Справа № 464/3703/25 Головуючий у 1 інстанції: Борачок М.В.
Провадження № 33/811/1518/25 Доповідач: Романюк М. Ф.
29 грудня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф, з участю захисника - адвоката Карпінської О.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Кука Ігоря Володимировича постанову судді Сихівського районного суду м.Львова від 02 жовтня 2025 року,
встановив:
вищенаведеною постановою матеріали справ про адміністративні правопорушення №464/3702/25 (пр. №3/464/1302/25) та №464/3703/25 (пр. №3/464/1303/25) об'єднано в одне провадження з присвоєнням №464/3703/25.
ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1000(одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000(сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1(один) рік.
ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605(шістсот п'ять) грн. 60 коп. судового збору.
Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 23 травня 2025 року о 23 год 45 хв. по вул. Сихівська, 10А у м.Львові, керував транспортним засобом марки «Peugeot Expert» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота; порушення мовлення; порушення координації рухів), від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_1 23 травня 2025 року о 23 год 45 хв. у Львові по вул. Сихівська, 10А керуючи транспортним засобом марки «Peugeot Expert» д.н.з. НОМЕР_1 не був уважний, рухаючись заднім ходом не впевнився в безпечності та здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб марки «Ford Focus» д.н.з. НОМЕР_2 . В результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п.2.3б), п.10.9 Правил дорожнього руху України. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст.124 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Кука І.В. подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що постанова суду є незаконною, винесена з упередженням та не відповідає дійсним обставинам справи.
Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував, автомобіль просто покотився назад та зіткнувся із автомобілем, що був припаркований позаду.
Вказує, що жодних фактів, що ОСОБА_1 керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння чи з ознаками такого, які б давали підстави для проведення огляду для встановлення стану алкогольного сп'яніння, не встановленні.
Зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, які саме матеріали до нього додаються, а також не вказано тип та марку пристрою, яким здійснювалася відеофіксація.
Стверджує, що з відеозапису не встановлено обставини роз'яснення прав та обов'язків, передбачених Конституцією України та КУпАП, в тому числі права на користування правовою допомогою.
24.10.2025 року потерпілий ОСОБА_2 заперечив апеляційну скаргу та просив залишитиоскаржувану постанову без змін.
У судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 будучи належним чином повідомлений про час, дату і місце судового засідання не з'явився. Натомість захисник - адвокат Карпінська О.Б. не заперечила про розгляд апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 .
Заслухавши виступ захисника - адвоката Карпінської О.Б. на підтримку поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з апеляційної скарги захисник - адвокат Кук І.В. не оспорює фактичних обставин справи в частині ст. 124 КУпАП.
Висновки суду в зазначеній частині ніким не оспорюються, у зв'язку з чим, з огляду на положення ч.7 ст. 294 КУпАП, апеляційним судом не перевіряються.
Що стосується висновків суду про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об'єктивного та всебічного розгляду справи.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Незважаючи на позицію апелянта, про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, його вина підтверджується зібраними у справі і перевіреними доказами, зокрема:
- протоколами про адміністративні правопорушення від 24.05.2025 серії ЕПР1 №339984, серії ЕПР1 №339954, які складені в присутності ОСОБА_1 ;
- оглянутими при розгляді справи відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду;
- схемою місця ДТП;
- рапортами;
- письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_2 , та його поясненнями даними при розгляді справи.
Визнаючи винним та накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП суддя виходив з того, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, яке виразилось у відмові особи, яка керує транспортним засобом від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, чим порушено вимоги пункту 2.5 ПДР України.
З зазначеним висновком судді апеляційний суд погоджується, вважає його правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає наявним в матеріалах справи доказам.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З відеозапису чітко вбачається відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Крім того, поведінка ОСОБА_1 , яка зафіксована відеозаписом вказує, що він повністю усвідомлював вимогу працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, розумів ситуацію у якій опинився, однак зайняв тверду позицію щодо відмови від проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Дії працівників поліції, відносно ОСОБА_1 , під час складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону, зокрема на приписах «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та враховує також і те, що правопорушник їх не оскаржував. Працівниками поліції було забезпечено ОСОБА_1 всі його процесуальні права.
Доводи апелянта про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, які саме матеріали до нього додаються, а також не вказано тип та марку пристрою, яким здійснювалася відеофіксація, апеляційний суд не приймає до уваги.
Право працівників поліції застосовувати технічні засоби відеозапису під час проведення огляду осіб на стан сп'яніння передбачене ч. 2 ст. 266 КУпАП.
Відсутність інформації про номер та серію відеокамери, дати її виробництва, назви, відомостей про особу, яка здійснила упакування диску та її підписи, відомостей про джерело походження відеозапису, відсутність у матеріалах свідоцтва, що стосується технічного приладу "відеокамери" - ніяким чином не спростовує встановлених судом обставин, оскільки долучений до протоколу відеозапис сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки отриманий у встановленому законом порядку, не містить ознак фальсифікації.
Крім цього, наявний в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відеозапис містить відеофайли, які є цілісними (кожний у свою чергу), безперервними (кожний у свою чергу) і повністю відтворюють обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, а саме його відмови від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров'я.
Всі інші доводи апеляційної скарги судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються, мають формальний характер та зводяться до власної оцінки фактичних обставин справи та зібраних у справі доказів, при цьому, апелянт оцінює ці докази вибірково, ігноруючи при цьому їх сукупність.
При цьому апеляційний суд керується висновком ЄСПЛ, зроблений ним у справі «Серекін та інші проти України» від 10.02.2010 року, де в п. 51 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
На переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення та є способом його самозахисту.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження, апелянтом не надано.
З огляду на викладене, підстав для задоволення апеляційної скарги щодо скасування постанови районного суду та закриття провадження у справі не встановлено.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
постановив:
Постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 02 жовтня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП та провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Кука Ігоря Володимировича - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя М.Ф.Романюк