Дата документу 29.12.2025 Справа № 334/5938/23
Запорізький апеляційний суд
Єдиний унікальний №334/5938/23 Головуючий у 1-й інстанції:Філіпова І.М.
Провадження №22-ц/807/2499/25 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
29 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Подліянової Г.С., при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2025 року про визнання неподаною та повернення заяви-звернення ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 серпня 2023 року у справі №334/5938/23 за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, -
У липні 2023 року Концерн «Міські теплові мережі» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 серпня 2023 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» суму заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії в розмірі 17 655,62 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір в сумі 2684 грн.
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою-звернення про перегляд за виключними обставинами рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 серпня 2023 року у справі №334/5938/23.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2025 року вищезазначену заяву-звернення визнано неподаною та повернуто заявнику.
Не погоджуючись із ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до безпосередньо Запорізького апеляційного суду засобами поштового зв'язку 19 грудня 2025 року, яка надійшла до апеляційного суду 22 грудня 2025 року. Одночасно з апеляційною скаргою заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду. В обґрунтування підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження зазначено, що пропустив строк на оскарження в один день з тих підстав, що з 27.10.2025 року в м. Запоріжжі відбувається відключення електропостачання, що ускладнює життєдіяльність міста. Крім того, агресія рф та масовані атаки під час багатократних повітряних тривог та обстрілів міста вимагають жителів дотримуватися вимог безпеки. Просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення, оскільки вважає, що строк заявником апеляційної скарги пропущено з поважних причин.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 23 грудня 2025 року матеріали справи №334/5938/23 (провадження №8/334/4/25) витребувані з Дніпровського районного суду м. Запоріжжя. 25 грудня 2025 року вищезазначені матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Запорізьким апеляційним судом встановлено, що апелянтом при подачі вищезазначеної апеляційної скарги у цій справі було пропущено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Тобто відлік строку на апеляційне оскарження процесуальний закон визначає таким чином: протягом тридцяти днів з дня його проголошення або протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Матеріалами справи встановлено, що 10 листопада 2025 року Дніпровським районним судом м. Запоріжжя було постановлено оскаржувану ухвалу суду у відсутності сторін (т.2 а.с.106).
Таким чином, враховуючи дату ухвалення оскаржуваної ухвали суду (10 листопада 2025 року), відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України, останнім днем строку для подання позивачем апеляційної скарги було 25 листопада 2025 року (робочий день, вівторок).
Апеляційну скаргу позивачем подано безпосередньо до Запорізького апеляційного суду засобами поштового зв'язку 19 грудня 2025 року, яка надійшла до апеляційного суду 22 грудня 2025 року, а отже із пропуском строку, встановленого ч. 1 ст. 354 ЦПК України.
Відповідно до частини п'ятої статті 272 ЦПК України, учасники справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставку копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (частина шоста статті 272 ЦПК України).
Як вбачається із супровідного листа, 11 листопада 2025 року Дніпровським районним судом м. Запоріжжя направлено ОСОБА_1 копію оскаржуваної ухвали суду на адресу зазначену ним, як у заяві-звернення, так і в апеляційній скарзі ( АДРЕСА_1 ) (т.2 а.с.107).
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення із трекінг номером R068029467408, ОСОБА_1 отримав копію оскаржуваної ухвали суду - 03 грудня 2025 року, що повернулося до суду першої інстанції (т.2 а.с.108).
Отже, враховуючи, що з повним текстом оскаржуваного судового рішення ОСОБА_1 ознайомився 03 грудня 2025 року, останній п'ятнадцятий день на його оскарження для нього припадає на 18 грудня 2025 року (робочий день, середа).
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подано до суду апеляційної інстанції засобами поштового зв'язку 19 грудня 2025 року, отже із пропуском строку, встановленого ч. 2 ст. 354 ЦПК України.
Зазначені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження в апеляційній скарзі не можуть бути визнані обґрунтованими, а відповідно і підставою для поновлення строку, оскільки сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, адже такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. При цьому, апелянтом не доведено причинно-наслідкового зв'язку між зазначеними ним обставинами щодо пропуску строку та неможливість подання ним апеляційної скарги у встановлений процесуальним законодавством строк, подання клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення та інше.
Питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження, адже такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законодавством строку.
До таких висновків дійшов, зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 29 вересня 2022 року по справі №140/13772/21.
Для поновлення строку недостатньо лише посилання на наявність обставин непереборної сили чи форс-мажорних обставин, необхідним є наведення конкретних причин та надання скаржником відповідних доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації ним своїх прав на апеляційне оскарження.
Разом з тим, посилання заявника на довготривалі повітряні тривоги не можуть бути основною та поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги, оскільки довготривалі повітряні тривоги не мають постійного та довготривалого характеру. Більш того, тривоги оголошуються у різних регіонах України, та не носять постійного, безперервного характеру, що свідчить про роботу відділень Укрпошти, та можливість скаржника звернутись до суду з моменту отримання ухвали суду першої інстанції протягом 15-денного строку.
Крім того, посилання заявника як підставу поновлення строку на оскарження судового рішення відключення світла в м. Запоріжжі не заслуговують на увагу, оскільки заявником не надано докази, що з 03.12.2025 року по 18.12.2025 року поштові відділення зв'язку м. Запоріжжя не працювали протягом цього часу у зв'язку з вимкненням електричної енергії, графіки відключень, не зазначено як саме відключення світла вплинуло на подання апеляційної скарги з пропуском строків, що встановлені ч.2 ст. 354 ЦПК України.
Інших поважних та об'єктивних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження заявником не зазначено, доказів на їх підтвердження не надано.
Отже, ОСОБА_1 не підтверджено належними доказами обставини, які є об'єктивно непереборними, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного, до 18 грудня 2025 року, подання апеляційної скарги.
Окрім того, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Разом із тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Із практики ЄСПЛ випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження остаточного судового рішення є порушенням принципу resjudicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці ЄСПЛ.
Так, у параграфі 41 рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Аналогічні висновки викладені ЄСПЛ у справах «Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, ЄСПЛ визнає легітимними обмеженнями встановлені державами-членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року).
Особа, яка заявляє клопотання про поновлення встановленого законом процесуального строку, повинна надати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Таким чином, дослідивши матеріали справи разом з апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 , як підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без руху.
З огляду на викладене, апелянту на виконання вимог цієї ухвали слід направити до Запорізького апеляційного суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням інших поважних причин пропуску такого строку та відповідних доказів на підтвердження їх існування.
Крім того, апеляційна скарга не відповідає вимогам ст. 356 ЦПК України, а саме заявником апеляційної скарги не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги.
Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Також, відповідно до п.4 ч.4 ст.356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються, зокрема, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати до суду оригінал документа, що підтверджує його сплату.
Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Верховного Суду від 17 січня 2023 року по справі № 344/8036/20.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2025 року становить 3028 грн.
Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір», суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Нормативно-правовим актом національного законодавства, який регулює порядок справляння судового збору, є Закон України «Про судовий збір», в якому закріплені правові приписи які застосовуються при обчисленні судового збору, його сплаті, а також звільненні осіб від його сплати у випадках, визначених у статті 5 цього Закону.
Частиною першою статті 3 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.
У частині першій статті 258 ЦПК України зазначено, що судовим рішенням є: ухвали, рішення, постанови, судові накази.
Отже, ухвала є однією із форм судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2018 року № 12-66гс18 вказала наступне: судовий збір справляється за подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом України «Про судовий збір» сплата судового збору за подання таких заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.
Аналогічний правовий висновок закріплено в постанові Верховного Суду №К/990/4975/22(справа № 280/4372/18) від 15 червня 2022 року.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01 січня встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3028 гривень.
Так, згідно з п.п. 9 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», з подальшими змінами, ставка за подання апеляційної скарги для фізичної особи на ухвалу суду складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (605,60 грн).
Як вбачається з матеріалів справи, апеляційну скаргу заявником подано до Запорізького апеляційного суду засобами поштового зв'язку.
Отже, розмір необхідної до сплати заявником суми судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду складає 605,60 грн (3028*0,2).
З огляду на наведене, ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги необхідно сплатити судовий збір у розмірі 605,60 грн та надати суду оригінал квитанції.
Реквізитами банківської установи, уповноваженої приймати судовий збір за подачу апеляційних скарг з 01 січня 2025 року є:
22030101 Судовий збір (Державна судова адміністрація України)
Отримувач коштів: ГУК у Зап.обл/м. Запоріжжя Вознес./22030101;
Рахунок отримувача (IBAN): UA498999980313121206080008513;
Код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскарження справи) по справі _________ (Номер справи), Запорізький апеляційний суд (назва суду, де розглядається справа).
Зазначені обставини перешкоджають вирішенню питання щодо відкриття апеляційного провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.356 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 185 цього Кодексу.
Зважаючи на зазначені недоліки апеляційної скарги, на підставі ст.ст.185,357 ЦПК України її необхідно залишити без руху та надати строк п'ять днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків, які зазначені в ухвалі, роз'яснивши, що у разі їх неусунення впродовж вказаного строку, апеляційна скарга буде визнана неподаною і повернута апелянту.
Керуючись ст.ст.127,185, 354, 356, 357 ЦПК України, суддя, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2025 року про визнання неподаною та повернення заяви-звернення ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 серпня 2023 року у справі №334/5938/23 залишити без руху та надати строк 5 днів з дня вручення копії ухвали для усунення зазначених недоліків, а саме: для звернення до суду з обґрунтованою заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску такого строку; та сплатити судовий збір у розмірі 605,60 грн на зазначений розрахунковий рахунок.
Зазначені недоліки усунути у вказані вище терміни.
Оригінал документа про сплату судового збору надіслати на адресу Запорізького апеляційного суду.
У разі не усунення зазначених недоліків до вказаного строку, апеляційна скарга буде вважатись неподаною та буде повернута апелянту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя: Г.С. Подліянова