінальних правопорушень, про існування ризиків, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а відтак, перешкодити повному, всебічному та неупередженому проведенні досудового розслідування.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя належним чином вмотивував своє рішення про продовження строку тримання під вартою, зазначивши про наявність ризиків, визначених в ст.177 КПК України, а саме - можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином .
На час розгляду клопотання слідчим суддею, досудове розслідування не завершено, внаслідок особливої складності провадження та необхідністю проведення слідчих та інших процесуальних дій, у яких може виникнути необхідність.
Як вбачається із клопотання, завершити вказані дії до закінчення строку дії тримання під вартою неможливо, тому для забезпечення повного та об'єктивного досудового розслідування виникла необхідність у продовженні строку запобіжного заходу.
Так, запобіжний захід має бути обрано/продовжено із врахуванням всіх обставин кримінального правопорушення, встановлених ризиків та конкретної особи, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненому.
Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про неможливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, з огляду на те, що раніше існуючі та доведені ризики не зменшилися і не відпали, оскільки обвинувачений не може не розуміти тяжкість можливого суворого покарання, у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження.
На думку апеляційного суду, наведені обставини в достатній мірі підтверджують існування ризику можливих спроб переховування обвинуваченого від суду, в тому числі і з урахуванням позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії», Суд зазначив: «Серйозність обвинувачення може слугувати для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу обвинуваченого, на думку апеляційного суду, дають достатні підстави припускати, що останній може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК - впливу на свідків, потерпілого в даному кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.
Крім того, оскільки судом встановлено та підтверджується матеріалами провадження, що у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень підозрюються ще й інші особи, а отже існує ризик вільного їх спілкування, що також може перешкодити кримінальному провадженню.
Апеляційний суд визнає неспроможними доводи сторони захисту щодо відсутності ризику незаконного впливу на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні, оскільки покази тих осіб, які ще не були безпосередньо допитані судом, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого судового розгляду. Перебуваючи на волі, обвинувачений, як самостійно так і через інших осіб, може здійснювати незаконний вплив на даних осіб, схиляючи їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що й ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
Колегія суддів також звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підорюваних чи обвинувачених кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного чи обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогнозованості характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, виходячи з вимог ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК, в тому числі і з огляду на правову кваліфікацію інкримінованих останньому кримінальних правопорушень, а тому вважає, що зміна запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який, з великою вірогідністю, не зможе запобігти існуючим ризикам, та унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, що в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК.
Доводи сторони захисту про необхідність зміни запобіжного заходу з посиланням на те, що підозрюваний раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, колегія суддів визнає непереконливими, оскільки вказані обставини не є такими, що нівелюють раніше встановлені та існуючі ризики у кримінальному провадженні та не стали тими стримуючими факторами щодо невчинення інкримінованих обвинуваченому протиправних дій.
Отже, судом встановлено та підтверджується матеріалами провадження, що обрання ОСОБА_8 іншого більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою не зможе попередити ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.
З таким висновком слідчого судді про застосування щодо ОСОБА_8 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження його строку, колегія суддів повністю погоджується, оскільки прокурором в судовому засіданні доведено обставини, передбачені ст.194 КПК України.
Оскільки заявлені ризики не зменшились та продовжують існувати, а внаслідок особливої складності провадження необхідне проведення слідчих та інших процесуальних дій, слідчий суддя, з врахування вимог, передбачених ст.199 КПК України, прийшов до вірного висновку про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 ..
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання підозрюваного під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.331 КПК, а сторона захисту не позбавлена можливості надати суду документи на підтвердження доводів щодо неможливості подальшого утримання обвинуваченого під вартою, або зміни обставин, які свідчать про нівелювання врахованих раніше ризиків.
В даному випадку, слідчий суддя в повній мірі та у визначеному законом порядку врахував всі обставини при обранні та продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, особу підозрюваного та його соціальні зв'язки.
Пунктом 5 ч.4 ст.183 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів .
Враховуючи те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, колегія суддів не вбачає підстав визначати підозрюваному розмір застави, і таке рішення не суперечить вимогам ч.4 ст. 183 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник вказує на те, що у ОСОБА_8 незадовільний стан здоров'я, що на його думку дає підстави для скасування ухвали.
Так, згідно ст.ст.3, 49 Конституції України, ст.6 Основ законодавства про охорону здоров'я кожний громадянин України має право на охорону здоров'я. Відповідно до ст.ст.7,11 Закону України “Про попереднє ув'язнення» в місцях попереднього ув'язнення відповідно до законодавства про охорону здоров'я організуються і проводяться медичний огляд осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою, їх медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота.
Отже, у випадку захворювання чи погіршення стану здоров'я обвинуваченого, йому буде забезпечена відповідна медична допомога, а отже такий довід апелянта не є підставою для скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та скасування по суті правильного судового рішення. Також, сама по собі наявність у особи хронічного захворювання не може бути свідченням неможливості перебування особи в умовах установи слідчого ізолятора.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що слідчий суддя прийшов до вірного висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 без визначення розміру застави.
Порушень вимог КПК України, які б могли стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 176 - 179, 194, 197-199, 407, 422 КПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 листопада 2025 року про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді