запорізький апеляційний суд
Провадження №11-сс/807/997/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Єдиний унікальний №331/6423/25Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2
09 грудня 2025 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
підозрюваного ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Олександрівського районного суду м.Запоріжжя від 04 листопада 2025 року про продовження строку тримання під вартою
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, проживає у АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
Ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду м.Запоріжжя від 04 листопада 2025 року за клопотанням слідчого до 10 грудня 2025 року включно продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 без визначення розміру застави.
В апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_8 , не погоджуючись з оскаржуваною ухвалою, посилається на її незаконність та необґрунтованість. Зазначає про відсутність доказів, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти передбаченим ч.1 ст.177 КПК ризикам.
Висунута йому підозра є необґрунтованою та передчасною, перебуває під розумним сумнівом. Він виготовляв не вибуховий пристрій, а муляж.
Тому ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого судді скасувати, прийняти нове рішення, яким обрати йому більш м'який запобіжний захід, а саме домашній арешт або заставу.
Під час апеляційного розгляду захисник і підозрюваний підтримали апеляційну скаргу. Прокурор заперечив проти скарги.
Заслухавши учасників провадження, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що старший слідчий 1-го відділення слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_9 , посилаючись на наявність передбачених п.п.1, 2, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК ризиків, звернувся до слідчого судді з погодженим прокурором клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 , якому 10 вересня 2025 року повідомлено про підозру у вчиненні передбаченого ч.3 ст.15 ч.2 ст.258 КК злочину, відомості про який внесені до ЄРДР за №22025080000001660 від 10 жовтня 2025 року.
11 вересня 2025 року слідчим суддею Олександрівського районного суду м.Запоріжжя до ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, строком на 60 діб, тобто до 08 листопада 2025 року включно.
Постановою прокурора від 10 жовтня 2025 року матеріали кримінального провадження №22024080000000834 від 23.05.2024 року за підозрою ОСОБА_8 та ОСОБА_10 у вчиненні передбаченого ч.3 ст.15 ч.2 ст.258 КК злочину виділені в окреме кримінальне провадження №22025080000001660.
Постановою заступника керівника Запорізької обласної прокуратури від 03 листопада 2025 року строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, а саме до 10 грудня 2025 року включно.
У зв'язку з тим, що 08 листопада 2025 року спливає строк тримання під вартою ОСОБА_8 , а у кримінальному провадженні необхідно провести ряд слідчих та розшукових дій, а також з огляду на існування у даному провадженні передбачених п.п.1, 2, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК ризиків, слідчий просив продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_8 .
Слідчим суддею задоволено клопотання слідчого із посиланням на те, що ризики, які стали підставою для застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовжують існувати та не зменшились; застосування більш м'якого запобіжного заходу є недостатнім для запобігання встановленим ризикам. Крім того, у провадженні необхідно провести ряд слідчих та розшукових дій.
Колегія суддів погоджується із прийнятим слідчим суддею рішенням з таких підстав.
За змістом ст.199 КПК слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання особи під вартою, має дослідити надані йому матеріали на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу та з'ясувати конкретні причини тривалого строку досудового розслідування і тримання особи під вартою.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 197 КПК строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в передбаченому цим Кодексом порядку. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного під час досудового розслідування не повинен перевищувати шести місяців - у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості, дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
На переконання колегії суддів слідчий суддя дотримався цих вимог закону.
Згідно з матеріалами провадження, ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину.
Таким чином, підозрюваний, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує йому в разі визнання винуватим, може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований йому особливо тяжкий злочин.
Стимулюючі фактори, які б свідчили, що підозрюваним не будуть вживатися перешкоди у відправленні правосуддя шляхом неявок до органу досудового розслідування та суду, відсутні.
Судова колегія відмічає, що тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_8 у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п.2 ч.1 ст.178 КПК), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року).
Також колегія суддів погоджується, що на теперішній час продовжує існувати ризик того, що ОСОБА_8 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки на теперішній час триває процес дослідження обставин виготовлення, зберігання та перенесення дистанційно-керованого саморобного вибухового пристрою осколково-фугасної дії, а також підготовчих дій до подальшого вчинення терористичного акту за допомогою нього, які особисто здійснював ОСОБА_8 .
Крім того, не зменшився та продовжує існувати ризик перешкоджання підозрюваним здійсненню кримінального провадження шляхом розголошення відомостей про хід досудового розслідування та доказів, отриманих в ході досудового розслідування, невстановленим у ході досудового розслідування особам, які також залучені до протиправної діяльності.
Щодо продовження існування передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК ризику судова колегія зазначає, що підозрюваний ОСОБА_8 має сталі та місці зв'язки із невстановленою органом досудового розслідування особою, яка зареєстрована у додатку «Телеграм» під ім'ям « ОСОБА_11 », внаслідок чого підозрюваний може продовжити систематичне спілкування із вказаною особою та, на виконання його вказівок, може вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Під час вирішення питання про продовження строку тримання ОСОБА_8 під вартою слідчим суддею також враховано особливості та заплановану тривалість досудового розслідування, необхідність додаткового часу для проведення певних слідчих (розшукових) та процесуальних дій, повідомлення про нову підозру, відкриття сторонам матеріалів кримінального провадження, складення обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування.
Стосовно посилань підозрюваного в апеляційній скарзі на те, що умислу на вчинення терористичного акту у нього не було, оскільки це не був саморобний вибуховий пристрій, а тільки муляж, судова колегія зазначає, що вказані обставини підлягають обов'язковому встановленню як під час досудового розслідування, так і при судовому розгляді провадження.
На даній початковій стадії досудового розслідування, виходячи із аналізу наданих слідством доказів, колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про доведеність обґрунтованої підозри стосовно ОСОБА_8 , а тому доводи апеляційної скарги підозрюваного про його непричетність до інкримінованого злочину є неспроможними.
Посилання сторони захисту щодо наявності у підозрюваного постійного місця проживання, відсутності судимостей, хоч і має місце, однак не є безумовною підставою для відмови в продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Крім того, ця обставина в даному випадку не може бути беззаперечним стримуючим фактором подальшої належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_8 .
Зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких підозрюваний ОСОБА_8 просив скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду та спростовуються вищевикладеним.
Інших доводів щодо незаконності та необґрунтованості оскаржуваної ухвали підозрюваний в апеляційній скарзі не навів.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції при оцінці законності судового рішення в цілому, враховує підвищену суспільну небезпечність інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, який обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст.258 КК.
Висновки слідчого судді належним чином мотивовані та наведені обґрунтовані підстави для продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 та неможливості застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, виходячи з положень ч.6 ст.176, абз.8 ч.4 ст.183 КПК.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги підозрюваного.
Керуючись ст.ст.407, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Олександрівського районного суду м.Запоріжжя від 04 листопада 2025 року про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
Дата документу Справа № 331/6423/25